Постанова № 40448372, 18.08.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

18 серпня 2014 року № 826/9623/14

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Гарник К.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Дієса"

до

Інспекції з питань захисту прав споживачів у Рівненській області

про

визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування постанови

ВСТАНОВИВ:

07 липня 2014 року (відповідно до відмітки служби діловодства суду) Товариство з обмеженою відповідальністю «Дієса» (далі по тексту - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Рівненській області (далі по тексту - відповідач) в якому просить суд: визнати протиправними дії посадових осіб Інспекції з питань захисту прав споживачів у Рівненській області при проведенні позапланової перевірки магазину ТОВ «Дієса» за адресою: м. Рівне, вул. Сагайдачного,2; скасувати постанову про накладення штрафних санкцій №121 від 02 червня 2014 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 липня 2014 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Дієса» залишено без руху, надано строк для усунення недоліків позовної заяви.

15 липня 2014 року (відповідно до відмітки служби діловодства суду) позивачем усунуто недоліки.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 липня 2014 року відкрито провадження в адміністративній справі № 826/9623/14, закінчено підготовче провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні на 29 липня 2014 року.

У судовому засіданні 29 липня 2014 року представником позивача підтримано адміністративний позов в повному обсязі. Представник відповідача у судове засіданні не з’явився, проте, 30 липня 2014 року через канцелярію суду надано заперечення на адміністративний позов із доказами на їх підтвердження.

Керуючись приписами частини 4 статті 122 та частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, надавши можливість присутнім учасникам судового розгляду у повній мірі реалізувати свої процесуальні права, та враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд завершив розгляд справи в порядку письмового провадження.

Після розгляду адміністративного позову та доданих до нього матеріалів, всебічного і повного встановлення всіх фактичних обставин, на яких ґрунтується позов, об’єктивної оцінки доказів, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Згідно направлення на проведення перевірки дотримання законодавства про захист прав споживачів від 27 листопада 2013 року № 000496, виданого на підставі наказу Інспекції від 27 листопада 2013 року № 244/01-06 та листа-згоди Держспоживінспекції України від 26 листопада 2013 року № 03/7-11188-2013 була проведена позапланова перевірка господарської діяльності ТОВ «Дієса», м. Рівне, вул. Сагайдачного, 2.

За результатами перевірки було складено Акт перевірки дотримання законодавства про захист прав споживачів від 10 грудня 2013 року № 000401, яким встановлено наступні порушення:

- реалізацію продукції з порушенням вимог чинного законодавства, а саме: в реалізації виявлені продовольчі товари без документів , що засвідчують їх якість та безпеку (перелік продукції зазначений в Додатку № 7 до Акту перевірки),чим порушенні вимоги п.4 ст. 17 Закону України «Про захист прав споживачів» та п.п.13, 14 «Правил роздрібної торгівлі непродовольчими товарами», затвердженого наказом Міністерства економіки України від 19 квітня 2007 року № 104;

- в реалізації виявлені непродовольчі товари , на які відсутня необхідна, доступна, достовірна та своєчасна інформація про продукцію, а саме: назва товару, дані про основні властивості продукції, дата виготовлення, відомості про умови зберігання, гарантійні зобов’язання виробника, правила та умови ефективного і безпечного використання продукції, строк придатності товару, найменування та місцезнаходження виробника і підприємства, яке здійснює його функції щодо прийняття претензій, а також проводить ремонт і технічне обслуговування, інформація надається споживачеві з порушенням законодавства про мови (перелік цієї продукції зазначений у Додатку 7 до Акту), чим порушено вимоги п.п. 1, 3, 7, 8, 9, 10, 11, 12, ч.ч. 1-2 ст. 15 Закону України «Про захист прав споживачів» та п.16 Правил роздрібної торгівлі непродовольчими товарами» затвердженого Наказом Міністерства економіки України від 19 квітня 2007 року № 104, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08 листопада 2007 року за № 1257/14524.

Відповідно, 02 червня 2014 року Інспекцією з питань захисту прав споживачів у Рівненській області винесено постанову № 121 про накладання стягнень, передбачених статтею 23 Закону України «Про захист прав споживачів» та застосовано до ТОВ «Дієса» штраф у розмірі 88463,84 грн.

Незгода з вказаними діями та рішенням суб’єкта владних повноважень обумовила звернення позивача з адміністративним позовом до суду.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов’язки та відповідальність суб’єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначаються Законом України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності” від 05.04.2007 року № 877-V (далі - Закон № 877).

Пунктом 2 статті 1 вказаного Закону передбачено, що заходами державного нагляду (контролю) є планові та позапланові заходи, які здійснюються шляхом проведення перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та інших дій.

Порядок здійснення позапланових заходів зі здійснення державного нагляду (контролю) передбачений статтею 6 Закону № 877, відповідно до частини першої якої однією з підстав для здійснення позапланових заходів є звернення фізичних та юридичних осіб про порушення суб’єктом господарювання вимог законодавства. Позаплановий захід у цьому разі здійснюється тільки за наявності згоди центрального органу виконавчої влади на його проведення.

Під час проведення позапланового заходу з’ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу, з обов’язковим зазначенням цих питань у посвідченні (направленні) на проведення державного нагляду (контролю).

Суб’єкт господарювання повинен ознайомитися з підставою проведення позапланового заходу з наданням йому копії відповідного документа (частина третя статті 6 Закону № 877).

Згідно із частиною четвертою статті 6 Закону № 877 строк здійснення позапланового заходу не може перевищувати десяти робочих днів, а щодо суб’єктів малого підприємництва - двох робочих днів, якщо інше не передбачено законом.

Продовження строку здійснення позапланового заходу не допускається.

Для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ, який має містити найменування суб’єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки (частина перша статті 7 Закону № 877).

На підставі наказу оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу, яке підписується керівником або заступником керівника органу державного нагляду (контролю) (із зазначенням прізвища, ім’я та по батькові) і засвідчується печаткою (частина друга статті 7 Закону № 877).

У посвідченні (направленні) на проведення заходу, відповідно до частини третьої статті 7 Закону № 877, зазначаються: найменування органу державного нагляду (контролю), що здійснює захід; найменування суб’єкта господарювання та/або його відокремленого підрозділу або прізвище, ім’я та по-батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснюється захід; місцезнаходження суб’єкта господарювання та/або його відокремленого підрозділу, щодо діяльності яких здійснюється захід; номер і дата наказу, на виконання якого здійснюється захід; перелік посадових осіб, які беруть участь у здійсненні заходу, із зазначенням їх посади, прізвища, ім’я та по батькові; дата початку та дата закінчення заходу; тип заходу (плановий або позаплановий); вид заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд, інспектування тощо); підстави для здійснення заходу; предмет здійснення заходу; інформація про здійснення попереднього заходу (тип заходу і строк його здійснення).

Посвідчення (направлення) є чинним лише протягом зазначеного в ньому строку здійснення заходу (частина четверта статті 7 Закону № 877).

Згідно із частиною п’ятою статті 7 Закону № 877 перед початком здійснення заходу посадові особи органу державного нагляду (контролю) зобов’язані пред’явити керівнику суб’єкта господарювання або уповноваженій ним особі посвідчення (направлення) та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу органу державного нагляду (контролю), і надати суб’єкту господарювання копію посвідчення (направлення).

Посадова особа органу державного нагляду (контролю) без посвідчення (направлення) на здійснення заходу та службового посвідчення не має права здійснювати державний нагляд (контроль) суб’єкта господарювання.

Суб’єкт господарювання має право не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходу, якщо вони не пред’явили документів, передбачених цією статтею.

За результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю), у разі виявлення порушень вимог законодавства, відповідно до частини шостої статті 7 Закону № 877, складає акт, який повинен містити такі відомості: дату складення акта; тип заходу (плановий або позаплановий); вид заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд тощо); предмет державного нагляду (контролю); найменування органу державного нагляду (контролю), а також посаду, прізвище, ім’я та по батькові посадової особи, яка здійснила захід; найменування юридичної особи або прізвище, ім’я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснювався захід.

Посадова особа органу державного нагляду (контролю) зазначає в акті стан виконання вимог законодавства суб’єктом господарювання, а в разі невиконання - детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства.

В останній день перевірки два примірники акта підписуються посадовими особами органу державного нагляду (контролю), які здійснювали захід, та суб’єктом господарювання або уповноваженою ним особою, якщо інше не передбачено законом.

Якщо суб’єкт господарювання не погоджується з актом, він підписує акт із зауваженнями.

Зауваження суб’єкта господарювання щодо здійснення державного нагляду (контролю) є невід’ємною частиною акта органу державного нагляду (контролю).

Один примірник акта вручається суб’єкту господарювання або уповноваженій ним особі, а другий - зберігається в органі державного нагляду (контролю).

Як вбачається з матеріалів справи, перевірка проведена згідно направлення Інспекції з питань захисту прав споживачів у Рівненській області на проведення перевірки дотримання законодавства про захист прав споживачів від 27 листопада 2013 року №000496, виданого на підставі наказу Інспекції від 27 листопада 2013 року № 244/01-06 та листа-згоди Держспоживінспекції України від 26 листопада 2013 року № 03/7-11188-2013.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 березня 2014 року (справа 826/18856/13-а) позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Дієса” задоволено повністю. Втім, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2014 року № 826/18856/13-а у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю “Дієса” відмовлено. Як вбачається зі місту вказаного рішення, колегією суддів не встановлено порушень наведених вимог законодавства при здійсненні проведення перевірки позивача, у зв’язку з цим підстави для визнання оскаржуваних дій посадових осіб територіальних органів Держспоживінспекції України щодо проведення перевірки магазинів торгівельної мережі ТОВ “Дієса” в суду відсутні.

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже, судом встановлено, що вказана вище перевірка позивача проведена на підставі згоди, наказу та направлення, які видані на підставі та в межах повноважень, передбачених Законом.

Відтак, вимога про визнання протиправними дії посадових осіб Інспекції з питань захисту прав споживачів у Рівненській області при проведенні позапланової перевірки магазину ТОВ «Дієса» за адресою: м. Рівне, вул. Сагайдачного,2 не підлягає задоволенню.

Щодо вимоги позивача про скасування постанови про накладення штрафних санкцій №121 від 02 червня 2014 року суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 6 Закону № 1023-XII продавець (виробник, виконавець) зобов’язаний передати споживачеві продукцію належної якості, а також надати інформацію про цю продукцію.

Частиною першої статті 15 Закону № 1023-XII визначено, що споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги). Інформація про продукцію повинна містити: 1) назву товару, найменування або відтворення знака для товарів і послуг, за якими вони реалізуються; 2) найменування нормативних документів, вимогам яких повинна відповідати вітчизняна продукція; 3) дані про основні властивості продукції, а щодо продуктів харчування - про склад (включаючи перелік використаної у процесі їх виготовлення сировини, в тому числі харчових добавок), номінальну кількість (масу, об’єм тощо), харчову та енергетичну цінність, умови використання та застереження щодо вживання їх окремими категоріями споживачів, а також іншу інформацію, що поширюється на конкретний продукт; 4) відомості про вміст шкідливих для здоров’я речовин, які встановлені нормативно-правовими актами, та застереження щодо застосування окремої продукції, якщо такі застереження встановлені нормативно-правовими актами; 5) позначку про наявність або відсутність у складі продуктів харчування генетично модифікованих компонентів; 6) дані про ціну (тариф), умови та правила придбання продукції; 6-1) виробник (продавець) у разі виявлення недостовірної інформації про продукцію (якщо вона не шкодить життю, здоров’ю або майну споживача) протягом тижня вилучає цю продукцію з продажу та приводить інформацію про неї до відповідності; 7) дату виготовлення; 8) відомості про умови зберігання; 9) гарантійні зобов’язання виробника (виконавця); 10) правила та умови ефективного і безпечного використання продукції; 11) строк придатності (строк служби) товару (наслідків роботи), відомості про необхідні дії споживача після їх закінчення, а також про можливі наслідки в разі невиконання цих дій; 12) найменування та місцезнаходження виробника (виконавця, продавця) і підприємства, яке здійснює його функції щодо прийняття претензій від споживача, а також проводить ремонт і технічне обслуговування. Стосовно продукції, яка підлягає обов’язковій сертифікації, споживачеві повинна надаватись інформація про її сертифікацію.

Відповідно до частини другої статті 15 Закону № 1023-XII інформація, передбачена частиною першою цієї статті, доводиться до відома споживачів виробником (виконавцем, продавцем) у супровідній документації, що додається до продукції, на етикетці, а також у маркуванні чи іншим способом (у доступній наочній формі), прийнятим для окремих видів продукції або в окремих сферах обслуговування.

Порядок приймання, зберігання, підготовки до продажу та продажу непродовольчих товарів через роздрібну торговельну мережу, а також визначають вимоги щодо дотримання прав споживачів стосовно належної якості та безпеки товарів і рівня торговельного обслуговування регламентують Правила роздрібної торгівлі непродовольчими товарами, затверджені наказом Міністерства економіки України від 19.04.2007 № 104, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 08.11.2007 за № 1257/14524 (далі - Правила).

Відповідно до пункту 13 Правил суб’єкт господарювання зобов’язаний усіляко сприяти споживачу у вільному виборі товарів і додаткових послуг, на його вимогу провести перевірку якості, безпеки, комплектності, міри, ваги та ціни товарів з наданням йому контрольно-вимірювальних приладів, документів, які підтверджують якість, безпеку, ціну товарів. Продавець зобов’язаний перевірити справність виробу, продемонструвати по змозі його роботу та ознайомити споживача з правилами користування.

Згідно із пунктом 14 Правил у торговельному (демонстраційному) залі мають бути виставлені наявні в суб’єкта господарювання товари або їх зразки в повному асортименті. Забороняється продаж товарів, що не мають відповідного маркування, належного товарного вигляду, на яких строк придатності не зазначено або зазначено з порушенням вимог нормативних документів, строк придатності яких минув, а також тих, що надійшли без документів, передбачених законодавством, зокрема, які засвідчують їх якість та безпеку.

Як передбачено пунктом 16 Правил, здійснюючи продаж непродовольчих товарів вітчизняного та іноземного виробництва, працівники суб’єкта господарювання зобов’язані надати споживачам необхідну, достовірну та своєчасну інформацію про товари в супровідній документації, що додається до продукції, на етикетці, а також маркуванням чи іншим способом (у доступній наочній формі), прийнятим для окремих видів товарів, яка має містити: назву товару, найменування або відтворення знака для товарів і послуг, за якими вони реалізуються; найменування нормативних документів, вимогам яких повинні відповідати вітчизняні товари; дані про основні властивості товару; відомості про вміст шкідливих для здоров’я речовин, які встановлені нормативно-правовими актами, та застереження щодо застосування окремих товарів, якщо такі застереження встановлені нормативно-правовими актами; дані про ціну (тариф), умови та правила придбання товару; дату виготовлення; відомості про умови зберігання; гарантійні зобов’язання виробника (виконавця); правила та умови ефективного і безпечного використання товару; строк придатності (строк служби) товару, відомості про необхідні дії споживача після його закінчення, а також про можливі наслідки в разі невиконання цих дій; найменування та місцезнаходження виробника (виконавця, продавця) і підприємства, яке здійснює його функції щодо прийняття претензій від споживача, а також проводить ремонт і технічне обслуговування.

Стосовно товарів, які підлягають обов’язковій сертифікації, споживачу повинна надаватись інформація про їх сертифікацію.

Стосовно товарів, які за певних умов можуть бути небезпечними для життя, здоров’я споживача та його майна, навколишнього природного середовища, виробник (виконавець, продавець) зобов’язаний довести до відома споживача інформацію про такі товари і можливі наслідки їх споживання (використання).

Інформація споживачеві повинна надаватися згідно із законодавством про мови.

Відносини між споживачами, які придбавають технічно складні побутові товари для власних побутових потреб (далі - споживачі), та їх виробниками, продавцями і виконавцями робіт з гарантійного ремонту (обслуговування) або гарантійної заміни товарів (далі - виконавець) визначає Порядок гарантійного ремонту (обслуговування) або гарантійної заміни технічно складних побутових товарів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2002 № 506 (далі - Порядок), пунктом 7 якого передбачено, що необхідна, доступна та достовірна інформація про товари, які підлягають гарантійному ремонту (обслуговуванню) або гарантійній заміні, доводиться виробником (продавцем) до відома споживача в експлуатаційних документах, що додаються виробником до товару.

До експлуатаційних документів належать текстові, графічні конструкторські документи, які окремо або разом дають можливість ознайомитися із споживчими властивостями товару і в яких визначаються правила його експлуатації, зокрема технічний паспорт чи інший документ, що його замінює.

Відповідно до пункту 8 Порядку на товари іноземного походження, що ввозяться в Україну, експлуатаційні документи повинні бути виконані державною мовою та мовою держави походження товару. В експлуатаційних документах зазначаються: найменування товару; найменування нормативних документів, вимогам яких повинен відповідати товар (у тому числі іноземного походження); основні споживчі властивості товару; заводський номер товару; дата виготовлення товару; гарантійні зобов’язання виробника (продавця), у тому числі гарантійний термін зберігання та гарантійний термін експлуатації товару; правила та умови ефективного і безпечного використання товару; термін служби (придатності) товару, відомості про дії споживача після його закінчення, а також про можливі наслідки в разі невиконання цих дій; найменування та адреса виробника і підприємства, яке виконує його функції щодо виконання вимог споживача, а також проводитиме гарантійний ремонт (обслуговування) або гарантійну заміну; інформація стосовно товару, який за певних умов може справляти небезпечний вплив на життя, здоров’я і майно споживача, та про можливі наслідки такого впливу; відмітка щодо повірки (для засобів вимірювальної техніки, які згідно із Законом України “Про метрологію та метрологічну діяльність” підлягають державному метрологічному нагляду).

Таким чином, аналіз вказаних вище норм свідчить про те, що ними встановлені чіткі вимоги щодо переліку належної інформації, яку суб’єкт господарювання повинен своєчасно надати споживачеві для можливості компетентного та свідомого вибору продукції.

Згідно із пунктом 14 Порядку не дозволяється приймати до реалізації товари без експлуатаційних документів, оформлених відповідно до цього Порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем за результатами перевірки було встановлено, що позивачем реалізується складні побутові товари за відсутності в експлуатаційних документах (технічних паспортах, інструкціях по експлуатації, інших друкованих документах, що додаються виробником до товару у супровідній документації) необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про дату виготовлення вказаної продукції (розділ І акту перевірки).

Водночас, в підтвердження своєї позиції та протиправності висновків відповідача, позивачем надано наступні документи, а саме: копії декларацій та сертифікатів про відповідність та фотографічні зображення.

Проте, до вказаних доказів суд ставиться критично, оскільки вони не дають споживачеві у доступній формі необхідну, достовірну та своєчасну інформацію про дату виготовлення продукції, а її встановлення з їх змісту неможливе.

У той же час, позивачем не було надано суду технічні паспорти, інструкції по експлуатації, інші друковані документи, що додаються виробником до товару у супровідній документації, які б містили відповідні відомості відсутність яких встановлена відповідачем.

Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи в областях, містах Києві та Севастополі, а на території Автономної Республіки Крим - орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері захисту прав споживачів здійснюють державний контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів, забезпечують реалізацію державної політики щодо захисту прав споживачів і мають право: накладати на суб’єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, стягнення, передбачені статтею 23 Закону № 1023-XII, в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно із пунктом 7 частини першої Закону України № 1023-XII у разі порушення законодавства про захист прав споживачів суб’єкти господарювання сфери торговельного та інших видів обслуговування, у тому числі ресторанного господарства, несуть відповідальність за відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію - у розмірі тридцяти відсотків вартості одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, коли відповідно до закону суб’єкт господарської діяльності не веде обов’язковий облік доходів і витрат, - у розмірі п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Виходячи із вказаної норми Закону, застосування штрафу можливе лише у разі порушення суб’єктом господарювання норм законодавства про захист прав споживачів.

За вказаних обставин, порушення, виявлені під час перевірки та викладені в акті перевірки, знайшли своє підтвердження під час розгляду справи, а тому суд приходить до висновку, що відповідачем було застосовано до позивача штраф у розмірі 88463,84 грн. у відповідності до норм чинного законодавства, у зв’язку із чим у суду відсутні підстави для скасування постанови від 02 червня 2014 року № 121.

Вирішуючи питання про судовий збір, Окружний адміністративний суд міста Києва зазначає наступне.

Згідно Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру ставка судового збору складає 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.

Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» встановлено у 2013 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 01 січня – на рівні 1147,00 грн.

Враховуючи розмір майнових вимог, позивачу, в даному випадку, за звернення до адміністративного суду із майновим позовом слід було сплатити 1827,00 грн.

Водночас, частиною 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 255,78 грн., а тому, враховуючи, результат розгляду адміністративної справи та розмір сплаченого судового збору, решта суми судового збору у розмірі 1571,22 грн. підлягає стягненню з позивача на користь Державного бюджету.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 94, 128, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Дієса» відмовити в повному обсязі.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дієса» (код ЄДРПОУ 36483471) на користь Державного бюджету України (отримувач коштів - УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код 38004897, банк отримувача - ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку 820019, р/р 31218206784007, код класифікації 22030001) судовий збір у розмірі1571,22 грн.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленим статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя К.Ю. Гарник