Постанова № 40456304, 11.09.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(в порядку письмового провадження)

м. Київ

11 вересня 2014 року № 826/10069/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Кротюка О.В. , суддів Головань О.В. Літвінової А.В. , вирішив адміністративну справу

за позовом Українського державного фонду підтримки фермерських господарств до Державної фінансової інспекції України провизнання частково протиправною та скасування вимоги О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся Українській державний фонд підтримки фермерських господарств з позовом до Державної фінансової інспекції України.

Позивач просить суд визнати частково протиправною та скасувати вимогу Держфінінспекції України від 06.06.14 за № 07-14/723 в частинах:

- не проведення Позивачем претензійно-позовної роботи стосовно фермерських

господарств: «Зоря Ясна», «Десятник», «Діброва», «Касьян», «Колосок», «Псковський І.Г.», «Слобідське», «Лідія», «Нива», «Високий жайвір», «Лукяниця», «Шанс», «Кобжев М.С.», «Мурашко», «Крестьнин ЖАН», «Воля», «Рома», «Зерно», «Відродження», «Полісся», «Жаркой», «Липки», «Світлана», «Кушнір»;

- не дотримання п. 2 «Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для надання підтримки фермерським господарствам», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.2004 року № 1102, під час прийняття комісією рішення про надання фермерським господарствам «Лаванда-Лідаво», «Азор», «Арсен Плюс», «Віка-Вікторія», «Фільварок-КЗ», «Андріана», «Агро-Карт», «Сміло», «Словіта», «Аркос» фінансової підтримки на безповоротній основі, при наявності у цих господарств заборгованості перед Рівненським та Львівським відділеннями Укрдержфонду за раніше надану фінансову підтримку;

- визнання договору, укладеного фермерським господарством «Богдан-Т» з Київським регіональним відділенням Укрдержфонду від 23.12.2010 № 26-10 про надання фінансової підтримки, недійсним у зв'язку з невідповідністю його загальним вимогам, додержання яких є обов'язковим для укладання (чинності) правочину, та відповідно стягнення з нього суми наданої фінансової підтримки.

Відповідач заперечив проти позовних вимог, з підстав, викладених у письмовому запереченні, долученому до матеріалів справи.

Згідно ч.4. ст.. 122 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

встановив:

Державна фінансова інспекція України та її територіальні підрозділи на виконання п. 2.25 Плану контрольно-ревізійної роботи Держфінінспекції України на І квартал 2014 року провели ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності Українського державного фонду підтримки фермерських господарств України (далі - Укрдержфонд) та його регіональних відділень за період з 01.10.2009 по 31.12.2013, якою встановлено ряд порушень та недоліків, які відображені в акті ревізії від 28.04.2014 за № 07-21/46.

12.07.2014 року Укрдержфонд отримав вимогу від Держфінінспекції України від 06.06.2014 року за № 07-14/723 (далі - Вимога/оскаржуване рішення) якою вимагається розглянути матеріали ревізії, та вжити заходів щодо усунення виявлених порушень, розглянути питання щодо притягнення до відповідальності винних осіб.

Зміст вимоги полягає у описі обставин за яких допущено завдання шкоди державі, зазначено розмір такої шкоди та відображено спонукання до вчинення позивачем дій щодо стягнення шкоди.

Стаття 161 КАС України встановлює, що під час прийняття постанови суд вирішує, зокрема:

1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

У відповідності до положень частини 1 статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно положень статті 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Згідно положень ст..244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Суд приймає до уваги постанову ВСУ від 15 квітня 2014 року (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/38655037) у справі № 21-40а14 (далі - Постанова ВСУ) де викладена наступна правова позиція:

«….Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні касаційним судом цих норм матеріального права у подібних відносинах, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України виходить із такого.

Згідно з Положенням Державна фінансова інспекція України (далі - Держфінінспекція України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

Держфінінспекція України відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальність винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших підконтрольних установ усунення виявлених порушень законодавства; звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів <…> (підпункт 4 пункту 4 Положення).

Відповідно до пункту 6 Положення Держфінінспекція України для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку, зокрема, пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Також Положенням установлено, що у разі, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів Держфінінспекція України має право звернутися до суду в інтересах держави.

Зазначені норми кореспондуються з положеннями пункту 7 статті 10 Закону № 2939-ХІІ, згідно з якими державній контрольно-ревізійній службі надано право пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджету та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

На підставі наведеного колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку про наявність у органу державного фінансового контролю права заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.

В порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов'язки для позивача.

У справі, яка розглядається, Інспекція пред'явила вимогу від 2 лютого 2012 року № 2-05-17/206 про усунення порушень, виявлених під час ревізії центру зайнятості.

При цьому оскаржувана вимога Інспекції вказує на виявлені збитки та їхній розмір.

Зважаючи на те, що збитки стягуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення перевіряє суд, який розглядає цей позов, а не позов підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною….».

Отже з вказаного судом вбачається, що:

1) про наявність виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом;

2) при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави;

3) у органу державного фінансового контролю наявне право заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки;

4) в порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов'язки для позивача.

Як вбачається зі змісту Вимоги відповідачем встановлено обставини за яких завдано державі в особі Укрдержфонду матеріальної шкоди, визначено її розмір, з огляду на це вимагається вчинення позивачем дій відносно її стягнення.

Положення в оскаржуваній частині Вимоги, які спрямовані на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства відсутні.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що збитки стягуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення перевіряє суд, який розглядає цей позов, а не позов підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною. Зазначення у оскаржуваному рішенні вимоги про стягнення шкоди не є обставиною, яка спричиняє обов'язок позивача стягнути збитки, оскільки такі стягуються в судовому порядку за позовною заявою, поданою відповідачем.

Таким чином, права та інтереси позивача Вимогою в оскаржуваній частині не порушено, оскільки у органу державного фінансового контролю наявні права заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки. Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання. З огляду на це в позові слід відмовити.

Оскільки позовні вимоги задоволенню не підлягають, то судові витрати позивача не відшкодовуються.

Керуючись ст.. 9, 71, 159, 163 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.. 254 КАС України. Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги в порядку і строки, встановлені ст..186 КАС України.

Головуючий Суддя О.В. Кротюк

Судді О.В. Головань

А.В. Літвінова