Рішення № 40452840, 09.09.2014, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/5929/14-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.09.2014 м. Рівне

Рiвненський мiський суд Рівненської області в особi суддi Куцоконя Ю.П.,

з участю: секретаря судового засідання Багнюк О.І.,

представника ПАТ КБ «ПриватБанк» Мазурка А.А.,

відповідача ОСОБА_3,

представника відповідача ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засiданнi в мiстi Рiвному

справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В :

Представник публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») Мазурок А.А. в судовому засіданні позов підтримав, уточнив позовні вимоги та просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № DNH4KP22780659 від 26 червня 2006 року у сумі 14594 грн 58 коп та судові витрати по справі у сумі 243 грн 60 коп, що складаються з судового збору.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 26 червня 2006 року між сторонами був укладений кредитний договір № DNH4KP22780659, відповідно до якого ОСОБА_3 отримав кредит у розмірі 1920 грн 10 коп на строк 12 місяців зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 2,09% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення кредиту 26 червня 2007 року. За умовами кредитного договору ОСОБА_3 зобов'язався щомісячно, в період з 10 по 17 число кожного місяця, сплачувати позивачу грошові кошти у сумі 182 грн 89 коп для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, відсотками, комісією.

Укладаючи кредитний договір, у заяві позичальника позивач виразив свою згоду, що ця заява разом з запропонованими «ПриватБанком» Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам, Тарифами складає між ним та банком кредитно-заставний договір.

Звертає увагу на те, що згідно п.5.5. Умов надання споживчого кредиту фізичним особам сторони домовилися про те, що терміни позовної давності по вимогам про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів за даним договором встановлюється тривалістю 5 років.

У зв'язку з порушенням відповідачем своїх зобов'язань за кредитним договором, ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся із заявою про видачу судового наказу до Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська, який 05 квітня 2007 року видав судовий наказ про стягнення з ОСОБА_3 на користь банку 1986 грн 29 коп заборгованості за договором № DNH4KP22780659 від 26 червня 2006 року.

Останні платежі на виконання судового наказу були проведені відповідачем: в частині погашення заборгованості за кредитом - 17 грудня 2009 року, в частині погашення відсотків за користування кредитом - 18 грудня 2009 року, в частині погашення пені - 23 грудня 2009 року.

Крім того зазначає, що відповідачем 22 лютого 2012 року було сплачено 55 грн 51 коп в рахунок погашення пені, що, на думку представника позивача, враховуючи терміни сплати на виконання судового наказу, свідчить про визнання відповідачем свого боргу та про переривання перебігу позовної давності.

У зв'язку з цим, позивачем було нараховано відповідачу відсотки за користування кредитом до 18 грудня 2009 року в сумі 3372 грн 71 коп, а також пеню станом на час звернення до суду з даним позовом у розмірі 10533 грн 23 коп. Крім того, відповідно до п.5.3. Умов надання споживчого кредиту фізичним особам відповідачу нараховані штрафи у сумі 500,00 грн (фіксована частина) та у сумі 168 грн 64 коп (процентна складова). Таким чином, за розрахунками позивача, загальна сума заборгованості відповідача по кредитному договору становить 14594 грн 58 коп.

Відповідач ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_4 в судовому засіданні позов не визнали і в задоволенні позову просять суд відмовити.

На заперечення позовних вимог представник відповідача ОСОБА_4 посилається на відсутність боргових зобов'язань відповідача перед позивачем по укладеному кредитному договору. Вважає, що відповідачем борг по кредитному договору № DNH4KP22780659 від 26 червня 2006 року повністю сплачений на підставі судового наказу.

Крім того, позивачем ОСОБА_3 суду подано письмову заяву про застосування строків позовної давності та про відмову у задоволенні позову з цих підстав.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази по справі, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є доведеними та обґрунтованими, однак у позові слід відмовити за спливом позовної давності.

Судом встановлено, що 26 червня 2006 року між сторонами був укладений кредитний договір № DNH4KP22780659, відповідно до якого ОСОБА_3 отримав кредит у розмірі 1920 грн 10 коп на строк 12 місяців зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 2,09% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення кредиту 26 червня 2007 року.

За умовами кредитного договору ОСОБА_3 зобов'язався щомісячно, в період з 10 по 17 число кожного місяця, сплачувати позивачу грошові кошти у сумі 182 грн 89 коп для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, відсотками, комісією.

Укладаючи кредитний договір, у заяві позичальника позивач виразив свою згоду, що ця заява разом з запропонованими «ПриватБанком» Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам, Тарифами складає між ним та банком кредитно-заставний договір.

Згідно п.5.5. Умов надання споживчого кредиту фізичним особам сторони домовилися про те, що терміни позовної давності по вимогам про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів за даним договором встановлюється тривалістю 5 років.

У зв'язку з порушенням відповідачем своїх зобов'язань за кредитним договором, ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся із заявою про видачу судового наказу до Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська.

05 квітня 2007 року Жовтневий районний суд міста Дніпропетровська видав судовий наказ № 2н-748 про стягнення з ОСОБА_3 на користь банку 1986 грн 29 коп заборгованості за договором № DNH4KP22780659 від 26 червня 2006 року. Судовий наказ набрав чинності 09 січня 2009 року, про що свідчить відповідна відмітка на ньому.

08 липня 2009 року головним державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції Лавор Н.П. була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження про стягнення на підставі згаданого судового наказу з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» 1986 грн 29 коп заборгованості за кредитним договором № DNH4KP22780659 від 26 червня 2006 року та судових витрат (25 грн 50 коп судового збору, 15 грн ІТЗ), а всього 2026 грн 79 коп, та запропоновано боржнику добровільно виконати рішення суду у строк до 15 липня 2009 року.

30 грудня 2009 року головним державним виконавцем Лавор Н.П. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання наказу № 2н-748, виданого Жовтневим районним судом міста Дніпропетровська.

З постанови про закінчення виконавчого провадження слідує, що при примусовому виконанні судового наказу останні кошти позивачу були перераховані згідно платіжного доручення № 2320 від 22 грудня 2009 року.

Відповідно до роз'яснень, наведених у п.17 Постанови № 5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 39 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», зобов'язання припиняється з підстав, передбачених договором або законом (частина перша статті 598 ЦК). Такі підстави, зокрема, зазначені у статтях 599-601, 604- 609 ЦК. Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК, оскільки зобов'язання залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог статей 526, 599 ЦК.

Як слідує з судового наказу та матеріалів виконавчого провадження, погашення тіла кредиту та відсотків за користування кредитом, обрахованих станом на час звернення позивач до суду із заявою про видачу судового наказу, мало місце 22 грудня 2009 року, тому нарахування відсотків за користування кредитом до 18 грудня 2009 року у розмірі 3372 грн 71 коп суд визнає правомірним.

Враховуючи положення п.5.3., п.5.5. Умов надання споживчого кредиту фізичним особам, як складової частини укладеного між сторонами кредитного договору, суд визнає правомірним і нарахування пені у розмірі 10553 грн 23 коп та штрафів у розмірі 500,00 грн (фіксована частина) та у розмірі 168 грн 64 коп (процентна складова).

Оскільки розрахунок заборгованості по кредиту проведений позивачем відповідно до вимог чинного законодавства та умов укладеного кредитного договору, вказаний розрахунок приймається судом до уваги.

Разом з тим, суд прийшов до висновку про пропуск позивачем як строку загальної позовної давності тривалістю у три роки, так і збільшеного відповідно до п.5.5. Умов надання споживчого кредиту фізичним особам строку позовної давності тривалістю у п'ять років.

Згідно ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін, що передбачено ч.1 ст.259 ЦК України.

Відповідно до вимог ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Частиною 5 ст.261 ЦК України передбачено, що за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Як встановлено судом, кредитний договір № DNH4KP22780659 був укладений між сторонами 26 червня 2006 року на строк 12 місяців з кінцевим терміном повернення кредиту 26 червня 2007 року. Враховуючи дату видачі судового наказу Жовтневим районним судом міста Дніпропетровська (05 квітня 2007 року), позивач із заявою про видачу судового наказу звертався до суду до закінчення терміну повернення кредиту.

Враховуючи вимоги ч.2 та ч.3 ст.264 ЦК України, відповідно до яких позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач, а після переривання перебіг позовної давності починається заново, та приймаючи до уваги строк повернення кредиту, встановлений кредитним договором (26 червня 2007 року), суд вважає, що початком перебігу позовної давності по укладеному між сторонами кредитному договору є 27 червня 2007 року.

З даним позовом ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду 18 квітня 2014 року, тобто майже через сім років, що свідчить про пропуск як строку загальної позовної давності (три роки), так і збільшеного за домовленістю сторін строку позовної давності (п'ять років).

Представник позивача в обґрунтування дотримання позивачем строку позовної давності посилається на вимоги ч.1 ст.264 ЦК України, відповідно до яких перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

При цьому посилається на те, що відповідачем на виконання судового наказу остаточні суми сплачено у грудні 2009 року, а на погашення пені по кредитному договору 22 лютого 2012 року сплачено ще 55 грн 51 коп.

Сплату відповідачем коштів під час виконавчого провадження з примусового виконання судового наказу Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська суд не вважає діями особи, що свідчать про визнання нею свого боргу, оскільки такі дії не містять ознак вільного волевиявлення та добровільності, а є примусом, направленим на виконання судового рішення.

Як встановлено судом, 31 жовтня 2011 року ОСОБА_3 у ПАТ КБ «ПриватБанк» був відкритий картковий рахунок, з якого 22 лютого 2012 року банком в односторонньому порядку були списані кошти у сумі 55 грн 51 коп відповідно до п.1.1.3.1.6. Умов і правил надання банківських послуг.

Оскільки таке списання коштів фактично було проведено без відому відповідача, про що відповідач наголосив у судовому засіданні і з чим погодився представник позивача, подібні дії не можуть бути визнані такими, що свідчать про визнання відповідачем свого боргу по кредитному договору № DNH4KP22780659 від 26 червня 2006 року.

Згідно вимог ч.3, ч.4 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Оскільки відповідачем подано заяву про застосування позовної давності, а судом встановлено, що строки позовної давності позивачем пропущені, наявні підстави для відмови у позові за спливом позовної давності.

Керуючись ст.ст.10,11,60,88,212,214,215,223,292,294 ЦПК України, суд, -

В И Р I Ш И В :

В позові публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості відмовити за спливом позовної давності.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляцiйного суду Рівненської області через Рiвненський мiський суд. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення складено в повному обсязі 12 вересня 2014 року.

Суддя: Куцоконь Ю.П.