Постанова № 40448435, 11.09.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

11 вересня 2014 року № 826/11549/14

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Гарник К.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Марті і Деба" до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії та скасування рішення

ВСТАНОВИВ:

07 серпня 2014 року (відповідно до відмітки служби діловодства суду) Товариство з обмеженою відповідальністю «Марті і Деба» (далі по тексту - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі по тексту - відповідач) в якому просить суд:

- визнати дії Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві по відмові Товариству з обмеженою відповідальність «Марті і Деба» (03151, м. Київ, вул. Ушинського 40, податковий номер: 38674441) у реєстрації його у якості платника ПДВ протиправними;

- скасувати рішення ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 30 липня 2014 року № 15109/10/26-58-18-05-10;

- зобов'язати ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві зареєструвати Товариство з обмеженою відповідальність «Марті і Деба» (03151, м. Київ, вул. Ушинського 40, податковий номер: 38674441), платником податку на додану вартість за підставі абзацу 1 пункту 182.1 статті 182 Податкового кодексу України, шляхом внесення запису до Реєстру платників податку на додану вартість із присвоєнням індивідуального податкового номеру платника податку на додану вартість.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 серпня 2014 року відкрито провадження в адміністративній справі № 826/11549/14, закінчено підготовче провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні на 20 серпня 2014 року.

У судовому засіданні 20 серпня 2014 року представник позивача підтримав позов, просив задовольнити його. Представник відповідача заперечив у повному обсязі.

Керуючись приписами частини 4 статті 122 та частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, надавши можливість присутнім учасникам судового розгляду у повній мірі реалізувати свої процесуальні права, та враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд завершив розгляд справи в порядку письмового провадження.

Після розгляду адміністративного позову та доданих до нього матеріалів, всебічного і повного встановлення всіх фактичних обставин, на яких ґрунтується позов, об'єктивної оцінки доказів, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що 25 липня 2014 року позивач звернувся із заявою про реєстрацію Товариства з обмеженою відповідальністю «Марті і Деба» (03151, м. Київ, вул. Ушинського 40, податковий номер: 38674441) платником податку на додану вартість.

Рішенням Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 30 липня 2014 року № 15109/10/26-58-18-05-10 запропоновано Товариству з обмеженою відповідальністю «Марті і Деба» надати нову заяву про реєстрацію платником податку на додану вартість із зазначенням всіх обов'язкових реквізитів.

Таке рішення контролюючого органу мотивоване тим, що в розділі 4 «Місцезнаходження (місце проживання) платника» позивачем зазначено 03151, м. Київ, вул. Ушинського, буд. 40, але відповідно до проведеної перевірки щодо встановлення місцезнаходження підприємства наявна інформація, що за даною адресою ТОВ «Марті і Деба» не знаходиться, що є порушенням пункту 3.9 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 16 січня 2014 року № 26, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06 лютого 2014 року за № 232/25009.

Вирішуючи адміністративну справу, Окружний адміністративний суд міста Києва зазначає наступне.

Порядок реєстрації платників податку визначений статтею 183 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 183.1 статті 183 Податкового кодексу України будь-яка особа, що підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку, подає до контролюючого органу за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) реєстраційну заяву.

Пункт 183.3 статті 183 Податкового кодексу України встановлює, що у разі добровільної реєстрації особи як платника податку або особи, яка відповідає вимогам, визначеним підпунктом 6 пункту 180.1 статті 180 цього Кодексу, реєстраційна заява подається згідно з пунктом 183.7 цієї статті не пізніше ніж за 20 календарних днів до початку податкового періоду, з якого такі особи вважатимуться платниками податку та матимуть право на податковий кредит і виписку податкових накладних.

Відповідно до пункту 183.7 статті 183 Податкового кодексу України заява про реєстрацію особи як платника податку подається особисто такою фізичною особою або безпосередньо керівником або представником юридичної особи - платника (в обох випадках з документальним підтвердженням особи та повноважень) до контролюючого органу за місцезнаходженням (місцем проживання) особи.

Платники податку, які уклали з відповідним контролюючим органом договір про визнання електронних документів, можуть подати реєстраційну заяву засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Реєстраційна заява про добровільну реєстрацію як платника податку може бути подана державному реєстратору як додаток до реєстраційної картки, що подається для проведення державної реєстрації юридичної особи або фізичної особи - підприємця. Електронна копія реєстраційної заяви, виготовлена шляхом сканування, передається державним реєстратором до контролюючих органів одночасно з відомостями з реєстраційної картки на проведення державної реєстрації юридичної особи або фізичної особи - підприємця згідно із Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців".

У реєстраційній заяві зазначаються підстави для реєстрації особи як платника податку.

Контролюючий орган відмовляє в реєстрації особи як платника податку, якщо за результатами розгляду реєстраційної заяви та/або поданих документів встановлено, що особа або не відповідає вимогам, визначеним статтею 180, пунктом 181.1 статті 181, пунктом 182.1 статті 182 та пунктом 183.7 статті 183 цього Кодексу, або якщо існують обставини, які є підставою для анулювання реєстрації згідно із статтею 184 цього Кодексу.

Підтвердженням відповідності вимогам її. 181.1 ст. 181 та п. 182.1 ст. 182 Податкового Кодексу України є будь-які первинні документи бухгалтерського обліку, що засвідчують факт здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню (акт виконаних робіт, касовий чек, платіжне доручення тощо).

Відповідно до пункту 183.14 статті 183 Податкового кодексу України форми реєстраційної заяви, заяви про анулювання реєстрації, а також положення про реєстрацію платників податку затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику.

Посадовими особами ДПІ при розгляді реєстраційної заяви, відповідно до пункту 3.8 розділу III Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого Наказом Міністерства доходів і зборів України від 16 січня 2014 року за № 26, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06 лютого 2014 року за № 232/25009, проводилась перевірка реєстраційних даних платника податків з Єдиним банком даних про платників податків - юридичних осіб або Реєстру само зайнятих осіб.

Відповідно до пункту 3.9 вищезазначеного Положення якщо в заяві про реєстрацію не зазначені обов'язкові реквізити, надані недостовірні або неповні дані, її не скріплено печаткою заявника (для юридичних осіб, які подали заяву до контролюючого органу у спосіб, визначений в абзаці першому підпункту 1 пункту 3.5 цього розділу), не підписано заявником (для фізичних осіб), відповідальною особою заявника (для юридичних осіб) чи особою, яка має документально підтверджене повноваження щодо підпису реєстраційної заяви від особи, яка реєструється платником ПДВ, відомості про заявника не включені до Єдиного державного реєстру, то протягом 5 робочих днів від дня отримання заяви контролюючий орган звертається до особи з письмовою пропозицією надати нову заяву про реєстрацію (із зазначенням підстав неприйняття попередньої).

Матеріали справи свідчать, що у поданій позивачем реєстраційній заяві встановлено зазначення недостовірних або неповних даних.

Так, за результатами перевірки реєстраційних даних ТОВ «Марті і Деба» виявлено, що в розділі 4 «Місцезнаходження (місце проживання) платника» позивачем зазначено: 03151, м. Київ, вул. Ушинського, буд. 40.

Відповідно до проведеної перевірки щодо встановлення місцезнаходження підприємства встановлено, що за даною адресою ТОВ «Марті і Деба» не знаходиться, що підтверджується довідкою про встановлення фактичного місцезнаходження (місця проживання) платника податків № 1144 від 17 липня 2014 року та повідомленням про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням за формою № 18-ОПП №613 від 23 липня 2014 року.

Як встановлено судом, на підставі вищезазначеного контролюючий орган протягом 5 робочих днів від дня отримання заяви, звернувся до особи з письмовою пропозицією надати нову заяву про реєстрацію (із зазначенням підстав неприйняття попередньої).

Наведене свідчить, що контролюючим органом не відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Марті і Деба» у реєстрації платником податку на додану вартість, а лише, в порядку та межах наданих повноважень, запропоновано звернутись до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві із новою заяву про реєстрацію із зазначенням всіх достовірних та обов'язкових реквізитів.

З огляду на викладене, суд вважає за необхідним зазначити, що спірним правовідносинам, що можуть бути предметом розгляду в адміністративному суді, повинні бути притаманні такі ознаки як порушення прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, що вчинені обов'язково у сфері публічно-правових відносин.

Слід зазначити, що право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб гарантується кожному (в тому числі юридичним особам) статтею 55 Конституції України.

Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Відповідно до частини 2 статті 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Зокрема, юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму (частина 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України).

Пунктом 1 частини 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України конкретизовано, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

В даному випадку лист Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 30 липня 2014 року № 15109/10/26-58-18-05-10 не спричиняє виникнення будь-яких прав і обов'язків для позивача та не створює для останнього юридичних наслідків, а отже за правовою природою не носить характер рішення суб'єкта владних повноважень.

Тобто, в межах спірних правовідносин, саме рішення контролюючого органу про відмову у проведенні реєстрації платником податку на додану вартість спричиняє виникненню прав і обов'язків для позивача та створює для останнього юридичні наслідки, а отже за правовою природою носить характер рішення суб'єкта владних повноважень.

При цьому, вирішуючи питання про необхідність закриття провадження у справі суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Зазначений принцип полягає у захисті порушеного права від порушення, що вже відбулося, тобто в наявності матеріально - правового інтересу позивача відносно дій (бездіяльності) суб'єкта владних повноважень.

Виключення з такої передумови для оскарження рішень (дій, бездіяльності), як наявність порушеного права, нормами Кодексу адміністративного судочинства України передбачена для справ щодо оскарження нормативно - правових актів, які можуть оскаржувати ті особи, щодо яких можливе застосування акту.

Однією з Конституційних засад судочинства є поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, згідно з частиною другою статті 124 Конституції України.

Закриття провадження судом вбачається можливим тільки у випадку відсутності владних повноважень відповідача, або у випадку прямого визначення Законом іншої юрисдикції заявлених вимог.

За таких обставин, колегія суддів доходить висновків про відсутність підстав для закриття провадження у справі.

З огляду на викладене, позовні вимоги про визнання дій Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві по відмові Товариству з обмеженою відповідальність «Марті і Деба» (03151, м. Київ, вул. Ушинського 40, податковий номер: 38674441) у реєстрації його у якості платника ПДВ протиправними та скасування рішення ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 30 липня 2014 року № 15109/10/26-58-18-05-10 не підлягають задоволенню.

При цьому, мотивуючи необхідність відмовити у задоволенні вимоги про зобов'язання ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві зареєструвати Товариство з обмеженою відповідальність «Марті і Деба» (03151, м. Київ, вул. Ушинського 40, податковий номер: 38674441), платником податку на додану вартість за підставі абзацу 1 пункту 182.1 статті 182 Податкового кодексу України, шляхом внесення запису до Реєстру платників податку на додану вартість із присвоєнням індивідуального податкового номеру платника податку на додану вартість, суд враховує наступне.

За своєю правовою природою, відповідно до норм чинного законодавства, повноваження відповідача щодо визначення податкового статуту су платника, здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повноти нарахування та сплати податків, зборів, платежів, тощо, є дискреційними повноваженнями та виключною компетенцією уповноваженого органу, в даному випадку - органів доходів і зборів.

Як випливає зі змісту Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 року на 316-й нараді під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Судом вже зазначалось, що лист Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 30 липня 2014 року № 15109/10/26-58-18-05-10 не спричиняє виникнення будь-яких прав і обов'язків для позивача та не створює для останнього юридичних наслідків, а отже за правовою природою не носить характер рішення суб'єкта владних повноважень. При цьому, позивачу роз'яснено право на повторне звернення із аналогічною заявою про реєстрацію із зазначенням всіх достовірних та обов'язкових реквізитів.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, ключовим завданням якого є здійснення правосуддя, а тому зазначена позовна вимога розцінюється Окружним адміністративним судом м. Києва саме як втручання в дискреційні повноваження відповідача та виходить за межі завдань адміністративного судочинства, а тому, на думку суду, задоволена бути не може.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно із частиною першою статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва, з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з аналізу положень чинного законодавства та доказів, наявних у матеріалах справи, вважає адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Марті і Деба» таким, що не підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись статями 69, 70, 71, 128, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Марті і Деба» відмовити в повному обсязі.

Постанова набирає законної сили в строки та порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.Ю. Гарник