Ухвала суду № 40459164, 11.09.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/5624/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Василенко Г.Ю. Суддя-доповідач: Ганечко О.М.

У Х В А Л А

Іменем України

11 вересня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Ганечко О.М.,

суддів: Коротких А.Ю., Літвіна Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 11.11.2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Страхова компанія «Рада» до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 11.11.2013 року позов задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити в задоволені позову в повному обсязі, посилаючись на незаконність, необ'єктивність, необґрунтованість рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

У засідання учасники процесу не з'явилися, будучи належним чином повідомленими, що не перешкоджає слуханню спірного питання відповідно до вимог ч. 4 ст. 196 КАС України.

Відповідно до ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 41 КАС України, у випадку неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі під час судового розгляду повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не відбувається.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України - за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі наказу Броварської ОДПІ від 20.05.2013 № 525, відповідно до плану-графіка проведення перевірок, на підставі направлень на перевірку № 546, 547, 561 та 562 посадовими особами відповідача планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року. За результатами якої складений Акт перевірки від 19.07.2013 № 28/22-4/30779308.

Відповідно до висновків акту перевірки відповідачем, зокрема, встановлені порушення та зроблені наступні висновки:

- ст.1, ст. 29, ст. 31 Закону України "Про страхування", ст.ст. 203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України, ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", ст.ст. 137, 156 Податкового кодексу України, що відобразилось у тому, що укладені правочини позивача з контрагентами мають ознаки нікчемності та є нікчемними в силу припису закону. Такі правочини порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені вдавано з метою приховування сплати податків третіх осіб. В зв"язку із вищезазначеним податкова вважає, що валові внески, одержані платником на його користь за договорами страхування і перестрахування за період з 01.01.2010 по 31.12.2012 року у загальній сумі 997 387 622, 00 грн. та валові внески, сплачені ТДВ "СК "Рада" за договорами перестрахування з резидентами за період з 01.01.2010 по 31.12.2012 року у загальній сумі 895 855 225, 00 грн. підлягають зменшенню, в наслідок чого завищено податок на прибуток від страхової діяльності у сумі 3 040 322,00 грн.;

- п.п. 1.22.1 п. 1.22 ст. 1, п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого занижено доходи за рахунок невключення сум безповоротної фінансової допомоги, та як наслідок занижено податок на прибуток від діяльності іншої ніж страхова у сумі 3 929 200,00 грн.;

- п.п. 1.20.2 п. 1.20 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що призвело до завищення витрат від операцій купівлі цінних паперів.

На підставі висновків Акта перевірки від 19.07.2013 № 28/22-4/30779308 Броварською ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 07.08.2013 № 0004862204, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на прибуток страхових організацій" у розмірі 4 911 500,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням - рішенням, ТДВ "Страхова компанія "Рада" оскаржила його до Головного управління Міндоходів у Київській області, проте відповідно до рішення про результати розгляду скарги № 1040/10/10-36-10-01-206/663 від 14.10.2013 року скаргу позивача залишено без задоволення.

Підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", передбачено, що дохід від страхової діяльності юридичних осіб - резидентів не підлягає оподаткуванню за ставкою, встановленою у пункті 10.1 статті 10 цього Закону, та оподатковується: за ставкою 0 відсотків - при отриманні доходу внаслідок виконання договорів з довгострокового страхування життя та пенсійного страхування у межах недержавного пенсійного забезпечення у разі виконання вимог до таких договорів, визначених пунктом 1.37 та пунктом 1.42 статті 1 цього Закону; за ставкою 3 відсотки - при отриманні доходу внаслідок виконання договорів з інших видів страхування.

Для цілей оподаткування страхової діяльності під оподатковуваним доходом слід розуміти суму страхових платежів, страхових внесків, страхових премій (далі - сума валових внесків), одержаних (нарахованих) страховиками-резидентами протягом звітного періоду за договорами страхування і перестрахування ризиків на території України або за її межами, зменшених на суму страхових платежів (страхових внесків, страхових премій), сплачених страховиком за договорами перестрахування з резидентом.

За змістом наведеної норми умовою зменшення оподатковуваного доходу страховика є сплата ним страхових платежів за договорами перестрахування.

В свою чергу, здійснення розрахунків за договорами перестрахування є підставою для зменшення оподатковуваного доходу страховика відповідно до підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Встановлено, що в період з 01.01.2010 по 31.12.2012 ТДВ "Страхова компанія "Рада" передала за договорами страхування та перестрахування іншим страховим компаніям 997387622,00 грн. - ТДВ "СК "Говерла", ТДВ "СПК "Впевненість-Безпека", ТДВ "Страховик", ТДВ "СК "Універсальний страховий альянс", ПрАТ "СК "Прогрес-Фонд".

Згідно з договором про співпрацю в галузі факультативного перестрахування (ретроцесії) № ВУ-0930/01 від 30.09.2009 ТДВ "Страхова компанія "Рада" передало ТДВ "СК "Говерла" в І кварталі 2010 року страхові платежі в загальній сумі 326692242,00 грн. та в ІІ кварталі 2010 року страхові платежі в загальній сумі 13634689,00 грн.

Згідно з договором про співпрацю в галузі факультативного перестрахування (ретроцесії) № ВУ-0930/02 від 30.09.2009 ТДВ "Страхова компанія "Рада" передало ТДВ "СПК "Впевненість-Безпека" в ІІІ кварталі 2010 року страхові платежі в загальній сумі 8242270,00,00 грн. та в ІV кварталі 2010 року страхові платежі в загальній сумі 13561686,00 грн.

За договором про співпрацю в галузі факультативного перестрахування (ретроцесії) № ВУ-0930/01 від 30.09.2009 ТДВ "Страхова компанія "Рада" передало ТДВ "Страховик" в ІІ кварталі 2010 року страхові платежі в загальній сумі 16217936,00 грн., в ІІІ кварталі 2010 року страхові платежі в загальній сумі 334965,00 грн., в ІV кварталі 2010 року страхові платежі в загальній сумі 3500851,00 грн. та в І кварталі 2011 року страхові платежі в загальній сумі 326692242,00 грн.

Відповідно до договору про співпрацю в галузі факультативного перестрахування (ретроцесії) № ВУ-0930/01 від 30.09.2009 ТДВ "Страхова компанія "Рада" передало ТДВ "СК "Універсальний страховий альянс" в ІV кварталі 2010 року страхові платежі в загальній сумі 416518523,00 грн.

Згідно з договорами про співпрацю в галузі факультативного перестрахування (ретроцесії) № 0104/04-ВУ до договору №0104/21-ВУ від 04.01.2011 ТДВ "Страхова компанія "Рада" передало ПрАТ "Прогрес-Фонд" в І кварталі 2011 року страхові платежі в загальній сумі 97152063,02,00 грн.

Відповідно до ст. 987 Цивільного кодексу України, за договором перестрахування страховик, який уклав договір страхування, страхує в іншого страховика (перестраховика) ризик виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником. Страховик, який уклав договір перестрахування, залишається відповідальним перед страхувальником у повному обсязі відповідно до договору страхування.

Стаття 12 Закону України "Про страхування", визначає перестрахування як - страхування одним страховиком (цедентом, перестрахувальником) на визначених договором умовах ризику виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником у іншого страховика (перестраховика) резидента або нерезидента, який має статус страховика або перестраховика, згідно з законодавством країни, в якій він зареєстрований.

На виконання договорів про співпрацю в галузі факультативного перестрахування (ретроцесії) ТДВ "Страхова компанія "Рада" в період з 01.01.2010 по 31.12.2012 передав страховим компаніям - ТДВ "СК "Говерла", ТДВ "СПК "Впевненість-Безпека", ТДВ "Страховик", ТДВ "СК "Універсальний страховий альянс", ПрАТ "СК "Прогрес-Фонд" страхові ризики на загальну суму 997387622,00 грн.

Вказані господарські операції підтверджуються належним чином складеними договорами, які були оглянуті судом, а факт перерахування перестраховикам страхових платежів підтверджується виписками банку, які були надані податковому органу під час проведення перевірки.

Зазначені докази підтверджують фактичне здійснення господарських операцій, позивача за договорами перестрахування та спростовують доводи податкового органу щодо відсутності їх реального здійснення.

Відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Посилання податкового органу на не встановлення фактів настання страхових випадків за договорами страхування, частину ризиків, за якими передано перестрахувальникам, не доводить фіктивність господарських операцій, оскільки настання чи не настання страхового випадку є особливістю діяльності в сфері страхування.

Відповідачем не надано доказів та не зазначено будь-яких обставин, які б ставили під сумнів фактичне здійснення цих операцій та правосуб'єктність їх учасників.

Стосовно посилання відповідача на нікчемність правочинів, укладених між позивачем та ТДВ "СК "Говерла", ТДВ "СПК "Впевненість-Безпека", ТДВ "Страховик", ТДВ "СК "Універсальний страховий альянс", ПрАТ "СК "Прогрес-Фонд", колегія суддів зазначає, що зміст зазначених правочинів не суперечить актам цивільного законодавства; а відповідач не надав доказів, які б підтверджували, що зміст угод не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договорів або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Викладені вище обставини справи в їх сукупності дають підстави для висновку, що ТДВ "Страхова компанія "Рада" правомірно задекларувало валові внески, одержані за договорами перестрахування з резидентами за період з 01.01.2010 по 31.12.2012 в сумі 997387622,00 грн., а тому висновок податкового органу про заниження податку на прибуток від страхової діяльності на загальну суму 3040322,00 грн. не відповідає дійсним обставинам справи.

Стосовно заниження задекларованих ТДВ "Страхова компанія "Рада" показників у рядку 03 Декларації "Інші доходи" в розмірі 15716799,00 грн. за 2010 рік, колегія суддів зазначає наступне.

Так, розділі 4 "Висновки" Акту перевірки встановлено порушення позивачем п.п.1.22.1 п. 1.22 ст. 1, п.п.4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого занижено доходи за рахунок невключення сум безповоротної фінансової допомоги у загальній сумі 15716779,00 грн., в тому числі за 4-ий квартал 2010 року - 15716779,00 грн., та як наслідок занижено податок на прибуток від діяльності іншої ніж страхова в сумі 3929200,00 грн.

Таких висновків податковий орган дійшов у зв'язку з тим, що якщо ТДВ "Страхова компанія "Рада" фактично не мало можливості здійснювати захист майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб - страхувальників, то можливо вважати, що документи з назвою договори про співпрацю в галузі факультативного перестрахування (ретроцесії) фактично по своїй суті не могли бути виконанні, тобто оформлені з порушенням вимог чинного законодавства.

Як вбачається з Акту перевірки, під час проведення перевірки податковим органом встановлено, що між ТДВ "Страхова компанія "Рада" та ТДВ "Страховик" (ТДВ "СК "Сяйво") укладено договори від 08.12.2010 №1208/02-СТ, від 08.12.2010 №1208/03-СТ, від 21.12.2010 №1221/01-СТ, від 23.12.2010 №1223/03-СТ, від 24.12.2010 №1224/01-СТ, від 01.11.2010 №1101/03-СТ про співпрацю в галузі факультативного перестрахування (ретроцесії).

Також, встановлено, що у періоді, що перевірявся, ТДВ "Страхова компанія "Рада" отримано від ТДВ "Страховик" (ТДВ "СК "Сяйво") на розрахунковий рахунок кошти за 4-ий квартал 2010 року всього на суму 15716779 грн.

Проте, висновок податкового органу про заниження ТДВ "Страхова компанія "Рада" доходів у зв'язку з не включенням до їх складу в 4-му кварталі 2010 року суми безповоротної фінансової допомоги в розмірі 15716799,00 грн. по ТДВ "Страховик" (ТДВ "СК "Сяйво") не відповідає обставинам справи та не ґрунтується на матеріальному законі з огляду на наступне.

Відповідно до п.1.21 ст. 1 Закону України "Про оприбуткування прибутку підприємств", доходи з джерелом їх походження з України - будь-які доходи, отримані резидентами або нерезидентами від будь-яких видів їх діяльності на території України, включаючи проценти, дивіденди, роялті та будь-які інші види пасивних доходів, сплачених резидентами України, доходи від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до портів, розташованих в Україні, доходи від продажу нерухомого майна, розташованого в Україні, доходи, отримані у вигляді внесків та премій на страхування і перестрахування ризиків на території України, а також доходи страховиків-резидентів від страхування ризиків страхувальників-резидентів за межами України, інші доходи від господарської діяльності на митній території України або на територіях, що перебувають під контролем митних служб України (у зонах митного контролю, на спеціалізованих ліцензійних митних складах тощо).

Поняття безповоротної фінансової допомоги визначено підпунктом 1.22.1 пункту 1.22 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", згідно якої безповоротною фінансовою допомогою є сума коштів, передана платнику податку згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами, які не передбачають відповідної компенсації чи повернення таких коштів (за винятком бюджетних дотацій і субсидій), або без укладання таких угод; сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після її списання, якщо така безнадійна заборгованість була попередньо включена до складу валових витрат кредитора; сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності; основна сума кредиту або депозиту, наданих платнику податку без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних); сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.

З аналізу зазначеної норми вбачається, що законодавцем чітко встановлений перелік підстав для визначення поняття безповоротної фінансової допомоги.

В той же час, як свідчать дані бухгалтерського обліку ТДВ "Страхова компанія "Рада", які були досліджені як податковим органом під час проведення перевірки так і судом, будь-які операції ТДВ "Страхова компанія "Рада" за період з 01.01.2010 по 31.12.2012 не підпадають під визначення безповоротної фінансової допомоги, передбачене п.п.1.22.1 п. 1.22 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Тобто, не доведено порушення ТДВ "Страхова компанія "Рада" п.п.1.22.1 п. 1.22 ст. 1, п.п.4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", а відтак висновок податкового органу про заниження ТДВ "Страхова компанія "Рада" доходів в сумі 15716799,00 грн. є необґрунтованим.

З приводу завищення витрат від операцій купівлі цінних паперів, встановлено наступне.

Підпунктом 3.3.1 пункту 3.3 розділу 3 Акту перевірки зафіксовано, що ТДВ "Страхова компанія "Рада" в порушення вимог п.п.1.20.2 п. 1.20 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" завищено витрати від операцій купівлі цінних паперів за ІV квартал 2010 року відображених в рядку 1.2 "Витрати звітного періоду" та за І квартал 2011 року відображених в рядку 1.3 "Від'ємний фінансовий результат попереднього звітного року" додатку К2 Декларації з податку на доходи (прибуток) страховика в сумі 5340682 грн.

Так, податковим органом в ході проведення перевірки встановлено, що ТДВ "Страхова компанія "Рада" на підставі договорів від 29.10.2010 №д-3, №д-6, №д-9 здійснювалось придбання цінних паперів, а саме акцій простих іменних ВАТ "Лебединська спеціалізована колона №11", за завищеною ціною і замість суми 6093000,00 грн. із розрахунку придбання 2436080 шт. простих акцій по 2,50 грн., кожна яка була віднесена підприємством до складу витрат у додатку К2 податкової декларації, необхідно було віднести суму 752138,00 грн. із розрахунку придбання 2436080 шт. простих акцій по 0,31 грн. кожна.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про оприбуткування прибутку підприємств", доход, отриманий платником податку від продажу товарів (робіт, послуг) пов'язаним особам, визначається виходячи із договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі товари (роботи, послуги), що діяли на дату такого продажу.

Аналіз наведеної норми права дає підстави вважати, що доход отриманий платником податку від продажу товарів (робіт, послуг), повинен бути не меншим за звичайні ціни на такі товари (роботи, послуги), які діяли на дату такого продажу, у тому випадку, коли договір купівлі продажу укладається між платником податку і пов'язаною особою.

Підпунктом 1.20.1 пункту 1.20 статті 1 Закону України "Про оприбуткування прибутку підприємств", передбачено, що якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Згідно з цим підпунктом справедлива ринкова ціна це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності однорідних) товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п1.20.2 п. 1.20 ст. 1 Закону України "Про оприбуткування прибутку підприємств", для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Отже, обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених Законом України "Про оприбуткування прибутку підприємств", покладається на податковий орган у встановленому порядку. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін.

Таким чином, якщо не доведене зворотне, звичайною вважається ціна, визначена сторонами договору. При цьому обов'язок доведення невідповідності ціни договору рівню звичайних цін покладається на податковий орган.

Як вбачається з Акту перевірки, висновок податкового органу щодо придбання позивачем цінних паперів за завищеною ціною пов'язаний із проведенням аналізу біржових цін акцій простих іменних станом на 29.10.2010.

В той же час, в Акті перевірки не зазначено будь-яких джерела такої інформації та не наведено підтверджуючих документів, що ціна простої іменної акції ВАТ "Лебединська спеціалізована колона №11" станом на 29.10.2010 становить 0,31 грн.

Таких доказів відповідач не надав.

Так, для визначення звичайної ціни використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Однак при цьому необхідно враховувати, чи є умови таких договорів співставними, важливе значення також мають і властивості товарів, які є предметом купівлі-продажу.

З'ясування рівня звичайних цін має відбуватися відповідно до визначеної процедури, а необхідна інформація надаватися уповноваженим державним органом. Таким чином, будь-які дані, надані приватними структурами чи не уповноваженими на це державними органами, не є статистичними документами стосовно звичайних цін на товари (роботи, послуги) та не можуть бути підставою для визначення звичайної ціни.

Для товарів (робіт, послуг), які продаються шляхом прилюдного оголошення умов їх продажу, підпунктом 1.20.3 пункту 1.20 статті 1 Закону України "Про оприбуткування прибутку підприємств", встановлено спеціальне правило, за яким звичайною визнається ціна, що міститься у такому оголошенні, а відповідно до підпункту 1.20.4 пункту 1.20 цієї статті якщо товари (роботи, послуги) продаються з використанням конкурсу, аукціону, біржової пропозиції або їх продаж здійснюється у примусовому порядку згідно із законодавством, звичайною є ціна, отримана при такому продажі.

Податкова інспекція для визначення звичайної ціни продажу не використовувала ані положення (стандарти) бухгалтерського обліку, ані ціну акції, отриману при її продажу.

Отже, з наведеного слідує, що відповідачем не доказано факту порушення позивачем вимог п.п.1.20.2 п. 1.20 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та відсутні підстави вважати, що позивачем придбання цінних паперів здійснювалось за завищеною ціною.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що податкове повідомлення-рішення № 0004862204 від 07.08.2013 винесене Броварською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Київській області є таким, що не ґрунтується на положеннях чинного законодавства.

За таких обставин, апеляційна скарга є необґрунтованою, її доводи не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому у її задоволенні необхідно відмовити, а рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 11.11.2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: О.М. Ганечко

Судді: А.Ю. Коротких

Н.М. Літвіна

Повний текст ухвали виготовлений 12.09.2014 року.

.

Головуючий суддя Ганечко О.М.

Судді: Літвіна Н. М.

Коротких А. Ю.