Рішення № 40454250, 10.09.2014, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.09.2014 р. Справа № 914/2566/14

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Індастріал-Сервіс», м.Харків до відповідача:Публічного акціонерного товариства «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат», м.Жидачів Львівської області про: стягнення 5 999,01 грн. Суддя Кітаєва С.Б.

Представники:

від позивача: Єрємєєв Ю.В. -представник (довіреність від 28 липня 2014 року);

від відповідача: не з»явився.

Права та обов»язки, передбачені ст.ст.20,22 Господарського процесуального кодексу України суд роз»яснив представнику позивача. Заяви про відвід судді від сторін не надходили.

Суть спору: Позов заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю «Індастріал-Сервіс», м.Харків, до Публічного акціонерного товариства «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат», м.Жидачів Львівської області, про стягнення 5 999,01 грн. заборгованості, у тому числі : 5 124,00 грн. основного боргу, 3 % річних в сумі 270,83 грн., 604,63 грн. інфляційних втрат; позивач просить також відшкодувати йому за рахунок відповідача понесені судові витрати. Окрім того у позовній заяві заявив клопотання вжити заходів для забезпечення позову - накласти арешт на грошові кошти, що знаходяться на банківських рахунках відповідача, та на інше майно, що належить відповідачу.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 18.07.2014 року порушено провадження у справі і прийнято позовну заяву до розгляду; судове засідання призначено на 10.09.2014 року. Вимоги до сторін по підготовці справи до розгляду у судовому засіданні висвітлені в ухвалі про порушення провадження у справі.

Ухвала про порушення провадження у справі отримана позивачем 23.07.2014 року, що підтверджується повідомленням №79014 0904210 7 про вручення рекомендованого поштового відправлення, а відповідачем - 22.07.2014 року, що підтверджується повідомленням №79014 0904209 3 про вручення рекомендованого поштового відправлення.

10.09.2014 року за вх.№38518/14 в суді зареєстровано супровідний лист позивача вих.№139 від 05 вересня 2014 року в додаток до якого і на виконання вимог ухвали суду від 18.07.2014 року, позивач надіслав до справи витребовувані документи.

В судове засідання 10.09.2014 року прибув повноважний представник позивача, який з підстав, наведених у позовній заяві, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просить задоволити.

В судовому засіданні представником позивача надані, а судом оглянуті оригінали документів, які позивачем в копіях подано до справи. Розбіжностей між оригіналами і наявними у справі копіями документів судом не виявлено.

Відповідач в судове засідання 10.09.2014 року явку повноважного представника не забезпечив, відзиву на позовну заяву та витребовуваних судом документів не подав; заявлені позивачем вимоги не заперечив і не стпростував у встановленому чинним законодавством порядку. Причини, які обумовили невиконання вимог суду, відповідач суду не повідомив і не довів в порядку, передбаченому ст.ст.33,34 ГПК України, поважність таких причин. Із клопотаннями, заявами відповідач до суду не звертався.

Як зазначено у Постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи-підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (стаття 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»).

У випадках, передбачених статтею 56 ГПК України, місцезнаходження (місце проживання) відповідача визначається за даними його державної реєстрації як суб»єкта господарювання.

В разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців) і не повернуто підприємством зв»язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

На підставі наявних у справі документів, у тому числій й Витягу з ЄДРПОУ, враховуючи Постанову Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» та те, що відповідач отримав ухвалу суду про порушення провадження у справі, суд дійшов висновку, що Відповідач повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

За умовами ст.33 Господарського процесуального кодексу України на сторони покладається обов'язок доводити їх вимоги чи заперечення. Згідно до вимог ст.ст.4-2, 4-3 ГПК України, сторони мають рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів, заявленні клопотань та здійсненні інших процесуальних прав. За умовами ст.59 ГПК України відповідач має право після одержання ухвали надіслати господарському суду відзив на позовну заяву і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову.Відповідач своїм правом не скористався.

Відповідно до ч.3 ст.4-3 ГПК України господарським судом створено сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Із врахуванням наведеного, матеріалів у справі, господарським судом дотримано встановлених ст.129 Конституції України, ст.ст.4-2,4-3 ГПК України засад здійснення судочинства та забезпечено сторонам можливість реалізації передбачених ст.22 ГПК України прав сторони в процесі, а тому в межах процесуального Закону (ст.ст.43,75 ГПК України) суд вбачає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами .

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, оцінивши докази в їх сукупності у відповідності до ст.43 ГПК України, суд встановив.

06 вересня 2012 року укладено Договір поставки за №1/06092012 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Індастріал-Сервіс» (постачальник) та Відкритим акціонерним товариством «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» (покупець), надалі - Договір.

Відповідено до п.1.1 Договору постачальник зобов»язується передати у власність, а покупець прийняти та оплатити на умовах викладених в даному Договорі, продукцію виробничо-технічного призначення (далі по тексту «Товар»), асортимент, кількість та ціна якого вказані у Додатках до даного Договору, які є його невід»ємними частинами.

Кількість та асортимент кожної партії товару узгоджується між сторонами в Додатках до даного договору на кожну партію товару (п.2.3 Договору).

У п.3.1 Договору сторони погодили, що ціна на товар встановлюється за домовленістю між постачальником та покупцем, з урахуванням ПДВ і вказується у рахунках та інших супровідних документах.

Загальна сума Договору орієнтовно 50 000,00 грн. ( п.3.3 Договору).

Відповідно до п.3.4 розрахунок по даному Договору здійснюється у національній валюті України (гривні) у безготівковій грошовій формі.

Оплата товару здійснюється покупцем на умовах зазначених у Додатках, що додаються на кожну партію товару (п.3.5 Договору).

Відповідно до п.3.6, допускається передача рахунку-фактури факсокопією або сканкопією.

Відповідно до п.3.8 Договору, датою оплати вважається день відправки грошей з розрахункового рахунку покупця.

Датою поставки товару вважається дата отримання товару покупцем або перевізником на складі постачальника, вказана у видатковій накладній (п.4.4 Договору). Відповідно ж до п.5.1 Договору, товар приймається покупцем відповідно до видаткової накладної. Покупець зобов»язаний надати довіреність на отримання матеріальних цінностей. Постачальник не відповідає за недостачу товару, яка виникла після прийому товару покупцем.

Договір вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами та діє до 31 грудня 2012 року, а в частині взаєморозрахунків - до повного розрахунку між сторонами (п.10.1 Договору).

У випадку, якщо жодна із сторін не заявить про намір розірвати даний договір за 10 (десять) календарних днів до закінчення строку його дії, він вважається пролонгованим на наступний календарний рік на тих же умовах ( п.10.2 Договору).

Одностороння відмова від зобов»язань за даним Договором не допускається (п.11.1 Договору).

06 вересня 2012 року сторонами підписано Специфікацію №1 (Додаток №1 до договору №1/06092012 від 6 вересня 2012 року), яка містить відомості про назву товару (таль ручна ланцюгова модель Yalelift 360 1,0 т/3м), кількість в штуках (2), ціну в гривнях за штуку (з ПДВ) - 2 562,00 грн., суму в грн. ( з ПДВ) - 5 124,00 грн.

У п.1 Специфікації сторонами погоджено, що термін оплати складає 14 календарних днів після одержання вищевказаного товару.

На виконання зобов»язань за Договором поставки №1/06092012 від 6 вересня 2012 року року по видатковій накладній №354 від 20 вересня 2012 року позивач поставив відповідачу товар, вказаний у Специфікації №1, на загальну суму 5 124,00 грн. Товар прийнятий уповноваженою на отримання матеріальних цінностей особою відповідача - заступником начальника ВМТП та КУ Давидчак Я.Р. по довіреності №0949 від 17 вересня 2012 року (довіреність чинна до 27 вересня 2012 року).

Однак, у строки, встановлені у п.1 Специфікації №1, відповідач не провів розрахунку з позивачем за отриманий товар. Станом на час звернення позивача з позовом до суду сума основного боргу складає 5 124,00 грн.

З матеріалів у справі вбачається, що позивач намагався врегулювати з відповідачем спір щодо оплати поставленого товару у добровільному порядку. Так, 16.01.2014 року позивач скерував відповідачу Вимогу від 15 січня 2014 р. про оплату товару, яка відповідачем залишена без реагування.

Відповідач доказів погашення боргу та перерахування позивачу коштів в сумі 5 124,00 грн. суду не подав.

Окрім вимоги про стягнення основного боргу в сумі 5 124,00 грн. позивачем також заявлено вимоги (на підставі ч.2 ст.625 ЦК України) про стягнення 3% річних в сумі 270,38 грн. та інфляційних втрат в сумі 604,63 грн. (розрахунок суми основного боргу, відсотків та інфляційних втрат долучено до позовної заяви).

Відповідач заявлені позивачем вимоги не заперечив, як і не заперечив та не спростував належними та допустими доказами факту укладення з позивачем договору поставки №1/06092012 від 06.09.2012 року; обставин, на яких грунтутються заявлені позивачем вимоги, у тому числі факту поставки позивачем по видатковій накладній №354 від 20 вересня 2012 року товару на суму 5 124,00 грн. за вказаним договором; отримання цього товару відповідачем; наявність станом на момент звернення позивача з позовом до суду, як і станом на даний час, 5 124,00 грн. основного боргу .

При прийнятті рішення суд виходив із наступного.

Відповідності до ст.509 ЦК України (ст.173 ГК України) зобов»язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов»язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов»язку.

Відповідно до ч.1,2 ст.11 ЦК України цивільні права або обов»язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов»язки, зокрема з договорів та інших правочинів.

Статтею 174 ГК України визначено, що господарські зобов»язання виникають, зокрема, безпосередньо з господарського договору, інших угод, передбачених законом, а також з угод не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать, а також внаслідок подій, з якими закон пов»язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Згідно з ст.175 ГК України майнові зобов»язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно з ч.ч.1,2 ст.193 ГК України суб»єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов»язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов»язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Порушення зобов»язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно з ст.525 ЦК України , одностороння відмова від зобов»язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст.526 ЦК України зобов»язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Підставою заявлених позивачем вимог є Договір поставки.

Матеріалами справи підтверджується, не заперечується відповідачем укладення сторонами договору поставки № 1/06092012 від 06.09.2012 року,Специфікації №1 до договору, як його невід»ємної частини, отримання відповідачем від позивача товару за цим договором по видатковій накладній №354 від 20 вересня 2012 року, згідно довіреності № 0949 від 17 вересня 2012 року, як і наявність основного боргу за поставлений товар в сумі 5 124,00 грн.

Видаткова накладна містить посилання на договір поставки № 1/06092012 від 06.09.2012 року.

Слід зазначити, що відповідно до Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Мінфіну від 24.05.1999 р №88 із наступними змінами та доповненнями), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Згідно з п.2.13 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, керівником підприємства, установи затверджується перелік осіб, які мають право давати дозвіл (підписувати первинні документи) на здійснення господарської операції, пов»язаної з відпустом (витрачанням), придбанням товарно-матеріальних цінностей, нематеріальних активів та іншого майна.

Відповідальність за своєчасне і якісне складання документів, передачу їх у встановлені графіком документообігу терміни для відображення у бухгалтерському обліку, за достовірність даних, наведених у документах, несуть особи, які склали і підписали ці документи.

Керівник підприємства, установи забезпечує фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій, що були проведені, у первинних документах та виконання всіма підрозділами, службами і працівниками правомірних вимог головного бухгалтера щодо порядку оформлення та подання для обліку відомостей і документів.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов»язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо термін виконання боржником зобов»язання не встановлений або визначений моментом пред»явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов»язок у семиденний строк від дня пред»явлення вимоги, якщо обов»язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з ч.ч. 1,2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов»язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов»язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов»язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу (ст.655 ЦК України) одна сторона (продавець) передає або зобов»язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов»язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст.692 ЦК України покупець зобов»язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч.1 ст.222 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб»єктів, зобов»язані поновити їх, не чекаючи пред»явлення їм претензії чи звернення до суду.

Відповідно до п.1 Специфікації №1 до Договору поставки №1/06092012 від 6 вересня 2012 року, термін оплати товару складає 14 календарних днів після одержання вищевказаного товару. Відтак, відповідач зобов»язаний був провести розрахунок з позивачем за отриманий товар у період з 21.09.2012 року по 04.10.2012 року включно, що не виконав.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов»язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов»язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов»язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом ( ч.1 ст.612 ЦК України).

Як зазначено в ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов»язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові .

Перевіривши розрахунки Позивача по нарахованих інфляційних втратах та 3 % річних, суд дійшов висновку, що такі розрахунки за визначений позивачем період проведені вірно, відтак вимоги позивача про стягнення 3% річних в сумі 270,38 грн. та 604 підлягають до задоволення. Відповідач зауважень щодо проведених позивачем розрахунків 3% річних та інфляційних втрат не висловив.

Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об"єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Заявлені позивачем вимоги підлягають до задоволення повністю.

Судом розглянуто заявлене позивачем у позовній заяві клопотання про вжиття заходів для забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться на банківських рахунках відповідача, та на інше майно, що належить відповідачу. Суд не вбачає підстав для задоволення клопотання з огляду на наступне.

У статті 66 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд за заявою сторони, прокурора, який подав позов, або зі своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Отже, вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів. При цьому суд повинен врахувати наявність зв»язку між конкретним заходом до забезпечення позову і змістом позовних вимог та обставинами, на яких вони грунтутються, доказами, які наведені на їх підтвердження, й положеннями законодавства, якими позивач обґрунтовує свої права, подаючи позов.

Отже, перш за все, особа яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов»язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов»язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Однак позивачем наведених вимог не дотримано, клопотання є необґрунтованим стосовно необхідності вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться на банківських рахунках відповідача. Крім того, позивачем не подано доказів наявності фактичних обставин, з якими пов»язується застосування зазначеного заходу до забезпечення позову.

Щодо вжиття заходу до забезпечення позову шляхом накладення арешту на інше майно, що належить відповідачу, то окрім вже наведеного суд вбачає за доцільне відзначити, що такий захід ддо забезпечення позову не є адекватним до вимог позивача, які заявлені у позовній заяві.

Відповідно до ст.49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача повністю.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.1,2,32,33,34,36,43,49,66,67 75,82,84,85 ГПК України , суд,-

В И Р І Ш И В :

1. Позов задоволити повністю.

2.Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» (81700, Львівська область, м.Жидачів, вул.Фабрична,4, код ЄДРПОУ 00278801) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Індастріал-Сервіс» (61108, м.Харків, бульвар Миру, б. 2/73, код ЄДРПОУ 34630002) заборгованість в сумі 5 999,01 грн., а саме : 5 124,00 грн. основного боргу, 3% річних в сумі 270,38 грн., 604,63 грн. інфляційних втрат, а також стягнути 1 827,00 грн. судового збору.

3.Наказ видати відповідно до ст.116 ГПК України.

4. В задоволенні клопотання про вжиття заходів для забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться на банківських рахунках відповідача, та на інше майно, що належить відповідачу, відмовити позивачу.

В судовому засіданні 10.09.2014 року і оголошено вступну та резолютивну частини прийнятого рішення. Повний текст рішення складено 15. 09.2014 року.

Суддя Кітаєва С.Б.