Вирок № 40448558, 08.09.2014, Охтирський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 583/97/14-к

1-кп/583/29/14

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" вересня 2014 р. Охтирський міськрайонний суд Сумської області у складі:

головуючого - судді Соколової Н.О.,

з участю секретаря судового засідання Марченко О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Охтирка кримінальне провадження, що зареєстроване в Єдиному реєстрі досудових розслідувань 03.05.2013 року за №12013200060000766 про обвинувачення

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, уродженця с.Мельники Липоводолинського району Сумської області, українця, громадянина України, освіта вища, одруженого, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, -

з участю сторін кримінального провадження:

прокурора Овчаренко Ю.М.,

потерпілого ОСОБА_2,

представника потерпілого ОСОБА_3,

обвинуваченого ОСОБА_1,

захисника ОСОБА_4,

ВСТАНОВИВ:

03.05.2013 року, близько 17 год. 00 хв. ОСОБА_1, керуючи легковим автомобілем НОМЕР_2 та рухаючись по автодорозі с.Стара Іванівка - с.Піски Охтирського району у напрямку с.Піски, порушив вимоги п. 12.3 «Правил дорожнього руху України», згідно з якими у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди, в результаті чого, допустив зіткнення із мопедом «Еріскей» під керуванням водія ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, який рухався у зустрічному йому напрямку в напрямку с.Стара Іванівка.

В результаті ДТП, згідно з висновком судово-медичної експертизи № 248 від 13.08.2013 року, потерпілий ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження у вигляді відкритого уламкового перелому середньої третини обох кісток лівої гомілки з великим зміщенням, яке відноситься до тяжких тілесних ушкоджень.

Згідно з висновком судово-автотехнічної експертизи № 74 від 03.07.2013 року, в діях водія автомобіля НОМЕР_2 ОСОБА_1 вбачаються невідповідності вимогам п. 12.3 Правил дорожнього руху України», які знаходяться в прямому причинному зв'язку з виникненням даної події. Водій автомобіля НОМЕР_2 ОСОБА_1 в даній дорожній ситуації мав технічну можливість уникнути даної дорожньо-транспортної пригоди шляхом вибору швидкісного режиму, який би забезпечував здійснення постійного контролю за рухом транспортного засобу та вміло керувати ним при здійсненні руху.

Обвинувачений в судовому засіданні свою вину не визнав та пояснив, що він 03.05.2013 року, близько 17.00 год. на автодорозі с.С.Іванівка-с.Піски рухався на своєму автомобілі. Пасажиром була дружина. Минувши поворот, на заокругленні дороги, обвинувачений побачив, що посередині дороги назустріч рухався мопед. Автомобіль рухався з права дороги зі швидкістю 50-60 км/год. Мопед рухався 40-60 км/год. Далі мопед переїхав на праве узбіччя по відношенню до обвинуваченого, обвинувачений зменшив швидкість до 5-10 км/год., а мопед продовжував рухатись з тою ж швидкістю. Потім мопед за 5-8 м до обвинуваченого почав пересікати дорогу на своє узбіччя. Побачивши це, обвинувачений зупинив автомобіль і трапилось зіткнення. Обвинувачений вийшов з машини, побачив, що ОСОБА_2 лежить головою до автомобіля з переламаною ногою, мопед лежав впоперек дороги. Пасажир мопеда ОСОБА_5 сидів навшпиньки за узбіччям. Побачивши, що сталося, обвинувачений зателефонував ОСОБА_6 та сказав, що сталося ДТП, щоб він привіз фельдшера. Після того, мимо автомобіля з правої сторони проїжджав на тракторі ОСОБА_7, не зупиняючи трактора, він запитав чи викликали «швидку» і поїхав далі. Зразу за ОСОБА_7 приїхав ОСОБА_6, привіз фельдшера, яка почала надавати допомогу. Для того, щоб надати ОСОБА_2 медичну допомогу, обвинувачений відтягнув мопед, який заважав це зробити. Обвинувачений разом з фельдшером ОСОБА_8 та дружиною надавали допомогу, а ОСОБА_6 викликав «швидку допомогу». Через 20-30 хв. Приїхала «швидка допомога». ОСОБА_5 повідомив, що йому допомога не потрібна. Було зрозуміло, що ОСОБА_5 був нетверезий. Працівники «швидкої» запитали, чи викликали міліцію, на що ОСОБА_2 і ОСОБА_5 кричали, що не треба міліції. Обвинувачений викликав міліцію. «Швидка» поїхала. Коли приїхали працівники міліції, автомобіль залишався на місці. Мопед вдарився лівою частиною, вдарився картером і звідти витекло масло, слід від якого ще довго залишався, також залишався слід від мопеда. У мопеді були відсутні гальма. Просив суд застосувати відносно нього ЗУ «Про амністію» у зв'язку з наявністю на його утриманні неповнолітньої дитини. При визначенні розміру шкоди просив врахувати ступінь вини обох водіїв.

Проте, вина обвинуваченого повністю доведена зібраними доказами.

Так, потерпілий ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснив, що 03.05.2013 року він разом з ОСОБА_5 їхав на належному ОСОБА_5 мопеді з м.Охтирка в с.С.Іванівка по своїй правій стороні дороги не змінюючи напрямку руху. Потерпілий був за кермом. З-за повороту вискочила машина та відбулося зіткнення. Після удару потерпілий спробував встати, але не зміг. У мопеді дійсно були несправні гальма. Потерпілий алкоголь не вживав. Щоб обвинувачений переставляв автомобіль, потерпілий не бачив. «Швидка допомога» приїхала швидше, ніж слідча оперативна група. Внаслідок ДТП потерпілий тривалий час знаходився на лікуванні, одержав тяжкі тілесні ушкодження, став інвалідом II групи, тому заявив цивільний позов з уточненнями і доповненнями на суму 128460,46 грн., з них: 11484,67 грн. майнової шкоди, 80000 грн. моральної шкоди, 36174,60 втрачений заробіток, 303,19 грн. - транспортні витрати, 498 грн. благодійні внески, які просить стягнути з обвинуваченого. Не заперечував проти застосування до обвинуваченого ЗУ «Про амністію».

Представник потерпілого в судовому засіданні не заперечував проти застосування до обвинуваченого ЗУ «Про амністію». Просив задовольнити позовні вимоги, стягнути шкоду з обвинуваченого, оскільки він не повідомив страхову компанію про ДТП. Також зазначив, що на його думку вина потерпілого складає 10%.

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні пояснила, що вона є дружиною обвинуваченого. 03.05.2013 року вона їхала разом з чоловіком у м.Охтирку по своїй стороні дороги. На заокругленні дороги, метрів за 35, свідок побачила серед дороги мопед, потім водій звернув на ґрунтову дорогу. Потім метрів за 8 від автомобіля, мопед знову почав пересікати дорогу вліво, відбулося зіткнення. На момент зіткнення автомобіль уже стояв. Мопед лежав на узбіччі, потерпілий ОСОБА_2 лежав на узбіччі, в нього була зламана нога. ОСОБА_5 сказав, що в нього все в порядку. Чоловік подзвонив ОСОБА_6, який одразу приїхав і привіз фельдшера.

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснила, що вона є завідуючою фельдшерсько-акушерського відділу в с.С.Іванівка. 03.05.2013 року надавала потерпілому ОСОБА_2 невідкладну допомогу, доки не приїхала «швидка». ОСОБА_9 допомагав надавати допомогу. Машина обвинуваченого стояла по центру дороги.

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснив, що він є головою С.Іванівської сільської ради. 03.05.2013 року йому подзвонив ОСОБА_9 і сказав, що потрапив у ДТП. Через 3 хвилини він приїхав на місце події, взявши із собою фельдшера. Коли приїхав, побачив, що на узбіччі лежать хлопці. Машина стояла повернута в напрямку Охтирки, приблизно посередині дороги. Одразу фельдшер та обвинувачений почали надавати допомогу, а свідок викликав «швидку допомогу».

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснив, що 03.05.2013 році він разом з ОСОБА_2 їхали з м.Охтирка 30 км/год. Доїжджаючи до с.С.Іванівка, на заокругленні дороги, з-за повороту виїхала машина лоб в лоб, яка рухалась швидше за мопед. ОСОБА_2 як міг ухилявся, але зачепив своєю лівою стороною ліву фару автомобіля. Удар був за 1,5 м від лівого узбіччя по напрямку руху автомобіля. Свідок перелетів через машину та втратив свідомість, коли прийшов до тями, машина стояла на іншій стороні, а поряд стояв трактор ОСОБА_7. ОСОБА_9 в цей час викликав по телефону ОСОБА_6. Тоді почали з'їжджатися люди. Приїхала «швидка» та забрала ОСОБА_2 та свідка. Мопед належить свідку, за кермом був ОСОБА_2.

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснив, що 03.05.2013 року він їхав із с.С.Іванівка, на виїзді із села до повороту, побачив автомобіль «Жигулі», ззаду за автомобілем лежав чоловік, з машини вискочив ОСОБА_9 і кудись дзвонив. Далі перед автомобілем лежав скутер з лівої сторони, також сидів хлопець і тримався за ногу. Машина знаходилась на зустрічній смузі руху, тому машину об'їхав з правої сторони, тобто по своїй смузі руху. Під час проведення слідчого експерименту виставив автомобіль так, як він стояв.

Винуватість обвинуваченого також підтверджується письмовими доказами.

Зокрема, як вбачається з протоколу огляду місця події від 03.05.2013 року, на заокругленні дороги орієнтовно в 200-300 м від краю с.С.Іванівка в напрямку до с.Піски сталося зіткнення мопеда та автомобіля. На місці пригоди виявлено сліди кочення на правому узбіччі у вигляді однієї копії без чіткого відмежування країв, без відображення протектора у вигляді дуги. Також виявлені мастила на відстані 20 см від лівого краю проїзної частини на узбіччі зліва на ділянці розміром приблизно 40*30 см. На куті лівого переднього крила автомобіля виявлені сліди, схожі на кров. На відстані 3,4 м від орієнтиру виявлено початок осипу лакофарбового покриття та пластмасових деталей з декоративних предметів лівого переднього крила та лівих передніх дверей автомобіля (т. 1 а.с. 96-100).

Як вбачається з протоколу огляду та затримання транспортного засобу від 03.05.2013 року (т. 1 а.с. 116) та протоколу огляду предмету від 23.05.2013 року (т. 1 а.с. 117-118) автомобіль НОМЕР_3 має механічні ушкодження: деформація лівого переднього крила, тріщини переднього лобового скла, деформація даху, деформація лівого переднього колеса, розрив покришки лівого переднього колеса.

Відповідно до протоколу огляду та затримання транспортного засобу від 07.05.2013 року (т. 1 а.с. 119) та протоколу огляду предмета від 23.05.2013 року (т. 1 а.с. 120) мопед марки «Еріскей» має механічні ушкодження: деформація лівої частини двигуна, панель приборів, сидіння, задній амортизатор зліва, ліва опорна ніжка, переднє крило.

При проведенні слідчого експерименту з обвинуваченим ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 124-127, т. 2 а.с. 19-22), з свідком ОСОБА_5 (т. 1 а.с. 128-131), з свідком ОСОБА_7 (т. 1 а.с. 133-136), потерпілим ОСОБА_2 ( т. 2 а.с. 23-28) останні розказали та показали про обставини ДТП, ці показання є аналогічні даним ними в судовому засіданні.

Відповідно до висновку експерта (т. 1 а.с. 143-144) № 248 від 30.07.2013 року, ОСОБА_2 було завдано тяжких тілесних ушкоджень, можливо за обставин, викладених в постанові про призначення експертизи.

Відповідно до висновку експерта № 74 від 03.07.2013 року (т. 1 а.с. 146-155) показання свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_7 суперечать виявленій в ході огляду місця події слідовій картині.

Крім цього, показання цих свідків про зміну положення автомобіля, суперечать показанням самого потерпілого, який зазначав про те, що свідомість він не втрачав та до приїзду «швидкої» не бачив, щоб автомобіль хтось переставляв.

Таким чином, суд визнає недостовірними покази свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_7 про те, що обвинувачений переставляв автомобіль після ДТП та не може покласти їх в основу вироку.

Відповідно до висновку експерта № 74 від 03.07.2013 року (т. 1 а.с. 146-155) показання водія автомобіля не суперечать виявленій в ході огляду місця події слідовій картині.

Відповідно до висновків експертизи, в даній дорожній ситуації водій автомобіля ВАЗ-21063 повинен був діяти згідно з вимогами пункту 12.3 Правил дорожнього руху України. За наданих на дослідження вихідних даних, водій автомобіля ВАЗ-21063 мав технічну можливість попередити зіткнення транспортних засобів. В діях водія автомобіля ВАЗ-21063 вбачаються невідповідності вимогам пункту 12.3 Правил дорожнього руху України, які знаходяться в прямому причинному зв'язку з виникненням даної події. В даній дорожній ситуації водій мопеда «Еріскей» повинен був діяти згідно з вимогами пунктів 2.3 «а»; 31.1; 31.4; 31.4.1 «а»; 10.1; 11.3 Правил дорожнього руху Україні. За наданих на дослідження вихідних даних, водій мопеда «Еріскей», з технічної точки зору, мав можливість уникнути зіткнення з автомобілем ВАЗ-21063 шляхом виконання вимог пунктів 10.1; 11.3 Правил дорожнього руху України. В діях водія мопеда «Еріскей» вбачаються невідповідності вимогам пунктів 2.3 «а»; 31.1; 31.4; 31.4.1 «а»; 10.1; 11.3 Правил дорожнього руху України, із яких невідповідності вимогам пунктів 10.1; 11.3 Правил дорожнього руху України, з технічної точки зору, знаходяться в прямому причинному зв'язку з виникненням даної події.

Висновок додаткової судової автотехнічної та транспортно - трасологічної експертизи № 6422/8191 від 23.07.2014 року (т. 2 а.с. 45-61) щодо порушень правил дорожнього руху водіями та перебування таких порушень у прямому причинному зв'язку з подією є аналогічними з висновками вищезазначеної експертизи.

Відповідно до висновку експерта № 108 від 28.10.2013 року (т. 1 а.с. 160-163). Автомобіль ВАЗ 21063 д.н. НОМЕР_4 та мопед «Еріскей» контактували між собою передніми лівими частинами. В момент первинного контакту кут взаємного розташування між повздовжніми вісями транспортних засобів складав близько 165-180 град., розгорнутий ліворуч відносно напрямку руху автомобіля НОМЕР_5. Виходячи зі слідової картини, зафіксованої під час огляду місця події та механічних пошкоджень транспортних засобів, - місце зіткнення автомобіля НОМЕР_5 та мопеда «Еріскей» розташоване на смузі руху автомобіля, в районі зони осипу лакофарбового покриття.

Відповідно до довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією № 585971 від 19.08.2013 р. (т. 1 а.с.25) потерпілому встановлена II група інвалідності до 19.08.2014 року.

Не визнання вини обвинуваченим суд розцінює як обраний спосіб захисту від покарання за скоєний злочин.

Таким чином, з огляду на докази, зібрані під час досудового слідства та в судовому засіданні, суд вважає винуватість підсудного ОСОБА_1 у вчиненні ДТП та спричиненні тяжких тілесних ушкоджень потерпілому доведеною та його дії необхідно кваліфікувати за ч.2 ст.286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяли потерпілому тяжке тілесне ушкодження.

Суд вважає необхідним виключити з обвинувачення за ч. 2 ст. 286 КК України посилання на порушення експлуатації транспортного засобу, оскільки при розгляді справи не знайшов свого підтвердження той факт, що при вчиненні кримінального правопорушення мало місце порушення правил експлуатації транспорту ОСОБА_1, що полягати в недотриманні обвинуваченим технічних умов експлуатації транспортного засобу, тобто у порушенні порядку перевезення пасажирів, у неправильному завантаженні, укладення і закріплення вантажів, у експлуатації технічно несправним транспортним засобом, тощо.

При обранні обвинуваченому виду і міри покарання, суд враховує ступінь тяжкості скоєного злочину, який є тяжким злочином, особу обвинуваченого, який раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, позитивно характеризується за місцем проживання, не перебуває на обліку у лікаря-нарколога та психіатра, ніде не працює.

Обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання, судом не встановлено.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що обвинуваченому слід обрати міру покарання у виді позбавлення волі, але, враховуючи, що його виправлення можливе без відбування покарання, суд вважає доцільним застосувати ст. 75 КК України і звільнити його від відбування призначеного покарання з випробуванням.

Крім того, суд вважає можливим не застосовувати додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, так як обвинувачений тривалий час керує транспортним засобом, правопорушень не скоював, до адміністративної відповідальності не притягався. Крім того, суд враховує той факт, що потерпілим також було допущено порушення Правил Дорожнього руху України.

На підставі п. «в» ст.1 Закону України «Про амністію у 2014 році» від 08.04.2014 року суд вважає необхідним звільнити ОСОБА_1 від його відбування за згодою обвинуваченого як особу, яка на день набрання чинності цим Законом має дітей, яким не виповнилося 18 років, а саме ОСОБА_1 має сина ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_6 (т. 2 а.с. 66).

Відповідно до ч. 2 ст. 127 КПК України, шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Відповідно до ст.1206 ЦК України особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину.

Таким чином цивільний позов старшого прокурора Охтирської міжрайонної прокуратури про стягнення з обвинуваченого на користь управління фінансів Охтирської міської ради коштів у сумі 1813 грн. 27 коп. за лікування потерпілого, підлягає до повного задоволення, оскільки в судовому засіданні доведено, що фактичне лікування потерпілого від злочину здійснювала Охтирська центральна районна лікарня. Затрати лікарні на лікування потерпілого становлять вказану суму.

Що стосується цивільного позову потерпілого ОСОБА_2 про стягнення на його користь матеріальної шкоди та моральної шкоди, то він підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Згідно з ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч.2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Заявлена цивільним позивачем до стягнення сума матеріальної шкоди в розмірі 11484,67 грн. повністю підтверджується наявними у матеріалах справи рахунками, накладними та квитанціями на придбання медичних препаратів, виробів медичного призначення. (т. 1 а.с. 200, 202-215, 219-220, 251-252, т. 2 а.с. 30).

За таких обставин, матеріальна шкода, завдана потерпілому становить 11484,67 грн.

Відповідно до вимог ст.1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (стартовим відшкодуванням).

Як вбачається з полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (т. 1 а.с. 115) цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 була застрахована в НАСК «Оранта». Представник надав до суду письмове заперечення, в якому заявлених потерпілим позовних вимог не визнав, зазначивши, що завдану внаслідок ДТП шкоду має відшкодувати обвинувачений, оскільки страховик через неповідомлення підсудним у встановленому законом порядку про страховий випадок відповідно до Закону "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" звільнений від обов'язку відшкодувати завдану шкоду.

Таке твердження представника страховика є слушним, оскільки, як зазначив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ в абз.4 п.16 постанови №4 від 01 березня 2013 року, у разі невиконання особою, відповідальність якої застрахована, обов'язку письмового надання страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, шкода відшкодовується завдавачем шкоди.

Такі ж вимоги встановлено й пунктом 33.1.4. статті 33 Закону «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов'язок, він має підтвердити це документально.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду України висловленої в постанові від 24.12.2010 року в справі №6-1цс10 у разі невиконання страхувальником без поважних причин обов'язків, передбачених ст.ст. 22,32 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», він позбавляється права на відшкодування шкоди за його винні дії страховиком у порядку, визначеному ст. 1194 ЦК України.

Відповідно до п.5 ч.1 ст. 991 ЦК України та п.5 ст. 26 Закону «Про страхування» підставою для відмови страховика у здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування є несвоєчасне повідомлення страхувальником про настання страхового випадку без поважних на те причин або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків.

ОСОБА_1 об'єктивно не спростував заперечення «Оранти» про те, що він в установлений законом строк (або навіть взагалі) виконав обов'язок щодо повідомлення страховика про дорожньо-транспортну пригоду. Не надано доказів про те, що неповідомлення страховика про ДТП зумовлено поважними причинами.

Вказані вимоги цивільним відповідачем виконані не були, відтак у страховика не було можливості скласти страховий акт, а отже і немає підстав для виплати ним страхового відшкодування, таким чином, майнова та моральна шкода повинна бути стягнута з винного.

Відповідно до ч.1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно роз'яснень, які містяться у п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Враховуючи глибину душевних страждань, а також вимоги розумності і справедливості, суд вважає, що потерпілому завдано моральної шкоди на суму 10000 грн.

Згідно з вимогами ст. 1195 ЦК України, фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо. У разі каліцтва або іншого ушкодження здоров'я фізичної особи, яка в момент завдання шкоди не працювала, розмір відшкодування визначається виходячи з розміру мінімальної заробітної плати.

Згідно ч. ч. 1 та 3 ст. 1197 ЦК України розмір втраченого фізичною особою внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров'я заробітку (доходу), що підлягає відшкодуванню, визначається у відсотках від середнього місячного заробітку (доходу), який потерпілий мав до каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, з урахуванням ступеня втрати потерпілим професійної працездатності, а за її відсутності - загальної працездатності.

Середньомісячний заробіток (дохід) обчислюється за бажанням потерпілого за дванадцять або за три останні календарні місяці роботи, що передували ушкодженню здоров'я або втраті працездатності внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров'я. Якщо середньомісячний заробіток (дохід) потерпілого є меншим від п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, розмір втраченого заробітку (доходу) обчислюється виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати.

Тимчасова непрацездатність має тимчасовий зворотний характер під впливом лікування та реабілітаційних заходів, триває до відновлення працездатності або встановлення групи інвалідності, а в разі інших причин - до закінчення причин відсторонення від роботи.

Тимчасова непрацездатність застрахованих осіб засвідчується листком непрацездатності.

Про це йдеться в Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженої Наказом Міністерства охорони здоров'я України 13.11.2001 N 455, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 4 грудня 2001 р. за N 1005/6196.

Встановлено, що листок непрацездатності потерпілому не видавався медичною установою.

19.08.2013 року ОСОБА_2 встановлена друга група інвалідності за загальним захворюванням (т. 1 а.с.25), тобто настала стійка втрата працездатності.

Не зважаючи на відсутність листа непрацездатності, який є документом, що підтверджує тимчасову непрацездатність особи, матеріали справи ( т. 1 а.с. 45, 251-252, т. 2 а.с 1, 30) свідчать про те, що ОСОБА_2 був тимчасово не працездатним з 03.05.2013 року (дата ДТП) до 19 серпня 2013 року.

Разом з тим, суд не може погодитись з вимогами позивача про стягнення на його користь втраченого заробітку у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності за період після 19 серпня 2013 року, коли виникли інші підстави для відшкодування шкоди, пов'язаної зі стійкою втратою працездатності, які не були заявлені у позові та не розглядались судом.

Визначення відсотків втрати працездатності передбачено «Порядком встановлення медико-соціальними експертними комісіями ступеня стійкої втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким заподіяно ушкодження здоров'я», затвердженого Наказом Міністерства охорони здоров'я України 05.06.2012 № 420, зареєстрованого у МінЮсті 16 серпня 2012 р. за № 1387/21699, п. 1.9 зазначає, що за наявності у потерпілого наслідків, спричинених травмами або професійними захворюваннями, ступінь втрати професійної працездатності встановлюється:

при І групі інвалідності - не вище 100%

при ІІ групі інвалідності не вище 85 %

при ІІІ групі інвалідності - не вище 65 %.

Згідно з довідкою ПП «ОСОБА_13» (т.1, 44) заробіток потерпілого за січень-квітень 2013 року, тобто за 4 місяці, склав 2444 грн., що є менше п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, тому розмір втраченого заробітку слід обчислювати, виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати.

Розмір мінімальної заробітної плати на 1 січня 2013 року становить 1147 грн., а не 1218 грн., як зазначає потерпілий.

Таким чином, сума втраченого заробітку за період з 03.05.2013 року до 19.08.2013 складає 13247,85 грн. ( 1147*5=5735*66%= 3785,10*3,5 місяці).

Позовні вимоги в частині витрат на транспорт підтверджені частково, в сумі 303,19 -26-26= 251, 19 грн., оскільки квитки на автобус (т. 1 а.с. 217) не є належним доказом про сплату особою коштів.

Позовні вимоги в частині стягнення добровільних пожертв не підлягають задоволенню. Благодійні внески в лікувальні установи здійснюються на підставі Закону України від 16 вересня 1997 року «Про благодійництво та благодійні організації», відповідно до якого благодійництво - добровільна безкорислива пожертва фізичних та юридичних осіб у поданні набувачам матеріальної, фінансової, організаційної та іншої благодійної допомоги, а благодійна організація - недержавна організація, головною метою діяльності якої є здійснення благодійної діяльності в інтересах суспільства або окремих категорій осіб згідно із цим Законом. Тобто такі витрати не є обов'язковими, які б підлягали відшкодуванню.

Відповідно до ч.2 ст.1193 ЦК України якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого, та в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом.

Суд вважає, що потерпілий, зважаючи на численні порушення правил дорожнього руху, в тому числі і керування несправним транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, допустив грубу необережність, що є підставою для зменшення розміру відшкодування.

Відповідно до результату токсикологічного дослідження № 117 від 07.05.2013 року (т. 1 а.с. 123) у ОСОБА_12 виявлено етанол в крові в концентрації 0,7 %.

Як встановлено в судовому засіданні, обвинуваченим порушений один пункт Правил дорожнього руху, а потерпілим порушено два пункти Правил дорожнього руху, які знаходяться у прямому причинному зв'язку з ДТП.

Зважаючи на наведене, суд вважає, що ступінь вини обвинуваченого у ДТП становить 33%, а потерпілого - 67 %.

З урахуванням викладеного суд вважає за необхідне зменшити розмір матеріальної шкоди, що підлягає відшкодуванню 11484,67 грн. * 33% = 3789,94 грн., моральної шкоди 10000 грн. * 33% = 3300 грн., втраченого заробітку 13247,85* 33 % = 4371,79 грн., транспортні витрати 251,19 грн. * 33 % = 82,89 грн., загальна сума відшкодування: 3789,94+3300+4371, 79+82,89=11544,62 грн.

Відповідно до ч.2 ст. 124 КПК України, з обвинуваченого на користь держави необхідно стягнути витрати за проведення експертиз.

Долю речових доказів вирішити в порядку ст.. 100 КПК України,

Керуючись ст.ст.349, 370, 374 КПК України, суд, -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортними засобами.

Застосувати до ОСОБА_1 ст. 75 КК України і звільнити його від відбування покарання з випробуванням та встановленням іспитового строку на 1 (один) рік 6 місяців.

Міру запобіжного заходу до вступу вироку в законну силу не застосовувати.

Звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання на підставі п. «в» ст.1 Закону України «Про амністію у 2014 році» від 08.04.2014 року.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь управління фінансів Охтирської міської ради (42700, м.Охтирка, вул.Петровського, 3, Отримувач місцевий бюджет м.Охтирка, код податку 24060300, код отримувача 37981563, банк отримувача ГУ ДКСУ в Сумській області, код банку 837013, р/р 31410544700006) кошти у сумі 1813 грн. 27 коп. за лікування потерпілого від кримінального правопорушення.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування матеріальної, моральної шкоди, втраченого заробітку та транспортних витрат - 11544,62 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судові витрати за проведення автотехнічної експертизи, повторної автотехнічної експертизи, судово трасологічної експертизи на загальну суму 4098,40 грн..

Речові докази, які передані на зберігання на штрафмайданчик Охтирського МВ УМВС України в Сумській області: автомобіль НОМЕР_6 повернути ОСОБА_1, мопед «Еріскей» без державного реєстраційного знаку повернути ОСОБА_5.

Вирок може бути оскаржено до Апеляційного суду Сумської області через Охтирський міськрайонний суд Сумської області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження у разі відсутності апеляційної скарги.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя Охтирського міськрайонного суду

Сумськоїобласті Н.О.Соколова