Рішення № 40457107, 08.09.2014, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2014 рокуСправа № 912/2272/14 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Кабакової В.Г., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Мед-Інвест", Київська область, Києво-Святошинський район, с. Петропавлівська Борщагівка

до: Кіровоградської обласної лікарні, м. Кіровоград

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головного Управління Державної казначейської служби України у Кіровоградській області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Департамент охорони здоров'я Кіровоградської обласної державної адміністрації

про стягнення 986841,51 грн

за участю представників сторін:

від позивача - Кропліс К.М., довіреність від 15.08.2014 б/н;

від відповідача - Остапенко Н.С., довіреність № 04/31 від 08.01.14;

від Головного управління державної казначейської служби - Прохоренко Т.В., довіреність від 08.01.2014 № 15-5/33-177, Дахно О.І., довіреність від 17.06.2014 № 15-7/593-6159;

від Департаменту охорони здоров'я Кіровоградської обласної державної адміністрації - Токар О.С., довіреність № 25-856/11 від 10.02.2014.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Мед-Інвест" звернулось до господарського суду Кіровоградської області з позовом про стягнення з Кіровоградської обласної лікарні 986841,51 грн. заборгованості за договором про закупівлю товарів за державні кошти № 29-ТР від 06.09.2012 року, з яких 808000,00 грн. - сума основного боргу, 83966,00 грн - сума інфляційних втрат, 35727,29 грн. - 3 % річних від простроченої суми боргу, 59148,22 грн. - сума пені, з покладенням на відповідача витрат по сплаті судового збору.

Ухвалою господарського суду Кіровоградської області від 16.07.2014 прийнято заяву до розгляду та порушено провадження у справі, від сторін витребувано необхідні для повного та об'єктивного вирішення господарського спору по суті документи.

На підставі розпорядження керівника апарату господарського суду Кіровоградської області "Щодо призначення повторного автоматичного розподілу справи" № 236 від 31.07.2014 року, справу № 912/2272/14 було передано судді Кабаковій В.Г.

Ухвалою від 31.07.2014 року розгляд справи призначався на 18.08.2014 року.

Розгляд справи відкладався ухвалою від 18.08.2014 року та до участі у справі залучено у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління державної казначейської служби України у Кіровоградській області та Департамент охорони здоров'я Кіровоградської обласної державної адміністрації.

Представник позивача у судовому засіданні заявлений розмір позовних вимог з урахуванням всіх наданих пояснень та заяв про виправлення технічних помилок підтримав у повному обсязі.

Відповідачем було надано письмовий відзив, за змістом якого відповідач не заперечує наявність основної заборгованості у розмірі 808000,00 грн., однак позовні вимоги заперечує з огляду на те, що він фінансується з Державного бюджету, фінансові зобов'язання ним зареєстровані вчасно, кошти були виділено, однак сплачені казначейською службою не у повному обсязі, відтак відсутня його вина.

Департамент охорони здоров'я Кіровоградської обласної державної адміністрації також заперечив позовні вимоги, про що надав письмові заперечення від 03.09.2014.

Головним управлінням Державної казначейської служби України в Кіровоградській області також надано письмові пояснення від 04.09.2014 № 15-6/816-9209, згідно яких зокрема зазначено, що враховуючи відсутність необхідних залишків коштів на єдиному казначейському рахунку, зареєстровані фінансові зобов'язання відповідача не були оплачені.

В судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Оцінивши наявні в матеріалах справи документи, заслухавши доводи представників сторін та третіх осіб, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

06.09.2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Мед-Інвест" (надалі - позивач, постачальник) та Кіровоградською обласною лікарнею (надалі - відповідач, покупець), було укладено договір про закупівлю товарів за державні кошти № 29-ТР (надалі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язався у 2012 році поставити покупцю товари: Устаткування медичне, хірургічне та ортопедичне, код ДК (33.10.1) - ЛОТ № 1 "устаткування медичне та хірургічне", згідно специфікації, що додається, а покупець - прийняти і оплатити цей товар (п.1.1. договору).

Так, на виконання умов договору позивач у період з 25.09.2012 року по 21.12.2012 року здійснював відповідачеві поставку товарів у асортименті, кількості та за цінами, що зазначені у специфікації (Додатку № 1 до договору). Позивачем було здійснено поставку відповідачеві на загальну суму 7857200,00 грн., що підтверджується видатковими накладними:

- № 95 від 25.09.2012 року на суму 404000,00 грн. (а.с. 23);

- № 113 від 27.09.2012 року на суму 2872700,00 грн. (а.с. 29);

- № 121 від 08.10.2012 року на суму 900000,00 грн. (а.с.33);

- № 129 від 15.10.2012 року на суму 290000,00 грн. (а.с.37);

- № 146 від 22.10.2012 року на суму 56000,00 грн. (а.с. 41);

- № 148 від 22.10.2012 року на суму 1998000,00 грн. (а.с. 42);

- № 154 від 22.10.2012 року на суму 528500,00 грн. (а.с. 43);

- № 228 від 26.11.2012 року на суму 170000,00 грн. (а.с. 53);

- № 261 від 11.12.2012 року на суму 300000,00 грн. (а.с. 57);

- № 285 від 21.12.2012 року на суму 68000,00 грн. (а.с. 61);

- № 288 від 21.12.2012 року на суму 270000,00 грн. (а.с.62);

та довіреностями до них: № 644 від 25.09.2012 року (а.с. 27), № 647 від 27.09.2012 року (а.с. 31), № 662 від 10.10.2012 року (а.с. 35), № 693 від 15.10.2012 року (а.с.39), № 735 від 23.10.2012 року (а.с.47), № 770 від 07.11.2012 року (а.с. 51), № 855 від 27.11.2012 року (а.с. 55), № 915 від 12.12.2012 року (а.с. 59), № 952 від 21.12.2012 року (а.с. 65).

В період з 25.09.2012 року по 21.12.2012 року позивачем було виставлено відповідачу ряд рахунків на оплату:

- № 109 від 25.09.2012 року на суму 404000,00 грн. (а.с. 25);

- № 118 від 27.09.2012 року на суму 2872700,00 грн. (а.с. 30);

- № 126 від 08.10.2012 року на суму 900000,00 грн. (а.с. 34);

- № 135 від 15.10.2012 року на суму 290000,00 грн. (а.с. 38);

- № 146 від 22.10.2012 року на суму 56000,00 грн. (а.с. 44);

- № 148 від 22.10.2012 року на суму 1998000,00 грн. (а.с. 45);

- № 153 від 22.10.2012 року на суму 528500,00 грн. ( а.с. 46);

- № 226 від 26.11.2012 року на суму 170000,00 грн. (а.с. 54);

- № 258 від 11.12.2012 року на суму 300000,00 грн. (а.с. 58);

- № 283 від 21.12.2012 року на суму 68000,00 грн. (а.с. 63);

- № 286 від 21.12.2012 року на суму 270000,00 грн. (а.с. 64).

За поясненнями обох сторін, поставка товару за видатковою накладною від 25.09.2012 № 105 на суму 159600,00 грн. та за видатковою накладною від 08.11.2012 № 184 на суму 178600,00 грн. і його оплата стосуються поставки товару за іншим договором № 30-ТР та не приймаються до уваги.

Виконання зобов'язань позивачем по введенню медичного устаткування в експлуатацію підтверджується актами здачі-приймання робіт по пуско-наладці та передачі в експлуатацію (а.с. 76 - 81).

Згідно пункту 4.1. договору, розрахунки проводяться шляхом поетапної оплати покупцем фактично поставленого товару згідно накладної не пізніше останнього дня поточного місяця в 30 денний термін з дня поставки.

Відповідачем було частково оплачена суму договору, у розмірі 7049200,00 грн., а саме:

- 26.09.2012 року у сумі 404000,00 грн.;

- 28.09.2012 року у сумі 2872700,00 грн.;

- 11.10.2012 року у сумі 900000,00 грн.;

- 18.10.2012 року у сумі 290000,00 грн.;

- 24.10.2012 року у сумі 56000,00 грн.;

- 24.10.2012 року у сумі 528500,00 грн.;

- 24.10.2012 року у сумі 1998000,00 грн.;

Відтак, залишок заборгованості складає 808000,00 грн, тобто неоплаченим залишається поставлений позивачем товар за видатковою накладною № 228 від 26.11.2012, № 261 від 11.12.2012, № 285 від 21.12.2012, № 288 від 21.12.2012.

Наявність вказаної заборгованості відповідач не заперечив, та підтвердив у акті звірки розрахунків від 23.06.201 (а.с. 129).

Однак, у задоволенні позовних вимог просить відмовити, так як фінансується з Державного бюджету, зареєстровані бюджетні зобов'язання не всі були оплачені не з вини відповідача.

Вирішуючи даний спір, господарський суд виходить з наступного.

Розглядаючи позовні вимоги господарський суд враховує положення статті 67 Господарського кодексу України, відповідно до якої відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Частина 7 статті 179 Господарського кодексу України передбачає, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Укладений між товариством з обмеженою відповідальністю "Мед-Інвест" та Кіровоградською обласною лікарнею договір № 29-ТР від 06.09.2012 року за своєю правовою природою є договором поставки.

Згідно визначення, наведеного у ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Предметом спору у даній справі є виконання відповідачем обов'язку щодо оплати поставленого позивачем товару за договором поставки.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, що визначено ст.175 Господарського кодексу України.

Згідно зі статтями 193, 202 Господарського кодексу України та статтями 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

Відповідно до статті 96 ЦК України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Враховуючи викладене, відсутність бюджетних коштів не виправдовує бездіяльність замовника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договірного зобов'язання (постанова Вищого господарського суду України від 23.08.2012 № 15/5027/715/2011, Оглядовий лист ВГСУ від 18.02.2013 № 01-06/374/2013)

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 15.05.2012 № 11/446 та в рішенні Європейського суду з прав людини у праві "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005 .

Під час розгляду справи по суті, відповідач свої зобов`язання щодо своєчасної та повної оплати товару не виконав, у зв`язку з чим утворилась заборгованість в розмірі 808000,00 грн.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Отже, відповідач, не виконавши в повному обсязі зобов'язання з оплати поставленого йому товару, допустив порушення зобов'язання, у зв'язку з чим заявлені позовні вимоги про стягнення основної заборгованості в сумі 808000,00 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Оскільки відповідач свої зобов'язання щодо оплати поставленого товару у строки визначені договором в повному обсязі не виконав, позивачем заявлено до стягнення 3 % річних у розмірі 35727,29 грн., 83966,00 грн. втрат від інфляції та 59148,22 грн. пені.

У відповідності до вимог статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов'язання, вираженого в національній валюті, і трьох процентів річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

У п. 1.10 постанови Пленуму ВГСУ від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" зазначено, що за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю. Тому у випадках порушення грошового зобов'язання суди не повинні приймати доводи боржника з посиланням на неможливість виконання грошового зобов'язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 ЦК України) або на відсутність вини (статті 614, 617 ЦК України чи стаття 218 ГК України).

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

За розрахунком суду, проведеного з урахуванням рекомендацій, викладених в листі ВСУ від 03.04.1997 № 62-97 , загального періоду вказаного позивачем та ха допомогою ТОВ "Ліга Закон", збитки від інфляції складають 88113,94 грн., виходячи з наступного розрахунку:

на суму 170000,00 грн. (накладна від 26.11.2012 № 228) за період з 27.12.2012 по 10.01.2013 - інфляційні не нараховуються;

на суму 470000,00 грн. (накладна від 26.11.2012 № 228 та від 11.12.2012 № 261) за період з 11.01.2013 по 20.01.2013) - 940,00 грн.;

на суму 808000,00 грн. (накладна від 26.11.2012 № 228, від 11.12.2012 № 261, від 21.12.2012 № 285, № 288) за період з 21.01.2013 по 31.05.2014 - 87173,94 грн.

Відтак позовні вимоги в частині стягнення збитків від інфляції підлягають задоволенню у заявленому розмірі 83966,00 грн.

З огляду на правильність розрахунку 3% річних за загальний період з 27.12.2012 по 03.07.2014 включно, вимога про стягнення 3% річних у розмір 35727,29 грн. підлягає задоволенню у повному обсязі.

В частині позовних вимог про стягнення 59148,22 грн. пені господарським судом враховано наступне.

Позивач з урахуванням додаткових пояснень просить стягнути пеню у розмірі 59148,22 грн. за загальний період з 27.12.2012 по 21.07.2013 на підставі п. 7.4. договору.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

В силу ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно зі ст. 627 ЦК України відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно п. 7.4 договору, за неспоєчасну оплату поставленого товару покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,1% від суми непоставленого товару за кожний день прострочення. Покупець звільняється від сплати пені, якщо затримка оплати сталася не з його вини (затримка бюджетного фінансування).

Тобто, договором базою нарахування пені визначено вартість непоставленого товару.

Враховуючи матеріали справи, товар поставлений у повному обсязі.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Договором не визначено розмір пені.

Крім того, за поясненнями відповідача та Головного управління державної казначейської служби України у Кіровоградській області (ГУ ДКС України в Кіровоградській області), господарським судом враховано наступне.

За період з вересня по грудень 2012 року в ГУ ДКС України в Кіровоградській області було зареєстровано бюджетні фінансові зобов'язання в сумі 7857200,00 грн.

Станом на 01.01.2013 зареєстровані та непроплачені фінансові зобов'язання за рахунок коштів субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на придбання по КТКВК 080201 КЕКВ 2110 на користь ТОВ "МедІнвест", які становлять 808000,00 грн.

На час взяття бюджетних зобов'язань на рахунку Кіровоградської обласної лікарні були наявні кошти по визначеному КЕКВ.

Однак, відповідно до вимог нормативно-правових документів, що регулюють питання єдиного казначейського рахунка, єдиний казначейський рахунок - це консолідований рахунок, відкритий Державному казначейству України в НБУ України для обліку коштів та здійснення розрахунків у системі електронних платежів НБУ України, консолідує кошти державного та місцевих бюджетів, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, коштів інших клієнтів, обслуговування яких здійснюється органами Держказначейства України та регламентується законодавством.

Наповнення єдиного казначейського рахунка здійснюється органами, що контролюють справляння надходжень бюджету, які повинні забезпечувати своєчасне та в повному обсязі надходження до державного бюджету податків і зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів відповідно до законодавства.

Податки і збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету зараховуються безпосередньо на єдиний казначейський рахунок.

При проведенні видатків розпорядників і одержувачів бюджетних коштів органи Казначейства, в першу чергу та стислі терміни, забезпечують виконання захищених статей видатків, перелік яких визначений ч. 2 ст. 55 Бюджетного кодексу України, а саме виплату заробітної плати, стипендії, оплату комунальних послуг та енергоносіїв, продуктів харчування, медикаментів тощо, враховуючи наповнення єдиного казначейського рахунка органами, що контролюють справляння надходжень бюджету.

Оплата за медичне обладнання за економічною сутністю відноситься до незахищених видатків, зазначені платіжні доручення оплачувались з урахуванням наявних та прогнозних залишків коштів на єдиному казначейському рахунку та пріоритетності проведення видатків і надання кредитів.

Враховуючи відсутність необхідних залишків коштів на єдиному казначейському рахунку, зазначені платіжні доручення не були оплачені.

У зв'язку з відсутністю відповідної програми державного бюджету протягом 2013 - 2014 років, асигнування не відкривались. Таким чином, у розпорядника бюджетних коштів відсутні повноваження для подання до органу Казначейства відповідних зобов'язань для перереєстрації заборгованості.

Матеріали справи містять докази звернення відповідача та Департаменту охорони здоров'я Кіровоградської обласної державної адміністрації до вищестоящих органів стосовно погашення кредиторської заборгованості.

Таким чином, враховуючи п. 7.4 договору, господарський суд відмовляє в задоволенні вимоги про стягнення пені.

В частині тверджень Департаменту охорони здоров'я Кіровоградської обласної державної адміністрації щодо невжиття позивачем заходів досудового врегулювання спору господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відсутність досудового врегулювання спору не позбавляє особу звернутися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. У Рішенні Конституційного Суду України від 09.07.2002р. у справі № 1-2/2002 щодо офіційного тлумачення положення ч.2 ст. 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів) визначено, що встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист. Право на судовий захист не позбавляє суб'єктів правовідносин можливості досудового врегулювання спорів, а обрання певного засобу правового захисту, в тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує.

Не розглядається господарським судом усна заява Департаменту охорони здоров'я Кіровоградської обласної державної адміністрації стосовно застосування строку позовної давності щодо пені.

При цьому господарський суд враховує положення пункту 2.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" №10 від 29.05.2013 (з подальшими змінами), яким, зокрема, передбачено, що заява про сплив позовної давності, зроблена будь-якою іншою особою (в тому числі й учасником судового процесу, включаючи прокурора, який не є стороною у справі), крім сторони у спорі, не є підставою для застосування судом позовної давності. Зокрема, частиною четвертою статті 27 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, користуються процесуальними правами сторони (за певними винятками); при цьому права сторони, визначені, зокрема, статтею 22 та іншими нормами цього Кодексу, є саме процесуальними, в той час як згаданий припис статті 267 Цивільного кодексу України є нормою права матеріального і не може розумітися як можливість застосування господарським судом позовної давності за заявами зазначених третіх осіб.

Згідно ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покласти на позивача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 22, 32, 33, 43, 44, 49, 64, 75, 82, 84, 85, 87, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Кіровоградської обласної лікарні (25030, м. Кіровоград, просп. Університетський, 2/5, ідентифікаційний код 01994942) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Мед-інвест" (08130, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Велика кільцева, 4-Б, ідентифікаційний код 37756973) 927693,29 грн., з яких: 808000,00 грн. основна заборгованість, 83966,00 грн. збитки від інфляції, 35727,29 грн. 3% річних, а також 18553,86 грн. судового збору.

Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені в розмірі 59148,22 грн. відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Дніпропетровським апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга на рішення подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу, протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 15.09.2014 року.

Суддя В.Г. Кабакова