Рішення № 40454179, 11.09.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/11318/14 11.09.14

За позовомВідкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії "Оранта"доПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інкомстрах" провідшкодування шкоди в порядку регресу

Суддя Васильченко Т.В.

в присутності представників сторін:

від позивачаДудуц О.В., довіреність №08-03-29/81-14 від 04.03.2014;від відповідача не з'явилися.

Суть спору: Відкрите акціонерне товариство Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" звернулася до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інкомстрах" про відшкодування шкоди в порядку регресу в сумі 43132,87 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем на підставі договору добровільного страхування транспортного засобу № УБ 925517 від 02.08.2012 внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди (надалі -ДТП) виплачено страхове відшкодування власнику автомобіля марки "Mitsubishi Pajero", реєстраційний номер НОМЕР_1, а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України "Про страхування" та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду, якою є відповідач у справі.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.06.2014 порушено провадження у справі №910/11318/14 та призначено справу до розгляду.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 11.08.2014 справу №910/11318/14 передано на розгляд судді Босому В.П., у зв'язку з перебуванням судді Васильченко Т.В. у відпустці.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.08.2014, на підставі ст.ст. 65, 86 ГПК України, справу №910/11318/14 прийнято до провадження суддею Босим В.П. та призначено до розгляду.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 11.09.2014 справу №910/11318/14 передано для розгляду судді Васильченко Т.В., в зв'язку з виходом судді з відпустки.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.09.2014, на підставі ст.ст. 65, 86 ГПК України, справу №910/11318/14 прийнято до провадження суддею Васильченко Т.В. та призначено до розгляду.

В судовому засідання 11.09.2014 позивач підтримав позовні вимоги, просив задовольнити.

Відповідач своїх представників в судове засідання 11.09.2014 не направив, про причини неявки суду не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідно до п. 3.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 11.09.2014 судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представника позивача, який приймав участь під час розгляду справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

02.08.2012 між позивачем, як страховиком та ОСОБА_2, як страхувальником було укладено договір добровільного страхування транспортного засобу № УБ 925517, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать закону, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом - автомобілем марки "Mitsubishi Pajero", реєстраційний номер НОМЕР_1, 2007 року випуску.

Договором визначено, що до страхових випадків відноситься, зокрема, ДТП та вигодонабувачем є страхувальник.

Строк дії договору встановлено з 05.08.2012 по 04.08.2013.

07.07.2013 о 16 год. 20 хв. по пр-ту Броварський, 32-А, в м. Києві, відбулась дорожньо- транспортна пригода за участі застрахованого автомобіля марки "Mitsubishi Pajero", реєстраційний номер НОМЕР_1 та автомобіля марки "ГАЗ 2400", реєстраційний номер НОМЕР_2, а саме: ОСОБА_3, керуючи транспортним засобом - автомобілем "ГАЗ 2400", реєстраційний номер НОМЕР_2, здійснюючи маневр розвороту не врахував дорожню обстановку, не вибрав безпечної швидкості та дистанції, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем "Mitsubishi Pajero", реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2, що спричинило пошкодження транспортних засобів.

ДТП сталася в результаті порушення водієм ОСОБА_3 вимог п.п. 10.1, 10.4 Правил дорожнього руху України, що підтверджується довідкою ВДАІ Деснянського РУ ГУМВС України в м.Києві про дорожньо-транспортну пригоду №9227674.

Постановою Деснянського районного суду м.Києва від 01.10.2013 у справі №745/13585/13-п встановлено порушення ОСОБА_3 вимог п.п.10.1, 10.4 Правил дорожнього руху України, ОСОБА_3 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу.

08.07.2013 страхувальник ОСОБА_2 звернувся до позивача із заявою про виплату страхового відшкодування за договором № УБ 925517 від 02.08.2012 на рахунок СТО «Ніколь-Моторс».

Відповідно до Звіту №АА3182СТ-31.07/2 від 31.07.2013 про оцінку автомобіля "Mitsubishi Pajero", реєстраційний номер НОМЕР_1, складеного оцінювачем ТОВ «Гарант- АСІСТАНС» ОСОБА_4 (кваліфікаційне свідоцтво оцінювача ФДМ України НОМЕР_3 від 16.12.2006) вартість відновлювального ремонту автомобіля "Mitsubishi Pajero", реєстраційний номер НОМЕР_1 з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складає 40455,95 грн.

22.07.2013 позивачем на підставі Звіту був складений та підписаний страховий акт №СТО-13-8762/1, згідно з яким пошкодження транспортного засобу автомобіля "Mitsubishi Pajero", реєстраційний номер НОМЕР_1, внаслідок ДТП визнано страховим випадком та призначено до виплати страхове відшкодування в розмірі 35244,97 грн.

Втім, оскільки згідно рахунку №НМРФ-29162 від 01.08.2013 складеного ТОВ «Ніколь-Моторс» ремонт автомобіля "Mitsubishi Pajero", реєстраційний номер НОМЕР_1 склав 44907,87 грн., 02.08.2013 позивачем на підставі рахунку СТО був складений та підписаний додатковий страховий акт №СТО-13-8762/1, згідно з яким пошкодження транспортного засобу автомобіля "Mitsubishi Pajero", реєстраційний номер НОМЕР_1, внаслідок ДТП визнано страховим випадком та призначено для доплати страхове відшкодування в розмірі 8887,90 грн.

На підставі складених страхових актів №СТО-13-8762/1 від 22.07.2013 та від 02.08.2013 Відкрите акціонерне товариство Національна акціонерна страхова компанія "Оранта", виконуючи свої зобов'язання за договором добровільного страхування транспортного засобу № УБ 925517 від 02.08.2012, перерахувало суму страхового відшкодування 15.08.2013 в розмірі 8887,90 грн. та 04.09.2013 в розмірі 35244,97 грн. на рахунок СТО - ТОВ «Ніколь-Моторс», що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями №53277 від 15.08.2013 та №56992 від 04.09.2013.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії "Оранта" перейшло в межах виплаченої суми право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

З матеріалів справи вбачається, що транспортний засіб - автомобіль "ГАЗ 2400", реєстраційний номер НОМЕР_2, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди автомобілю "Mitsubishi Pajero", реєстраційний номер НОМЕР_1, належить громадянину ОСОБА_5 та знаходився під керуванням ОСОБА_3, вина якого у скоєнні ДТП підтверджується матеріалами справи.

Доказів того, що ОСОБА_3 не мав права керування транспортним засобом "ГАЗ 2400", реєстраційний номер НОМЕР_2 та притягувався до адміністративної відповідальності за ст. 126 КУпАП матеріали справи не містять, а відтак, враховуючи положення статті 62 Конституції України, що закріплюють принцип презумпції невинуватості особи, суд дійшов висновку, що ОСОБА_3 на законних підставах керував транспортним засобом "ГАЗ 2400", реєстраційний номер НОМЕР_2.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Вищого господарського суду України №30/5009/2733/11 від 02.04.2012.

Згідно із ст.1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Відтак, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Вина ОСОБА_3 встановлена у судовому порядку, а тому шкода, заподіяна внаслідок експлуатації автомобіля "ГАЗ 2400", реєстраційний номер НОМЕР_2 відшкодовується ОСОБА_3 як законним володільцем цього транспортного засобу, оскільки зворотного суду не доведено.

Під час розгляду справи встановлено, що ОСОБА_6 уклав договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземного транспорту, оформлений полісом серії АС №2107202 з Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Інкомстрах" предметом якого є майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом "ГАЗ 2400", реєстраційний номер НОМЕР_2, строк дії якого з 06.07.2013 по 05.07.2014, що підтверджено відповіддю МТСБУ, яка надійшла на запит суду.

Згідно п.п. 1.1, 1.4 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхувальниками є юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу, а особи, відповідальність яких застрахована, - страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. Володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду.

Отже, оскільки ОСОБА_3 експлуатував автомобіль "ГАЗ 2400", реєстраційний номер НОМЕР_2 на законних підставах, що встановлено вище, то відповідальність за шкоду, заподіяну майну внаслідок експлуатації цього автомобіля була застрахована Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "ІНКОМСТРАХ".

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Отже, виходячи з аналізу наведених норм розмір вимог позивача про відшкодування фактичних витрат до страхової компанії, яка застрахувала цивільно-правову відповідальність ОСОБА_3 обмежується спеціальним законом, який передбачає відшкодування страховиком цивільно-правової відповідальності лише оціненої шкоди, тобто відповідач зобов'язаний відшкодувати витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

А особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) (ст.1194 Цивільного кодексу України).

Аналогічна правова позиція міститься в постановах Вищого господарського суду України від 30.07.2013 у справі №910/1333/13, від 01.07.2014. у справі №910/19355/13 та ін.

При цьому, за умовами п. 12.1 ст. 12 вказаного Закону страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Вказаним договором (поліс серії АС №2107202) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну становить 50000 грн., франшиза - 1000 грн.

Вартість відновлювального ремонту автомобіля "Mitsubishi Pajero", реєстраційний номер НОМЕР_1, з урахуванням зносу становить 40455,95 грн. (звіт №АА3182СТ-31.07/2 від 31.07.2013, складений оцінювачем ОСОБА_4 (кваліфікаційне свідоцтво оцінювача ФДМ України НОМЕР_3 від 16.12.2006)).

У зв'язку з викладеним, суд вважає, що відповідач, керуючись положеннями ст. 12, ст. 29 Закону, повинен відшкодувати позивачу вартість матеріального збитку з урахуванням значення коефіцієнту фізичного зносу автомобіля "Mitsubishi Pajero", реєстраційний номер НОМЕР_1, що складає 39455,95 грн. (сума страхового відшкодування відповідно до звіту 40455,95 грн. - 1000 грн. франшиза).

Позивач заявою №09-06-06/23767 від 29.10.2013 звертався до відповідача з проханням відшкодувати у порядку регресу шкоду, заподіяну в результаті ДТП.

Втім, відповідач відповідь на претензію не надав, виплату страхового відшкодування не здійснив.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Зокрема, в силу вимог ст. ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги, як і не надав доказів часткової або повної сплати заявленої до стягнення суми.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Судові витрати розподіляються пропорційно розміру задоволених позовних вимог в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 43 , 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75 82,84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інкомстрах" (03150, м.Київ, вул.Червоноармійська, 72, оф. 32-33, ідентифікаційний код 31282951) на користь Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії "Оранта" (02081, м.Київ, вул. Здолбунівська, 7-Д, ідентифікаційний код 00034186) суму страхового відшкодування у розмірі 39455 (тридцять дев'ять тисяч чотириста п'ятдесят п'ять) грн. 95 коп. та 1671 (одна тисяча шістсот сімдесят одна) грн. 25 коп. судового збору, видати наказ позивачу після набрання рішенням суду законної сили.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 11.09.2014.

Суддя Т.В.Васильченко