Постанова № 40459379, 10.09.2014, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 вересня 2014 року №813/2405/14

м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Сасевича О.М.,

За участю секретаря судового засідання Чижук М.М.,

за участю сторін:

представника позивача Самокіша С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сав-Дістрибьюшн» до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Львівській області про визнання протиправною та скасування постанови №0007 від 21.02.2014 року про накладення штрафних санкцій, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сав-Дістрибьюшн» (надалі по тексту - ТзОВ «Сав-Дістрибьюшн») звернулося 19.03.2014 року до суду з позовною заявою до Державної інспекції з контролю за цінами у Львівській області, у якій просило:

- визнати протиправною та скасувати постанову №0007 від 21.02.2014 року про накладення штрафних санкцій;

- визнати протиправним та скасувати наказ №156 від 07.11.2013 року;

- визнати незаконними дії щодо проведення перевірки;

- визнати незаконним та скасувати рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів №0058 від 27.11.2013 року.

Ухвалою судді від 21.03.2014 року позовну заяву в частині позовних вимог про визнання незаконним та скасування наказу №156 від 07.11.2013 року повернуто позивачу на підставі п.5 ч.3 ст.108 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалою судді від 21.03.2014 року позовну заяву залишено без руху, а позивачу надано строк для усунення її недоліків.

02 квітня 2014 року позивач виконав вимоги ухвали судді від 21.03.2014 року, усунувши недоліки позовної заяви, яку було залишено без руху.

Ухвалами судді від 03.04.2014 року у даній адміністративній справі відкрито провадження, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

На момент вирішення даної справи позивачем було уточнено позовні вимоги, із врахуванням чого позивач просив суд визнати протиправною та скасувати постанову №0007 від 21.02.2014 року про накладення штрафних санкцій. Окрім того, за заявою від 10.09.2014 року позивач відмовився від стягнення судових витрат.

В обґрунтування даних позовних вимог позивач зазначає, що 11.11.2013 року Інспекцією з питань захисту прав споживачів у Львівській області було проведено позапланову перевірку характеристик продукції, що реалізовується об'єктом торгівлі ТзОВ «Сав-Дістрибьюшн», а саме, магазином «Фокстрот» по вул.Патона, 37 у м.Львові. За результатами перевірки інспекцією було складено акт №0102 від 11.11.2013 року, в якому зафіксовано порушення, котрі полягали у відсутності маркування національним знаком відповідності та відсутності декларації про відповідність. На підставі даного акту та у зв'язку з виявленими порушеннями Інспекцією з питань захисту прав споживачів у Львівській області було складено протокол №0057 від 11.11.2013 року про виявлене(і) порушення та винесено постанову №0007 від 21.02.2014 року про накладення штрафних санкцій за відсутність національного знаку відповідності та декларації про відповідність в розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (8 500 грн.).

Однак, позивач вважає, що він не допускав порушення чинного законодавства у сфері безпечності нехарчової продукції, відповідно, висновки інспекції є помилковими, а постанова про накладення штрафних санкцій є протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

Позивач зазначає, що маркування національним знаком відповідності усієї продукції, яка перевірялася відповідачем, містилося на упаковці чи супровідній документації до неї, що було представлено інспекції при перевірці. На переконання позивача, зазначене відповідає п.19 постанови Кабінету Міністрів України №785 від 29.07.2009 року «Про затвердження Технічного регламенту з електромагнітної сумісності обладнання», згідно з яким, у разі коли нанесення національного знаку відповідності на апаратуру неможливе або невиправдане через її конструкцію, національний знак відповідності повинен бути нанесеним на пакування, якщо таке наявне, та на супровідні документи. А тому, уся перевірена продукція (15 найменувань) була промаркована національним знаком відповідності згідно з приписами чинного законодавства України, відповідно, порушень в цій частині позивачем не було допущено. Окрім того, позивач вказує на те, що продукція за номером 12 переліку продукції акта №0102 від 11.11.2013 року має декларацію про відповідність, яка надавалася як у ході перевірки, так і в подальшому скеровувалася відповідачу до моменту прийняття ним оспорюваної постанови. А тому, порушення в цій частині позивачем також не було допущено.

З огляду на вказане, ТзОВ «Сав-Дістрибьюшн» наголошує, що ним не було допущено тих порушень, які відображені в акті №0102 від 11.11.2013 року, а Інспекція з питань захисту прав споживачів у Львівській області дійшла хибних висновків, які не ґрунтувалися на нормі закону та всіх дійсних обставинах справи. Зважаючи на це, позивач вважає оскаржувану постанову №0007 від 21.02.2014 року про накладення штрафних санкцій необґрунтованою, протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

У судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві, письмових поясненнях, просив позов задовольнити.

Відповідач заперечень чи пояснень по суті позовних вимог не надав, свою позицію щодо позову до відома суду не довів, належного представництва в процесі не забезпечив.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши і дослідивши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що 11.11.2013 року Інспекцією з питань захисту прав споживачів у Львівській області було проведено позапланову перевірку характеристик продукції, що реалізовується об'єктом торгівлі ТзОВ «Сав-Дістрибьюшн», а саме, магазином «Фокстрот» по вул.Патона, 37 у м.Львові. Предмет такої перевірки - безпека низьковольтного електричного обладнання. У ході перевірки інспекцією було перевірено 15 одиниць найменувань продукції (пральна машина, порохотяги, фени, кавоварка, праски, мультиварка, сокодавка, міксер, блендер, морожениця) на відповідність п.7 Технічного регламенту безпеки низьковольтного електричного обладнання №1149 від 29.10.2009 року.

За результатами перевірки інспекцією було складено акт №0102 від 11.11.2013 року перевірки характеристик продукції, у якому викладено висновок про порушення ТзОВ «Сав-Дістрибьюшн» вимог п.7 Технічного регламенту безпеки низьковольтного електричного обладнання №1149 від 29.10.2009 року, що полягали у відсутності на продукції (номери 1-15 переліку продукції акта №0102) національного знаку відповідності та відсутності у продукції (номер 12 переліку продукції акта №0102) декларації про відповідність. У зв'язку з виявленими порушеннями, Інспекцією з питань захисту прав споживачів у Львівській області було також складено протокол №0057 від 11.11.2013 року про виявлене (і) порушення.

На підставі даних матеріалів Інспекцією з питань захисту прав споживачів у Львівській області було винесено постанову №0007 від 21.02.2014 року про накладення на ТзОВ «Сав-Дістрибьюшн» штрафних санкцій за відсутність національного знаку відповідності та відсутність декларації про відповідність в розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (8 500 грн.).

Не погоджуючись із постановою та вважаючи свої права порушеними діями та рішеннями суб'єкта владних повноважень позивачем було заявлено даний позов.

Як випливає з матеріалів справи рішення суб'єкта владних повноважень, що оскаржується, було прийнято при реалізації функції державного ринкового нагляду і контролю нехарчової продукції.

Правові та організаційні засади здійснення державного ринкового нагляду і контролю нехарчової продукції в Україні встановлюються Законом України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції». Відповідно до абз.9 ч.1 ст.1 даного Закону, державний ринковий нагляд - це діяльність органів ринкового нагляду з метою забезпечення відповідності продукції встановленим вимогам, а також забезпечення відсутності загроз суспільним інтересам.

У відповідності до ст.4 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції», метою здійснення ринкового нагляду є вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів з відповідним інформуванням про це громадськості щодо продукції, яка при її використанні за призначенням або за обґрунтовано передбачуваних умов і при належному встановленні та технічному обслуговуванні становить загрозу суспільним інтересам чи яка в інший спосіб не відповідає встановленим вимогам, метою здійснення контролю продукції є забезпечення відповідності продукції, що ввозиться на митну територію України, встановленим вимогам до моменту її випуску у вільний обіг на митній території України та недопущення ввезення на митну територію України продукції, яка становить серйозний ризик суспільним інтересам.

Згідно з ч.1 ст.10 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції», ринковий нагляд здійснюється органами ринкового нагляду в межах сфер їх відповідальності. Органи ринкового нагляду становлять єдину систему. Частиною 5 цієї ж статті передбачено, що повноваження та порядок діяльності органів ринкового нагляду, права та обов'язки їх посадових осіб, які здійснюють ринковий нагляд, встановлюються цим Законом, законами України «Про загальну безпечність нехарчової продукції», «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» та іншими законами України.

Пунктом 5 ч.1 ст.11 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» передбачено, що з метою здійснення ринкового нагляду органи ринкового нагляду в межах сфер їх відповідальності проводять перевірки характеристик продукції, в тому числі відбирають зразки продукції та забезпечують проведення їх експертизи (випробування).

Постановою Кабінету Міністрів України №573 від 01.06.2011 року було затверджено Перелік органів державного ринкового нагляду та сфер їх відповідальності. У відповідності до такого Переліку, органом державного ринкового нагляду у сфері низьковольтного електричного обладнання є Держспоживінспекція.

Згідно з абз.8 ч.1 ст.1 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції», у разі якщо орган ринкового нагляду здійснює визначені цим Законом та Законом України «Про загальну безпечність нехарчової продукції» повноваження також через свої територіальні органи, термін «орган ринкового нагляду» позначає також його територіальні органи.

Отже, Інспекція з питань захисту прав споживачів у Львівській області є органом ринкового нагляду в сфері низьковольтного електричного обладнання та повноважна, в тому числі, проводити відповідні перевірки характеристик продукції, приймати рішення тощо, діючи при цьому як орган державної влади у здійсненні управлінських функцій, відповідно, як суб'єкт владних повноважень.

Як випливає з п.2 Технічного регламенту низьковольтного електричного обладнання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1149 від 29.10.2009 року, та додатку 1 до нього, низьковольтне електричне обладнання - це будь-яке обладнання, призначене для використання при номінальній напрузі від 50 до 1000 В змінного струму та від 75 до 1500 В постійного струму, крім електрообладнання, призначеного для експлуатації у вибухонебезпечному середовищ, електрообладнання рентгенологічного та медичного призначення, електричних частин до вантажних та пасажирських ліфтів, лічильників електроенергії, штепсельних вилок та розеток для побутового використання, контролерів електричних огорож, радіоелектричних завад, спеціалізованого електрообладнання, призначеного для використання на морському, річковому, повітряному транспорті та рухомому складі залізничного транспорту, яке відповідає вимогам щодо безпечності, встановленим міжнародними організаціями, членом яких є Україна.

Отже, побутове обладнання, яке було предметом перевірки, проведеної відповідачем (пральна машина, порохотяги, фени, кавоварка, праски, мультиварка, сокодавка, міксер, блендер, морожениця), є низьковольтним електричним обладнанням, на нього поширюються вимоги Технічного регламенту низьковольтного електричного обладнання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1149 від 29.10.2009 року, і така продукція входить до сфери відповідальності Держспоживінспекції (та її територіальних органів) як органу державного ринкового нагляду. А тому, суд приходить до висновку, що відповідач повноважений здійснювати відповідний державний ринковий нагляд та у т.ч. проводити перевірки у даній сфері.

Як встановлено абз.2 ч.6 ст.7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», детальний опис порушення, виявленого в ході заходу зі здійснення державного нагляду, з посиланням на відповідну вимогу законодавства викладається в акті, який складається за результатами такого заходу.

Так, у акті №0102 від 11.11.2013 року, складеному відповідачем за результатами позапланової перевірки позивача, викладено факт порушення п.7 Технічного регламенту низьковольтного електричного обладнання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1149 від 29.10.2009 року, яке полягало, зокрема, у відсутності національного знаку відповідності на усіх одиницях продукції, що перевірялася (15 найменувань згідно переліку продукції акта). Зазначене порушення було підставою для притягнення позивача до відповідальності та для застосування до нього штрафних санкцій за постановою №0007 від 21.02.2014 року.

Із приводу чого суд відзначає, що дійсно одним із порушень, згідно з п.1 ч.3 ст.44 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції», є розповсюдження продукції, на якій відсутній національний знак відповідності, якщо його нанесення на продукцію передбачено технічним регламентом на відповідний вид продукції.

При цьому, суд критично оцінює доводи позивача щодо відповідності нанесення національного знаку вимогам Технічного регламенту з електромагнітної сумісності обладнання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №785 від 29.07.2009 року, оскільки у даному випадку проводилася перевірка не продукції, яка здатна створювати електромагнітні завади або на функціонування якої можуть вплинути такі завади, а продукції, яка відноситься до низьковольтного електричного обладнання, а тому слід керуватися саме приписами Технічного регламенту низьковольтного електричного обладнання передбачено, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1149 від 29.10.2009 року.

Пунктом 10 Технічного регламенту низьковольтного електричного обладнання передбачено, що національний знак відповідності наноситься виробником чи уповноваженим представником виготовлювача продукції в Україні на кожний виріб електрообладнання або, якщо це неможливо, на пакування, інструкцію або документ, в якому визначені гарантійні зобов'язання, у спосіб, що забезпечує його видимість, розбірливість та незмивність.

Зазначене відповідає приписам п.5 Правил застосування національного знака відповідності, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1599 від 29.11.2001 року, який передбачає, що знак відповідності наноситься на виріб та/або на етикетку, тару, пакування, експлуатаційну та товаросупровідну документацію тощо, якщо інше не передбачено відповідним технічним регламентом. Місце та спосіб нанесення (друкування, наклеювання, гравірування, травлення, штампування, лиття тощо) знака відповідності визначається виробником продукції.

Отже, суд приходить до висновку, що застосування національного знака відповідності на низьковольтному електричному обладнанні можливе шляхом його нанесення не лише на сам виріб, а й на пакування, інструкцію або документ, в якому визначені гарантійні зобов'язання, позаяк це допускається правилами застосування національного знака відповідності та відповідним технічним регламентом.

Як засвідчується матеріалами справи, національний знак відповідності був нанесений на пакуванні продукції, яка перевірялася відповідачем. Зазначене підтверджується відповідними поясненнями позивача, фотоматеріалами, а крім того, про такі обставини позивач інформував відповідача в повідомленні №19 від 03.12.2013 року з доданими доказами нанесення знака відповідності.

Отже, про нанесення національного знака відповідності на продукції, яка перевірялася, було здійснено у відповідності до приписів нормативних документів - на пакування продукції. Водночас, відповідачу було відомо про це в період проведення перевірки у листопаді 2013 року та додатково про це повідомлено у грудні 2013 року, а тому, виносячи постанову №0007 від 21.02.2014 року в частині притягнення позивача до відповідальності за відсутність нанесених національних знаків, інспекція діяла протиправно, оскільки порушення в цій частині ТзОВ «Сав-Дістрибьюшн» допущено не було, позаяк нанесення національного знаку відповідності було здійснено згідно з вимогами технічного регламенту, який допускає його нанесення в т.ч. й на пакування продукції.

Також, в акті №0102 від 11.11.2013 року інспекція відобразила порушення, яке полягало у відсутності декларації про відповідність приладу за номером 12 переліку продукції акта, що (як вказано в акті №0102) теж є порушенням п.7 Технічного регламенту низьковольтного електричного обладнання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1149 від 29.10.2009 року. Зазначене порушення також було підставою для притягнення позивача до відповідальності та для застосування до нього штрафних санкцій за постановою №0007 від 21.02.2014 року.

Із приводу цього суд відзначає, що дійсно ще одним із порушень, згідно з п.3 ч.3 ст.44 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції», є розповсюдження продукції без декларації про відповідність, якщо згідно з технічним регламентом продукція при її розповсюдженні має супроводжуватися такою декларацією.

Однак, що підтверджується відповідними поясненнями позивача, декларація про відповідність на продукцію за номером 12 переліку продукції акта була наявною при перевірці (при цьому, в акті перевірки декларації про відповідність вказані як додатки), а також така декларація про відповідність була додатково надана відповідачу як додаток до повідомлення №19 від 03.12.2013 року.

Окрім того, суд зауважує, що виносячи спірну постанову №0007 від 21.02.2014 року відповідач повинен був достовірно встановити й зафіксувати факт відповідного порушення, тобто визначити норму технічного регламенту, яка встановлює обов'язковість супроводження продукції декларацією про відповідність, та належним чином засвідчити факт порушення такої норми.

У той же час, п.7 Технічного регламенту низьковольтного електричного обладнання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1149 від 29.10.2009 року, про порушення якого стверджує відповідач (що відображено в акті №0102), жодним чином не регламентує питання складення декларації про відповідність та не встановлює обов'язкового супроводження продукції такою декларацією. Згаданий п.7 Технічного регламенту обумовлює лише обов'язок нанесення на електрообладнання перед введенням його в обіг національного знаку відповідності.

Отже, відповідач не встановив і не відобразив в акті перевірки тієї конкретної норми, яку порушив позивач, що не відповідає згаданим вище вимогам 2 ч.6 ст.7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

При цьому, суд також акцентує увагу на тому, що, відповідно до абз.6 ч.1 ст.13 Закону України «Про підтвердження відповідності», виробник продукції зобов'язаний супроводжувати продукцію декларацією про відповідність, якщо це встановлено технічним регламентом на відповідний вид продукції. Отже, саме відповідним технічним регламентом має бути встановлений обов'язок із супроводження продукції декларацією про відповідність.

У той же час, виходячи зі змісту Технічного регламенту низьковольтного електричного обладнання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1149 від 29.10.2009 року, не вбачається прямого обов'язку супроводження такої продукції деклараціями про відповідність. Даний технічний регламент містить лише вимогу для виробника або уповноваженого представника щодо складення декларації про відповідність згідно з додатком 4 (абз.2 п.1 Технічного регламенту) та вимогу для виробника або уповноваженого представника щодо зберігання примірника декларації про відповідність разом із технічною документацією, що (складання та зберігання) очевидно не є тотожним подальшому супроводженню продукції (при її розповсюдженні) такою декларацією.

А тому, за відсутності прямих вимог та вказівок відповідного технічного регламенту щодо супроводження продукції при її розповсюдженні декларацією про відповідність, твердження про порушення таких норм є безпідставним.

У зв'язку з чим, суд приходить до висновку, що відповідач, виносячи постанову №0007 від 21.02.2014 року в частині притягнення позивача до відповідальності за відсутність декларації про відповідність, діяв протиправно, оскільки в цій частині порушення ТзОВ «Сав-Дістрибьюшн» порушення фактично не допускав, а відповідачем таке порушення чинного законодавства достовірно встановлене та зафіксоване не було.

Ураховуючи усе наведене, суд приходить до переконання, що висновки Інспекції з питань захисту прав споживачів у Львівській області про порушення ТзОВ «Сав-Дістрибьюшн» вимог щодо нехарчової продукції та її обігу на ринку України, встановлених технічними регламентами, які були викладені в акті №0102 від 11.11.2013 року, є необґрунтованими та помилковими. А тому, підстав для притягнення ТзОВ «Сав-Дістрибьюшн» до відповідальності та застосування штрафних санкцій органом ринкового нагляду суд не вбачає. Відповідно, постанову №0007 від 21.02.2014 року про накладення штрафних санкцій слід визнати протиправною та скасувати в цілому.

У відповідності до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При цьому, суд вважає за потрібне наголосити на необхідності дотримуватися позиції, висловленої у рішенні Європейського суду з прав людини у п.53 рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України», відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумними сумнівом».

У даній справи відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав до суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких базуються його висновки та рішення, та ним не було спростовано доводів позивача.

Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналізуючи чинне законодавство та обставини справи, суд приходить до висновку, що суб'єкт владних повноважень прийнявши оскаржувану постанову не дотримався принципу верховенства права, вимог чинного законодавства України та передбачених ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України принципів, а тому така постанова є протиправною та підлягає скасуванню.

Оскільки позивач відмовився від стягнення судових витрат, тому судовий збір не стягується.

Керуючись ст.ст.2, 7-14, 18, 19, 69-72, 86, 87, 94, 143, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Інспекції з питань захисту прав споживачів у Львівській області №0007 від 21.02.2014 року про накладення штрафних санкцій.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі у відповідності до ч.3 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Сасевич О.М.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 15 вересня 2014 року.