Ухвала суду № 40452555, 09.09.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

09 вересня 2014 р.м.ОдесаСправа № 815/2439/14

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Білостоцький О. В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого - Ступакової І.Г.

суддів - Бітова А.І.

- Милосердного М.М.

(у зв'язку з неприбуттям у судове засідання сторін, справа

розглядається в порядку п.2 ч.1 ст.197 КАС України)

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Арцизької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 07 липня 2014 року по справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Бессарабія-В» до Арцизької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

Приватне підприємство «Бессарабія-В» звернулося до суду з адміністративним позовом до Арцизької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 03.04.2014 року №0000351500 та №0000361500.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 07 липня 2014 року адміністративний позов Приватного підприємства «Бессарабія-В» задоволений. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Арцизької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області від 03.04.2014 року №0000351500 та №0000361500.

В апеляційній скарзі Арцизької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги Арцизької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що в період з 17.03.2014 року по 21.03.2014 року відповідачем було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП «Бессарабія-В» з питань правомірності нарахування податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Світанок-1» за період з 01.09.2013 року по 30.09.2013 року.

За результатами перевірки складено акт №135/15-35434347 від 21.03.2014 року, у висновках якого зазначено, що операції з ТОВ «Світанок-1» за перевіряємий період мають ознаки безтоварних операцій, у зв'язку з чим позивачем порушено вимоги пп.14.1.181 п.14.1 ст.14; п.198.1, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення задекларованих у рядку 10.1 декларації «Придбання з податком на додану вартість на митній території України товарів, послуг з метою їх використання у межах господарської діяльності для здійснення операцій, які підлягають оподаткуванню за ставкою 20 %», рядку 7 декларації «Усього податкового кредиту» в сумі 115438,00 грн., в результаті чого завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за вересень 2013 року на суму 115438,00 грн. та заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку у жовтні 2013 року у розмірі 115438,00 грн..

При проведенні перевірки відповідачем враховано податкову інформацію, відображену в акті Миколаївської ОДПІ ГУ Міндоходів в Одеській області №60-22-201/34858220 від 24.02.2014 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Світанок-1» з питань підтвердження взаємовідносин з контрагентами за період з 01.09.2013 року по 31.12.2013 року».

На підставі висновків акту перевірки Арцизькою ОДПІ було винесено податкові повідомлення-рішення: №0000351500 від 03.04.2014 року про зменшення ПП «Бессарабія-В» розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у звітному періоді (вересень 2013 року) на суму 115438,00 грн.; №0000361500 від 03.04.2014 року про зменшення ПП «Бессарабія-В» суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у звітному періоді (жовтень 2013 року) на суму 115438,00 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 57719,00 грн.

Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції зазначив, що податковим органом безпідставно та необґрунтовано зроблено висновки про порушення ПП «Бессарабія-В» вимог податкового законодавства.

Колегія суддів погоджується з вище вказаними висновками суду першої інстанції та вважає, що при винесенні постанови та задоволенні адміністративного позову судом першої інстанції були правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, між ПП «Бессарабія-В» (покупець) та ТОВ «Світанок-1» (продавець) був укладений договір купівлі-продажу № 30/09/5 від 30.09.2013 року, за яким продавець зобов'язується поставити у власність покупцеві сільськогосподарську продукцію у кількості 200 тонн по ціні 3200,00 грн. за 1 тонну (з ПДВ) на умовах франко-автомобіль, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити зазначений товар.

Крім того, ПП «Бессарабія-В» (покупець) та ТОВ «Світанок-1» було укладено додаткову угоду №2 від 29.09.2013 року до зазначеного договору купівлі-продажу про поставку сільськогосподарської продукції у кількості 17,14 тонн по ціні 3072,64 грн. (з ПДВ). При цьому, у випадку невідповідності якості товару обумовленим в угоді його характеристикам, покупець передає товар в ПАТ «Любашівський портовий елеватор» для його очистки та сушки до необхідних показників.

На підтвердження виконання вказаних договорів позивачем надано до матеріалів справи податкові накладні, які внесені до реєстру виданих та отриманих накладних за відповідний звітний період; видаткові накладні; рахунки, товарно-транспортні накладні; складська квитанція, реєстр товарно-транспортних накладних на прийняте зерно; довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей; данні бухгалтерського обліку підприємства; платіжні доручення; довідка філії АБ «Південний» в м. Ізмаїл про рух коштів на рахунку ПП «Бессарабія-В».

Пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пп. "а" п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, що не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно вимог пункту 201.11 статті 201 Податкового кодексу України).

Зміст наведених норм свідчить про те, що наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту.

В свою чергу, як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, обставини щодо фактичності здійснення господарських операцій з придбання позивачем товару у ТОВ «Світанок-1» , на які позивач як платник податку посилається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого (сплаченого) ПДВ до податкового кредиту, відповідачем спростовані не були, а вказані вище первинні документи, були надані підприємством та досліджені органом доходів і зборів під час проведення документальної невиїзної перевірки позивача.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання, презюмується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Обставини, які слугували фактичною підставою для визначення позивачу податкових зобов'язань згідно спірних податкових повідомлень-рішень, знаходяться поза межами вище наведених вимог Податкового Кодексу України.

Між тим, отримані позивачем документи (податкові накладні, видаткові накладні, рахунки, товарно-транспортні накладні, платіжні доручення та інш.), на які в тому числі послався суд першої інстанції, дають підстави для висновку про сплату позивачем сум податку в ціні придбання послуг свому безпосередньому постачальнику, який видав йому податкові накладні, маючи статус платника податку на додану вартість, а тому оцінка судом першої інстанції обставин та матеріалів справи відповідає правильному застосуванню норм Податкового кодексу України, яким встановлено порядок та підстави формування податкового кредиту.

Доводи податкового органу щодо безпідставності формування позивачем у спірний період податкового кредиту за рахунок сум податку на додану вартість, згідно податкових накладних, виписаних ТОВ «Світанок-1», через не встановлення місця знаходження платника податку, відсутності у контрагента складських приміщень, транспортних засобів, тощо, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки податковий орган невірно ставить правомірність та реальність господарських правовідносин позивача в залежність від результатів фінансово-господарської діяльності його контрагентів та висновків щодо неможливості перевірки таких контрагентів, з огляду на індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, встановлений статтею 61 Конституції України.

Між іншим, колегія суддів звертає увагу на те, що діючим податковим законодавством не пов'язане право платника на податковий кредит з фактичним знаходженням його контрагента за юридичною адресою, натомість податкові органи не вправі тлумачити поняття добросовісності платника як таке, що породжує у останнього додаткові обов'язки, не передбачені чинним законодавством, зокрема, перевіряти наявність постачальника зі місцем реєстрації.

Інші доводи апеляційної скарги колегія суддів до уваги не приймає, оскільки відповідачем не надано до матеріалів справи доказів наявності вироків судів та інших допустимих та достатніх доказів на підтвердження наявності безтоварності (нереальності) господарських операцій або порушення публічного порядку з боку позивача або його контрагентів при укладенні та виконанні договорів.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195, 197; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206; ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Арцизької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 07 липня 2014 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий:

Судді: