Постанова № 40459023, 09.09.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" вересня 2014 р. Справа№ 911/1164/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дідиченко М.А.

суддів: Руденко М.А.

Пономаренка Є.Ю.

при секретарі Яцюти Г.С.

за участю представників:

від позивача: Бабич Є.В. - представник за довіреністю від 15.12.2013 року;

від відповідачів: 1) не з'явились;

2) не з'явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства "Агрофірма "Семенівка"

на рішення Господарського суду Київської області від 08.05.2014 року

у справі № 911/1164/14 (суддя Рябцева О.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімагромаркетинг"

до 1) Приватного підприємства "Агрофірма "Семенівка"

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Акруа"

про стягнення 32 111, 42 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Хімагромаркетинг" звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Приватного підприємства "Агрофірма "Семенівка" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Акруа" про солідарне стягнення 232 111, 42 грн., з яких 18 054, 15 грн. заборгованості, 1 195, 91 грн. пені, 6 617,09 грн. штрафу та 6 244, 27 грн. процентів річних.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на порушення відповідачем 1 умов договорів поставки № АП-07-0027 від 04.04.2013 р., № АП-07-0038 від 11.04.2013 р. та № АП-07-0040 від 11.04.2013 р. в частині зобов'язання з оплати вартості поставленого товару, у зв'язку з чим за ним утворилася заборгованість у сумі 18054,15 грн. У зв'язку наявністю зазначеної заборгованості позивачем на підставі п. 5.2. договорів нараховано 1195,91 грн. пені, на підставі п. 5.4. договорів нараховано 6617,09 грн. штрафу та на підставі п. 5.5. договорів нараховано 6244,27 грн. процентів річних.

Крім того, позивач зазначає, що з метою забезпечення зобов'язань відповідача 1 за договорами поставки позивачем було укладено з товариством з обмеженою відповідальністю "Акруа" (відповідач 2) договір поруки № ПР-07-0027 від 12.07.2013 р., відповідно до якого відповідач 2 поручається перед позивачем за виконання обов'язків відповідача 1 за договорами № АП-07-0027 від 04.04.2013 р., № АП-07-0038 від 11.04.2013 р. та № АП-07-0040 від 11.04.2013 р. та додатковими угодами до них.

Рішенням Господарського суду Київської області від 08.05.2014 року у справі № 911/1164/14 позовні вимоги задоволено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідач 1 звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду у даній справі скасувати та припинити провадження у справі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що згідно із ст. 15 ГПК України встановлено, що справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні господарських договорів, справи у спорах про визнання договорів недійсними розглядаються господарським судом за місцезнаходженням сторони, зобов'язаної за договором здійснити на користь другої сторони певні дії, такі як: передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо.

Враховуючи те, що зобов'язаною стороною за договорами поставки щодо оплати поставленого товару, у зв'язку із чим виник спір, є ПП «Агрофірма «Семенівка», то розгляд справи повинен відбуватися в Господарському суді Запорізької області, оскільки місцезнаходженням останнього є: Запорізька обл., Мелітопольський р-н, с. Семенівка, вул.. Першотравнева, 62.

Крім того, апелянт вважає, що нарахування відсотків за невиконання основного зобов'язання разом з пенею та штрафом є порушенням норм матеріального права.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями, апеляційну скаргу Приватного підприємства "Агрофірма "Семенівка" по справі № 911/1164/14 передано на розгляд колегії суддів у складі: Коршун Н.М. - головуюча, Алданова С.О. та Дикунська С.Я.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.06.2014 року апеляційну скаргу Приватного підприємства "Агрофірма "Семенівка" на рішення Господарського суду Київської області від 08.05.2014 року прийнято до свого провадження колегією суддів: Коршун Н.М. - головуюча, Алданова С.О. та Дикунська С.Я. та призначено до розгляду на 07.07.2014 року.

Розпорядженням керівника апарату Київського апеляційного господарського суду від 07.07.2014 року у зв'язку із перебуванням головуючої судді Коршун на лікарняному, призначено повторний автоматичний розподіл справи.

Після повторного автоматичного розподілу справи № 911/1164/14, апеляційну скаргу Приватного підприємства "Агрофірма "Семенівка" передано на розгляд колегії суддів у складі: Дідиченко М.А. - головуюча, Пономаренко Є.Ю. та Руденко М.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.07.2014 року, справу № 911/1164/14 прийнято до провадження колегією суддів у складі: Дідиченко М.А. (головуюча), Пономаренко Є.Ю., Руденко М.А. та призначено до розгляду на 09.09.2014 року.

Представник позивача у судовому засіданні 09.09.2014 року заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив суд рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представники сторін у судове засідання 09.09.2014 року не з'явилися, про поважні причини неявки суд не повідомили, хоча про час і місце судового засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень № 05515843 та № 05515851.

Враховуючи, що неявка відповідачів не перешкоджає розгляду справи по суті, беручи до уваги достатність доказів, наявних в матеріалах справи, колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду справи по суті за відсутності представників відповідачів.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 04.04.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Хімагромаркетинг" (продавець) та Приватним підприємством "Агрофірма "Семенівка" (покупець) було укладено договір поставки № АП-07-0027 (надалі - договір 1).

Відповідно до п. 1.1. договору 1 продавець зобов'язується передати у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти й оплатити засоби захисту рослин на загальну суму 9 591, 90 грн.

Відповідно до п. 3.1. договору 1 поставка товару здійснюється в строки, передбачені п. 3.3. договору 1, або раніше за заявкою покупця.

Пунктом 3.3. договору 1 встановлено, що поставка товару здійснюється продавцем на умовах СРТ (перевезення до місця призначення за рахунок продавця) у строк до 06.04.2013 року.

Згідно з п. 3.4. договорів одержання товару за кількістю та якістю здійснюється покупцем у день поставки товару. Одночасно з передачею товару продавець зобов'язаний передати покупцеві наступні документи: рахунок на оплату товару; податкову накладну згідно норм Податкового кодексу України; видаткову (відвантажувальну) накладну; товарно-транспортну накладну, якщо поставка товару здійснюється на умовах СРТ (п. 4.3. договорів).

Відповідно до п. 4.4. договорів покупець зобов'язаний передати продавцеві довіреність на одержання товарно-матеріальних цінностей для одержання товару.

Підписання покупцем видаткової накладної підтверджує отримання останнім всіх передбачених п. 4.3. договору документів (п. 4.5. договорів).

Відповідно до п. 2.1. договору 1 покупець зобов'язаний сплатити продавцю вартість товару, зазначену в п. 1.2. даного договору, в наступні строки: не пізніше 10.04.2013 р. - 4795,95 грн. та не пізніше 25.09.2013 р. - 4795,95 грн., всього - 9591,90 грн.

04.06.2013 року, 21.06.2013 року та 11.07.2013 року позивачем та відповідачем 1 було підписано додаткові угоди № АП-07-0027ДС1, № АП-07-0027ДС2 та № АП-07-0027ДС3 до договору 1, відповідно до яких сторони домовились доповнити основний договір додатковим переліком засобів захисту рослин.

Так, додатковим договором № АП-07-0027ДС1 від 04.06.2013 року до договору 1 сторони доповнили договір поставки додатковим переліком засобів захисту рослин: Ньюстар у кількості 5 л. на суму 644,40 грн. Позивач зобов'язався поставити зазначений засіб захисту рослин на загальну суму 644,40 грн. в строк до 11.06.2013 р., а відповідач 1 зобов'язався прийняти зазначений засіб захисту рослин та оплатити його в наступні строки: не пізніше 10.06.2013 р. в сумі 322,20 грн. та не пізніше 20.09.2013 р. в сумі 322,20 грн.

Додатковим договором № АП-07-0027ДС2 від 21.06.2013 р. до договору 1 сторони доповнили договір поставки додатковим переліком засобів захисту рослин: Фостран у кількості 40 л. на суму 2221,20 грн. Позивач зобов'язався поставити зазначений засіб захисту рослин в строк до 22.06.2013 р., а відповідач 1 зобов'язався прийняти зазначений засіб захисту рослин та оплатити його вартість в наступні строки: не пізніше 25.06.2013 р. в сумі 1110,60 грн. та не пізніше 20.09.2013 р. в сумі 1110,60 грн.

Додатковим договором № АП-07-0027ДС3 від 11.07.2013 р. до договору 1 сторони доповнили договір поставки додатковим переліком засобів захисту рослин: Дикват у кількості 100 л. на суму 5140,00 грн. Позивач зобов'язався поставити зазначений засіб захисту рослин в строк до 12.07.2013 р., а відповідач 1 зобов'язався прийняти зазначений засіб захисту рослин та оплатити його вартість в наступні строки: не пізніше 15.07.2013 р. в сумі 2570,00 грн. та не пізніше 20.09.2013 р. в сумі 2570,00 грн.

Таким чином, відповідно до умов договору 1 та підписаних між позивачем та відповідачем 1 додаткових договорів до нього позивач зобов'язувався поставити відповідачу товар на загальну суму 17 597, 50 грн.

На виконання умов договору 1 та додаткових договорів до нього позивачем в період з 05.04.2013 р. по 12.07.2013 р. було поставлено, а відповідачем 1 прийнято товар на загальну суму 17597,50 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними № АП-07-0022 від 05.04.2013 р. на суму 3719,40 грн., № АП-07-0023 від 05.04.2013 р. на суму 5872,50 грн., № АП-07-0198 від 05.06.2013 р. на суму 644,40 грн., № АП-07-0215 від 25.06.2013 р. на суму 2221,20 грн. та № АП-07-0224 від 12.07.2013 р. на суму 5140,00 грн., підписаними представниками сторін та скріпленими печатками підприємств.

Для отримання вказаного товару відповідачем видано довіреності № 123 від 05.04.2013 р., № 184 від 05.06.2013 р., № 185 від 25.06.2013 р. та № 200 від 12.07.2013 р. на ім'я ОСОБА_1.

Відповідно до умов договору 1 та додаткових договорів до нього загальну вартість поставленого позивачем товару за договором поставки, що становить 17597,50 грн., відповідач 1 зобов'язувався оплатити до 25.09.2013 р.

Відповідач 1 в порушення п.п. 2.1., 2.6. договору 1 та додаткових договорів до нього розрахувався за отриманий товар частково на загальну суму 12801,55 грн., що підтверджується банківськими виписками від 05.04.2013 року на суму 4 795, 95 грн., від 05.06.2013 року на суму 644, 40 грн, від 21.06.2013 року на суму 2 221, 20 грн. та від 12.07.2013 року на суму 5 140, 00 грн., у зв'язку з чим за ним утворилася заборгованість за договором 1 у сумі 4 795,95 грн.

Крім того, 11.04.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Хімагромаркетинг" (продавець) та Приватним підприємством "Агрофірма "Семенівка" (покупець) було укладено договір поставки № АП-07-0038 (надалі - договір 2).

Відповідно до п. 1.1. договору 2 продавець зобов'язується передати у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти й оплатити засоби захисту рослин на загальну суму 15 950, 40 грн.

Відповідно до п. 2.1. договору 2 покупець зобов'язаний сплатити продавцю вартість товару, зазначену в п. 1.2. даного договору, в наступні строки: не пізніше 15.04.2013 р. - 7975,20 грн. та не пізніше 25.09.2013 р. - 7975,20 грн., всього - 15950,40 грн.

Пунктом 3.3. договору 2 встановлено, що поставка товару здійснюється продавцем на умовах СРТ (перевезення до місця призначення за рахунок продавця) у строк до 18.04.2013 р.

На виконання умов договору 2 позивачем 18.04.2013 р. було поставлено, а відповідачем 1 прийнято товар на загальну суму 15950,40 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи видатковою накладною № АП-07-0045 від 18.04.2013 р. на суму 15950,40 грн., підписаною представниками сторін та скріпленою печатками підприємств.

Для отримання вказаного товару відповідачем видано довіреність № 123 від 18.04.2013 р. на ім'я ОСОБА_1.

Відповідно до умов договору 2 загальну вартість поставленого позивачем товару за договором поставки, що становить 15950,40 грн., відповідач 1 зобов'язувався оплатити до 25.09.2013 р.

Відповідач 1 в порушення п.п. 2.1., 2.6. договору 2 розрахувався за отриманий товар частково на суму 7 975, 20 грн., що підтверджується банківською випискою з рахунку позивача від 12.04.2013 р., у зв'язку з чим за ним утворилася заборгованість за договором 2 у сумі 7 975, 20 грн.

До того ж, 11.04.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Хімагромаркетинг" (продавець) та Приватним підприємством "Агрофірма "Семенівка" (покупець) було укладено договір поставки № АП-07-0040 (надалі- договір 3).

Відповідно до п. 1.1. договору 3 продавець зобов'язується передати у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти й оплатити засоби захисту рослин на загальну суму 10 566, 00 грн.

Відповідно до п. 2.1. договору 3 покупець зобов'язаний сплатити продавцю вартість товару, зазначену в п. 1.2. даного договору, в наступні строки: не пізніше 15.04.2013 р. - 5283,00 грн. та не пізніше 25.09.2013 р. - 5283,00 грн., всього - 10566,00 грн.

Пунктом 3.3. договору 3 встановлено, що поставка товару здійснюється продавцем на умовах СРТ (перевезення до місця призначення за рахунок продавця) у строк до 18.04.2013 р.

На виконання умов договору 3 позивачем 20.04.2013 р. було поставлено, а відповідачем 1 прийнято товар на загальну суму 10566,00 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи видатковою накладною № АП-07-0057 від 20.04.2013 р. на суму 10566,00 грн., підписаною представниками сторін та скріпленою печатками підприємств.

Для отримання вказаного товару відповідачем видано довіреність № 123 від 18.04.2013 р. на ім'я ОСОБА_1.

Відповідно до умов договору 3 загальну вартість поставленого позивачем товару за договором поставки, що становить 10 566,00 грн., відповідач 1 зобов'язувався оплатити до 25.09.2013 р.

Відповідач 1 в порушення п.п. 2.1., 2.6. договору 3 розрахувався за отриманий товар частково на суму 5 283, 00 грн., що підтверджується банківською випискою з рахунку позивача від 12.04.2013 р., у зв'язку з чим за ним утворилася заборгованість за договором 3 у сумі 5 283,00 грн.

Таким чином, загальна сума заборгованості відповідача 1 перед позивачем за договорами поставки № АП-07-0027 від 04.04.2013 р., № АП-07-0038 від 11.04.2013 р. та № АП-07-0040 від 11.04.2013 р. становить 18 054,15 грн.

12.07.2013 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Хімагромаректинг" (позивач, кредитор) та товариством з обмеженою відповідальністю "Акруа" (відповідач 2, поручитель) було укладено договір поруки № ПР-07-0027 (договір поруки), відповідно до умов якого відповідач 2 поручається перед позивачем за виконання обов'язків відповідачем 1 за договорами, передбаченими розділом 2 договору (п. 1.1. договору поруки).

Відповідно до п. п. 1.2., 1.3. договору поруки, у разі порушення боржником (відповідач 1) основного договору та/або зобов'язання, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов'язання боржником в повному обсязі. Поручитель відповідає в тому ж обсязі, що й боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, комісій, неустойки, витрат кредитора тощо.

Пунктом 2.1. договору поруки встановлено, що під основним договором в цьому договорі розуміють договори поставки № АП-07-0027 від 04.04.2013 р., № АП-07-0038 від 11.04.2013 р., № АП-07-0040 від 11.04.2013 р. та додаткові договори (угоди) до цих договорів, укладений між кредитором (в основному договорі іменується як "Продавець") та боржником (в основному договорі іменується як "Покупець").

Пунктами 4.1.- 4.3. договору поруки встановлено, що договір вважається укладеним ті набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін. Договір діє до моменту припинення поруки на підставах, встановлених ст. 559 ЦК України. Порука за договором припиняється з припиненням зобов'язання. Порука також припиняється, якщо кредитор на протязі трьох років з дня настання строку виконання зобов'язання по договору не звернеться з вимогою до поручителя.

У зв'язку з порушенням відповідачем 1 зобов'язань за договорами 1-3, позивачем було виставлено відповідачу 2 вимогу від 24.02.2014 р. про сплату заборгованості у сумі 18054,15 грн., яка була отримана ним 25.02.2014 р., що підтверджується підписом директора відповідача 2.

Проте, вказана вимога була залишена відповідачем 2 без задоволення.

З огляду на вищевикладене, позивач звернувся до суду першої інстанції з позовною заявою про солідарне стягнення з відповідача 1 та відповідача 2 заборгованості за договорами поставки № АП-07-0027 від 04.04.2013 р., № АП-07-0038 від 11.04.2013 р. та № АП-07-0040 від 11.04.2013 р. у сумі 18 054, 15 грн.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, апелянт зазначає, що згідно із ст. 15 ГПК України встановлено, що справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні господарських договорів, справи у спорах про визнання договорів недійсними розглядаються господарським судом за місцезнаходженням сторони, зобов'язаної за договором здійснити на користь другої сторони певні дії, такі як: передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо.

Враховуючи те, що зобов'язаною стороною за договорами поставки щодо оплати поставленого товару є ПП «Агрофірма «Семенівка», то розгляд справи повинен відбуватися в Господарському суді Запорізької області, оскільки місцезнаходженням останнього є: Запорізька обл., Мелітопольський р-н, с. Семенівка, вул. Першотравнева, 62.

Однак, колегія суддів не погоджується із даним твердженням апелянта враховуючи наступне.

Посилаючись на ч. 1 ст. 15 ГПК України щодо встановлення територіальної підсудності справи, апелянт не врахував того, що спір у даній справі виник не у зв'язку із укладанням, змінною, розірванням чи визнання недійсним договору, у зв'язку із виконанням договорів поставки.

Так, питання щодо територіальної підсудності справ у спорах, виникають при виконанні господарських договорів регулюється ч. 2 ст. 15 ГПК України, відповідно до якої встановлено, що справи у спорах, що виникають при виконанні господарських договорів та з інших підстав, а також справи про визнання недійсними актів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням відповідача.

Справи у спорах за участю кількох відповідачів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням одного з відповідачів з вибором позивача (ч. 3 ст. 15 ГПК України).

Як вбачається, із матеріалів справи місцезнаходженням відповідача 2 - ТОВ «Акруа» є: Київська область, м. Бровари, вул. Київська, 290.

Таким чином, позивач за власним вибором було визначено територіальну підсудність справи, що не суперечить господарському процесуальному законодавству.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частинами 1, 2 статті 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно з ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Відповідно до ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з приписами статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Отже, з огляду на неналежне виконання відповідачем 1 своїх зобов'язань за договорами поставки № АП-07-0027 від 04.04.2013 р., № АП-07-0038 від 11.04.2013 р. та № АП-07-0040 від 11.04.2013 р. в частині оплати поставленого товару, а також направлення позивачем відповідачу 2 вимоги про виконання ним взятих на себе грошових зобов'язань за договором поруки, яка не припинилась відповідно до п. 4.3. договору 4, у відповідача 1, як покупця, та відповідача 2, як поручителя, виник солідарний обов'язок щодо сплати заборгованості за поставлений за договорами № АП-07-0027 від 04.04.2013 р., № АП-07-0038 від 11.04.2013 р. та № АП-07-0040 від 11.04.2013 р. товар.

Враховуючи вищевикладене та те, що заборгованість відповідача 1 перед позивачем у сумі 18 054, 15 грн. за товар, отриманий на підставі договорів поставки № АП-07-0027 від 04.04.2013 р., № АП-07-0038 від 11.04.2013 р. та № АП-07-0040 від 11.04.2013 р., на час прийняття рішення судом першої інстанції не погашена, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції було обґрунтовано задоволенні позовні вимоги в частині солідарного стягнення з відповідачів основної суми боргу..

Пунктом 5.2. договорів 1-3 встановлено, що покупець відповідає за несвоєчасну оплату товару (порушення розділу 2 договору) й сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день простроченого платежу. При розрахунку пені застосовується ставка НБУ, що діє в період нарахування пені.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Перевіривши розрахунок суми пені наданий позивачем, колегія суддів приходить до висновку, що він є арифметично вірним, а тому суд першої інстанції обгрунтовано задовольнив вимоги позивача про стягнення пені у повному обсязі.

Позивач також просить суд стягнути солідарно з відповідачів штраф у розмірі 15% від ціни договорів (договір 1 - 17597,50 грн., договір 2 - 15950,40 грн., договір 3 - 10566,00 грн.), що становить 6617,09 грн.

Пунктом 5.4. договорів 1-3 встановлено, що у випадку прострочення виконання зобов'язань, передбачених розділом 2 договору, більше ніж на 30 днів винна сторона додатково сплачує іншій стороні за договором штраф у розмірі п'ятнадцяти відсотків від ціни договору.

Згідно з п. 1.5. договорів 1-3 ціна договору визначається як сума поставленого товару на умовах цього договору та додаткових угод до нього.

Як встановлено колегією суддів та підтверджується матеріалами справи, загальна вартість поставленого позивачем товару за договором 1 становить 17597,50 грн., за договором 2 - 15950,40 грн., за договором 3 - 10566,00 грн., що і складає ціну вказаних договорів, а отже позивачем вірно нараховано штраф на вказані суми.

Враховуючи те, що судом встановлено факт прострочення виконання відповідачем 1 зобов'язань за договорами 1-3 більше ніж на 30 днів (за договорами 1-3 повинен був оплатити у строк до 25.09.2013 року), а також те, що станом на день прийняття рішення у справі відповідачі не сплатили суму штрафу, а застосування штрафних санкцій у вигляді штрафу за порушення відповідачем 1 строків оплати отриманого товару передбачено умовами договорів 1-3, розрахунок заявленого до стягнення солідарно з відповідачів штрафу є вірним, то судом першої інстанції обгрунтовано задоволена позовна вимога про стягнення солідарно з відповідачів 6617,09 грн. штрафу.

Крім того, позивач просить суд стягнути солідарно з відповідачів проценти річних у сумі 6244,27 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з п. 5.5. договорів 1-3 сторони прийшли до згоди щодо зміни розміру процентної ставки, передбаченої частиною 2 ст. 625 ЦК України, і встановлюють її в розмірі сорока відсотків річних від несплаченої загальної вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути сплачений покупцем, та дев'яносто шість відсотків річних від несплаченої ціни товару до дня повної оплати з дати закінчення дев'яноста календарних днів.

Отже, сторонами в п. 5.5. договорів 1-3 встановлено інший розмір процентів річних, а саме 40% річних та 96% річних, що підлягають стягненню з відповідача 1 на користь позивача у разі прострочення ним оплати отриманого товару.

Заперечуючи проти задоволення відсотків річних апелянт зазначає, що стягнення відсотків за невиконання основного зобов'язання разом із штрафом та пенею є порушенням норм матеріального права, оскільки за своєю природою нарахування відсотків при простроченні виконання зобов'язання є неустойкою (пенею чи штрафом).

Проте, колегія суддів не погоджується із даними запереченнями апелянт враховуючи наступне.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Сторони договору можуть зменшити або збільшити передбачений законом розмір процентів річних.

Якщо укладеним сторонами договором передбачено збільшення розміру процентів у зв'язку з простроченням сплати боргу, розмір ставки, на яку збільшено проценти, слід вважати іншим розміром процентів (Постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

Отже, стягнення відсотків річних разом і з стягненням штрафу та пені не протиріччить нормам матеріального права.

Оскільки наданий позивачем розрахунок відсотків річних є вірним, то суд першої інстанції підставно задовольнив позовні вимог в даній частині.

За таких обставин висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду Київської області від 08.05.2014 року у справі № 911/1164/14 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

Згідно із ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Агрофірма "Семенівка" на рішення Господарського суду Київської області від 08.05.2014 року залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 08.05.2014 року у справі № 911/1164/14 - без змін.

3. Матеріали справи № 911/1164/14 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя М.А. Дідиченко

Судді М.А. Руденко

Є.Ю. Пономаренко