Рішення № 40458786, 03.09.2014, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 32/67/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.09.2014 Справа № 908/2643/14

За позовом: Приватного підприємства "Колос" (58000, м. Чернівці, пл.. Театральна, буд. 6)

до відповідача: Приватного акціонерного товариства "Ікс 5 Рітейл Груп Україна" (69500, м. Запоріжжя, вул. Східна, буд. 3)

про стягнення 36758,61 грн.

Суддя Н.А. Колодій

Представники:

Від позивача: не з'явився

Від відповідача: не з'явився

Суть спору:

Розглядається позовна заява Приватного підприємства "Колос" до Приватного акціонерного товариства "Ікс 5 Рітейл Груп Україна" про стягнення 36758,61 грн., які складаються з 33449,78 грн. основного боргу за договором № 369 від 24.12.2009 р., 500,37 грн. - 3% річних, 640,18 грн. - втрат від інфляції та 2168,28 грн. пені за неналежне виконання умов договору.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 29.07.2014 р. справу № 908/2643/14 прийнято до розгляду суддею Колодій Н.А., справі присвоєно номер провадження 32/67/14, справа призначена до розгляду на 13.08.2014 р., у сторін витребувані документи і матеріали, необхідні для вирішення спору. Ухвала направлялась на адресу сторін в установленому законом порядку.

Ухвалою суду від 13.08.2014 р. у зв'язку з неявкою представників сторін,, судове засідання було відкладено на 03.09.2014 р.

В судовому засіданні 03.09.2014 р. справу розглянуто, прийнято та оголошено, на підставі ст. 85 ГПК України, вступну та резолютивну частини рішення.

Від Приватного підприємства "Колос" надійшли клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відео конференції. Також повідомив, що найближчий суд, до якого може прибути представник позивача для участі у вищевказаному судовому засіданні у режимі відео конференції знаходиться за адресою: 58000, м. Чернівці, вул. О. Кобилянської, 14 - Господарський суд Чернівецької області.

Дані клопотання залишені судом без задоволення у зв'язку з наступним.

Згідно з ст. 74-1 ГПК України господарський суд за власною ініціативою або за клопотанням сторони, третьої особи, прокурора, іншого учасника судового процесу може постановити ухвалу про їх участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

У клопотанні про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції в обов'язковому порядку зазначається суд, в якому необхідно забезпечити її проведення. Таке клопотання може бути подано не пізніш як за сім днів до дня проведення судового засідання, в якому відбуватиметься така участь.

Питання про участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції вирішується господарським судом за наявності відповідного клопотання або за власною ініціативою не пізніш як за п'ять днів до дня проведення такого судового засідання. Ухвала суду, прийнята за наслідками вирішення цього питання, оскарженню не підлягає.

Зі змісту наведеної норми права слідує, що необхідність проведення судового засідання у режимі відеоконференції визначається судом, що розглядає господарську справу. Випадки, в яких суд може постановити ухвалу про участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції не визначені у законі. Про те, необхідність здійснення відеоконференції, на думку суду, визначається з врахуванням обставин справи, її складності та потреби у наданні пояснень залучених спеціалістів чи інших учасників процесу, які за станом здоров'я чи з інших незалежних від цих осіб причин не можуть бути присутніми у засіданні суду, а їх участь є обов'язковою.

В клопотанні позивач не вказав причин, які є підставою для проведення відеоконференції. Позивач свої вимоги чітко виклав у письмовій позовній заяві, навів розрахунок стягуваної суми, додав копії документів в обґрунтування своїх вимог. Ніяких усних пояснень від позивача для розгляду справи не потрібно. Проте, для розгляду даної справи позивачу для огляду судом необхідно надати оригінали документів доданих до позову, звірити з відповідачем стан розрахунків та акт звіряння, підписаний сторонами надати суду, та надати первинні документи, що підтверджують відомості зазначені у акті звіряння, докази часткової сплати боргу (у випадку її здійснення). Подати такі докази під час засідання суду, що проводиться в режимі відеоконференції, неможливо.

Отже в даному випадку слід враховувати, що проведення відеоконференції позбавляє можливості учасника процесу, який за допомогою відеоконференції бере участь у засіданні суду, подати докази під час судового засідання, знайомитись з матеріалами справи, брати участь в огляді наданих іншою стороною документів. Проблемним є питання реалізації таким учасником судового процесу права, передбаченого ст. 20 ГПК України. До того ж, під час судового засідання особа, що бере участь у засіданні, встановлюється судом, що розглядає справу, за оригіналом документа, який пред'являється суду. У випадку участі особи у відеоконференції можливість суду перевірити особу стає проблематичною. Тобто всі ці обставини ведуть до звуження обсягу реалізації прав учасників судового процесу, а тому призначення судового засідання у режимі відеоконференції повинно здійснюватись у виключних випадках, коли за об'єктивних причин учасник процесу не може брати участь у засіданні, а його участь є необхідною для встановлення всіх обставин справи.

Позивачем у справі є юридична особа. Статтею 28 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Повноваження сторони або третьої особи від імені юридичної особи може здійснювати її відособлений підрозділ, якщо таке право йому надано установчими або іншими документами. Так, ПП "Колос" не позбавлено права уповноважити представляти інтереси товариства у даній справі компетентного представника з менш віддаленим місцем розташування від суду.

Також суд вважає, що проведення судового засідання у цій справі в режимі відеоконференції може значно ускладнити розгляд справи та збільшить час проведення судового засідання. Проведення відеоконференції в господарському суді Чернівецької області вимагає додаткового з'ясування питання про те, чи можливе її проведення саме у той час, коли в господарському суді Запорізької області буде відбуватись розгляд даної справи (у триденний термін, встановлений нормами ГПК України, для прийняття позову та призначення справи до розгляду дане питання з'ясувати не представляється можливим).

Заявлені вимоги позивач обґрунтовує ст. ст. 526, 530, 611, 625, 692 Цивільного кодексу України, ст. 193, 198, 216, 232 Господарського кодексу України та умовами договору № 369 (на реалізацію продукції) від 24.12.2009 р.

Відповідач повторно в судове засідання 03.09.2014 р. не з'явився, про визнання позову не заявив, письмовий відзив на позовну заяву, а також витребувані ухвалами суду по справі документи і матеріали суду не надав. Про поважність причин неявки себе особисто або свого уповноваженого представника відповідач суду завчасно не повідомляв.

Згідно з п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

На підставі викладеного, суд вважає, що ним були вжиті достатні заходи для повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи № 908/2643/14.

Згідно ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

З урахуванням викладеного, суд вирішив за можливе розглянути справу по суті за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті, за відсутністю позивача і відповідача.

Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи у їх сукупності, суд -

ВСТАНОВИВ:

24.12.2009 р. між Приватним акціонерним товариством "Ікс 5 Рітейл Груп Україна" (відповідач, покупець) та Приватним підприємством "Колос" (далі - позивач, продавець) було укладено договір (на реалізацію продукції) № 369.

Відповідно до п. 1.1 вказаного договору позивач зобов'язався передати у власність відповідача, а відповідач зобов'язався прийняти та оплачувати на умовах і у порядку, визначених договором, товар в асортименті, кількості та за цінами, вказаними у накладних, що засвідчують передачу - приймання товару від позивача відповідачу та є невід'ємними частинами договору.

Згідно з п. 1.3 договору, право власності на товар переходить від позивача до відповідача з моменту підписання уповноваженими представниками сторін накладної.

Пунктом 3.1 цього ж договору визначено, що ціна на товар вказується у накладних позивача, що є додатками до договору. Оплата здійснюється в національній валюті України. Відповідач надає замовлення позивачу на підставі специфікації, затвердженої сторонами, в якій наведено ціни з ПДВ та / або націнки на товари, що поставляються за цим договором, і яка складає невід'ємну частину цього договору. В разі, якщо позивач поставить товари за ціною вище ніж наведено у специфікації, а відповідач приймає товар за цінами, що наведені в узгодженій сторонами специфікації. Позивач зобов'язаний протягом 3 (трьох) банківських днів передати відповідачу всі необхідні документи згідно специфікації узгодженої сторонами.

Відповідач зобов'язався оплачувати кожну партію переданого позивачем товару по мірі її реалізації не пізніше 19 банківських днів з дня реалізації, але у будь - якому випадку, не раніше моменту надання позивачем усіх необхідних документів, що засвідчують момент передачі товару, підтверджують його якість у відповідності до стандартам в тому числі податкових накладних та розрахунків коригування (пункт 3.2. договору).

На виконання умов договору та додатків до договору, в період з 05.08.2013 р. по 29.08.2013 р. р. позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 33922 грн. 05 коп., що підтверджується підписаними та завіреними печатками підприємств видатковими накладними (копії яких містяться в матеріалах справи).

Відповідач свої обов'язки по оплаті згідно умов договору виконував не регулярно та не в повному обсязі, внаслідок чого у нього виникла заборгованість в сумі 33449,78 грн., яка до теперішнього часу не погашена та підтверджено сторонами в акті звірки взаєморозрахунків сторін від 30.12.2013 р.

Позивач неодноразово звертався до відповідача з листами - вимогами (вих. № 01-07/02-14 від 06.02.2014 р. та № 01-06/06-14 від 10.06.2014 р.) погасити заборгованість за договором.

Відповідач претензію позивача залишив без задоволення.

Згідно з ст.ст. 11, 509 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до вимог ст. 193 Господарського кодексу України та 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні приписи містять ст.ст. 525, 526 ЦК України.

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб (ст. 712 ЦК України).

Приймаючи до уваги те, що на момент розгляду справи в суді відповідач має заборгованість в сумі 33449,78 грн., доказів її погашення не надав та визнав актом звірки існуючий борг, то вимога позивача про стягнення 33449,78 грн. основного боргу підлягає задоволенню.

У зв'язку з простроченням відповідачем грошового зобов'язання позивачем заявлено вимоги про стягнення з боржника суми 640,18 грн. -інфляційних втрат та 500,37 грн. - 3% річних.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом перевірено правильність нарахування 3 % річних і суми інфляції та визнано обґрунтованими та правомірними вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 640,18 грн. втрат від інфляції, 500,37 грн. - 3% річних.

Крім того, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача пені в розмірі 2168,28 грн.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до протоколу розбіжностей до договору № 369 від 24.12.2009 р. сторони узгодили та доповнили розділ 5, а саме у випадку несвоєчасної оплати товару відповідач зобов'язаний сплатити на користь позивача пеню, що обчислюється від вартості несвоєчасно оплачених товарів за кожен день простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє у період за який нараховується пеня.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в розмірі 2168,28 грн. (за обґрунтованим розрахунком позивача).

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач надав необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

Відповідач своїм правом на участь у судовому розгляді справи не скористався, письмових пояснень не надав, доказів погашення заборгованості у повному обсязі суду не надав.

На підставі викладеного, суд вважає вимоги позивача про стягнення з відповідача про стягнення 38585,61 грн., які складаються з 33449,78 грн. основного боргу за договором № 369 від 24.12.2009 р., 500,37 грн. - 3% річних, 640,18 грн. - втрат від інфляції та 2168,28 грн. пені обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов Приватного підприємства "Колос" до Приватного акціонерного товариства "Ікс 5 Рітейл Груп Україна" про стягнення 36758,61 грн. задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Ікс 5 Рітейл Груп Україна" (69500, м. Запоріжжя, вул. Східна, буд. 3, код ЄДРПОУ 30725116) на користь Приватного підприємства "Колос" (58000, м. Чернівці, пл.. Театральна, буд. 6, код ЄДРПОУ 14257808) 33449 (тридцять три тисячі чотириста сорок дев'ять) грн. 78 коп. основного боргу, 500 (п'ятсот) грн. 37 коп. - 3% річних, 640 (шістсот сорок) грн. 18 коп. втрат від інфляції та 2168 (дві тисячі сто шістдесят вісім) грн. 28 коп. пені та 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. витрат зі сплати судового збору. Видати наказ.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст. ст. 84, 85 ГПК України "08" вересня 2014 р.

Суддя Н.А. Колодій

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.