Ухвала суду № 40455395, 10.09.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/10954/14 Головуючий у 1-й інстанції: Добрівська Н.А. Суддя-доповідач: Ключкович В.Ю.

У Х В А Л А

Іменем України

10 вересня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ключковича В.Ю.,

суддів Бабенка К.А.,

Петрика І.Й.,

при секретарі Шевчук К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державного підприємства "Науково-дослідний інститут будівельного виробництва" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 серпня 2014 року у справі за поданням Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві до Державного підприємства "Науково-дослідний інститут будівельного виробництва" про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 серпня 2014 року подання Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві задоволено частково. Стягнуто з Державного підприємства «Науково-дослідний інститут будівельного виробництва» податковий борг на загальну суму 463 632 гривні 36 коп.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права та винести нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, оцінивши їх в сукупності, вислухавши пояснення учасників процесу, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін з наступних підстав.

Згідно зі ст.198 ч.1 п.1 та ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, що Державне підприємство «Науково-дослідний інститут будівельного виробництва» (код ЄДРПОУ 38283024) зареєстроване в установленому законодавством порядку 12.07.2012 року, та як платник податків перебуває на податковому обліку з 16.07.2012 року та відповідно до вимог п.п.16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України несе обов'язок по сплаті податків та зборів в строки та у розмірах, встановлених Податковим кодексом України та законами з питань митної справи.

Відповідачем самостійно визначено суму податкового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість у деклараціях:

- №9022357053 від 22.04.2014 року у розмірі 241 415,00 грн.;

- №9028301280 від 19.05.2014 року у розмірі 100 516,00 грн.;

- №9034655478 від 18.06.2014 року у розмірі 146 761,00 грн.

Також, відповідачем самостійно визначено суму податкового зобов'язання зі сплати авансових внесків з податку на прибуток у декларації №9090083537 від 08.02.2014 року (березень-червень 2014 року).

Крім того, відповідачем самостійно визначено суму податкового зобов'язання зі сплати земельного податку з юридичних осіб у деклараціях:

- №9022357100 від 22.04.2014 року у розмірі 32 841,48 грн.;

- №9028301322 від 19.05.2014 року у розмірі 32 662,36 грн.;

- №9034449592 від 30.06.2014 року у розмірі 31 815,91 грн.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно п.46.1 ст.46 Податкового кодексу України, податкова декларація, розрахунок - це документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Згідно п.286.2 ст.286 ПК України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Податкове зобов'язання визначене самостійно платником в податковій декларації в силу положень п.54.1 ст.54 ПК України не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку і вважається узгодженим.

Пунктом 287.3 статті 287 ПК України встановлено, що податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Відповідно до п.57.1 статті 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (п.59.1 ст.59 ПК України).

З матеріалів справи вбачається, що на виконання вимог ст.59 Податкового кодексу України ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у місті Києві складено податкову вимогу від 03.04.2014 року №1610-25 на загальну суму 30 335,42 грн., яка була отримана представником товариства 28.05.2014 року.

Відповідно до п.59.5 ст.59 ПК України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Тобто, податкова вимога є дійсною протягом усього терміну безперервного існування податкового боргу платника податків з моменту його утворення до моменту, зокрема, повного погашення податкового боргу платником за всіма видами податків і зборів.

Разом з тим, необґрунтованими є посилання апелянта на те, що відповідачем було отримано лише податкову вимогу щодо земельного податку з юридичних осіб, податкових вимог щодо інших податкових боргів не надсилалося, так як Положеннями Податкового кодексу України не передбачено направлення податкової вимоги на кожну нову суму податкового боргу. Виставлення нової податкової вимоги на нову суму податкового боргу можливе лише після відкликання попередньої податкової вимоги за наявності підстав, передбачених ст. 60 Податкового кодексу України.

При цьому грошові зобов'язання, які складають податковий борг, можуть змінюватися як кількісно, так і за видами податків. Тільки після того, як платник податків повністю погасить податковий борг, включаючи пеню, податкова вимога буде вважатись відкликаною, а у разі виникнення в майбутньому суми податкового боргу - контролюючим органом має бути виставлена нова податкова вимога.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що сума боргу відповідача станом на день звернення контролюючого органу до суду із даним поданням становила 590 132,36 грн., а саме: з податку на додану вартість сума боргу складає 480 204,21 грн. (враховуючи часткову сплату у розмірі 8 487,79 грн.), з авансових внесків з податку на прибуток - 14 828,00 грн., з земельного податку з юридичних осіб - 95 100,15 грн. (враховуючи часткову сплату у розмірі 2 664,58 грн. та нарахування пені у розмірі 435,83 грн. та 9,15 грн.).

Водночас, відповідачем 30 і 31.07.2014 року та 01 і 04.08.2014 року здійснювалось перерахування коштів в рахунок погашення боргу, що підтверджується матеріалами справи, у зв'язку з чим, сума податкового боргу відповідача на час розгляду справи в суді першої інстанції становила 463 632,36 грн., з них: з податку на додану 450 204,21 грн.; зі сплати авансових внесків з податку на прибуток у розмірі 11 828,00 грн.; зі сплати земельного податку з юридичних осіб у розмірі 1 600,15 грн.

Відповідно до підпункту 20.1.34 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Згідно пункту 95.3 статті 95 Податкового кодексу України, стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Проаналізувавши встановлені фактичні обставини справи на підставі наведених норм законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160,198,200, 205,206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Науково-дослідний інститут будівельного виробництва" - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 серпня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали складено та підписано 15.09.2014 року.

Головуючий суддя: В.Ю.Ключкович

Судді: К.А. Бабенко

І.Й. Петрик

.

Головуючий суддя Ключкович В.Ю.

Судді: Бабенко К.А

Петрик І.Й.