Ухвала суду № 40455273, 12.09.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

----------------------

У Х В А Л А

12 вересня 2014 р.м.ОдесаСправа № 487/1930/13-а

Категорія: 11.5 Головуючий в 1 інстанції: Птичкіна В.В.

Одеський апеляційний адміністративний суду в складі:

судді доповідача - Димерлія О.О.

суддів - Єщенка О.В.

- Романішина В.Л.

розглянув у порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Центрального відділу Державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 червня 2013 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Центрального відділу Державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції, третя особа Публічне акціонерне товариство « Дельта Банк» про визнання дій відповідача протиправними; визнання незаконною і скасування постанови про стягнення виконавчого збору від 21.11.2012 ВП № 35219555; визнання незаконною і скасування постанови про стягнення виконавчого збору від 21.11.2012 ВП № 35219651; визнання незаконною і скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 22.02.2013 ВП № 36707945; визнання незаконною і скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 22.02.2013 ВП № 36707681; зобов'язання відповідача вчинити певні дії; зобов'язання відповідача зняти арешт накладений постановою від 18.03.2013 ВП № 36707945, зобов'язання відповідача зняти арешт накладений постановою від 18.03.2013 ВП № 36707681,

ВСТАНОВИВ:

Позивачі звернулися до суду першої інстанції з адміністративним позовом, в якому, з урахуванням прийнятої судом до розгляду заяви про зміну позовних вимог (т. с. 1, ар. 113-116, 140-141) і задоволеної судом заяви про відкликання частини позовних вимог (т. с. 1, ар. 155, 163- 164), просили суд: Визнати дії державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції (надалі - Відділ або відповідач) Крисенка І.С. неправомірними. Визнати незаконною і скасувати постанову від 21.11.2012 ВП № 35219555 про стягнення з ОСОБА_2 виконавчого збору. Визнати незаконною і скасувати постанову від 21.11.2012 ВП № 35219651 про стягнення з ОСОБА_3 виконавчого збору. Визнати незаконною і скасувати постанову від 22.02.2013 ВП № 36707945 про відкриття виконавчого провадження. Визнати незаконною і скасувати постанову від 22.02.2013 ВП № 36707681 про відкриття виконавчого провадження. Зобов'язати Відділ повернути ОСОБА_2 сплачений нею виконавчий збір в сумі 59 852,75 грн. Зобов'язати Відділ зняти арешт, що був накладений на кошти/рахунки ОСОБА_2 постановою від 18.03.2013 ВП № 36707945. Зобов'язати Відділ зняти арешт, що був накладений на кошти/рахунки ОСОБА_3 постановою від 18.03.2013 ВП № 36707681.

В обґрунтування вимог позивачі вказали, що при винесенні зазначених постанов Відділ не дотримався вимог Закону України від 21.04.1999 № 606-ХІУ «Про виконавче провадження» (надалі - Закон № 606) і порушив права позивачів.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 червня 2013 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною і скасовано постанову державного виконавця Центрального відділу Державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції від 21.11.2012 ВП № 35219555 про стягнення з ОСОБА_2 виконавчого збору в сумі 59852,75 грн. Визнано протиправною і скасовано постанову державного виконавця Центрального відділу Державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції від 21.11.2012 ВП № 35219651 про стягнення з ОСОБА_3 виконавчого збору в сумі 59852,75 грн. Зобов'язано Центральний відділ Державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції винести постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 36707945. Зобов'язано Центральний відділ Державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції винести постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 36707681. Зобов'язано Центральний відділ Державної виконавчої служби Миколаївського міського управління повернути ОСОБА_2 сплачений за платіжною квитанцією від 23.05.2013 Ж)Ґ\ҐЮ7768 виконавчий збір в сумі 59852,75 грн. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду відповідачем подано апеляційну скаргу в якій зазначається, що висновки постанови суду першої інстанції помилкові та такі, що не відповідають обставинам справи, у зв'язку з чим просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог позивача.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, який доповів зміст рішення, яке оскаржено, доводи апеляційної скарги, межі, в яких повинні здійснюватися перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази, вислухавши думку учасників процесу, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу відхилити з наступних підстав.

Згідно ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Так, судом першої інстанції встановлено, що 31.10.2012 Заводський районний суд м. Миколаєва у справі № 2/1412/1904/2012 видав виконавчий лист про стягнення з позивачів на користь ПАТ «Дельта Банк» в солідарному порядку заборгованість за кредитним договором в сумі 75 693,33 дол. США, що еквівалентно 598 527,53 грн. (надалі - Виконавчий документ, т. с. 1, ар. 24-25). У виконавчому документі вказано, що адресою ОСОБА_2 є: АДРЕСА_1.

Постановою від 15.11.2012 ВП № 35219555 (т. с. 1, ар. 26) Відділ відкрив виконавче провадження з виконання Виконавчого документа (боржник - ОСОБА_2.); постановою від 15.11.2012 ВП № 35219651 (т. с. 2, ар. 16) Відділ відкрив виконавче провадження з виконання Виконавчого документа (боржник - ОСОБА_3). Адреса боржників у постановах: АДРЕСА_1.

Відповідно до наданих позивачами копіями сторінок паспортів, з 05.12.2008 місцем реєстрації позивачів є: АДРЕСА_2.

Копії постанов від 15.11.2012 про відкриття виконавчого провадження позивачі не отримали.

21.11.2012 Відділ виніс постанову ВП № 35219555 про стягнення з ОСОБА_2 виконавчого збору в сумі 59 852,75 грн. (10% від суми, що вказана у Виконавчому документі, - 598 527,53 грн.) і постанову ВП № 35219651 про стягнення з ОСОБА_3 виконавчого збору в сумі 59 852,75 грн. (10% від суми, що вказана у Виконавчому документі - 598 527,53 грн.), т. с. 1, ар. 18 і т. с. 2, ар. 10 відповідно.

Копії цих постанов Відділ також направив за адресою: є АДРЕСА_1., і позивачі ці постанови не отримали.

При вирішенні питання суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог позивачів.

Суд апеляційної інстанції визнає правильним такий висновок суду першої інстанції виходячи з наступного.

Згідно ст.1 Закону України "Про виконавче провадження" - виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ст.17 цього Закону - примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою виконавчі документи, зокрема, рішення інших органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу.

Згідно Постанови Пленуму ВАСУ №5 від 21.05.2012р. "Про внесення змін до постанови Пленуму ВАСУ від 13.12.10р. №3 "Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби" при розгляді справ із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби суди повинні керуватися положеннями Конституції, статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини (Рим, 4 листопада 1950 року, ратифікована Законом України від 17.06.97р. №475/97-ВР), КАС України, законами України від 24.03.98р. №202/98-ВР «Про державну виконавчу службу», від 21.04.99р. №606-ХІІ «Про виконавче провадження» (у редакції Закону від 04.11.10р. №2677-УІ), іншими нормативно-правовими актами, які регулюють примусове виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини, тощо.

Постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору та накладення штрафу належать до видів відповідальності за невиконання рішення самостійно. Виконавчий збір - це санкція відповідальності майнового характеру, що накладається на боржника за невиконання рішення у строк, встановлений для його самостійного виконання.

Відповідно до ст.32 Закону України "Про виконавче провадження" заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; 2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; 4) інші заходи, передбачені рішенням.

В той же час, колегією судців встановлено, що копія постанови від 15.11.2012 року про відкриття виконавчого провадження позивачі не отримував (доказів про інше відповідачем суду не надано).

Крім того відповідно до ст.25 цього ж Закону - державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

З матеріалів справи колегія суддів вбачає, що у постановах від 15.11.2012 року про відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом державний виконавець встановив строк для самостійного виконання позивачами вимог - до семи днів з дня винесення постанов.

Колегія суддів, враховуючи, що постанови про відкриття виконавчого провадження винесені 15.11.2012 року, вважає, що останнім днем семиденного строку було 22.11.2012.

Таким чином, колегія суддів вважає, що відповідач, всупереч нормам діючого законодавства виніс постанови про стягнення виконавчого збору 21.11.2012 року.

Також, колегія суддів зазначає, що відповідно до частини 1 статті 28 Закону України «Про виконавче провадження», у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання (до семи днів з моменту винесення постанови про відкриття виконавчого провадження), постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача.

Таким чином, колегія суддів звертає увагу на те, що Законом України «Про виконавче провадження» чітко визначено, що розмір виконавчого збору складає 10 відсотків суми, що підлягає стягненню за виконавчим документом.

Ця сума, як вказано у виконавчому листі Заводського районного суду м. Миколаєва, складає 598 527,53 гривень, відповідно, розмір виконавчого збору не може перевищувати 59 852,75 гривень.

Загальна сума виконавчого збору, що її мають сплатити позивачі відповідно до оскаржуваних постанов, складає 20 відсотків суми, що підлягала стягненню, що суперечить Закону України « Про виконавче провадження»

Таким чином, колегія суддів вважає, що відповідач при складанні оскаржуваних постанов державний виконавець порушив норми діючого законодавства чим допустив порушення прав позивачів.

Апеляційний суд з огляду на викладене погоджується з висновком суду першої інстанції щодо необхідності визнанню протиправними та скасування оскаржуваних постанов відповідача та звертає увагу на те, що ОСОБА_2 сплатила виконавчий збір в сумі 59 852,75, що підтверджено копією квитанції. Факт надходження коштів до відповідача підтверджено у судовому засіданні суду першої інстанції.

Також, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції щодо необхідності зобов'язання відповідача винести постанови про закінчення виконавчого провадження ВП № 36707681 та ВП № 36707945 для поновлення порушених прав позивачів виходячи з наступного.

Пунктом 4 частини 1 статті 49 Закону № 606 встановлено, що підставою для закінчення виконавчого провадження є скасування рішення суду або іншого органу (посадової особи), на підставі якого видано виконавчий документ. Скасування постанови про стягнення виконавчого збору є підставою для закінчення виконавчого провадження, що було відкрито з виконання цієї постанови.

Відповідно до частини 3 статті 49 Закону № 606, про закінчення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову з обов'язковим мотивуванням підстав для її винесення, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у триденний строк надсилається сторонам.

Як зазначено у частині 1 статті 50 Закону № 606, у разі закінчення виконавчого провадження (за винятком певних випадків) арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Таким чином, арешт з майна (кошти на рахунках у банках) позивачів підлягає зняттю в силу закону (в зв'язку із закінченням виконавчого провадження).

Згідно з частиною 6 статті 28 Закону № 606, у разі закінчення виконавчого провадження у зв'язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню на основі виконавчого документа, виконавчий збір повертається боржникові.

Таким чином, виходячи з положень ч. 6 ст. 28 Закону № 606, суд апеляційної інстанції вважає правильним висновок суду першої інстанції щодо зобов'язання відповідача повернути сплачений виконавчий збір ОСОБА_2

Також, Одеський апеляційний адміністративний суд погоджується з позицією суду першої інстанції, що визнаючи протиправними та скасовуючи оскаржувані постанови суд першої інстанції надав оцінку діям відповідача тому підстав для задоволення вимоги про визнання неправомірними дій державного виконавця Центрального відділу Державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції відсутні.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті оскаржуваної постанови суд першої інстанції дійшов вірних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 197, 198, 200, 206 КАС України, апеляційний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Центрального відділу Державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції - залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 червня 2013 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Центрального відділу Державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції, третя особа Публічне акціонерне товариство « Дельта Банк» про визнання дій відповідача протиправними; визнання незаконною і скасування постанови про стягнення виконавчого збору від 21.11.2012 ВП № 35219555; визнання незаконною і скасування постанови про стягнення виконавчого збору від 21.11.2012 ВП № 35219651; визнання незаконною і скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 22.02.2013 ВП № 36707945; визнання незаконною і скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 22.02.2013 ВП № 36707681; зобов'язання відповідача вчинити певні дії; зобов'язання відповідача зняти арешт накладений постановою від 18.03.2013 ВП № 36707945, зобов'язання відповідача зняти арешт накладений постановою від 18.03.2013 ВП № 36707681, - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту підписання, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з часу отримання сторонами копії судового рішення.

Суддя-доповідач:

Судді: