Рішення № 40459511, 08.09.2014, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" вересня 2014 р.Справа № 922/3302/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Светлічного Ю.В.

при секретарі судового засідання Ліпчанської В.В.

розглянувши справу

за позовом Акціонерної компанії "Харківобленерго" м. Харків до Квартирно-експлуатаційного відділу, м. Харків 3-я особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Військова частина А-2467, смт. Малинівка про стягнення 2180,69 грн. за участю представників сторін:

позивача - Калініної О.О. довіреність №01-6юр/9002 від 11.11.13 р.;

відповідача - Кероп"яна С.Є. довіреність №20 від 08.01.14 р.;

третьої особи - не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Акціонерна компанія "Харківобленерго" (позивач) звернулася до господарського суду Харківської області із позовною заявою до відповідача - Квартирно-експлуатаційного відділу, в якій позивач просить стягнути з відповідача суму за індексом інфляції - 1632,76 грн., по пені -346,32 грн. та за 3% річних -201,61 грн. Крім того, позивач просить покласти на відповідача судові витрати зі сплати судового збору.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 08 серпня 2014 року, з урахуванням ухвали про виправлення описки від 11 серпня 2014 року, було прийнято вищевказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено ії до розгляду у судовому засіданні на "26" серпня 2014 року о 10:00. Залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Військову частину А-2467.

Присутній представник позивача у судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги та просив позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні надав відзив на позов за вх.30816, в якому відповідач зазначив, що позивачем пропущено строк позовної давності в частині нарахування пені у розмірі 19,10 грн. Також, у зв'язку із скрутною ситуацією у Збройних сил України, всі кошти що є в наявності у Міністерстві оборони України спрямовані на підвищення обороноздатності країни, відповідач звернувся до суду із клопотанням про зменшення розміру пені на 90%, згідно 83 ГПК України.

Представник третьої особи у судове засідання не з'явився. Надав через канцелярію господарського суду Харківської області 03.09.14 р. письмові пояснення за вх.№30214, в яких третя особа зазначила, що між позивачем, відповідачем та третьою особою укладена трьохстороння угода, в якій позивач є постачальником, військова частина є споживачем та одержувачем послуг, відповідач є платником - установою, яка здійснює оплату за отримані частиною послуги. Третя особа зазначила, що за період з 2011 р. по серпень 2014 року порушень зобов'язань за діючими угодами допущено не було, тому просила розгляд справи проводити без участі представника Військової частини А2467.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення повноважних представників позивача та відповідача господарським судом встановлено наступне.

Між АК "Харківобленерго" (постачальник) та Квартирно - експлуатаційним відділом міста Харкова (споживач) 30.06.2004 р. укладено договір про постачання електричної енергії № 14113 (далі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язався продати електричну енергію споживачеві, а споживач зобов'язався оплачувати постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснювати інші платежі згідно з умовами договору та Додатками до нього, що є його невід'ємними частинами.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Пунктом 2.2.2 договору передбачено, що позивач електричної енергії зобов'язується постачати електричну енергію, як різновид товару в обсягах, визначених відповідно до розділу 5 договору.

12.02.2008 року між "Харківобленерго" (постачальник) та Квартирно - експлуатаційним відділом міста Харкова відповідач та третьою особою - Військова частина А-2467 було укладено додаткову угоду до договору про постачання електричної енергії №14133, відповідно до умов якої відповідач здійснює повну оплату послуг один раз за фактичними показаннями засобів обліку електричної енергії.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

Позивач свої зобов'язання за договором виконав повністю та належним чином, електричну енергію відповідачу постачав за період з січня по травень 2014 р. включно в повному обсязі.

Відповідач взяті на себе зобов'язання за договором належним чином не виконував, за отриману електроенергію своєчасно не розрахувався та оплачував електричну енергію із затримкою, а саме: по рахунку за червень 2013 р., який виставлений 08.05.13 р. оплата поступила 20.05.13 р., по рахунку за листопад 2013 р., який виставлений 03.10.13 р. оплата поступила 22.10.13 р., по рахунку за грудень 2013 р., який виставлений 04.11.13 р. оплата поступила 22.11.13 р. та 28.11.13 р., по рахунку за березень 2014 р., який виставлений 04.02.14 р. оплата поступила 14.02.14 р., по рахунку за травень 2014 р., який виставлений 01.04.14 р. оплата поступила 30.04.14 р., по рахунку за червень 2014 р., який виставлений 05.05.14 р. оплата поступила 23.05.14 р.

У зв'язку із несвоєчасним виконанням відповідачем своїх зобов'язань по оплаті електричної енергії позивачем нарахована пеня у розмірі 346,32 грн., 3% річних у розмірі 201,61 грн., індекс інфляції у розмірі 1632,76 грн.

Розглядаючи питання щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 346,32 грн., даючи правову оцінку вказаним вимогам, суд виходить з наступного.

Частиною першою ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарську-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченим кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно статям 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно ст. 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно ч.2 п. 1 ст. 258 Цивільного кодексу України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно ч.4 ст. 264 Цивільного кодексу України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем нарахована пеня окремо по кожному рахунку, а саме: по рахунку за липень 2013 р. (з 18.07.13 р. по 19.07.13 р.) у розмірі 19,10 грн., по рахунку за серпень 2013 р. (з 20.08.13 р. по 31.08.13 р.) у розмірі 11,76 грн., по рахунку за вересень 2013 р. (з 01.09.13 р. по 17.09.13 р.; з 18.09.13 р. по 30.09.13 р.) у розмірі 71,52 грн., по рахунку за жовтень 2013 р. (з 01.10.13 р. по 17.10.13 р.; 18.10.13 р. по 22.10.13 р.) у розмірі 111,94 грн., по рахунку за листопад 2013 р. (з 19.11.13 р. по 28.11.13 р.) у розмірі 39,40 грн., по рахунку за лютий 2014 р. (з 28.02.14 р. по 28.02.14 р.), що разом складає 346,32 грн.

Відповідачем заявлено клопотання про застосування строку позовної давності у частині нарахування пені по рахунку за липень 2013 р. (з 18.07.13 р. по 19.07.13 р.) у розмірі 19,10 грн.

Як вбачається з матеріалів справи позивач почав нарахування пені, до з 18 липня 2013 позовна давність до заявлення якої становить один рік, а звернувся до суду із даним позовом 07 серпня 2014 року, відповідно до цього суд вважає за необхідне клопотання відповідача про застосування строку позовної давності у частині нарахування пені по рахунку за липень 2013 р. (з 18.07.13 р. по 19.07.13 р.) задовольнити, тому у задоволенні позову в частині 19,10 грн. пені слід відмовити.

Перевіривши правомірність нарахування позивачем пені у розмірі 327,22 грн., суд встановив, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства та умовам договором.

Відповідач не є організацією, метою створення якої є отримання прибутку та є неприбутковою установою, тобто утримується за рахунок (державного бюджету). Відповідач зазначив про скрутну ситуацію у Збройних силах України, всі кошти що є в наявності у Міністерстві оборони України спрямовані на підвищення обороноздатності країни, тому відповідач звернувся до суду із клопотанням про зменшення розміру пені на 90%, згідно 83 ГПК України.

За приписами п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Пленум Вищого господарського суду України в п. 3.17.4 постанови від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" роз'ясняє, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п. 3 ст. 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. У зазначеній нормі ГПК йдеться про можливість зменшення розміру саме неустойки (штрафу, пені). Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 ЦК України і статтею 223 Господарського кодексу України.

Пунктом 1 ст. 233 ГК України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішення суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Суд об'єктивно оцінивши даний випадок, приймає до уваги причини неналежного виконання зобов'язання відповідачем та його тяжкий матеріальний стан, вважає за необхідне клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій задовольнити частково, а саме в частині зменшення пені на 50% від первинної суми заявленої позивачем, а саме стягнути з відповідача пеню у розмірі 163,61 грн. В іншій частині вищевказаного клопотання відмовити.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача за індексом інфляції 1632,76 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши нарахування індексу інфляції, суд приходить до висновку, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства, інтересам сторін та підлягає задоволенню.

Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги позивача в частині стягнення коштів суму за індексом інфляції 1632,76 грн. та пені у розмірі 163,61 грн. правомірні та обґрунтовані, та такими, що підлягають задоволенню

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. Судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі покладаються на відповідача, з вини якого спір доведено до суду пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 526, 530 Цивільного кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 33, 43, 47, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій задовольнити частково, а саме в частині зменшення пені на 50% від первинної суми заявленої позивачем.

2. В іншій частині вищевказаного клопотання відмовити.

3. Позов задовольнити частково.

4. Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу міста Харкова (61204, м. Харків, вул. Пушкінська, 61, п/р 35210003000430 ГУДКУ в Харківській області МФО 851011, код ЄДРПОУ 07923280) на користь Акціонерної компанії "Харківобленерго" (61037, м. Харків, вул. Плеханівська, 149, п/р 2600111646 в ПАТ "Мегабанк", МФО 351629, код 00131954) суму за індексом інфляції 1632,76 грн., пеню у розмірі 163,61 грн. та судовий збір у розмірі 1822,96 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Повне рішення складено 10.09.2014 р.

Суддя Ю.В. Светлічний