Ухвала суду № 40452703, 28.08.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/3889/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Балаклицький А.І. Суддя-доповідач: Кучма А.Ю.

У Х В А Л А

Іменем України

28 серпня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Кучми А.Ю.

суддів: Аліменка В.О., Сорочка Є.О.,

при секретарі: Козловій І.І.

розглянувши за відсутності осіб, які беруть участь в справі, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ст. 41 КАС України у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 02.08.2013 у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науово-виробниче підприємство «Енергогазпром» до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И Л А:

ТОВ «Науово-виробниче підприємство «Енергогазпром» звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Ірпінської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000562204 від 18.04.2013.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 02.08.2013 вищевказаний адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального права, та ухвалити нову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог, з чим погоджується колегія суддів з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що в березні 2013 року посадовою особою Ірпінської ОДПІ Київської області ДПС на підставі наказу № 147 від 19.03.2013, а також згідно з п.75.1 ст. 75, п.п.78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 79.1 ст. 79 ПК України проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Енергогазпром» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «БКС Інтернешнл ГМБХ» за період з 01.10.2010 по 30.06.2011, за результатами якої складено Акт № 376/22-4/31094078 від 04.04.2013.

За результатами проведеної перевірки посадова особа податкового органу дійшла висновку про порушення позивачем наступних вимог податкового законодавства:

- п.п. 7.4.1, п.п.7.4.5 п. 7.4, п.п.7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України № 168/97-ВР від 03.04.1997 «Про податок на додану вартість», в наслідок чого позивачем завищено податковий кредит на загальну суму 1051056,00 грн, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 1051056,00 грн, в тому числі за листопад 2010 року - 459481,00 грн, грудень 2010 року - 591575,00 грн;

- п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, в наслідок чого позивачем завищено податковий кредит на загальну суму 1633113,00 грн, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 1633113,00 грн, в тому числі за лютий 2011 року - 323900,00 грн, березень 2011 року - 407602,00 грн, травень 2011 року - 492397,00 грн, червень 2011 року - 409214,00 грн.

На підставі висновків Акту перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000562204 від 18.04.2013, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 2946937,00 грн, в тому числі 2684169,00 грн за основним платежем та 262768,00 грн штрафних санкцій.

Згідно акту перевірки, вказані відповідачем порушення податкового законодавства пов'язані з отриманням позивачем від ТОВ «БКС Інтернешнл ГМБХ» агентських послуг.

Так, при проведенні документальної перевірки позивача Ірпінська ОДПІ Київської області ДПС отримала від ДПІ у Голосіївському районі м. Києва Акт № 59/3-23-70-37119616 від 27.01.2012 «Про проведення документальної позапланової перевірки ТОВ «БКС Інтернешнл ГМБХ» з питань правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податку на додану вартість за період з 15.06.2010 по теперішній час», з якого було встановлено, що операції ТОВ «БКС Інтернешнл ГМБХ» та його контрагентів ТОВ «Скроботвайт», ПП «Тиссона», ТОВ «Сіті Сервіс Груп» здійснювались без мети настання реальних наслідків, отже такі правочини відповідно до ч. 1, 2 ст. 215, ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України є нікчемними, і в силу ст. 216 ЦК України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю. Виходячи з наведеного зазначені підприємства проводили діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третіх осіб. З урахуванням наведених обставин, в Акті № 59/3-23-70-37119616 від 27.01.2012 зазначалось, що ТОВ «БКС Інтернешнл ГМБХ» були порушені вимоги податкового законодавства, зокрема, завищено суму податкових зобов'язань з податку на додану вартість, завищено податковий кредит та порушено вимоги цивільного законодавства щодо укладання правочинів, не спрямованих на реальне настання правових наслідків, що обумовлені правочинами, здійсненими ТОВ «БКС Інтернешнл ГМБХ» з ТОВ «Скроботвайт», ПП «Тиссона», ТОВ «Сіті Сервіс Груп».

Також, перевіркою встановлено що господарські операції з виконання ТОВ «БКС Інтернешнл ГМБХ» робіт (послуг) не підтверджується стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення діяльності, а отже посадові особи цього підприємства не могли фактично здійснювати господарські операції з урахуванням часу, оперативності проведення операції, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного.

Враховуючи наведене в Акті перевірки ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Енергогазпром» № 376/22-4/31094078 від 04.04.2013 зроблено висновок, що операції по ланцюгу виконання робіт (надання послуг) від ТОВ «БКС Інтернешнл ГМБХ» для ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Енергогазпром» порушують ст. 228 ЦК України щодо вчинення правочину, який порушує публічний порядок, вчинений з метою, що суперечить інтересам та моральним засадам суспільства.

Так, судом першої інстанції встановлено, що 07.10.2010 між позивачем та ТОВ «БКС Інтернешнл ГМБХ» було укладено Агентський договір № 02-10-А, згідно якого агент ТОВ «БКС Інтернешнл ГМБХ» зобов'язаний за винагороду здійснити всі дії, необхідні для виконання поставки електроенергії від ДП «Енергоринок» через локальні електричні мережі електропередавальної організації від шин магістральних електромереж до споживачів за нерегульованими тарифами, а принципал ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Енергогазпром» зобов'язується здійснити виплату винагороди агента, в порядку передбаченому договором.

На підтвердження здійснення операцій за зазначеним Агентським договором, позивачем надано суду первинні документи за період з жовтня 2010 року по червень 2011 року, зокрема, акти виконання послуг: № 1/10 від 30.11.2010 на суму 2297408,00 грн, ПДВ 459481,60 грн, всього з ПДВ 2756889,60 грн; № 2/10 від 31.12.2010 на суму 2957875,00 грн, ПДВ 591575,00 грн, всього з ПДВ 3549450,00 грн; № 3/11 від 30.01.2011 на суму 1457050,00 грн, ПДВ 291410,00 грн, всього з ПДВ 1748460,00 грн; № 4/11 від 28.02.2011 на суму 1619498,00 грн, ПДВ 323899,60 грн, всього з ПДВ 1943397,60 грн; № 5/11 від 31.03.2011 на суму 2038010,00 грн, ПДВ 407602,00 грн, всього з ПДВ 2445612,00 грн; №6/11 від 30.04.2011 на суму 1410582,50 грн, ПДВ 282116,50 грн, всього з ПДВ 1692699,00 грн; № 7/11 від 31.05.2011 на суму 2461983,50 грн, ПДВ 492396,70 грн, всього за ПДВ 2954380,20 грн; № 8/11 від 14.06.2011 на суму 1213510,00 грн, ПДВ 242702,00 грн, всього за ПДВ 1456212 грн; № 9/11 від 30.06.2011 на суму 2046072,00 грн, ПДВ 409214,40 грн, всього з ПДВ 2455286,40 грн; податкові накладні: № 20310 від 30.11.2010; № 22201 від 23.12.2010; № 23100 від 31.12.2010; № 10 від 31.01.2011; № 37 від 28.02.2011; № 66 від 31.03.2011; № 75 від 30.04.2011; № 133 від 31.05.2011; № 49 від 14.06.2011; № 131 від 30.06.2011.

Відповідно до договору, актів виконання послуг, інших первинних документів, позивачу дійсно були надані агентські послуги, передбачені договором, а позивачем здійснена оплата зазначених послуг в порядку, передбаченому договором.

Як вбачається з Акту перевірки, позивачем надавались належним чином засвідчені копії зазначених вище первинних документів, що підтверджують факт здійснення господарських операцій.

Тобто, позивачем надано первинні документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій щодо надання йому ТОВ «БКС Інтернешнл ГМБХ» агентських послуг.

Судом першої інстанції вірно зауважено, що податковий орган в Акті перевірки не ставив під сумнів достовірність даних, які містять вказані первинні бухгалтерські документи, а також не зазначав про невідповідність первинних бухгалтерських документів вимогам чинного податкового законодавства, зокрема, відсутності у них обов'язкових реквізитів, що в свою чергу підтверджує фактичне здійснення позивачем господарської операції, внаслідок якої йому було надано ТОВ «БКС Інтернешнл ГМБХ» агентські послуги.

Також, судом першої інстанції вірно встановлено, що на час укладання та виконання зазначеного правочину, ТОВ «БКС Інтернешнл ГМБХ» було зареєстровано як юридичну особу та було платником податку на додану вартість.

В Акті перевірки немає жодних посилань на те, що свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «БКС Інтернешнл ГМБХ» було скасовано чи визнано недійсним за рішенням суду на момент укладання чи виконання договорів.

Отже, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що фінансово-господарські операції позивача з ТОВ «БКС Інтернешнл ГМБХ» підтверджені первинними документами, які були надані податковому органу на перевірку.

За результатом здійснення господарських операцій з ТОВ «БКС Інтернешнл ГМБХ» позивач сформував податковий кредит з податку на додану вартість.

Факт надання послуг за агентським договором та оплата їх вартості підтверджуються документально, господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та у податковій звітності; право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними.

У відповідності до положень статей 215, 228 ЦК України усі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

Відповідачем не надано суду першої та апеляційної інстанцій доказів визнання правочину, укладеного між позивачем та ТОВ «БКС Інтернешнл ГМБХ», недійсним у судовому порядку.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази наявності судових рішень, які б набрали законної сили, з приводу незаконних дій посадових осіб ТОВ «БКС Інтернешнл ГМБХ».

Крім того, чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку з перевірки відповідності законодавству установчих документів іншого учасника правовідносин та дотримання ним вимог податкового законодавства.

Відповідно до вимог Податкового кодексу України ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому, такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

При розгляді податкових спорів слід виходити із презумпції добросовісності платників податків та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим передбачається, що дії платників податків, що мають за своїм результатом одержання податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться у податкових деклараціях, податкових накладних, вантажних митних деклараціях, бухгалтерській звітності та податковому обліку, достовірні.

Надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Таким чином, закон виходить з презумпції легітимності укладених договорів, тобто відповідні рішення вважаються такими, що відповідають закону, якщо судом не буде встановлене інше.

Факт здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «БКС Інтернешнл ГМБХ» підтверджується первинними документами, які складались для певного виду господарської операції, зокрема, податковими накладними, актами здачі-приймання, банківськими виписками.

Недотримання контрагентом платника податку вимог законодавства щодо оподаткування, і зокрема, невиконання обов'язку щодо сплати податку до бюджету, не може мати наслідком позбавлення такого платника податку права на податковий кредит.

На виконання вимог ст. 71 КАС України роте, відповідачем будь-яких доказів з приводу того, що позивачем та ТОВ «БКС Інтернешнл ГМБХ» було направлено на порушення публічного порядку, з метою, що суперечить інтересам та моральним засадам суспільства, а також того, що господарські операції, що здійснювались зазначеними підприємствами на підставі агентського договору не мали реальних наслідків, не надано.

Крім цього, в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» Позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права із статусом юридичної особи, а відтак за змістом Податкового кодексу України Позивач та контрагент Позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим.

Так, колегія суддів доходить аналогічного з судом першої інстанції висновку про те, що в Акті перевірки № 376/22-4/31094078 від 04.04.2013 податковим органом не викладено жодних належних та допустимих доказів про відсутність реальних наслідків у сторін агентського договору, на підставі якого виникли правовідносини між позивачем та ТОВ «БКС Інтернешнл ГМБХ», про завищення податкового кредиту позивачем на підставі спірних правовідносинах, відсутність використання позивачем отриманих послуг та їх результатів у власній господарській діяльності.

Первинні документи, які були надані податковому органу, не містять доказів наявності між позивачем та його контрагентом взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів ані суду першої інстанці, ані суду апеляційної інстанції відповідачем не надано.

Окрім того, суд враховує також і те, що відповідно до ч. 4 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Оскільки визнання фіктивного правочину недійсним відбувається за рішенням суду, єдиним допустимим засобом доказування факту фіктивності правочину є рішення суду. Інші докази цю обставини підтвердити не можуть в силу прямого припису закону, а отже й не можуть братися до уваги судом під час вирішення справи.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що позивачем на підставі первинних документів по господарських відносинах з ТОВ «БКС Інтернешнл ГМБХ» було сформовано податковий кредит з податку на додану вартість.

Позивачем до складу податкового кредиту податку на додану вартість були включені суми на підставі податкових накладних.

Відповідачем не надано доказів того, що на момент складання податкових накладних контрагент позивача - ТОВ «БКС Інтернешнл ГМБХ» не був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому не мав права видавати податкові накладні на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

У відповідності до приписів пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України при отриманні податкових накладних від ТОВ «БКС Інтернешнл ГМБХ», які засвідчують отримання послуг, у позивача виникло право на податковий кредит.

За наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність скасування податкового повідомлення-рішення №0000562204 від 18.04.2013, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість».

Колегія суддів не погоджується з доводами апелянта про порушення позивачем вимог п.п. 7.4.1, п.п.7.4.5, п.п.7.7.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права

З урахуванням вище викладеного та приписів ст. 159 КАС України, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 159, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 02.08.2013 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Повний текст ухвали виготовлено: 02.09.2014.

Головуючий-суддя: А.Ю. Кучма

Судді: В.О. Аліменко

Є.О. Сорочко

Головуючий суддя Кучма А.Ю.

Судді: Аліменко В.О.

Сорочко Є.О.