Постанова № 40454549, 02.09.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" вересня 2014 р. Справа№ 910/2454/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ткаченка Б.О.

суддів: Зеленіна В.О.

Синиці О.Ф.

За участю секретаря судового засідання Ворони В.В.

представників сторін:

від позивача - ОСОБА_2, дов. № 941 від 05.06.2014 р.;

від відповідача - не з'явилися;

від третьої особи - не з'явилися;

розглянувши матеріали

апеляційної скарги фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

на рішення Господарського суду міста Києва

від 14.04.2014 року

у справі № 910/2454/14 (суддя Цюкало Ю.В.)

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_4

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача фізична особа-підприємець ОСОБА_5

про стягнення 229 846,74 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.04.2014 року по справі № 910/2454/14 позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 задоволено повністю.

Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 грошові кошти: основний борг у розмірі 223 200,31 грн., пеню у сумі 4 522,71 грн., 3% річних у сумі 1 039,59 грн., інфляційні втрати у сумі 1 084,13 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 4 596,94 грн.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 14.04.2014 року по справі № 910/2454/14 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.06.2014 року апеляційну скаргу було прийнято до провадження в наступному складі колегії суддів: головуючий суддя Ткаченко Б.О., судді: Зеленін В.О., Синиця О.Ф. та призначено до розгляду на 02.07.2014 року.

25.07.2014 року через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.07.2014 року розгляд справи відкладено на 23.07.2014 року.

Розпорядженням Заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 23.07.2014 року змінено склад судової колегії на наступний: головуючий суддя Ткаченко Б.О., судді: Сітайло Л.Г., Шапран В.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.07.2014 року розгляд справи відкладено на 02.09.2014 року.

Розпорядженням Заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 02.09.2014 року змінено склад судової колегії на наступний: головуючий суддя Ткаченко Б.О., судді: Зеленін В.О., Синиця О.Ф.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права, що призвело до прийняття невірного рішення по суті спору.

Представник фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 у поясненнях, наданих у судовому засіданні, заперечував проти доводів апелянта, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в задоволенні скарги та залишити без змін оскаржуване судове рішення місцевого господарського суду як таке, що прийняте з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

ОСОБА_6 з'явився у судове засідання 02.07.2014 року як представник фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, проте форма довіреності надана ним не відповідає вимогам законодавства.

Представник фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 у судові засідання не з'являвся, будь-яких клопотань з цього приводу суду не надавав.

Відповідно до абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму від 26 грудня 2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Згідно з абз. 1 п. 3.9.2 вищезазначеної постанови Пленуму, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Ухвала Київського апеляційного господарського суду від 12.06.2014 року про прийняття апеляційної скарги до провадження та ухвали про відкладення розгляду справи надсилались сторонам за адресами вказаними в позовній заяві та апеляційній скарзі.

Колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення першої інстанції по даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників відповідача та третьої особи.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

01.04.2012 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (далі - ФОП ОСОБА_4, орендодавець, позивач), фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 (далі - ФОП ОСОБА_5, орендар-2, третя особа), фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (далі - ФОП ОСОБА_3, орендар-1, відповідач) було укладено Договір оренди нежитлового приміщення № 1/010412 (далі - Договір).

За умовами Договору його предметом є оренда нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно з п. 1.2. Договору, площа приміщення складає 156,50 кв. м, з яких орендар-1 орендує 78,25 кв. м (50% загальної площі приміщення), орендар-2 - 78,25 кв. м (50% загальної площі приміщення) згідно плану розміщення.

Відповідно до п. 2.1. Договору орендодавець передає, а орендарі приймають приміщення в строкове платне користування для розміщення салону-перукарні.

Пунктом 5.1. Договору передбачено, що розмір орендної плати за все приміщення становить 12 520,80 грн. на місяць, без ПДВ, що еквівалентно 1565,00 доларам США за курсом 1 долар США = 7,99 гривні та підлягає коригуванню згідно з п.5.3. Орендар-1 сплачує 50% (відповідно до площі, що орендується) вищезгаданої орендної плати, що складає 6 260,00 гривень на місяць без ПДВ, що еквівалентно 782,50 доларам США за курсом НБУ на день підписання цього Договору і підлягає коригуванню згідно з п. 5.3. Орендар-2 сплачує 50% (відповідно до площі, що орендується) вищезгаданої орендної плати, що складає 6 260,00 гривень на місяць без ПДВ, що еквівалентно 782,50 доларам США за курсом НБУ на день підписання цього Договору і підлягає коригуванню згідно з п. 5.3.

Згідно умов п. 5.2. Договору Орендодавець надає Орендарям рахунок не пізніше 5 числа місяця, за який здійснюється оплата. Наданий Орендодавцем рахунок сплачується Орендарями в повному обсязі не пізніше 10 числа відповідного місяця, за який здійснюється оплата.

Відповідно до п. 5.4. Договору вартість спожитої електроенергії, газу, води, послуг зв'язку, вивозу сміття та комунальних послуг сплачується орендарями щомісячно згідно показників відповідних лічильників і тарифів та рахунків.

Пунктом 7.1.1. Договору встановлено, що орендарі зобов'язані своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату.

01.04.2012 року між Орендодавцем та кожним з Орендарів, на виконання умов п. 3.1. Договору, укладено відповідні Акти приймання-передачі орендованих за Договором частин нежилого приміщення, скріплені підписами та печатками сторін.

Відповідно до п. 4.1. Договору його термін дії починається з 01.04.2012 року, та закінчується 01.03.2015 року, включаючи обидві дати.

Як передбачено п.10.1. Договору, його може бути достроково розірвано за ініціативою будь-якої із сторін за умови надсилання стороною-ініціатором письмового попередження про таке припинення за три місяці.

01.10.2013 року між сторонами було укладено Додаткову угоду № 1, відповідно до якої п. 5.1. Договору викладено у наступній редакції: розмір орендної плати за все приміщення становить 100 034,80 грн. на місяць, без ПДВ, що еквівалентно 12 520 доларам США за курсом 1 долар США = 7,99 гривні та підлягає коригуванню згідно з п. 5.3. Орендар-1 сплачує 50% (відповідно до площі, що орендується) вищезгаданої орендної плати, що складає 50 017,40 гривень на місяць без ПДВ, що еквівалентно 6 260,00 доларам США за курсом НБУ на день підписання цього Договору і підлягає коригуванню згідно з п. 5.3. Орендар-2 сплачує 50% (відповідно до площі, що орендується) вищезгаданої орендної плати, що складає 50 017,40 гривень на місяць без ПДВ, що еквівалентно 6 260,00 доларам США за курсом НБУ на день підписання цього Договору і підлягає коригуванню згідно з п. 5.3.

Листом вих. № 15 від 08.10.2013 року ФОП ОСОБА_3 повідомив орендодавця про намір достроково розірвати Договір з 01.11.2013 року, враховуючи зменшення доходу від салону.

Листом б/н від 09.10.2013 року позивач повідомив відповідача про дострокове припинення Договору з 08.01.2014 року, тобто через три місяці після повідомлення про такий намір орендодавця, у відповідності до умов Договору.

Частиною 1 ст. 651 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з приписами ст. 654 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Умовами Договору передбачено розірвання Договору за ініціативою будь-якої із сторін за умови повідомлення про це за три місяці.

Отже, вказаний Договір може бути розірвано не пізніше ніж через три місяці після письмового попередження про таке припинення. Оскільки сторони не дійшли згоди про його розірвання раніше, то він є припиненим з 08.01.2014 року.

З матеріалів справи вбачається, що орендодавцем належним чином виконано умови Договору. Проте, відповідач не виконував взяті на себе зобов'язання належним чином, а саме не сплачував орендну плату та комунальні платежі починаючи з жовтня 2013 року, внаслідок чого утворилась заборгованість перед позивачем у сумі 229 846,74 грн.

Позивач, звертаючись з позовом, посилається на те, що з жовтня 2013 року відповідач не виконує обов'язки за Договором, а саме не сплачує орендну плату та комунальні платежі, визначені п. 5.4. Договору.

На підставі вищезазначеного позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість по орендній платі та комунальним платежам у сумі 223 200,31 грн., а також просить стягнути пеню у сумі 4 522,71 грн., інфляційні втрати у сумі 1 084,13 грн., 3% річних у сумі 1 039,59 грн.

Відповідач наголошує на тому, що Додаткова угода до Договору не є укладеною, оскільки не підписана всіма сторонами Договору, з огляду на що позовні вимоги в частині стягнення орендної плати у розмірі визначеному не укладеною Додатковою угодою, на думку відповідача, не можуть бути задоволені. Крім того, відповідач зазначає, що орендодавцем не надавалися рахунки на оплату, ані орендної плати, ані комунальних послуг, за таких обставин відсутні підстави для задоволення позову.

Відповідно до ст. ст. 11, 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

За приписами ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) - п. 1 ст. 530 ЦК України.

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

На підтвердження наявної заборгованості у матеріалах справи наявні банківські виписки про сплату орендних платежів відповідачем (а.с. 65-91), копії рахунків на оплату (а.с. 35-64) та докази їх направлення відповідачу (а.с. 15-20), з яких вбачається неналежне виконання відповідачем умов Договору щодо сплати орендних платежів.

Станом на час розгляду справи у суді першої інстанції відповідач доказів сплати заборгованості за Договором суду не надав, не спростував нарахованих у вказаних рахунках сум.

З огляду на вищезазначене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі та комунальним платежам у розмірі 223 200,31 грн. підлягають задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 4 522,71 грн. за період з 11.10.2013 року по 05.02.2014 року, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Приписами ст. 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до ст. 230 Господарського кодексу України, передбачено, зокрема, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 даного Закону.

Згідно з п. 9.1.1 Договору у випадку прострочення по оплаті орендних платежів орендарі сплачують пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення.

Враховуючи наявність заборгованості, провівши повторний арифметичний розрахунок, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, про стягнення з відповідача на користь позивача пені у сумі 4 522,71 грн.

Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача за період з 11.10.2013 року по 05.02.2014 року 1 039,59 грн. 3 % річних та 1 084,13 грн. інфляційних втрат колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів, провівши повторний арифметичний розрахунок, погоджується з висновком суду першої інстанції, про стягнення з відповідача на користь позивача 1 039,59 грн. 3 % річних та 1 084,13 грн. інфляційних втрат.

Щодо посилання відповідача на висновок № 1-28/03 експертного почеркознавчого дослідження від 28.03.2014 року та на рішення Господарського суду міста Києва від 01.04.2014 року у справі № 910/2442/14, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договором не встановлено трьохсторонніх взаємопов'язаних прав та обов'язків щодо користування орендованим майном. За таких обставин, зміна або припинення правовідносин між Орендодавцем та кожним з Орендарів за Договором може відбуватись у двосторонньому порядку, якщо при цьому не буде вирішено питання про права та обов'язки іншого Орендаря.

У випадку не укладення одним з орендарів та орендодавцем Договору або Додаткової угоди до нього, на відносини іншого орендаря та орендодавця це не впливає.

Таким чином, правовідносини між ФОП ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_3 не пов'язані із правовідносинами, які існують між ФОП ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_5

У відповідності до умов Договору та Додаткової угоди не є обов'язковим визначення розміру орендної плати для кожного з Орендарів саме шляхом встановлення загальної вартості оренди всього приміщення та визначання розміру орендної плати по кожній його частині, яка є самостійним предметом оренди, саме у відсотковому співвідношенні із загальною вартістю оренди всього приміщення, оскільки як Договором, так і Додатковою угодою встановлено розмір орендної плати для кожного із орендарів також у вигляді конкретної грошової суми.

Таким чином, Додаткова угода є укладеною у частині встановлення для ФОП ОСОБА_3 розміру орендної плати в розмірі 50 017,40 грн. на місяць без ПДВ, що еквівалентно 6 260,00 доларам США за курсом НБУ на день підписання цього Договору із коригуванням згідно п. 5.3.

Позивач належними та допустимими доказами довів прострочення виконання відповідачем зобов'язання за договором, а відповідач в свою чергу, не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача.

З урахуванням зазначеного, враховуючи відсутність доказів сплати відповідачем заборгованості, зробивши повторний арифметичний розрахунок, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог у повному обсязі, та стягнення з відповідача на користь позивача 223 200,31 грн. основного боргу, 4 522,71 грн. пені; 1 039,59 грн. 3% річних, 1 084,13 грн. інфляційні втрат.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обставини, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли підтвердження під час розгляду даної справи.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 14.04.2014 року по справі № 910/2454/14 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 задоволенню не підлягає.

У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на відповідача (апелянта).

Керуючись ст.ст. 32-34, 49, 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 14.04.2014 року по справі № 910/2454/14 залишити без змін.

2. Матеріали справи № 910/2454/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя Б.О. Ткаченко

Судді В.О. Зеленін

О.Ф. Синиця

Повний текст рішення складено 05.09.2014 року.