Ухвала суду № 40460518, 11.09.2014, Апеляційний суд Київської області

Справа № 1008/4919/12 Головуючий у І інстанції Грибанова Ю.Л.Провадження № 22-ц/780/4395/14 Доповідач у 2 інстанції ЯворськийКатегорія 18 11.09.2014

УХВАЛА

Іменем України

09 вересня 2014 року м. Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

Головуючого судді: Яворського М.А.,

суддів: Кашперської Т.Ц., Фінагєєва В.О.,

при секретарі: Бевзюк М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 10 червня 2014 року за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про повернення боргу та відшкодування витрат на будівництво будинку,-

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2012 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом із врахуванням уточнюючих позовних вимог та у відповідності до норм ст.ст. 22,509, 1166, 1261,1231 ЦК України просив стягнути з відповідачки 21500 грн. вартості ремонтно-будівельних робіт, 131352 грн. вартості сараю та погребу, 24975 грн. вартості поросяти, курей, пшениці та суму судового збору - 397,25 грн.

В обґрунтування позовних вимог вказував, що його дружині ОСОБА_3 належав недобудований будинок АДРЕСА_1. Дружина постійно хворіла, була пенсіонеркою, грошей не мала, тож з 1990 р., коли вони фактично стали проживати однією сім'єю, вели спільне господарство та по день смерті вона знаходилася на його утриманні. За його кошти вони провели добудову будинку, відновили внутрішні та зовнішні стіни, поклали нову підлогу, добудували дах, обладнали будинок опаленням, розробили проект газопостачання, побудували новий сарай, відновили криницю, встановили огорожу, але право власності в 1991 р. було оформлено на ОСОБА_3 Шлюб між ним та ОСОБА_3 офіційно був зареєстрований 11 березня 1994 року.

В 1994 р. вони на пропозицію батьків відповідачки, в присутності свідків, передали їм рухоме майно та грошові кошти в рахунок відшкодування частки ОСОБА_4 у вказаному спірного будинковолодіння.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла, після чого відкрилася спадщина, але коли позивач звернувся до нотаріальної контори, то йому стало відомо, що згідно договору дарування від 13.06.2007 р. будинок подарований ОСОБА_2

Рішенням Васильківського міськрайонного суду від 29 лютого 2012 року в задоволенні його позову про визнання договору дарування недійсним було відмовлено. Ухвалою апеляційного суду Київської області від 26 червня 2012 року дане рішення було залишено без змін, а подана ним апеляційна скарга відхилена.

На даний час відповідачка, будучи власником вказаного домоволодіння на підставі договору дарування від 13 червня 2007 року намагається виселити його з будинку, тому він вимушений просити повернення коштів, так як фактично залишається жити на вулиці.

Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 10 червня 2014 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення міськрайонного суду як незаконне та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на те, що суд не врахував показів свідків, не прийняв до уваги висновок судової будівельно-технічної експертизи та не врахував норми Сімейного кодексу України та взагалі неуважно вивчив докази, що призвело до порушення норм матеріального та процесуального права.

Будучи належним чином повідомлений позивач ОСОБА_1 до суду апеляційної інстанції не з'явився.

Відповідачка ОСОБА_2 будучи присутньою при апеляційному розгляді заперечила щодо задоволення апеляційної скарги та просила рішення суду першої інстанції залишити без змін. Свої заперечення відповідачка мотивувала тим, що між нею та позивачем не укладалися ніякі угоди щодо відшкодування вартості витрат по спірному домоволодінню та по вказаних угодах вона не набувала ніяких прав на майно та не брала на себе будь яких зобов'язань. Право власності на спірний будинок вона набула в порядку дарування без будь яких зобов'язань перед дарувальником чи іншими особами, тому вимоги позивача до неї вважає безпідставними.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам закону.

Відмовляючи в задоволенні позову про відшкодування шкоди відповідачкою на користь позивача, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем в судовому засіданні не доведено тих обставин, що між позивачем у справі ОСОБА_1 та відповідачкою у справі ОСОБА_2 в 1994 році укладались будь які угоди у відповідності до норм ст. 43, 44 ЦК УРСР, і саме у відповідності до вказаних угод відповідачка набувала право на спірний будинок, не надано також і доказів того, що відповідачка набуваючи право на спірне майно в порядку спадкування брала на себе зобов'язання щодо обов'язків попереднього власника.

Колегія суддів погоджується із вказаними висновками, так як вони є обґрунтованими, відповідають обставинам справи і вимогам закону.

Так судом першої інстанції при розгляді вказаної справи було встановлено, що житловий будинок АДРЕСА_1 був збудований в 1962 році, що підтверджується записом в технічному паспорті на житловий будинок та відповідно до записів вказаного технічного паспорта був зареєстрований на ОСОБА_3 . (а.с. 47-51).

13 червня 2007 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (відповідачкою у вказаній справі) було укладено договір дарування даного житлового будинку АДРЕСА_1 . За умовами вказаного договору ОСОБА_3 , будучи власником зазначеного житлового будинку на підставі дубліката свідоцтва про право власності виданого Тростинською сільською радою Васильківського району 17.05.2007 року відповідно до рішення виконавчого комітету Васильківської міської ради №346 від 17 вересня 1991 року подарувала , а відповідачка у справі ОСОБА_2 прийняла в дар зазначений житловий будинок. Даний правочин оформлений у письмового вигляді нотаріально посвідчений державним нотаріусом Васильківської РДНК зареєстрований реєстрі за №1-2654. Та право на майно зареєстровано в Тростинській сільській раді за №67 25 липня 2007 року. (а.с. 20).

29 лютого 2012 року Васильківським міськрайонним судом Київської області було розглянутий спір за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору дарування недійсним та визнання права власності на спадкове майно, та рішенням суду було відмовлено у задоволенні позову в повному обсягу. При розгляді судом вказаного спору було встановлено, що власником вказаного житлового будинку була ОСОБА_3, і доказів про істотне збільшення вказаного нерухомого майна за рахунок позивача ОСОБА_1, останнім не подано. Зазначене рішення суду набрало законної сили 26 червня 2012 року після його перегляду апеляційним судом Київської області та залишення рішення суду першої інстанції без змін. (а.с.8-10).

Також з матеріалів справи вбачається, що 11 березня 1994 року виконкомом Тростинської сільської ради Васильківського району було зареєстровано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу. (а.с. 7).

Статтею 11 ЦК України Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Відповідно до вимог ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Аналогічні положення містилися в ст. 151 ЦК УРСР в редакції 1963 року.

Статтею 60 ЦПК України визначено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачка у справі ОСОБА_2 правомірно набула права власності на спірний житловий будинок АДРЕСА_1 в порядку дарування, згідно договору від 13 червня 2007 року, тому позовні вимоги позивача щодо відшкодування шкоди є безпідставними та не доведеними, оскільки доказів які б свідчили про наявність у відповідачки зобов'язань перед позивачем чи в силу укладених між ними договорів, чи в силу вимог закону не подано.

Враховуючи викладене, Васильківський міськрайонний суд прийшов до правильного висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про відшкодування відповідачкою шкоди не грунтються на вимогах закону та задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 308 ЦК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 10 червня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: М.А.Яворський

судді: Т.Ц.Кашперська

В.О.Фінагєєв