Вирок № 40458207, 15.09.2014, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 15.09.2014

Справа № 320/4099/14к

(1-КП/320/321/14)

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

« 15» вересня 2014 року м. Мелітополь

Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого - судді: Кучеренко В.В.

при секретарі - Леоновець А.О.

за участю прокурора - Фурманенко М.В.

за участю обвинуваченого - ОСОБА_1

розглянувши матеріали кримінального провадження № 12014080140000464 за обвинуваченням ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Шамхор Республіки Азербайджан, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, не працюючого, проживаючого та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3, раніше судимому:

1) 12.04.2000 року Мелітопольським міськрайонним судом Запорізької області за ст.ст. 140 ч.2, 140 ч.3, 141 ч.2 КК України, засуджений до 1 року 6 місяців позбавлення волі. Звільнений 14.07.2001 по відбуттю строку покарання;

2) 26.03.2002 року Мелітопольським міськрайонним судом Запорізької області за ст.ст. 186 ч.2, 185 ч.3, 263 ч.2, 187 ч.2 КК України, засуджений до 5 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна. Звільнений 14.05.2007 по відбуттю строку покарання;

3) 09.10.2007 року Мелітопольським міськрайонним судом Запорізької області за ст. 198 КК України, засуджений до 3 років позбавлення волі. На підставі ст.75 КК України від відбування покарання звільнений з випробувальним строком 2 роки;

4) 24.06.2008 року Мелітопольським міськрайонним судом Запорізької області за ст.ст. 185 ч.3, 187 ч.2 КК України засуджений до 5 років 3 місяців позбавлення волі. Звільнений 13.05.2013 по відбуттю строку покарання;

5) 30.01.2014 року Мелітопольським міськрайонним судом Запорізької області за ст. 186 ч. 2 КК України до 4 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України від відбування покарання звільнений з випробувальним строком 2 роки, вироком Апеляційного суду Запорізької області від 14.04.2014 року змінено покарання на 4 роки позбавлення волі,

який підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ст. 185 ч. 2, ст. 187 ч. 2 КК України,

В С Т А Н О В И В:

07 березня 2014 року, приблизно о 18 годині 00 хвилин, знаходячись в приміщенні спальні квартири АДРЕСА_1, обвинувачений ОСОБА_1, будучи особою раніше судимою за вчинення розбійного нападу, судимість за який не погашена та не знята у встановленому законом порядку, маючи умисел на напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, напав на потерпілу ОСОБА_2, під час чого штовхнув ОСОБА_2 на підлогу і наніс їй декілька ударів долонями рук по обличчю, чим заподіяв тілесні ушкодження, а саме: садни шкіри, синці обличчя, травматичний набряк, синець і крововиливи верхньої губи, які кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження. Відразу після чого погрожуючи застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров'я, демонструючи перед обличчям ОСОБА_2 ніж, висловив вимогу о передачі в його адресу матеріальних цінностей, що було сприйнято потерпілою як реальна загроза застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров'я. На вищевказану вимогу ОСОБА_1, потерпіла ОСОБА_2 повідомила, що не має грошових коштів, на що ОСОБА_1, продовжуючи свої злочинні дії, став шукати у приміщені квартири матеріальні цінності, під час чого заволодів майном ОСОБА_2, а саме: зняв з вух потерпілої серги, виготовлені із золота 585 проби, вагою 3 грама, вартістю 1500 гривень; з кишені кофти потерпілої - мобільний телефон «Нокія 2330», в корпусі чорного кольору, вартістю 500 гривень; з поверхні столу, який стояв в зальній кімнаті ноутбук «Леново», вартістю 4000 гривень; з поверхні столу, який стояв в зальній кімнаті каблучку виготовлену із золота 585 проби, вагою 2 грама, вартістю 1000 гривень.

Після чого ОСОБА_1 з вищевказаним майном з місця події втік, чим заподіяв потерпілій ОСОБА_2 матеріальний збиток на загальну суму 7000 гривень.

Крім цього, 09 березня 2014 року в період часу приблизно о 12 годині 00 хвилин, знаходячись на Центральному ринку, розташованого по вул. Свердлова у м. Мелітополі, обвинувачений ОСОБА_1, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, діючи повторно із корисних мотивів, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, шляхом вільного доступу, з правої кишені куртки, надітої на потерпілому ОСОБА_3, таємно викрав належне йому майно, а саме - мобільний телефон «Nokia 6500 I», в корпусі чорно-сірого кольору, імеі: НОМЕР_3, вартістю 400 гривен, в якому знаходилась картка мобільного оператора «Київ Стар» з абонентським номером НОМЕР_1, на рахунку якої грошових коштів не біло, яка не представляє для потерпілого матеріальної цінності, чим заподіяв потерпілому ОСОБА_3 матеріальну шкоду на загальну суму 400 гривень.

Крім цього, 10 березня 2014 року приблизно о 11 годині 30 хвилин, знаходячись на автостанції, розташованої біля «Центрального ринка» по вул. Свердлова у м. Мелітополі, обвинувачений ОСОБА_1, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, діючи повторно із корисних мотивів, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, шляхом вільного доступу, з правої кишені спортивних брюк, надітих на потерпілому ОСОБА_4, таємно викрав належне йому майно, а саме - мобільний телефон марки «Samsung GT - C3530», в корпусі cірого кольору, імеі: НОМЕР_4, вартістю 450 гривен, в якому знаходилась картка мобільного оператора «Київ Стар» з абонентським номером НОМЕР_2, на рахунку якої грошових коштів не біло, яка не представляє для потерпілого матеріальної цінності, чим заподіяв потерпілому ОСОБА_4 матеріальну шкоду на загальну суму 450 гривень.

Обвинувачений ОСОБА_1 у судовому засіданні вину у пред'явленому обвинуваченні за ст. 185 ч. 2 КК України визнав в повному обсязі, та пояснив, що 09 березня 2014 року близько 12 годині він знаходився на Центральному ринку, у м. Мелітополі, з правої кишені куртки, надітої на потерпілому викрав мобільний телефон «Nokia 6500 I». 10 березня 2014 року приблизно о 11 годині 30 хвилин, знаходячись на автостанції, розташованої біля «Центрального ринка» у м. Мелітополі, з правої кишені спортивних брюк, надітих на потерпілому викрав належне мобільний телефон марки «Samsung GT - C3530». У скоєному розкаюється, матеріальну шкоду повністю відшкодував, шляхом повернення вкраденого. Щодо обвинувачення за ст. 187 ч. 2 КК України, то він себе винним не визнав та суду пояснив, що дійсно він був у квартирі потерпілої ОСОБА_2 у зв'язку з її об'явою про продаж ліжка. Він зайшов до її квартири, подивився ліжко, ні про що ні домовившись, він пішов. Більше він її не бачив, жодних протиправних дій відносно неї не вчиняв. Крім того, зазначив, що потерпіла ОСОБА_2 має психічні захворювання, визнана судом обмежено дієздатною, а тому не може усвідомлювати свої дії.

У зв'язку з тим, що обвинувачений повністю визнав свою провину у здійсненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ст. 185 ч. 2 КК України, немає сумнівів у добровільності та істинності його позиції, тому в судовому засіданні у відповідності до ч.3 ст.349 КПК України докази щодо фактичних обставин справи за обвинуваченням ОСОБА_1 за ст. 185 ч. 2 КК України не досліджувалися, оскільки вони ніким не оспорюються, а по обставинам кримінального провадження за ст. 187 ч. 2 КК України судом проведено повне дослідження доказів та обставин справи.

Не дивлячись на повне невизнання обвинуваченим своєї вини у вчинені кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ст. 187 ч. 2 КК України, його вина підтверджується в повному обсязі доказами, дослідженими і перевіреними в ході судового розгляду:

- показаннями потерпілої ОСОБА_2, яка будучи допитаною у відповідності до вимог ст. 225 КПК України у судовому засіданні слідчим суддею, показала, що вона давала об'яву у газету для знайомства, оскільки їй потрібен був чоловік. 07 березня 2014 року їй подзвонив на мобільний телефон ОСОБА_1 та запропонував прийти до неї. Вона сказала, що він їй не підходить, оскільки він дуже молодий. Коли він прийшов, вона вирішила показати йому ліжко, яке виставила на продаж. Він випив чаю, а потім став здавлювати їй шию. Також почав бити її, давити на очі. Крім того, він приніс з собою ніж та погрожував їй. Потім він взяв ноутбук, мобільний телефон та зняв з неї сережки. Як він пішов, вона не пам'ятає. Потім викликала міліцію;

- показаннями представника потерпілої ОСОБА_5, який був допитаний у судовому засіданні, та показав, що потерпіла по справі - ОСОБА_2 є його рідною матір'ю. Вона має фізіологічне захворювання судин, однак психічний стан її здоров'я задовільний. Також має розсіяний склероз. У той день, коли стався напад на неї, вона зателефонувала та попросила купити продукти. Потім зателефонувала дружина, сказала, що у квартирі міліція, та пояснила, що сталося. Коли він побачив мати, у неї на обличчі були садна та крововиливи. Крім того, обвинувачений викрав ноутбук, мобільний телефон та інші цінності;

- показаннями експерта ОСОБА_6, яка у судовому засіданні показала, що нею у складі ще двох експертів проводилась експертиза відносно ОСОБА_2 по цивільній справі. Захворювання, яке має ОСОБА_2, є неврологічним. Потерпіла сприймає дійсність, однак хронологічна послідовність дій у неї порушена. Також потерпіла має захворювання - розсіяний склероз, аменію та дратівливість, однак зазначене свідчить про неврологічні захворювання;

- висновком медичного експерта № 128 від 07.03.2014 року, відповідно до якого у ОСОБА_2 маються тілесні ушкодження: садна шкіри; синці обличчя; травматичний набряк, синець та крововилив верхньої губи;

- висновком експерта № 206 від 29.04.2014 року, відповідно до якого сліди папілярних узорів розмірами 13х25мм, 13х17мм та 15х19мм, вилучені в ході ОМП 07.04.2014 року за фактом розбійного нападу на ОСОБА_2 у квартирі АДРЕСА_1 залишені, відповідно, вказівним, середнім та безіменним пальцями правої руки ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1;

- протоколом огляду місця події від 07.03.2014 року, відповідно до якого виявлено змив на марлевий тампон з чашки на столі в кухні квартири АДРЕСА_1, та мікрочастинки зх. проймів дверей № 2, 5, які упаковані в поліетиленовий пакет; крім того були виявлені 4 сліди папілярних узорів в кімнаті № 5, 4 сліди папілярних узорів на поверхні шафи у цій же кімнаті, та 2 сліди папілярних узорів на поверхні тумби у кімнаті № 3;

- протоколом пред'явлення особи для впізнання від 14.03.2014 року, відповідно до якого потерпіла ОСОБА_2 серед пред'явлених для впізнання осіб вказує на особу, яка скоїла у відношенні неї розбійний напад, а саме на ОСОБА_1.

Аналізуючи показання обвинуваченого щодо того, що показання потерпілої ОСОБА_2 не можна брати до уваги, оскільки вона психічно хвора особа та позбавлена судом дієздатності, то суд вважає їх не спроможними за наступними підставами.

Так, на час проведення досудового розслідування потерпіла ОСОБА_2 у встановленому законом порядку не була визнана обмежено дієздатною або недієздатною, що свідчить про те, що її показання є спроможними та підтверджуються повністю іншими доказами, які маються у матеріалах справи. Рішення про визнання ОСОБА_2 обмежено дієздатною було винесено 20.06.2014 року, тобто через три місяці після скоєння розбійного нападу на неї, що свідчить про те, що на час нападу та проведення досудового розслідування вона в повному обсязі усвідомлювала значення своїх дій та керувала ними.

Крім того, під час досудового розслідування ОСОБА_1 в ході допиту потерпілої ОСОБА_2 в судовому засіданні повністю визнавав свою провину у вчинені вказаного кримінального правопорушення та підтверджував показання потерпілої ОСОБА_2, які повністю узгоджуються з іншими дослідженими судом доказами.

Тому показання обвинуваченого ОСОБА_1, дані ним під час судового слідства, суд розцінює як його бажання уникнути кримінальної відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення та покарання за вчинене.

Таким чином, суд дослідивши наявні у справі докази, вважає, що дії обвинуваченого ОСОБА_1 кваліфіковані вірно за ст. 185 ч. 2 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно; та за ст. 187 ч. 2 КК України, як напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з погрозою застосування насильства небезпечного для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчинений особою, яка раніше вчинила розбій.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_1, суд враховує суспільну небезпеку скоєного діяння та особу винного, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Згідно з ч. 2 ст. 65 КК України особа, яка здійснила злочин, повинно бути призначено покарання, необхідне та достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів.

Відповідно до ст. 3 Конституції України особа, його життя та здоров'я, честь та гідність, недоторканність та безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Обвинувачений ОСОБА_1 за місцем проживання характеризується задовільно, вину у скоєному кримінальному правопорушенні за ст. 185 ч. 2 КК України визнав повністю та щиросердно розкаявся, повністю відшкодував спричинену ним майнову шкоду, потерпіла ОСОБА_2 претензій матеріального та морального характеру до нього не має, що визнається судом обставинами які пом'якшують його покарання, однак він неодноразово судимий за корисливі кримінальні правопорушення (злочини), крім того вчинив кримінальне правопорушення - тяжкий злочин із застосуванням насилля, небезпечного для життя та здоров'я, відносно жінки, а тому суд вважає, що його виправлення можливо лише в ізоляції від суспільства, призначивши йому покарання у вигляді позбавлення волі із застосуванням ч.1,ч.4 ст. 70 КК України, та додатковим покаранням у вигляді конфіскації усього належного йому майна.

Крім того, у відповідності до ч. 2 ст. 124 КПК України з обвинуваченого підлягає стягненню витрати на залучення експерта у розмірі 393,12 гривень у відповідності до наданого розрахунку.

Керуючись ст. ст. 373, 374 КПК України, суд, -

З А С У Д И В:

ОСОБА_1 визнати винуватим та призначити йому покарання:

- за ст. 185 ч. 2 КК України - два роки позбавлення волі;

- за ст. 187 ч. 2 КК України - сім років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш сурового покарання більш суровим за сукупністю кримінальних правопорушень, призначити ОСОБА_1 покарання сім років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.

На підставі ч.4 ст. 70 КК України шляхом часткового складання покарань за сукупністю кримінальних правопорушень, за вироком Апеляційного суду Запорізької області від 14 квітня 2014 року ОСОБА_1 остаточно призначити покарання на підставі ст. 72 КК України - сім років та три місяці позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.

Строк відбуття покарання ОСОБА_1 рахувати з 14 березня 2014 року з 16 години 30 хвилин.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою до 08 листопада 2014 року чи набрання вироком законної сили - залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 витрати на проведення дактилоскопічної експертизи в кримінальному провадженні № 12013080140006023 у сумі триста дев'яносто три гривні 12 копійок (рахунок № 31116115700009, одержувач - УК у Шевченковському р-ні м. Запоріжжя, код банку - 813015, код ЄДРПОУ - 38025367, у ГУДКСУ у Запорізькій області).

Речові докази:

- мобільний телефон марки «Samsung GT - C3530», в корпусі cірого кольору, імеі: НОМЕР_4, який знаходиться на зберіганні у потерпілого ОСОБА_4- повернути законному володільцю;

- мобільний телефон «Nokia 6500 I», в корпусі чорно-сірого кольору, імеі: НОМЕР_3, який знаходиться на зберіганні у потерпілого ОСОБА_3 - повернути законному володільцю.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Апеляційного суду Запорізької області через Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з моменту його проголошення.

Суддя Мелітопольського міськрайонного суду В.В.Кучеренко