Постанова № 40449360, 12.09.2014, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

12 вересня 2014 року Справа № 810/5158/14

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого – судді Харченко С.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

Управління Пенсійного фонду України в м. Броварах та Броварському районі Київської області

до

про

Державного підприємства «Завод порошкової металургії»

стягнення заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій,

ВСТАНОВИВ:

Управління Пенсійного фонду України в м. Броварах та Броварському районі Київської області звернулось до суду з позовом про стягнення з Державного підприємства «Завод порошкової металургії» заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за списками № 1 та № 2 у загальному розмірі 377184 грн. 07 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що згідно з даними особового рахунку страхувальника у відповідача утворився борг з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за списком № 1 та списком № 2 за липень 2014 року.

Посилаючись на частину другу Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV та пункт 6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 № 21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 за № 64/8663, позивач просить суд стягнути суму заборгованості з відповідача.

У судове засідання, призначене на 12 вересня 2014 року, представники позивача та відповідача не з`явились, були своєчасно та належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду справи.

Матеріали справи містять клопотання представників сторін про розгляд справи за їх відсутності, що відповідно до приписів статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для здійснення розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Крім того, до суду надійшла заява представника відповідача від 03.09.2014 № 12-1496 про визнання адміністративного позову у повному обсязі та надання розстрочки у виплаті заборгованості у зв`язку з тяжким фінансовим становищем підприємства.

Суд, розглянувши заяву представника відповідача, подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принципи рівності сторін, встановивши наявність у представника відповідача повноважень відносно вчинення дій щодо визнання позову, дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Державне підприємство «Завод порошкової металургії» (ідентифікаційний код 00186192, місцезнаходження: 07400, Київська область, м. Бровари, Промвузол) зареєстроване в якості юридичної особи 22.10.1998, що підтверджуються даними, наведеними у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців (а.с. 31-32).

Як платник страхових внесків відповідач перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Броварах та Броварському районі Київської області за № 03010031/10283, що підтверджується відомостями, наведеними в картках особового рахунку по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за списком № 1 та списком № 2 (а.с. 7), а отже є платником збору на обов’язкове державне пенсійне страхування у розумінні Закону України «Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування» від 26.06.1997 № 400/97-ВР (далі - Закон України № 400/97-ВР)

Судом встановлено, що у відповідача утворилась заборгованість перед Управлінням Пенсійного фонду України в м. Броварах та Броварському районі Київської області з відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій за списком №1 та списком №2 у загальному розмірі 377184 грн. 07 коп.

Так, у липні 2014 року Управлінням Пенсійного фонду України в м. Броварах та Броварському районі Київської області понесено витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за списком № 1, у розмірі 177182 грн. 75 коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи розрахунками фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до частини другої Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV в частині пенсій, призначених відповідно до пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII (крім працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників) (а.с. 8, 9, 10, 11, 12, 13-17).

Крім того, судом встановлено, що у липні 2014 року позивачем було проведено виплату пенсій, призначених працівникам відповідача за списком № 2 на суму 200001 грн. 32 коп., що підтверджується розрахунками фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до частини другої Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів «б»-«з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII (а.с. 18, 19, 20, 21, 22, 23-24, 25-30).

На час розгляду справи суму заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за списками № 1 та № 2, відповідачем сплачено не було, у зв’язку з чим позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зокрема, принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню; платники страхових внесків, їх права та обов'язки; порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками тощо визначаються Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV (далі –Закон України № 1058-ІV).

Приписами частини другої Прикінцевих положень Закону України № 1058-IV встановлено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

Проте, до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами Закону України № 1058-IV в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України № 1788-XII.

У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 Закону України № 1058-IV.

При цьому, зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до 01.01.2004, тобто до набрання чинності цим Законом.

Порядок відшкодування витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, визначається розділом 6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 № 21-1 (надалі - Інструкція).

Пунктом 6.4 розділу 6 Інструкції встановлено, що розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами надходження доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини другої Прикінцевих положень Закону України № 1058-IV (згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій.

У разі призначення пенсій на пільгових умовах особам, які мають необхідний стаж роботи не за місцем призначення цієї пенсії, орган Пенсійного фонду за місцем призначення пенсії надсилає повідомлення згідно з додатками, зазначеними у пункті 6.4 цієї Інструкції для зазначених підприємств, у двох примірниках через орган Пенсійного фонду за місцезнаходженням цього підприємства. Відшкодування сум фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, у таких випадках здійснюється підприємством на рахунки органу Пенсійного фонду за місцем його реєстрації (пункт 6.9 розділу 6 Інструкції).

Згідно з пунктом 6.8 розділу 6 Інструкції, підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

В силу приписів абзацу четвертого підпункту 1 частини другої Прикінцевих положень Закону України № 1058-IV підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

Отже, зазначеною нормою прямо визначено обов'язок відповідача стосовно відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України.

Крім того, згідно з пунктами 1, 2 статті 1 та пунктом 1 статті 2 Закону України № 400/97-ВР для суб’єктів підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднань, бюджетних, громадських та інших установ та організацій, об'єднань громадян та інших юридичних осіб, у тому числі філій, відділень та інших відокремлених підрозділів платників податку, що не мають статусу юридичної особи, розташованих на території іншої, ніж платник зборів, територіальної громади, а також фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б» - «з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Відповідно до абзацу 3 пункту 1 статті 4 Закону України № 400/97-ВР, для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону встановлюються ставки збору у розмірі 100 відсотків від об’єкта оподаткування, визначеного абзацом четвертим пункту 1 статті 2 цього Закону.

У свою чергу, страхові внески – це кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов’язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування (стаття 1 Закону України № 1058-IV).

Тобто, у розумінні Закону України № 1058 - IV, грошові кошти, які сплачуються суб’єктами господарювання на відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до пунктів «б»–«з» статті 13 Закону України № 1788-XII, є страховими внесками.

На підставі викладеного судом встановлено, що у відповідача утворилась та наявна заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за списками № 1 та № 2, у вказаному вище розмірі.

Склад витрат та факт їх понесення Управлінням Пенсійного фонду України в м. Броварах та Броварському районі Київської області підтверджується доказами, наявними у матеріалах справи, зокрема, відомостями карток особового рахунку по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за списками № 1 і № 2 (а.с. 7) та розрахунками фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій (а.с. 8, 9, 10, 11, 12, 13-17, 18, 19, 20, 21, 22, 23-24, 25-30).

Згідно з частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, зокрема, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, у яких обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Жодних доказів щодо неправомірності визначення розміру та складу фактичних витрат позивача на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за списками № 1 та № 2, неправомірності їх нарахування, а також доказів щодо погашення наявної у відповідача заборгованості у вказаному вище розмірі, Державним підприємством «Завод порошкової металургії» суду надано не було.

Крім того, на день судового розгляду відповідач суму заборгованості не сплатив та визнав позов у повному обсязі.

Відповідно до статті 51 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідач має право в будь-який час до закінчення судового розгляду визнати адміністративний позов повністю або частково.

Згідно з частиною першою статті 136 Кодексу адміністративного судочинства України, позивач може відмовитися від адміністративного позову, а відповідач – визнати адміністративний позов протягом всього часу судового розгляду, зробивши усну заяву. Якщо відмову від адміністративного позову чи визнання адміністративного позову викладено в адресованій суду письмовій заяві, ця заява приєднується до справи.

Цією ж статтею встановлено, що судове рішення у зв’язку з відмовою від адміністративного позову, визнанням адміністративного позову чи примиренням сторін ухвалюється за правилами, встановленими статтями 112, 113 цього Кодексу.

Частинами третьою та четвертою статті 112 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі часткового визнання адміністративного позову відповідачем і прийняття його судом може бути прийнята постанова суду про задоволення визнаних відповідачем позовних вимог відповідно до статті 164 цього Кодексу. У разі повного визнання відповідачем адміністративного позову і прийняття його судом приймається постанова суду про задоволення адміністративного позову.

Суд не приймає відмови від адміністративного позову, визнання адміністративного позову і продовжує розгляд адміністративної справи, якщо ці дії позивача або відповідача суперечать закону чи порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, беручи до уваги ту обставину, що суму заборгованості до Управління Пенсійного фонду України в м. Броварах та Броварському районі Київської області у розмірі 377184 грн. 07 коп. відповідач у встановлені законодавством строки не сплатив та позов визнав; визнання відповідачем позову не порушує чиї - небудь охоронювані законом права та інтереси, наявність у нього вказаної заборгованості підтверджується доказами, наявними у матеріалах справи; доказів погашення відповідачем зазначеної заборгованості на день винесення рішення не надано, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про надання розстрочки у виплаті заборгованості у розмірі 377184 грн. 07 коп., суд зазначає наступне.

Право суду надавати відстрочення або розстрочення виконання судового рішення обумовлено статтею 263 Кодексу адміністративного судочинства України.

Частиною першою статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі необхідності спосіб, строки і порядок виконання можуть бути визначені у самому судовому рішенні.

Керуючись принципом диспозитивності, покладеним в основу адміністративного судочинства, беручи до уваги ту обставину, що належне виконання Державним підприємством «Завод порошкової металургії» судового рішення є об`єктивно ускладненим внаслідок тяжкого фінансового становища підприємства, зважаючи на визнання відповідачем позову у повному обсязі, суд дійшов висновку, що клопотання його представника про надання розстрочки у виплаті заборгованості підлягає задоволенню.

Оскільки спір вирішено на користь суб’єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись статтями 51, 69, 70, 71, 112, 122, 136, 158-163, 167, 254, 257, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов задовольнити.

2.Стягнути з Державного підприємства «Завод порошкової металургії» на користь Управління Пенсійного фонду України в м. Броварах та Броварському районі Київської області заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій у сумі 377184 (триста сімдесят сім тисяч сто вісімдесят чотири) грн. 07 коп.

3.Встановити розстрочку виконання даної постанови суду шляхом сплати Державним підприємством «Завод порошкової металургії» заборгованості у загальному розмірі 377184 (триста сімдесят сім тисяч сто вісімдесят чотири) грн. 07 коп. впродовж тридцяти шести місяців по 10477 (десять тисяч чотириста сімдесят сім) грн. 34 коп. щомісячно з дня набрання даною постановою законної сили.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Харченко С.В.