Рішення № 40458840, 29.08.2014, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" серпня 2014 р. Справа № 911/2129/14

Господарський суд Київської області у складі судді Бацуци В. М.

при секретарі судового засідання Щур О. Д.

за участю представників учасників процесу:

від позивача: ОСОБА_1(паспорт серії НОМЕР_2, виданий Голосіївським РВ ГУ МВС України в м. Києві від 28.02.2013 р.), ОСОБА_2 (довіреність від 03.03.2014 р., зареєстрована в реєстрі за № 384);

від відповідача: Пілягін О. В. (довіреність б/н від 01.06.2014 р.);

від третьої особи-1: не з'явились;

від третьої особи-2: не з'явились;

від третьої особи-3: не з'явились;

розглянувши матеріали справи

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Гіалайн-Україна", м. Київ

за участю третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

1) Відкритого акціонерного товариства імені Васильєва, с. Демидів, Вишгородський район;

2) ОСОБА_4, м. Київ;

3) ОСОБА_5, м. Київ;

про зобов'язання передати предмет лізингу

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ФОП ОСОБА_1 звернувся в господарський суд Київської області із позовом до ТОВ „Гіалайн-Україна" про зобов'язання передати предмет лізингу згідно договору фінансового лізингу від 25.02.2000 р., укладеного між Акціонерним товариством імені Васильєва та ФОП ОСОБА_1, а саме будівлю інженерно-технічного корпусу, що розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Позовні вимоги обґрунтовані позивачем невиконанням відповідачем свого обов'язку щодо передачі предмету лізингу згідно фінансово лізингового договору від 25.02.2000 р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 05.06.2014 р. порушено провадження у справі № 911/2129/14 за позовом ФОП ОСОБА_1 до ТОВ „Гіалайн-Україна" про зобов'язання передати предмет лізингу і призначено її розгляд у судовому засіданні за участю представників учасників процесу на 02.07.2014 р.

02.06.2014 р. до канцелярії суду від позивача, одночасно із позовною заявою, надійшла заява б/н від 21.05.2014 р. про вжиття заходів до забезпечення позову, у якій він просить суд вжити заходів до забезпечення позову, а саме накласти арешт на об'єкт нерухомого майна, право власності на яке зареєстровано за ТОВ „Гіалайн-Україна", а саме: приміщення електроцеху, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1; заборонити ТОВ „Гіалайн-Україна" вчиняти будь-які дії, спрямовані на відчуження (купівлю-продаж, дарування, заставу, управління та інше) даного об'єкту нерухомості - приміщення електроцеху, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1; заборонити вчиняти будь які дії щодо реєстрації та перереєстрації права власності на об'єкту нерухомості - приміщення електроцеху, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1.

26.06.2014 р. до канцелярії суду від позивача надійшли доповнення б/н від 26.06.2014 р. до заяви про забезпечення позову, у якій він просить суд додатково вжити заходів до забезпечення позову, а саме заборонити ТОВ „Гіалайн-Україна" та будь-кому іншому вчиняти дії з проведення будь-яких ремонтних робіт в приміщенні електроцеху, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1.

27.06.2014 р. до канцелярії суду від відповідача надійшов відзив б/н від 27.06.2014 р. на позовну заяву, у якому він просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову повністю, у тому числі у зв'язку із пропущенням позовної давності.

02.07.2014 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 16.07.2014 р. Також, даною ухвалою суду залучено до участі у справі у якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, - ВАТ імені Васильєва, ОСОБА_4, ОСОБА_5

08.07.2014 р. до канцелярії суду від відповідача надійшли клопотання б/н від 07.07.2014 р. із доданими до нього документами на виконання вимог суду, що долучені судом до матеріалів справи, та заява б/н від 07.07.2014 р. про застосування позовної давності, у якій він просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову повністю у зв'язку із пропущенням позовної давності.

11.07.2014 р. до канцелярії суду від позивача надійшли заперечення б/н від 10.07.2014 р. щодо відзиву на позовну заяву, що долучені судом до матеріалів справи.

16.07.2014 р. перед судовим засіданням до канцелярії суду від третьої особи - ВАТ імені Васильєва надійшло клопотання б/н від 06.07.2014 р. про відвід судді господарського суду Київської області Бацуци В. М. від розгляду справи № 911/2129/14.

16.07.2014 р. у судовому засіданні за наслідками розгляду вищевказаного клопотання третьої особи - ВАТ імені Васильєва про відвід судді господарського суду Київської області Бацуци В. М. від розгляду справи після вирішення судом даного питання у нарадчій кімнаті судом було відмовлено в його задоволенні за безпідставністю і необґрунтованістю, про що було винесено відповідну ухвалу господарського суду Київської області від 16.07.2014 р.

16.07.2014 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 30.07.2014 р.

24.07.2014 р. до канцелярії суду від позивача надійшла заява б/н від 24.07.2014 р. про уточнення позовних вимог, у якій він просить суд зобов'язати відповідача виконати обов'язок лізингодавця за фінансово-лізинговим договором від 25.02.2000 року, укладеним між Відкритим акціонерним товариством ім. Васильєва та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 та передати Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 предмет лізингу згідно фінансово-лізингового договору від 25.02.2000 року, укладеного між Відкритим акціонерним товариством ім. Васильєва та Фізичною особою -підприємцем ОСОБА_1, а саме: будівлю інженерно-технічного корпусу площею 506, 1 кв. м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (згідно Технічного паспорту на виробничий будинок, інвентаризаційна справа № 1501144 Комунального підприємства Київської обласної ради „Вишгородське бюро технічної інвентаризації").

30.07.2014 р. перед судовим засіданням до канцелярії суду від відповідача надійшли письмові пояснення б/н від 30.07.2014 р., що долучені судом до матеріалів справи.

30.07.2014 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 20.08.2014 р.

15.08.2014 р. до канцелярії суду від відповідача надійшли додаткові письмові пояснення б/н від 15.08.2014 р., що долучені судом до матеріалів справи.

20.08.2014 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 26.08.2014 р.

26.08.2014 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 29.08.2014 р.

27.08.2014 р. до канцелярії суду від відповідача надійшли додаткові письмові пояснення б/н від 26.08.2014 р., що долучені судом до матеріалів справи.

29.08.2014 р. у судовому засіданні представник позивача надав усні пояснення щодо своїх позовних вимог, позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні надав усні пояснення щодо своїх заперечень проти позову, просив суд відмовити в задоволенні позову повністю з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву.

Представники третіх осіб у судове засідання не з'явились, хоча про судове засідання були повідомлені належним чином, про причини своєї неявки у судове засідання суд не повідомили, документи, витребувані судом, не надали.

За наслідками судового засідання судом оголошено вступну і резолютивну частини рішення у даній справі.

Заслухавши пояснення представників учасників процесу, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд -

ВСТАНОВИВ:

25.02.2000 р. між позивачем та Відкритим акціонерним товариством імені Васильєва було укладено фінансово лізинговий договір, згідно умов п. 1.1. якого лізингодавець передає, а лізингоодержувач бере в тимчасове володіння та користування наступне майно та землю (на якій знаходиться майно). Найменування: будівля.

Згідно п. 3.1. договору приймання - передача об'єкта та землі, що лізингується, здійснюється двосторонньою комісією, що складається із представників сторін.

Відповідно до п. 3.5. договору при передачі об'єкта та землі, що лізингується, складається акт здачі - приймання, який підписується членами двосторонньої комісії.

Пунктом 3.6. договору передбачено, що об'єкт, що лізингується, вважається переданим в лізинг з моменту підписання акту здачі - приймання.

Пунктом 4.1. договору передбачено, що термін лізингу складає 20 років з моменту прийняття майна та землі, що лізингується за актом приймання.

Пунктом 5.1. договору передбачено, що лізингоодержувач зобов'язується своєчасно здійснювати лізингові платежі за будівлю в розмірі 425 гривень, кожного місяця.

Згідно п. 5.2. договору лізингоодержувач зобов'язується своєчасно здійснювати лізингові платежі за землю (на якій стоїть будівля) в розмірі кожного місяця згідно чинного законодавства.

Відповідно до п. 5.3. договору лізингова плата сплачується в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок лізингодавця не пізніше 20 числа кожного місяця.

Пунктом 5.6. договору передбачено, що лізингова плата за узгодженням сторін може вноситися в натуральній або змішаній формі продуктами харчування, товарами, послугами.

Пунктом 8.1. договору передбачено, що майно та земля, що лізингується, переходить у власність лізингоодержувача, якщо він вніс лізингодавцю всю належну йому лізингову плату з вартості зданого на повний амортизаційний термін майна.

Пунктом 8.2. договору передбачено, що після виплати лізингоодержувачем через лізингову плату вартості приміщення, землі та обладнання переданих йому лізингодавцем згідно з цим договором (в міру виплати вартості окремих з них) переходять у власність лізингоодержувача.

Пунктом 8.3. договору передбачено, що лізингоодержувач має право у будь - який час викупити лізинговане майно та землю.

Пунктом 8.4. договору передбачено, що порядок передачі та оформлення права власності на майно та землю, що лізингується, здійснюється сторонами за актом протягом одного місяця з моменту проплати останього платежа.

30.02.2000 р. між позивачем та Відкритим акціонерним товариством імені Васильєва було підписано акт передачі майна згідно фінансово лізингового договору, згідно якого Відкрите акціонерне товариство імені Васильєва передало, а позивач прийняв об'єкт лізингу, а саме будову інженерно-технічного корпусу оцінною вартістю 102 417, 00 грн. згідно фінансово лізингового договору від 25.02.2000 р., та додаток до фінансово лізингового договору - викопіровка до акту.

На виконання умов договору та у період його дії позивачем було у повному обсязі виконано свій обов'язок по внесенню лізингової плати з вартості майна та перераховано Відкритому акціонерному товариству імені Васильєва грошові кошти у загальному розмірі 102 476, 28 грн (98 788, 93 грн - грошові кошти, 3 687, 35 грн - товар - у відповідності до п. 5.6. договору), що підтверджується висновком № 25Т від 12.03.2012 р. Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру ГУ МВС України в Київській області, висновком № 26Т від 16.03.2012 р. Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру ГУ МВС України в Київській області, відповідними видатковими накладним, платіжними дорученнями, квитанцією перелік яких зазначений у висновку № 25Т від 12.03.2012 р. Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру ГУ МВС України в Київській області та у висновку № 26Т від 16.03.2012 р. Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру ГУ МВС України в Київській області, наявними у матеріалах справи.

Рішенням № 41-12-5 від 26.10.2007 р. „Про присвоєння поштової адреси об'єкту нерухомого майна" Виконавчого комітету Демидівської сільської ради Вишгородського району Київської області присвоєно об'єкту нерухомого майна - будівлі електроцеху - АДРЕСА_1.

Рішенням № 2-8-5 від 04.07.2008 р. „Про присвоєння поштової адреси" Виконавчого комітету Демидівської сільської ради Вишгородського району Київської області присвоєно поштову адресу на будівлю інженерно-технічного корпусу - АДРЕСА_1.

Згідно Висновку № 25/12 від 14.01.2013 р. судової будівельно-технічної експертизи Центру судових досліджень „Експерттранссервіс" будівля інженерно-технічного корпусу та електроцех є єдиним будівельним об'єктом, який складається з двох частин, загальна площа яких становить: будівля інженерно-технічного корпусу - 506, 10 кв.м., електроцех - 433, 80 кв.м., разом - 939, 90 кв.м.; згідно рішення Демидівської сільської ради від 26.10.2007 р. № 41-12-5 та від 04.07.2008 р. № 2-8-5, які додані до матеріалів інвентаризаційної справи № 1501169 від 21.09.2007 р. Вишгородського БТІ, будівлі електроцеху та будівлі інженерно-технічного корпусу було присвоєно поштові адреси, відповідно АДРЕСА_1; будівля інженерно-технічного корпусу по АДРЕСА_1 на даний час вже є виділеним ізольованим індивідуально визначеним об'єктом нерухомого майна.

У процесі розгляду справи судом встановлено, що предметом фінансово лізингового договору від 25.02.2000 р., укладеного між ФОП ОСОБА_1 та ВАТ імені Васильєва, є саме будівля інженерно-технічного корпусу, площею 506, 10 кв.м., що є виділеним ізольованим індивідуально визначеним об'єктом нерухомого майна та розташована за адресою: АДРЕСА_1, та з приводу якої позивач звернувся із позовом до відповідача в господарський суд Київської області, і разом з будівлею електроцеху, площею 433, 80 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1, складають собою єдиний будівельний об'єкт, який складається з двох вищевказаних частин, що підтверджується фінансово лізинговим договором від 25.02.2000 р., актом б/н від 30.02.2000 р. передачі майна згідно фінансово лізингового договору, додатком до фінансово лізингового договору - викопіровка до акту, рішенням № 41-12-5 від 26.10.2007 р. „Про присвоєння поштової адреси об'єкту нерухомого майна" Виконавчого комітету Демидівської сільської ради Вишгородського району Київської області, рішенням № 2-8-5 від 04.07.2008 р. „Про присвоєння поштової адреси" Виконавчого комітету Демидівської сільської ради Вишгородського району Київської області, висновком № 25Т від 12.03.2012 р. Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру ГУ МВС України в Київській області, висновком № 26Т від 16.03.2012 р. Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру ГУ МВС України в Київській області, висновком № 25/12 від 14.01.2013 р. судової будівельно-технічної експертизи Центру судових досліджень „Експерттранссервіс", постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.03.2013 р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2013 р., у справі № 8/526 за позовом ФОП ОСОБА_1 до КП Київської обласної ради „Вишгородське бюро технічної інвентаризації" за участю третіх осіб ОСОБА_5, ОСОБА_4 про визнання протиправним та скасування рішення, рішенням господарського суду Київської області від 02.10.2013 р., залишеним без змін постановою Вищого господарського суду України від 13.05.2014 р., у справі № 911/1352/13 за позовом ФОП ОСОБА_1 до ВАТ імені Васильєва за участю третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, - ОСОБА_4, ОСОБА_5 про зобов'язання передати предмет лізингу, та іншими судовими рішеннями та документами, наявними у матеріалах справи.

22.01.2008 р. між ВАТ імені Васильєва та ОСОБА_4 було укладено договір купівлі-продажу, згідно якого ВАТ ім. Васильєва продало ОСОБА_4 належну йому на праві власності будівлю електроцеху, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 939, 9 кв.м. Вказаний договір був посвідчений приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_6

Відповідно до п. 1.2. даного договору нерухоме майно належить ВАТ ім. Васильєва на підставі наказу органу Фонду державного майна № 7/14-ВП від 11.04.1997 р. та зареєстроване в КП Київської обласної ради „Вишгородське бюро технічної інвентаризації" в книзі №1; номер запису 27 та в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно за реєстраційним номером 21212691.

01.09.2008 р. між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 було укладено договір купівлі-продажу, згідно якого ОСОБА_4 продав ОСОБА_5 належну йому на праві власності будівлю електроцеху, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 939, 9 кв.м. Вказаний договір посвідчений приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_6

Відповідно до п. 1.1. даного договору нерухоме майно належить ОСОБА_4 на праві власності на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна, посвідченого приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_6 22.01.2008 р., зареєстрованого в реєстрі за № 321, зареєстрованого в КП Київської обласної ради „Вишгородське бюро технічної інвентаризації" в книзі № 1; номер запису 194 та в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно за реєстраційним номером 21212691.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.03.2013 р. у справі № 8/526 за позовом ФОП ОСОБА_1 до КП Київської обласної ради „Вишгородське бюро технічної інвентаризації" за участю третіх осіб ОСОБА_5, ОСОБА_4 про визнання протиправним та скасування рішення відмовлено позивачу у задоволенні позову повністю.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2013 р. постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.03.2013 р. у справі № 8/526 залишено без змін.

Рішенням господарського суду Київської області від 02.10.2013 р. у справі № 911/1352/13 за позовом ФОП ОСОБА_1 до ВАТ імені Васильєва за участю третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, - ОСОБА_4, ОСОБА_5 про зобов'язання передати предмет лізингу відмовлено у задоволенні позову повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.03.2014 р. рішення господарського суду Київської області від 02.10.2013 р. у справі № 911/1352/13 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 13.05.2014 р. р. скасовано постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.03.2014 р., а рішення господарського суду Київської області від 02.10.2013 р. у справі № 911/1352/13 залишено в силі.

Згідно з ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 3 ст. 35 цього ж кодексу обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Суд вважає за необхідне зазначити, що вищевказані обставини були встановлені постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.03.2013 р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2013 р., у справі № 8/526 за позовом ФОП ОСОБА_1 до КП Київської обласної ради „Вишгородське бюро технічної інвентаризації" за участю третіх осіб ОСОБА_5, ОСОБА_4 про визнання протиправним та скасування рішення, та рішенням господарського суду Київської області від 02.10.2013 р., залишеним без змін постановою Вищого господарського суду України від 13.05.2014 р., у справі № 911/1352/13 за позовом ФОП ОСОБА_1 до ВАТ імені Васильєва за участю третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, - ОСОБА_4, ОСОБА_5 про зобов'язання передати предмет лізингу.

Отже, суд дійшов висновку, що вищевказані обставини є доведеними і не підлягають доказуванню на підставі ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України.

27.08.2013 р. між фізичними особами ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та третьою особою ОСОБА_5 було укладено договір про відступлення (купівлю-продаж) корпоративних прав (частки в статутному капіталі) Товариства з обмеженою відповідальністю „Гіалайн-Україна", згідно умов якого ОСОБА_7 відступив (продав), а ОСОБА_5 прийняв (купив) у власність частину частки у статутному капіталі ТОВ „Гіалайн-Україна" у розмірі 12 204, 85 грн, що складає 34, 871 % статутного капіталу товариства; ОСОБА_8 відступив (продав), а ОСОБА_5 прийняв (купив) у власність частину частки у статутному капіталі ТОВ „Гіалайн-Україна" у розмірі 12 204, 85 грн, що складає 34, 871 % статутного капіталу товариства; ОСОБА_9 відступила (продала), а ОСОБА_5 прийняв (купив) у власність частину частки у статутному капіталі ТОВ „Гіалайн-Україна" у розмірі 6 102, 25 грн, що складає 17, 435 % статутного капіталу товариства.

Згідно з п. 3.1. договору право власності на частку переходить до покупця з моменту укладення договору.

27.08.2013 р. було проведено загальні збори учасників ТОВ „Гіалайн-Україна", на яких було вирішено, крім інших питань, відступити на підставі договору купівлі-продажу від 27.08.2013 р. частину частки статутного капіталу товариства, що належить ОСОБА_7 у розмірі 12 204, 85 грн, що складає 34, 871 % статутного капіталу товариства на користь ОСОБА_5; відступити на підставі договору купівлі-продажу від 27.08.2013 р. частину частки статутного капіталу товариства, що належить ОСОБА_8 у розмірі 12 204, 85 грн, що складає 34, 871 % статутного капіталу товариства на користь ОСОБА_5; відступити на підставі договору купівлі-продажу від 27.08.2013 р. частину частки статутного капіталу товариства, що належить ОСОБА_9 у розмірі 6 102, 25 грн, що складає 17, 435 % статутного капіталу товариства на користь ОСОБА_5; затвердити розподіл часток статутного капіталу товариства наступним чином: - ОСОБА_5 - 30 511, 95 грн, що становить 87, 177 % статутного капіталу товариства; ОСОБА_7 - 1 795, 15 грн, що становить 5, 129 % статутного капіталу товариства; ОСОБА_8 - 1 795, 15 грн, що становить 5, 129 % статутного капіталу товариства; ОСОБА_9 - 897, 75 грн, що становить 2, 565 % статутного капіталу товариства; збільшити статутний капітал товариства за рахунок внеску ОСОБА_5 на 237 950, 00 грн, внесення якого здійснюється нерухомим майном, у тому числі, - будинок електроцеху, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 939, 9 кв.м., загальною вартістю 220 000, 00 грн; у зв'язку із збільшенням статутного капіталу товариства затверджено наступний розподіл часток: - ОСОБА_5 - 237 950, 00 грн, що становить 87, 177 % статутного капіталу товариства, внесення вкладу здійснюється нерухомим майном; ОСОБА_7 - 14 000, 00 грн, що становить 5, 129 % статутного капіталу товариства, внесення вкладу здійснюється грошовими коштами; ОСОБА_8 - 14 000, 00 грн, що становить 5, 129 % статутного капіталу товариства, внесення вкладу здійснюється грошовими коштами; ОСОБА_9 - 7 000, 00 грн, що становить 2, 565 % статутного капіталу товариства, внесення вкладу здійснюється грошовими коштами; затверджено статут ТОВ „Гіалайн-Україна" у новій редакції, про що за наслідками проведення вказаних загальних зборів учасників ТОВ „Гіалайн-Україна" було складено протокол № 9 від 27.08.2013 р. загальних зборів учасників ТОВ „Гіалайн-Україна".

12.09.2013 р. державним реєстратором Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві було зареєстровано нову редакцію статуту ТОВ „Гіалайн-Україна", затвердженого рішенням загальних зборів учасників товариства від 27.08.2013 p., оформленим протоколом № 9 від 27.08.2013 p.

Згідно з пунктом 4.1. статуту ТОВ „Гіалайн-Україна", затвердженого рішенням загальних зборів учасників товариства від 27.08.2013 p., оформленим протоколом № 9 від 27.08.2013 p., та зареєстрованого державним реєстратором Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві від 12.09.2013 р., для забезпечення діяльності товариства за рахунок внесків учасників утворюються статутний капітал товариства у розмірі 272 950, 00 грн. Частки учасників в статутному капіталі товариства розподіляються таким чином: - ОСОБА_5 - сума 237 950, 00 грн, що становить 87, 177 % статутного капіталу товариства, внесення вкладу здійснюється нерухомим майном, у тому числі, - будинок електроцеху, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 939, 9 кв.м., загальною вартістю 220 000, 00 грн.

07.10.2013 р. Реєстраційною службою Вишгородського районного управління юстиції Київської області було зареєстровано за ТОВ „Гіалайн-Україна" право власності на будівлю електроцеху, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 939, 9 кв.м., про що видано свідоцтво на право власності № 10392627 від 07.10.2013 р.

Як було зазначено вище, позивач у своїй позовній заяві, з урахуванням його заяви про уточнення позовних вимог, просить суд зобов'язати відповідача виконати обов'язок лізингодавця за фінансово-лізинговим договором від 25.02.2000 року, укладеним між Відкритим акціонерним товариством імені Васильєва та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 та передати Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 предмет лізингу згідно фінансово-лізингового договору від 25.02.2000 року, укладеного між Відкритим акціонерним товариством ім. Васильєва та Фізичною особою -підприємцем ОСОБА_1, а саме: будівлю інженерно-технічного корпусу площею 506, 1 кв. м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (згідно Технічного паспорту на виробничий будинок, інвентаризаційна справа № 1501144 Комунального підприємства Київської обласної ради „Вишгородське бюро технічної інвентаризації").

З приводу вказаної позовної вимоги позивача суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Регулювання відносин, що виникають у зв'язку із передачею майна в лізинг здійснюється Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України „Про фінансовий лізинг", іншими нормативно-правовими актами і безпосередньо договором.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п. 4 Прикінцевих Господарського кодексу України встановлено, що Господарський кодекс України застосовується до господарських відносин, які виникли після набрання чинності його положеннями відповідно до цього розділу.

До господарських відносин, що виникли до набрання чинності відповідними положеннями Господарського кодексу України, зазначені положення застосовуються щодо тих прав і обов'язків, які продовжують існувати або виникли після набрання чинності цими положеннями.

Згідно ст. 292 Господарського кодексу України лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Залежно від особливостей здійснення лізингових операцій лізинг може бути двох видів - фінансовий чи оперативний. За формою здійснення лізинг може бути зворотним, пайовим, міжнародним тощо.

Об'єктом лізингу може бути нерухоме і рухоме майно, призначене для використання як основні фонди, не заборонене законом до вільного обігу на ринку і щодо якого немає обмежень про передачу його в лізинг.

Майно, зазначене в частині першій цієї статті, яке є державною (комунальною) власністю, може бути об'єктом лізингу тільки за погодженням з органом, що здійснює управління цим майном, відповідно до закону.

Не можуть бути об'єктами лізингу земельні ділянки, інші природні об'єкти, а також цілісні майнові комплекси державних (комунальних) підприємств та їх структурних підрозділів.

Перехід права власності на об'єкт лізингу до іншої особи не є підставою для розірвання договору лізингу.

Правове регулювання лізингу здійснюється відповідно до цього Кодексу та інших законів.

Відповідно до п. 4 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.

Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Згідно ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Згідно ст. 1 Закону України „Про фінансовий лізинг" фінансовий лізинг (далі - лізинг) - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу.

За договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до ст. 2 цього ж закону відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

Відносини, що виникають у разі набуття права господарського відання на предмет договору лізингу, регулюються за правилами, встановленими для регулювання відносин, що виникають у разі набуття права власності на предмет договору лізингу, крім права розпорядження предметом лізингу.

Статтею 8 цього ж закону передбачено, що у разі переходу права власності на предмет лізингу від лізингодавця до іншої особи відповідні права та обов'язки лізингодавця за договором лізингу переходять до нового власника предмета лізингу.

Якщо сторони договору лізингу уклали договір купівлі-продажу предмета лізингу, то право власності на предмет лізингу переходить до лізингоодержувача в разі та з моменту сплати ним визначеної договором ціни, якщо договором не передбачене інше.

Предмет лізингу не може бути конфісковано, на нього не може бути накладено арешт у зв'язку з будь-якими діями або бездіяльністю лізингоодержувача.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом у процесі розгляду справи, власником будівлі електроцеху, загальною площею 939, 9 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, до складу якої також увійшла і спірна будівля інженерно-технічного корпусу, станом на час розгляду справи є ТОВ „Гіалайн-Україна", що підтверджується свідоцтвом на право власності № 10392627 від 07.10.2013 р., виданим Реєстраційною службою Вишгородського районного управління юстиції Київської області, інформаційною довідкою № 20127098 від 07.04.2014 р. з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, щодо об'єкта нерухомого майна, виданою державним реєстратором Реєстраційної служби Вишгородського районного управління юстиції Київської області, наявними у матеріалах справи, та не заперечувалось самим представником відповідача.

Отже, враховуючи вищевикладене та на підставі вищевказаних норм, суд дійшов висновку, що у відповідності до договору купівлі-продажу від 22.01.2008 р., укладеного між ВАТ імені Васильєва та ОСОБА_4, та договору купівлі-продажу від 01.09.2008 р., укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_5, договору про відступлення (купівлю-продаж) корпоративних прав (частки в статутному капіталі) Товариства з обмеженою відповідальністю „Гіалайн-Україна" від 27.08.2013 р., укладеного між фізичними особами ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_5, протоколу № 9 від 27.08.2013 р. загальних зборів учасників ТОВ „Гіалайн-Україна", статуту ТОВ „Гіалайн-Україна", затвердженого рішенням загальних зборів учасників товариства від 27.08.2013 p., оформленим протоколом № 9 від 27.08.2013 p., та зареєстрованого державним реєстратором Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві від 12.09.2013 р., свідоцтва на право власності № 10392627 від 07.10.2013 р., виданого Реєстраційною службою Вишгородського районного управління юстиції Київської області, до Товариства з обмеженою відповідальністю „Гіалайн-Україна" перейшли право власності на будівлю електроцеху, загальною площею 939, 9 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, до складу якої також увійшла і спірна будівля інженерно-технічного корпусу, і права та обов'язки лізингодавця за фінансово лізинговим договором від 25.02.2000 р., укладеним між ВАТ імені Васильєва та ФОП ОСОБА_1

Крім того, як було зазначено вище, на виконання умов фінансово лізингового договору та у період його дії позивачем було у повному обсязі виконано свій обов'язок по внесенню лізингової плати з вартості майна Відкритому акціонерному товариству імені Васильєва, а тому суд дійшов висновку, що у відповідності до положень пунктів 8.1., 8.2., 8.3., 8.4. вказаного договору позивач набув право переходу у власність та оформлення права власності на предмет лізингу, саме будівлю інженерно-технічного корпусу, площею 506, 10 кв.м., що є виділеним ізольованим індивідуально визначеним об'єктом нерухомого майна та розташована за адресою: АДРЕСА_1, та є такою частиною єдиного будівельного об'єкту, загальною площею 939, 9 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що в свою чергу був предметом договору купівлі-продажу від 22.01.2008 р., укладеного між ВАТ імені Васильєва та ОСОБА_4, договору купівлі-продажу від 01.09.2008 р., укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_5, та вкладом, внесеним ОСОБА_5, до статутного капіталу ТОВ „Гіалайн-Україна" на підставі договору про відступлення (купівлю-продаж) корпоративних прав (частки в статутному капіталі) ТОВ „Гіалайн-Україна" від 27.08.2013 р., укладеного між фізичними особами ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_5, протоколу № 9 від 27.08.2013 р. загальних зборів учасників ТОВ „Гіалайн-Україна", статуту ТОВ „Гіалайн-Україна", затвердженого рішенням загальних зборів учасників товариства від 27.08.2013 p., оформленим протоколом № 9 від 27.08.2013 p., та зареєстрованого державним реєстратором Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві від 12.09.2013 р.

Пунктом 8.4. договору передбачено, що порядок передачі та оформлення права власності на майно та землю, що лізингується, здійснюється сторонами за актом протягом одного місяця з моменту проплати останього платежа.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України закріплено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 цього ж кодексу порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього ж кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 9 Закону України „Про фінансовий лізинг" передбачено, що лізингоодержувачу (сублізингоодержувачу) забезпечується захист його прав на предмет лізингу нарівні із захистом, встановленим законодавством щодо захисту прав власника.

Лізингоодержувач (сублізингоодержувач) має право вимагати, у тому числі й від лізингодавця, усунення будь-яких порушень його прав на предмет лізингу.

Статтею 387 Цивільного кодексу України передбачено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Згідно з ст. 391 цього ж кодексу власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ст. 392 цього ж кодексу власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Отже, враховуючи вищевикладене та те, що, як було встановлено судом у процесі розгляду справи, позивач у відповідності до положень пунктів 8.1., 8.2., 8.3., 8.4. фінансово лізингового договору від 25.02.2000 р. набув право переходу у власність та оформлення права власності на предмет лізингу, саме будівлю інженерно-технічного корпусу, площею 506, 10 кв.м., що є виділеним ізольованим індивідуально визначеним об'єктом нерухомого майна та розташована за адресою: АДРЕСА_1, та є такою частиною єдиного будівельного об'єкту - будівлі електроцеху, загальною площею 939, 9 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, і станом на час розгляду справи власником єдиного будівельного об'єкту - будівлі електроцеху, загальною площею 939, 9 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, до складу якої також увійшла і спірна будівля інженерно-технічного корпусу, є відповідач, до якого також відповідно і перейшли права та обов'язки лізингодавця за фінансово лізинговим договором від 25.02.2000 р., укладеним між ВАТ імені Васильєва та ФОП ОСОБА_1, який і володіє та користується спірною будівлею інженерно-технічного корпусу та не передає її позивачу у порядку, визначеному фінансово лізинговим договором від 25.02.2000 р., чим відповідно порушує права позивача як лізингоодержувача предмету лізингу за договором на набуття у власність та оформлення права власності на предмет лізингу, у зв'язку із чим у останнього виникло право вимагати зобов'язати відповідача передати предмет лізингу за договором і таке право підлягає захисту у судовому порядку.

Заперечення відповідача щодо того, що відповідач не є стороною фінансово лізингового договору від 25.02.2000 р., не є власником та не має жодного відношення до будівлі інженерно-технічного корпусу, площею 506, 10 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1, є необґрунтованими та не відповідають фактичним обставинам справи та заперечуються вищевказаними доказами і висновками суду.

Отже, вимоги позивача до відповідача про зобов'язання виконати обов'язок лізингодавця за фінансово-лізинговим договором від 25.02.2000 року, укладеним між Відкритим акціонерним товариством імені Васильєва та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 та передати Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 предмет лізингу згідно фінансово-лізингового договору від 25.02.2000 року, укладеного між Відкритим акціонерним товариством ім. Васильєва та Фізичною особою -підприємцем ОСОБА_1, а саме: будівлю інженерно-технічного корпусу площею 506, 1 кв. м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, є законними і обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Як було зазначено вище, відповідач у своїй заяві б/н від 07.07.2014 р. про застосування позовної давності просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову повністю у зв'язку із пропущенням позовної давності.

З приводу вказаної заяви відповідача суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 цього ж кодексу загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 1 ст. 261 цього ж кодексу встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Статтею 264 цього ж кодексу передбачено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Відповідно до ч. 2-5 ст. 267 цього ж кодексу заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Як вбачається із матеріалів справи та самої позовної заяви, позивач у квітні 2014 р. із інформаційної довідки № 20127098 від 07.04.2014 р. з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, щодо об'єкта нерухомого майна, виданої державним реєстратором Реєстраційної служби Вишгородського районного управління юстиції Київської області, довідався про набуття відповідачем у власність спірної будівлі інженерно-технічного корпусу і відповідно про перехід до останнього прав та обов'язків лізингодавця за фінансово лізинговим договором від 25.02.2000 р., укладеним між ВАТ імені Васильєва та ФОП ОСОБА_1, і відповідно про порушення свого права.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У процесі розгляду справи відповідачем та третіми особами у відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України не було надано суду жодних належних та допустимих доказів, що б підтверджували інший момент та факт обізнаності позивачем про набуття відповідачем у власність спірної будівлі інженерно-технічного корпусу і відповідно про перехід до останнього прав та обов'язків лізингодавця за фінансово лізинговим договором від 25.02.2000 р., укладеним між ВАТ імені Васильєва та ФОП ОСОБА_1, і відповідно про порушення свого права.

Крім того, як вбачається із матеріалів справи, починаючи з 2006 року позивач неодноразово звертався із різними позовами до різних відповідачів щодо спірного предмету лізингу за захистом своїх прав як лізингоодержувача за фінансово лізинговим договором від 25.02.2000 р., укладеним між ВАТ імені Васильєва та ФОП ОСОБА_1, що у відповідності до ст. 264 Цивільного кодексу України є підставою для переривання перебігу позовної давності.

Оскільки, як було зазначено вище, відповідачем та третіми особами у відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України не було надано суду жодних належних та допустимих доказів, що б підтверджували інший момент та факт обізнаності позивачем про набуття відповідачем у власність спірної будівлі інженерно-технічного корпусу і відповідно про перехід до останнього прав та обов'язків лізингодавця за фінансово лізинговим договором від 25.02.2000 р., укладеним між ВАТ імені Васильєва та ФОП ОСОБА_1, і відповідно про порушення свого права, а тому суд дійшов висновку, що позивач довідався про набуття у власність відповідачем спірної будівлі інженерно-технічного корпусу і відповідно про перехід до останнього прав та обов'язків лізингодавця за фінансово лізинговим договором від 25.02.2000 р., укладеним між ВАТ імені Васильєва та ФОП ОСОБА_1, і відповідно про порушення свого права, із інформаційної довідки № 20127098 від 07.04.2014 р. з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, щодо об'єкта нерухомого майна, виданої державним реєстратором Реєстраційної служби Вишгородського районного управління юстиції Київської області, і відповідно позовна давність по захисту прав позивача як лізингоодержувача предмету лізингу за фінансово лізинговим договором від 25.02.2000 р., укладеним між ВАТ імені Васильєва та ФОП ОСОБА_1, на набуття у власність та оформлення права власності на предмет лізингу в частині вимог саме до відповідача як нового лізингодавця за таким договором, розпочала свій перебіг з моменту, коли він довідався про порушення своїх прав і інтересів, і тому позивач в межах строків позовної давності звернувся в господарський суд із позовом до відповідача за захистом своїх прав і інтересів.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, обставини справи, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також, як було зазначено вище, позивач у заяві б/н від 21.05.2014 р. про вжиття заходів до забезпечення позову та доповненні б/н від 26.06.2014 р. до заяви про забезпечення позову просить суд вжити заходи до забезпечення позову, а саме накласти арешт на об'єкт нерухомого майна, право власності на яке зареєстровано за ТОВ „Гіалайн-Україна", а саме: приміщення електроцеху, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1; заборонити ТОВ „Гіалайн-Україна" вчиняти будь-які дії, спрямовані на відчуження (купівлю-продаж, дарування, заставу, управління та інше) даного об'єкту нерухомості - приміщення електроцеху, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1; заборонити вчиняти будь які дії щодо реєстрації та перереєстрації права власності на об'єкту нерухомості - приміщення електроцеху, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1; заборонити ТОВ „Гіалайн-Україна" та будь-кому іншому вчиняти дії з проведення будь-яких ремонтних робіт в приміщенні електроцеху, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1.

У відповідності до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

У зв'язку із тим, що позивач не зазначив жодних обставин та доказів їх підтвердження, що невжиття заходів до забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду, суд дійшов висновку про залишення заяви позивача про вжиття заходів до забезпечення позову без задоволення.

Судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 66, 67, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю „Гіалайн-Україна" (ідентифікаційний код 34048030) виконати обов'язок лізингодавця за фінансово-лізинговим договором від 25.02.2000 року, укладеним між Відкритим акціонерним товариством імені Васильєва (ідентифікаційний код 00849570) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), та передати Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) предмет лізингу згідно фінансово-лізингового договору від 25.02.2000 року, укладеного між Відкритим акціонерним товариством імені Васильєва (ідентифікаційний код 00849570) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), а саме: будівлю інженерно-технічного корпусу площею 506, 1 кв. м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Гіалайн-Україна" (ідентифікаційний код 34048030) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судові витрати 1 218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) грн 00 (нуль) коп. судового збору.

4. Відмовити у задоволенні заяви б/н від 21.05.2014 р. та доповненні б/н від 26.06.2014 р. до заяви про забезпечення позову Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про вжиття заходів до забезпечення позову.

Суддя В. М. Бацуца

Повний текст рішення підписаний

12 вересня 2014 р.