Постанова № 40448992, 03.07.2014, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2014 р. Справа № 804/4111/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Павловського Д. П. розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкової вимоги, -

ВСТАНОВИВ:

25 березня 2014р. до суду надійшов даний адміністративний позов, у якому позивач просить: скасувати податкову вимогу Нікопольської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 12.02.2014 року № 138-25, відповідно до якої станом на 11.02.2014 року сума податкового боргу позивача за узгодженими грошовими зобов'язаннями становила 38989,71 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано адміністративним позовом від 25.03.2014 р.

Позивача не заперечував проти розгляду справи у письмовому провадженні.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився був повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи вищевказане, суд ухвалив розглянути справу у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, з урахуванням заперечень до позову судом були встановлені наступні обставини.

У період з 16.07.2013р. по 22.07.2013р. Нікопольською об'єднаною Державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі за текстом відповідач) було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (далі за текстом позивач) за період з 01.01.2012р. по 30.06.2013р. згідно наказу № 821 від 16.07.2013 року, на підставі п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.1 п. 78.1 ет. "8 Податкового Кодексу України.

Згідно акта перевірки від 26.07.2013р. № 2007/172.1960306454 відповідач дійшов висновку, що обсяг виручки позивача від здійснення операцій з поставки товарів у період з 01.01.2012р. по 31.01.2013р. перевищив максимально дозволені для суб'єктів господарювання, які не зареєстровані як платники ПДВ, 300000,00 грн. (без ПДВ).

12.03.2014 року позивачем було отримано від відповідача податкову вимогу № 138-25 від 12.02.2014 року, відповідно до якої станом на 11.02.2014 року сума податкового боргу позивача за узгодженими грошовими зобов'язаннями становить 38989,71 грн., з яких 28971,52 грн., основний платіж з податку на додану вартість, 7922,08 грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи) та 872,01 грн. пені.

Висновки акта перевірки відповідачем зроблені виключно на підставі дослідження Книги обліку доходів та витрат, книги обліку розрахункових операцій, касових стрічок, звітів по РРО, що підтверджується переліком використаних документів.

Також, судом були досліджені письмові докази, а саме: копія витягу з ЄДР, копія податкової вимоги №138-25 від 12.02.2014 р., копія конверта з штрихкодом 5330401483037, копія листа від 30.09.2013р. Щ 269/10/25-171, копія листа від 26.07.2013 №19353/10/172-, копія акта від 26.07.2013 №2007/172.1960306454, копія листа від 19.08.2013 року № 1533/10/17-03-12, копія податкового повідомлення - рішення від 19.08.2013 року № 0007631703, копія розрахунку податкового зобов'язання та штрафних (фінансових) санкцій.

Відповідно заперечення до позову перевіряючи особи зробили висновок, що на підставі вищезазначеного акту перевірки Нікопольською ОДПІ були винесене податкове повідомлення-рішення від 19.08.2013 № 0007631703, яким визначено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 36 894,40 грн. (основний платіж - 28 971,52 грн., штрафні санкції - 7 922,88 грн.).

Дане податкове повідомлення-рішення (а також розрахунок податкового зобов'язання та штрафних (фінансових) санкцій) було надіслано на адресу ФОП ОСОБА_2 поштою та повернулося «за закінченням терміну зберігання». Тобто, в даному випадку, відповідач вважає, що відповідно до пункту 58.3 статті 58 ПК України вищезазначене податкове повідомлення-рішення вважається врученим платнику податків - ФОП ОСОБА_2

Так, відповідно до п. 181.1 стп.181 ПК України у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300 000 гривень (без) урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку в органі державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місце проживання), крім особи, яка є платником єдиного податку.

Таким чином, з наведеної вище норми акту регулювання податкових правовідносин вбачається, що обов'язок особи зареєструватись як платник податку на додану вартість в органах державної податкової служби, а також нараховувати, утримувати і сплачувати податок на здану вартість, виникає з моменту коли загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів, що сплачена такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, без урахування податку на додану вартість, сукупно перевищує 300000,00.

Пункт 183.10 ст. 183 ПК України визначає, що будь-яка особа яка підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку,і у випадках та в порядку, передбачених цією статтею, не подала до органу державної податкової служби реєстраційну заяву, несе відповідальність за не нарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

Відповідно до п. 188.1 ст. 188 ПК України, база оподаткування операцій з постачання, товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість).

Таким чином, базою оподаткування операцій з постачання товарів ПДВ є договірна (ринкова) ціна товару, за виключенням ПДВ.

В подальшому, постачальник, на підставі п. п. 194.1.1 п. 194.1 ст. 194 ПК України, визначає податок від бази оподаткування та додає його до ціни товарів.

Отже, якщо особа здійснює господарську діяльність з постачання товарів і при цьому є і платником податку на додану вартість, сформована ним остаточна договірна (ринкова) ціна товару завжди буде включати 20 відсотків податку на додану вартість (за виключенням випадків, якщо такий суб'єкт господарювання здійснює операції, які не є об'єктами оподаткування, звільнених від оподаткування, та операції, до яких застосовується нульова ставка податку).

Тому, виходячи з положення п. 181.1. ст. 181 ПК України необхідно визначати за кожні наступні 12 календарних місяців не лише загальну суму від здійснення операцій з постачання товарів позивачем, але й встановити чи містять ціни товарів, що поставляються позивачу, податок на додану вартість та чи був такий непрямий податок сплачений споживачами в складі ціни товарів, що поставляються позивачем. За наявності підтвердження вказаних обставин, податок повинен бути обов'язково вирахуваний із загальної суми операцій з постачання товарів, оскільки в такому випадку сума податку на додану вартість, сплаченого позивачем, не мс * е оути віднесена ним до податкового кредиту, з тих підстав, що позивач не є платником податку на додану вартість.

Як випливає з акту перевірки, за період з лютого 2012 р. по січень 2013 р., тобто за 12 послідовних місяців, обсяг операцій з постачання позивачем товарів, які є об'єктом оподаткування, становить нібито 304100,25грн., тобто з перевищенням граничної суми на - 4100,25 грн.

Загальна сума кошів від здійснення операцій з постачання позивачем товарів у розмірі 304100,25 грн. за період з лютого 2012 р. по січень 2013 р., була розрахована відповідачем виходячи лише з Книги обліку доходів та витрат, Книги обліку розрахункових операцій, касових стрічок, звітів про використання реєстраторів розрахункових операцій.

Виходячи з позиції податкового органу, позивач зобов'язаний був до 10.02.2013 року подати до податкового органу заяву про реєстрацію платником податку на додану вартість та подати до ОДПІ податкові декларації з ПДВ задекларувавши податкові зобов'язання з ПДВ у сумі 28971,52 грн., у тому числі: за березень 2013р. - 9967,43 грн., за квітень 2013р. - 6217,64 грн., за травень 2013р. - 6049,30 грн., за червень 2013р. - 6737,15 грн. (стор. 8 акта, таблиця №5, стор. 9 акта таблиця №6).

Податкове повідомлення-рішення про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 38989,71 грн. в тому числі за основним платежем 28971,52грн., (штрафними фінансовими) санкціями у сумі 7922,88 грн. і пенею у сумі 872,01 грн. на підставі висновків викладених в акті перевірки податковим органом не приймалось та позивачу не надсилалося.

Відповідач, під час розрахунку суми оподаткованих операцій з поставки товарів (послуг) протягом останніх 12 календарних місяців, не виконав вимоги п. 181.1. ст. 181 ПК України, оскільки не вирахував податок на додану вартість із загальної суми від здійснення операцій з постачання товарів, внаслідок чого ОЛПІ прийшла до помилкового висновку про перевищення позивачем встановленої цією нормою граничної суми у 300000 грн.

Отже, висновки контролюючого органу в акті перевірки про те, що позивач зобов'язаний був зареєструватись платником податку на додану вартість до 10.02.2013р., подавши реєстраційну заяву та сплачувати податок на додану вартість - не відповідає вимогам п. 181.1. ст. 181 ПК України, оскільки загальна сума від здійснення операцій з постачання позивачем товарів та сплачена йому, без урахування податку на додану вартість, за період з лютого 2012 р. по січень 2013 p., сукупно не перевищувала 300000,00 грн.

Крім того, пунктом 58.1 статті 58 Податкового кодексу України визначено, що у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Податкове повідомлення-рішення містить підстави для такого нарахивання податкового зобов'язання; посилання на норму цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок грошових зобов'язань платника податків; сими грошового зобов'язання, що повинен сплатити платник податки; граничні строки сплати грошового зобов'язання та/або строки виправлення платником податків показників податкової звітності; попередження про наслідки несплати грошового зобов'язання або внесення виправлень до показників податкової звітності в установлений строк; граничні строки, передбачені цим Кодексом для оскарження податкового повідомлення-рішення.

До податкового повідомлення-рішення додається розрахунок податкового зобов'язання та штрафних (фінансових) санкцій.

Форма та порядок надіслання податкового повідомлення- рішення і розрахунку грошового зобов'язання визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику.

Відповідно до вимог пункту 86.8 статті 86 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення приймається керівником контролюючого органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Таким чином, контролюючий орган викладає в акті перевірки власні суб'єктивні висновки щодо зафіксованих обставин, та, в подальшому, приймає відповідні податкові повідомлення - рішення на підставі такого акту.

Після проведення позапланової виїзної документальної перевірки відповідачем був наданий лист від 30.09.2013р. за №269/10/25-171, який містив попередження про обов'язковість реєстрації як платника ПДВ у зв'язку з тим, що згідно звітів по РРО за останні 12 сукупних місяців сума загального оподатковуваного доходу становила 304100,35 грн.

При цьому податкове законодавство не визначає і не використовує поняття (словосполучення) «останні 12 сукупних місяців», а пунктом 181.1 ст.181 ПК України визначений період - «протягом останніх 12 календарних місяців» для встановлення сукупного перевищення загальної суми 300000 грн. від здійснення операцій з постачання товарів/послуг.

Тобто, після спливу двох місяців після складання акта перевірки від 26.07.2013р. відповідач листом повідомив позивача

про настання обставин, передбачених п.181.1. ст. 181 ПК України, які є підставою для реєстрації особи як платника податку на додану вартість, а про визначення грошових зобов'язань податковим повідомленням-рішенням у листі не повідомлялось, як і не повідомлялось про наявність податкового боргу у сумі 38989,71 грн.

Відповідно до п. 58.3. ст. 58 ПК України податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її законному представникові або надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого її місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг. У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення. У разі якщо вручити податкове повідомлення-рішення неможливо через помилку, допущену контролюючим органом, податкове повідомлення-рішення вважається таким, що не вручено платнику податків.

Враховуючи те, що грошові зобовязання у сумі 28971,52 грн. не визначались контролюючим органом у податковому повідомленні-рішенні та податкове повідомлення-рішення позивачу не вручалося (не надсилалося), а відповідно, грошові зобовязання у сумі 28971,52 грн. та штраф у розмірі 7922,88 грн. і пеня 872,01 грн. не узгоджені, то вони відповідно до п.п. 14.1.175 п. 14.1. ст. 14 ПК України не визнаються податковим боргом.

Відповідно до ст. 14 Податкового кодексу України податкова вимога - письмова вимога органу державної податкової служби до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

Згідно підпункту 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України сума грошового зобовязання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобовязання, є податковим боргом.

Згідно п. 59.1 ст. 59 ПК України У разі коли платник податків не сплачує узгодженої сими грошового зобов'зізання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно п. 59.3 ст. 59 ПК України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.

Оскільки податкове повідомлення-рішення, яке б містило суму грошового зобов'язання 38989,71 грн., що повинен сплатити платник податку та граничні строки сплати такого грошового зобов'язання, відповідач не надсилав позивачу то, відповідно, не настав строк для процедури узгодження грошового зобов'язання, а тому не настав строк для надсилання податкової вимоги.

Пунктом 59.4.статті 54 Податкового Кодексу України передбачено надсилання податкової вимоги без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення лише платникам, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки.

Згідно підпункту 16.1.4. пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Оскільки податкова вимога складена на неузгоджені грошові зобов'язання, то це протирічить положенням п.57.3 ст. 57 та п.59.1 ст. 59 Податкового кодексу України і вона підлягає скасуванню.

Отже, висновки викладені в акті перевірки прямо суперечать нормам чинного законодавства та є незаконними.

У зв'язку з вище наведеним суд вважає, що висновки відповідача в формуванні податкової вимоги № 138-25 не обґрунтовані та не відповідають дійсності.

Виходячи з вищевикладеного, суд доходить висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню, цілком правомірними та відповідають чинному законодавству, і позивачем було доведено їх правомірність.

Керуючись ст.ст.158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов - задовольнити повністю.

Скасувати податкову вимогу Нікопольської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 12.02.2014 року № 138-25, відповідно до якої станом на 11.02.2014 року сума податкового боргу позивача за узгодженими грошовими зобов'язаннями становила 38989,71 грн.

Присудити на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України у сумі 73 (сімдесят три) грн.08 коп.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна, скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Д.П. Павловський