Ухвала суду № 40453658, 10.09.2014, Апеляційний суд Київської області

Справа № 368/1394/13 Головуючий у І інстанції Шевченко І.І.Провадження № 22-ц/780/4468/14 Доповідач у 2 інстанції Суханова Є.М.Категорія 47 10.09.2014

УХВАЛА

Іменем України

10 вересня 2014 року Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Київської області у складі:

Головуючого судді: Суханової Є. М.,

суддів: Данілова О.М., Малорода О.І.,

при секретарі: Франюк Т. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві матеріали цивільної справи з апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 13 червня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розподіл майна, що знаходиться у спільній частковій власності та за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ житлового будинку та земельної ділянки в натурі, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач ОСОБА_2 звернулася до суду та просила суд розділити між нею, ОСОБА_2, та відповідачем, ОСОБА_3, спільне майно, що знаходиться у частковій власності співвласників, виділивши їй в натурі 2/5 частини будинку АДРЕСА_1, залишивши вхід до нього за нею, та земельну ділянку площею 0,0875 га (цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку та прибудинкових споруд) в рівних частках по ? частині кожному, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла їхня з відповідачем рідна сестра ОСОБА_4, яка за життя у власності мала певне майно.

У складі спадкового майна була частка в спірному на даний час житловому будинку АДРЕСА_1 з надвірними будівлями, яка становила 4/5 його частини, та яка знаходилася на належній сестрі на праві власності земельній ділянці з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель загальною площею 0,0875 га.

Співвласником іншої частки будинку, яка становила 1/5 його частину, на момент смерті сестри, був та залишається на даний час, відповідач по даній справі.

Спадщина нею та відповідачем по даній справі була прийнята та 31 березня 2009 року Кагарлицькою районною Держнотконторою їм були видано свідоцтво про право на спадщину за законом зареєстроване в реєстрі нотаріальної контори за № 1-1289, яким посвідчувалося їхнє право на рівні частки в належній померлій сестрі частці житлового будинку АДРЕСА_1 з надвірними будівлями.

01 квітня 2009 року отримане нею свідоцтво про право на спадщину за законом на частку будинку було зареєстровано в Кагарлицькому БТІ ( реєстровий № 3937 книги 12) та за нею було зареєстровано право власності на 2/5 частини житлового будинку АДРЕСА_1, що було підтверджено витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 22342675.

В результаті чого, вказаний будинок, який складається власне із житлового будинку, загальна площа якого згідно плану, становить 79,6 м. кв. з урахуванням площі веранди та кухні; трьох сараїв та туалету, 1/2 частини криниці, вимощення та паркану, перейшов у їхню з відповідачем спільну часткову власність без виділення часток в натурі.

Відтак, їхні частки з відповідачем у житловому будинку, після отримання відповідних правовстановлюючих документів стали становити, відповідно: його - 3/5 та її 2/5 частини житлового будинку.

Крім того, згідно свідоцтва про право на спадщину за законом, яке зареєстроване в реєстрі нотконтори за № 1-1291 до них перейшло право власності на земельну ділянку площею 0,0875 ( цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку та прибудинкових споруд) в рівних частках по ? частині без виділення часток в натурі.

У відповідності з вимогами частини 1 статті 356 ЦК України, власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю, право якої, відповідно до частини 1 статті 358 ЦПК України здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

Згідно частини 2 вказаної статті, співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю, а також згідно частини 1 статті 367 ЦК України, майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними.

Відповідно до частини 3 статті 358 ЦПК України, кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності, а відповідно до частини 1 статті 364 ЦПК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

Відповідно до частини 1 статті 361 ЦК України, співвласник має право самостійно розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності, а тому бажала виділити окрему частину будинку в натурі та використовувати її на власний розсуд.

Розділ житлового будинку (квартири) можливий лише в тому випадку, якщо кожному власнику можуть бути виділені окрема його частина з самостійним виходом, яка відповідає його частці в праві власності і яка може використовуватися як окрема квартира або які можна переобладнати в такі квартири.

Згідно висновку відділу містобудування та архітектури Кагарлицької РДА № 6/02-09 від 22 вересня 2009 року можливе перепланування спірного одноквартирного житлового будинку в двоквартирний, а рішенням виконкому Кагарлицької міської ради від 15 жовтня 2009 року № 184, прийнятого на підставі висновку відділу містобудування та архітектури, їй надано дозвіл на переобладнання одноквартирного житлового будинку в двоквартирний.

Крім викладеного, вона являється вдовою, непрацездатною особою за віком, перебуває на пенсійному обліку та отримує пенсію в межах мінімального розміру. Крім неї на належній їй частці в будинку зареєстрована її дочка, яка має ряд захворювань та її малолітня дочка, а її внучка. Будь - яких інших доходів, крім пенсії вона не має, як не має іншого житла.

Відповідач працездатний та працює, отримує доходи, а також пенсію призначену йому достроково на пільгових умовах, має інше облаштоване житло, члени його сім'ї також працюють та отримують доходи.

Вказані обставини підтверджуються свідоцтвом про право на спадщину за законом та витягом з реєстру прав власності на частку в житловому будинку, технічним паспортом на будинок, свідоцтвами про право на спадщину на житловий будинок та земельну ділянку, висновком відділу містобудування та архітектури, рішенням міської ради, копією пенсійного посвідчення та довідкою про розмір отримуваної пенсії.

Позивач ОСОБА_3 просив суд провести між ним, ОСОБА_3, поділ в натурі житлового будинку та земельної ділянки площею 0,0875 га, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, відповідно до належних їм часток, виділити йому, ОСОБА_3, наступні кімнати житлового будинку: 1-1 кімната площею 8,2 кв. м., 1-2 кімната площею 8,4 кв. м., кімната 1-3 площею 17,2 кв. м., кімната 1-4 площею 10,2 кв. м., кімната 1-5 площею 9,9 кв. м., а господарські споруди поділити відповідно до часток кожного співвласника, встановити порядок користування земельною ділянкою, на якій розташований житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1, виділити в натурі ОСОБА_3 1/2 частину земельної ділянки площею 0,0875 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_5. Після смерті, залишилась спадщина, в склад якої входив житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1.

Заповіт на своє майно та зазначену частину житлового будинку ОСОБА_5 складений не був.

Згідно ст. 529 Цивільного кодексу УРСР (який діяв на час відкриття спадщини), при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті.

Після смерті, ОСОБА_5 його син ОСОБА_3 належним чином прийняв спадщину та отримав свідоцтво про право на спадщину за законом від 22.08.1987 р., відповідно до якого він успадкував 1/5 частину житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1.

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_4. Після смерті, залишилась спадщина, в склад якої входило 4/5 частин житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1.

ОСОБА_3 було складено заповіт, яким вона заповіла 4/5 частин житлового будинку своїй дочці, яка після смерті матері відмовилась від спадщини.

Згідно ч. 2 ст. 1223 Цивільного кодексу України (який діяв на час відкриття спадщини), у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Згідно ст. 1262 Цивільного кодексу України, у другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері.

Після смерті, ОСОБА_3 він її брат - ОСОБА_3 належним чином прийняв спадщину та отримав свідоцтво про право на спадщину за законом від 31.03.2009 р., відповідно до якого він успадкував 2/5 частину житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1.

Отже, відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 22.08.1987 р. та свідоцтва про право на спадщину за законом від 31.03.2009 р. він набув права власності на 3/5 частин житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1.

Як вбачається із свідоцтво про право на спадщину за законом від 31.03.2009 р. на інші 2/5 частини спадкового житлового будинку видано свідоцтво про право на спадщину за законом на ім'я ОСОБА_2.

Також, після смерті, ОСОБА_3 залишилась спадкова земельна ділянка площею 0,0875 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована за адресою АДРЕСА_1.

Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 31.03.2009 р. він успадкував після ОСОБА_3 1/2 частину вищезазначеної земельної ділянки. Як вбачається із свідоцтва про право на спадщину за законом від 31.03.2009 р. на іншу 1/2 частину спадкової земельної ділянки видано свідоцтво про право на спадщину за законом на ім'я ОСОБА_2, тобто відповідача.

Після отримання свідоцтв про право на спадщину за законом він не має можливості користуватись своєю частиною житлового будинку та земельної ділянки, оскільки між ним та відповідачем виникають постійні спори щодо користування частиною будинку. Відповідач не допускає його до будинку чим перешкоджає користуватись його частиною будинку.

Згідно ч. 3 ст. 358 Цивільного кодексу України, кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 367 Цивільного кодексу України, майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.

Він неодноразово звертався до відповідача з проханням про поділ житлового будинку та виділ належної їй 3/5 частини будинку. Однак, відповідач відмовляється поділити житловий будинок та визначити його частку у житловому будинку, який є спільним майном його та відповідача, чим порушує його право на поділ та отримання частки спільного майна.

Також, відповідач відмовляється поділити спільну земельну ділянку, що також порушує його право.

Ним було запропоновано варіант добровільного розподіл житлового будинку, згідно якого йому можливо виділити наступну частину житлового будинку: 1-1 кімната площею 8,2 кв. м., 1-2 кімната площею 8,4 кв. м., кімната 1-3 площею 17,2 кв. м., кімната 1-4 площею 10,2 кв. м., кімната 1-5 площею 9,9 кв. м., а господарські споруди поділити відповідно до часток кожного співвласника.

Згідно п. 7 Постанови Пленуму Верховного суду України №7 від 04.10.1991 р. «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок», в спорах про поділ будинку в натурі учасникам спільної часткової власності на будинок може бути виділено відокремлену частину будинку, яка відповідає розміру їх часток у праві власності.

Якщо виділ технічно можливий, але з відхиленням від розміру часток кожного власника, суд з врахуванням конкретних обставин може провести його зі зміною, у зв'язку з цим, стосовно до ст. 119 ЦК України ідеальних часток і присудженням грошової компенсації учаснику спільної власності, частка якого зменшилась.

При поділі жилого будинку суд зобов'язаний зазначити в рішенні, яка відокремлена ізольована після переобладнання) частина будинку конкретно виділяється і яку частку в будинку вона складає, а також, які підсобні будівлі передаються власнику.

Також необхідно поділити присадибну земельну ділянку біля житлового будинку. При ньому, земельну ділянку 0,0875 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 необхідно поділити відповідно до часток співвласників, а саме: по 1/2 частині.

Позивач ОСОБА_2 та її представник просять розділити житловий будинок та земельну ділянку по другому варіанту висновку експертизи.

Представник позивача ОСОБА_3 ОСОБА_6 просить провести поділ житлового будинку по варіанту 3, оскільки сторони мають погані відносити, тому і майно у їхньому спільному користуванні не можливо буде використовувати.

Рішенням Кагарлицького районного суду Київської області від 13 червня 2014 року Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розподіл майна, що знаходиться у спільній частковій власності - задоволено частково.

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ житлового будинку та земельної ділянки в натурі задоволено.

Розподілено між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 житловий будинок АДРЕСА_1, а саме:

Виділено ОСОБА_2:

Житлову (1-6) площею 7,60 кв.м; кухню (1-7) площею 10,80 кв. м.; кладову (1-8) площею 7,30 кв.м.; сарай Б, сарай В; туалет Г; ? загорожі h; 1/4 колодязя; ? вимощення.

Виділено ОСОБА_3:

Веранду (1-1) площею 8,20 кв.м., коридор (1-2) площею 8,40 кв.м.; житлову (1-3) площею 17,20 кв.м; житлову (1-4) площею 10,20 кв.м; житлову (1-5) площею 9,90 кв.м.; ганок з козирком; ? загорожі Н; ? колодязя; ? вимощення.

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 закласти цеглою дверний проріз між приміщеннями веранда (1-1) площею 8,2 кв.м. та комору (1-8) площею 7,3 кв.м.

ОСОБА_2 влаштувати вхід до приміщення: комори (1-8) площею 7,3 кв.м., влаштувати вхідні двері, демонтувати віконний проріз, влаштувати дверний проріз між приміщеннями кухні (1-7) площею 10,8 кв.м та коморою (1-8) площею 7,3 кв.м.

ОСОБА_3 в приміщенні житлової (1-5) площею 9,9 кв.м. влаштувати кухню.

Встановити порядок користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 відповідно до частин в домоволодінні по 1/2., а саме:

ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,0500 га (500 кв. м.) обмежену на схемі № 6 точками 7, лінія розподілу будинку (варіант № 3), 8,9,1,6,5,7;

ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,0500 га (500 кв. м.) обмежену на схемі № 6 точками 7, лінія розподілу будинку (варіант № 3), 8,9,2,3,4,7.

Стягнуто з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, на користь ОСОБА_3 за відступ від ідеальної частки 7729 (сім тисяч сімсот двадцять дев'ять) грн.. 50 коп.

В задоволенні решти позовних вимогах ОСОБА_2 відмовлено.

Не погодившись з висновками наведеними в рішенні суду, апелянт звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позов повністю.

Колегія суддів, вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги вважає, що вона не обґрунтована та не підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції було встановлено наступні обставини справи та враховано та надано належну процесуальну оцінку доказам по справі та застосував законодавство, яке регламентує виникли між сторонами правовідносини.

ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_5, після смерті якого залишилась спадщина, в склад якої входив житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1.

Заповіт на своє майно та зазначену частину житлового будинку ОСОБА_5 складений не був.

Згідно ст. 529 Цивільного кодексу УРСР (який діяв на час відкриття спадщини), при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті.

Після смерті, ОСОБА_5 його син ОСОБА_3 належним чином прийняв спадщину та отримав свідоцтво про право на спадщину за законом від 22.08.1987 р., відповідно до якого він успадкував 1/5 частину житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1.

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_4, яка була рідною сестрою ОСОБА_2 та ОСОБА_3.

У складі спадкового майна після смерті ОСОБА_3 була частка у житловому будинку АДРЕСА_1 з надвірними будівлями, яка становила 4/5 його частини, та на праві власності земельній ділянці з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель загальною площею 0,0875 га.

ОСОБА_3 було складено заповіт, яким вона заповіла 4/5 частин житлового будинку своїй дочці, яка після смерті матері відмовилась від спадщини.

Згідно ч. 2 ст. 1223 Цивільного кодексу України (який діяв на час відкриття спадщини), у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Згідно ст. 1262 Цивільного кодексу України, у другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері.

Після смерті, ОСОБА_3 позивач її брат - ОСОБА_3 належним чином прийняв спадщину та отримав свідоцтво про право на спадщину за законом від 31.03.2009 р., відповідно до якого він успадкував 2/5 частину житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1.

Отже, відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 22.08.1987 р. та свідоцтво про право на спадщину за законом від 31.03.2009 р. набув позивач ОСОБА_3 права власності на 3/5 частин житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1.

На інші 2/5 частини спадкового житлового будинку видано свідоцтво про право на спадщину за законом видано свідоцтво про право на спадщину за законом від 31.03.2009 р. на позивача ОСОБА_2.

Відповідно до ст. 41 Конституції України, кожному громадянину України гарантується право на власність. Власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном. Він має право вчиняти щодо свого майна будь які дії, що не суперечать закону.

Відповідно до ст. ст. 316, 319 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства.

Згідно ст. 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. Суб'єктами права спільної часткової власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади.

У відповідності до вимог ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації. Якщо договір між співвласниками про порядок володіння та користування спільним майном відповідно до їхніх часток у праві спільної часткової власності посвідчений нотаріально, він є обов'язковим і для особи, яка придбає згодом частку в праві спільної часткової власності на це майно.

Відповідно до вимог статті 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.

В абзаці першому пункту 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства, що регулює право власності громадян на жилий будинок" від 4 жовтня 1991 р. N 7 визначено, що при вирішенні справ про виділ у натурі часток жилого будинку, що є спільною частковою власністю, слід мати на увазі, що це можливо, якщо кожній із сторін може бути виділено відокремлену частину будинку з самостійним виходом (квартиру). Виділ також може мати місце при наявності технічної можливості переобладнати приміщення в ізольовані квартири. При неможливості виділу частки будинку в натурі або встановлення порядку користування ним, власнику, що виділяється, за його згодою присуджується грошова компенсація. Розмір грошової компенсації визначається за угодою сторін, а при відсутності такої угоди - судом по дійсній вартості будинку на час розгляду справи.

В спорах про поділ будинку в натурі учасникам спільної часткової власності на будинок може бути виділено відокремлену частину будинку, яка відповідає розміру їх часток у праві власності. При поділі жилого будинку суд зобов'язаний зазначити в рішенні, яка відокремлена (ізольована після переобладнання) частина будинку конкретно виділяється і яку частку в будинку вона складає, а також, які підсобні будівлі передаються власнику. Різні господарські будівлі (літні кухні, сараї тощо) є підсобними будівлями і складають з будинком одне ціле.

В матеріалах справи міститься висновок експерта № 8984/8985/13-43 судової будівельно-технічної експертизи від 07.04.2014 року, виготовлений експертом Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, згідно якого експерт надає шість варіантів поділу житлового будинку та шість варіантів користування земельною ділянкою, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно висновку відділу містобудування та архітектури Кагарлицької РДА № 6/02-09 від 22 вересня 2009 року можливе перепланування спірного одноквартирного житлового будинку в двоквартирний, а рішенням виконкому Кагарлицької міської ради від 15 жовтня 2009 року № 184, прийнятого на підставі висновку відділу містобудування та архітектури, надано ОСОБА_2 дозвіл на переобладнання одноквартирного житлового будинку в двоквартирний.

Виходячи з цих положень, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, з яким погоджується колегія суддів, що правовий режим спільної часткової власності визначається главою 26 ЦК України з урахуванням інтересів усіх її учасників.

Володіння, користування і розпорядження частковою власністю здійснюється за згодою всіх співвласників.

Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.

Якщо виділ технічно можливий, але з відхиленням від розміру часток кожного власника, суд з врахуванням конкретних обставин може провести його зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації учаснику спільної власності, частка якого зменшилась.

У тих випадках, коли для поділу необхідне переобладнання та перепланування будинку, він проводиться при наявності дозволу на це виконкому місцевої ради (ст. 152 ЖК України).

При поділі жилого будинку суд зобов'язаний зазначити в рішенні, яка відокремлена (ізольована після переобладнання) частина будинку конкретно виділяється і яку частку в будинку вона складає, а також, які підсобні будівлі передаються власнику.

Відповідно до ст. 88 ЗК України, володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюється за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 11 постанови, одночасно з розв'язанням спору про право власності на будинок, виділ частки або встановлення порядку користування конкретними приміщеннями, суд може також вирішити позов, якщо він заявлений, про порядок використання і розпорядження земельною ділянкою між громадянами, яким житловий будинок належить на праві спільної власності.

Частиною 1 ст. 3 ЦПК України, передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 3 ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 377 ЦК України, до особи, яка набула право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Згідно зі ст. 120 ЗК України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності на жилий будинок, будівлю або споруду.

Як роз'яснено у п. п. 19, 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» з наступними змінами і доповненнями, у справах за позовом учасників спільної власності на землю про встановлення порядку володіння й користування спільною земельною ділянкою, на якій розташовані належні їм жилий будинок, господарські будівлі та споруди, суд з'ясовує і враховує можливість нормального користування будинком і здійснення догляду за ним, розташування господарських будівель, споруд, необхідність зведення будівель, розташування плодово-ягідних насаджень співвласників, можливість проходу з вулиці на подвір'я тощо. Враховуються також вимоги санітарних правил і правил протипожежної безпеки. В разі неможливості перенесення співвласником господарських будівель і насаджень на надану в його користування частину ділянки суд має обговорити питання про відповідну грошову компенсацію.

При пред'явленні вимог кожним з учасників спільної власності про встановлення порядку користування спільною земельною ділянкою суд може залишити в спільному користуванні лише ділянки, роздільне користування якими встановити неможливо.

Зазначені абзаци 1 і 2 пункту 19 стосуються також випадків, коли належні особам на праві спільної власності жилий будинок, господарські будівлі та споруди розташовані на земельній ділянці, яка знаходилася в їх користуванні до її приватизації або за договором оренди.

Виходячи з того, що порядок користування спільною земельною ділянкою, у тому числі тією, на якій розташовані належні співвласникам жилий будинок, господарські будівлі та споруди, визначається насамперед їхньою угодою залежно від розміру їхніх часток у спільній власності на будинок, суд відповідно до статті 88 ЗК України бере до уваги цю угоду при вирішенні спорів як між ними самими, так і за участю осіб, котрі пізніше придбали відповідну частку в спільній власності на землю або на жилий будинок і для яких зазначена угода також є обов'язковою.

Якщо до вирішення судом спору між співвласниками жилого будинку розмір часток у спільній власності на земельну ділянку, на якій розташовані будинок, господарські будівлі та споруди, не визначався або вона перебувала у користуванні співвласників і ними не було досягнуто угоди про порядок користування нею, суду при визначенні частини спільної ділянки, право на користування якою має позивач (позивачі), слід виходити з розміру його (їх) частки у вартості будинку, господарських будівель та споруд на час перетворення спільної сумісної власності на спільну часткову чи на час виникнення останньої.

При встановленні порядку користування земельною ділянкою у резолютивній частині рішення суд повинен вказати розміри й межі тих ділянок, які має використовувати кожна зі сторін, і тих, які виділено для спільного користування.

Зазначений житловий будинок розташований на земельній ділянці, загальна площа якої згідно технічного паспорту на домоволодіння складає 0,1000 га.

Разом із тим, між співвласниками виникають конфлікти з приводу спільного користування вказаним житловим будинком, надвірними будівлями та спорудами, а також присадибною земельною ділянкою, стосовно порядку користування якою будь-якої угоди між сторонами не існує з огляду на їх протилежні позиції з цього приводу, що є підставою для судового втручання в ситуацію з метою врегулювання взаємовідносин сторін, як співвласників вказаного вище нерухомого майна, яке перебуває у їх спільній частковій власності.

Таким чином, зважаючи на той факт, що між співвласниками спірного будинку виникли неприязні стосунки через постійні сварки з приводу користування як житловим будинком, так і земельною ділянкою, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_2 та задоволення вимог ОСОБА_3

Згідно висновку проведеної за клопотанням сторін судової будівельно-технічної експертизи № 8984/8985/13-43 від 07.04.2014 року експертом з урахуванням розташування спірного житлового будинку, планування і розмірів приміщень, його конструктивних елементів, розташування надвірних будівель, розміру та конфігурацій земельної ділянки, ідеальних часток співвласників будинку запропоновано шість варіантів його реального поділу в натурі.

Найбільш оптимальний варіант виділу частини ОСОБА_3 в житловому будинку АДРЕСА_1 є з відступом від ідеальної частки в сторону зменшення.

При цьому, вирішуючи питання про поділ 2/5 та 3/5 частин спірного житлового будинку, який є об'єктом спільної часткової власності сторін, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, з яким погоджується колегія суддів, про те, що найбільш прийнятним для використання та реалізації саме ІІІ варіант цього поділу, запропонований експертом, який, як і всі інші варіанти розподілу, передбачає виконання певного обсягу робіт з переобладнання внутрішніх приміщень будинку, у зв'язку з чим визнав за доцільне провести поділ 2/5 та 3/5 частин житлового будинку АДРЕСА_1 між його співвласниками в натурі наступним чином:

виділити ОСОБА_2:

Житлову площею (1-6) площею 7,60 кв.м; кухню (1-7) площею 10,80 кв. м.; кладову (1-8) площею 7,30 кв.м.; сарай Б, сарай В; туалет Г; ? загорожі h; ? колодязя; ? вимощення.

виділити ОСОБА_3:

Веранду (1-1) площею 8,20 кв.м., коридор (1-2) площею 8,40 кв.м.; житлову (1-3) площею 17,20 кв.м; житлову (1-4) площею 10,20 кв.м; житлову (1-5) площею 9,90 кв.м.; ганок з козирком; ? загорожі h; ? колодязя; ? вимощення.

Відповідно до зроблених розрахунків, грошову компенсацію необхідно виплатити співвласнику ОСОБА_2 на користь співвласника ОСОБА_3 у розмірі 7729 грн. 50 коп.

Для здійснення зазначеного варіанту поділу житлового будинку між його співвласниками в натурі необхідно провести наступні переобладнання:

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 закласти цеглою дверний проріз між приміщеннями веранда (1-1) площею 8,2 кв.м. та кладову (1-8) площею 7,3 кв.м.

ОСОБА_2 влаштувати вхід до приміщення кладова (1-8) площею 7,3 кв.м. влаштувати вхідні двері демонтувати віконний проріз; влаштувати дверний проріз між приміщеннями кухні (1-7) площею 10,8 кв.м та кладова (1-8) площею 7,3 кв.м.

ОСОБА_3 в приміщенні житлової (1-5) площею 9,9 кв.м. влаштувати кухню.

У зв'язку з поділом зазначеного житлового будинку між його співвласниками в натурі право спільної часткової власності на цей житловий будинок відповідно до ч. 2 ст. 367 ЦК України слід припинити.

Окрім того, суд визнав за необхідне визначити порядок користування між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 земельною ділянкою, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 відповідно до часток у праві власності на домоволодіння, згідно варіанту № 3 висновку № 8984/8985/13-43 судової будівельно-технічної експертизи від 07.04.2014 року, виготовленого експертом Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, а саме:

ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,0500 га (500 кв. м.) обмежену на схемі № 6 точками 7, лінія розподілу будинку (варіант № 3), 8,9,1,6,5,7;

ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,0500 га (500 кв. м.) обмежену на схемі № 6 точками 7, лінія розподілу будинку (варіант № 3), 8,9,2,3,4,7.

Намагаючись спростувати висновки суду, апелянт посилається на наступні обставини.

Обґрунтовуючи свою апеляційну скаргу апелянт посилається на те, що обираючи З-й варіант розподілу згідно з висновком судової будівельно-технічної експертизи №8984/8985/13-43 від 07.04.2014 р. суд необґрунтовано зазначив в рішенні, що саме такий варіант є прийнятним для використання і реалізації та найбільш оптимальним. Проти такий висновків Відповідач-апелянт заперечує.

Проте, з такими доводами апелянта, колегія суддів, погодитись не може, оскільки при обранні варіанту поділу житлового будинку судом першої інстанції було взято до уваги: по-перше;- те, що Позивач є власником 3/5 частин домоволодіння, а Відповідач - 2/5 частин; по-друге:- те, що за 3-м варіантом розподілу запропонованим висновком експертизи, Відповідачу відходить більша частина домоволодіння, яка більше на 12%; по-третє:- те, що 3-й варіант розподілу запропонований висновком експертизи повністю відповідає фактичному користуванню, що склався між Позивачем та Відповідачем, за яким Відповідач користується кімнатами (1-6) площею 7,60 кв. м; (1-7) площею 10,80 кв. м; (1-8) площею 7,30 кв. м, які і були виділені Відповідачу за рішенням суду.

Також, апелянт вказує, що суд не звернув увагу на те, що Відповідачу виділені приміщення, одне з яких кімната (1-8) - комора, в якій розміщені технічні обладнання по опаленню будинку, водопостачання, а кімната (1-7) є кухнею. Таким чином, житлова площа виділеної їй частини становить всього 7,6 кв. м (кімната (1-6).

Вказуючи на таку обставину Відповідач не зазначив, що вже протягом багатьох років використовує саме ту частину будинку, яку виділив йому, за своїм рішенням суд. У вказані частині Відповідач проживає разом зі своєю дочкою та онучкою.

Крім цього, необхідно зазначити, що відповідно до рішення суду Відповідачу виділяється споруда під літ. Б, в якій знаходиться літня кухня, яка може використовуватись як кухня, а також як житлова кімната, оскільки обладнана опаленням, газом та електроенергією.

Також, колегія суддів враховує, що земельна ділянка, на якій знаходиться домоволодіння, поділена судом по 1/2 частині кожному із співвласників, хоча згідно ч. 4 ст. 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди. Але Позивач не заперечував проти такого поділу та вважав за необхідне залишити Відповідачу більшу частину земельної ділянки.

Що стосується дозволу виконавчого комітету Кагарлицької міської ради на переобладнання (перепланування) житлового будинку за адресою АДРЕСА_1, то колегія суддів встановила наступне.

Дійсно, згідно ст. 152 Житлового Кодексу України, переобладнання і перепланування жилого будинку (квартири), що належить громадянинові на праві приватної власності, провадяться з дозволу виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів.

Відповідно до п. 7 постанови Пленуму Верховного суду України №7 від 04.10.1991 р. «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок», у тих випадках, коли для поділу необхідне переобладнання та перепланування будинку, він проводиться при наявності дозволу на це виконкому місцевої ради.

Проте, Відповідач намагається ввести колегію суддів в оману, наполягаючи на відсутності дозволу виконавчого комітету Кагарлицької міської ради на переобладнання (перепланування) житлового будинку.

Так, в матеріалах справи (додано Відповідачем-апелянтом до її позовної заяви) є висновок Відділу містобудування та архітектури Кагарлицької РДА № 6/02-09 від 22.09.2009 р., згідно з яким Відділ містобудування та архітектури не заперечує проти переобладнання одноквартирного житлового будинку в двоквартирний в АДРЕСА_1

Також, в матеріалах справи є рішення виконавчого комітету Кагарлицької міської ради № 184 від 15.10.2009 р., відповідно до якого надано ОСОБА_2, тобто Відповідачу, дозвіл на виготовлення будівельного паспорту на перепланування житлового будинку з одноквартирного в двоквартирний по АДРЕСА_1

Отже, доводи апелянта про те, що суд першої інстанції, вирішуючи спір про поділ житлового будинку не врахував та здійснив поділ домоволодіння без дозволу виконавчого комітету міської ради, є безпідставними та суперечать матеріалам справи.

Не заслуговують на увагу апеляційного суду також твердження апелянта про те, що компенсація з неї на користь Позивача вартості відступу від ідеальної частки, ставить її в скрутне матеріальне становище, на що вона неодноразово наголошувала в суді першої інстанції.

Щодо доводів апелянта про те, що їй повинні бути виділені приміщення, які придатні для проживання з урахування житлової площі для трьох осіб, то необхідно зазначити наступне.

Така позиція Відповідача суперечить наступним нормам матеріального права.

Згідно ст. 47 Житлового кодексу України, норма жилої площі в Українській РСР встановлюється в розмірі 13,65 квадратного метра на одну особу.

Виходячи з позиція Відповідача, в апеляційній скарзі, її сім'ї у складі трьох осіб необхідно виділити приміщення із житловою площею 40,95 кв. м., в той час як загальна житлова площа будинку становить 55,7 кв. м. Тобто Позивачу необхідно виділити приміщення із житловою площею 14,75 кв. м.

Згідно ч. 1 ст. 364 Цивільного кодексу України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

Виходячи з вказаної норми ст. 364 Цивільного кодексу України майно ділиться між співвласниками такого майна. При цьому, законодавством не передбачено врахування інтересів інших членів сім'ї співвласника при поділі спільного майна.

Запропонований Відповідачем 2-й варіант розподілу, згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи №8984/8985/13-43 від 07.04.2014 р. є недопустимим, оскільки вказаний варіант створить ще більше судових спорів та конфліктів між Позиачем та Відповідачем через дуже складні та неприязні відносини між ними.

Так, 2-м варіантом розподілу (схема №5 висновку експертизи) передбачено залишення у спільному користуванні земельної ділянки площею 0,0059 га, яка навпіл ділить двір Відповідача. За умови поділу згідно вказаного варіанту Позивач буде змушений користуватись спільною земельною ділянкою у дворі Відповідача. Таке користування спричинить ще більше спорів та конфліктів враховуючи те, що до звернення до суду Відповідач навіть забороняла Позивачу користуватись його частиною будинку та не впускала його до будинку.

Крім того, за 2-м варіантом розподілу Відповідачу залишаться ті ж самі кімнати, що і згідно оскаржуваного рішення суду, буде додано лише 1/2 веранди.

Таким чином, рішення Кагарлицького районного суду від 13.06.2014 р. прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права, повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи.

Згідно з вимогами ст. 308 ЦПК України, Апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 293, 303, 304, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 13 червня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції.

Головуючий:

Судді: