Постанова № 40448322, 25.07.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 липня 2014 року № 826/5742/13-а

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Гарник К.Ю., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції в Шевченківському р-ні ГУ Міндоходів у м.Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №1897/1720 від 07.11.2012, №304/17-20 від 28.02.2013

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернулась до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва ДПС (надалі - відповідач), з урахуванням заяви про зміну позовних вимог від 06.06.2013 про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 07.11.2012 №1897/1720, від 28.02.2013 №304/17-20.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.05.2013 відкрито провадження, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду в судовому засіданні на 27.05.2013, яке в подальшому відкладалось та було зупинено з метою отримання додаткових письмових доказів по справі для правильного вирішення спору по суті заявлених позовних вимог.

Судом протокольно замінено неналежного відповідача на Державну податкову інспекцію у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.

Під час розгляду справи представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі та зазначив, що не погоджується з висновками Акту перевірки щодо порушення позивачем відповідних положень Податкового кодексу України (надалі - Кодекс), оскільки висновки відповідача за наслідками проведеної перевірки щодо порушень позивачем положень Кодексу при визначенні суми інвестиційного прибутку є хибними, базуються виключно на суб'єктивних припущеннях перевіряючих, які не мають підтвердження належними доказами.

Представник відповідача проти позову заперечував, при цьому посилаючись на те, що під час проведення перевірки встановлено не подання позивачем декларації про доходи за 2011, внаслідок чого останнім не відображено суму податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 42 133 200,15 грн.

Справа розглянута в порядку письмового провадження відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, з огляду на подане сторонами письмове клопотання про розгляд справи за їх відсутності в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, суд зазначає наступне.

07 листопада 2012 відповідачем на підставі акту перевірки № 1800/1720/НОМЕР_1 від 18.10.2012, з врахуванням висновку за результатами розгляду заперечень від 26.09.2012 № 155/1720/НОМЕР_1, прийнято податкове повідомлення - рішення № 1897/17-20, яким позивачу за порушення ст. 36, п.п. 176.1, 170.2 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на доходи фізичних осіб» всього в сумі 52 666 670,19 грн., в т.ч. за основним платежем в сумі 42 133 200,15 грн., штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 10 533 470,04 грн.

28 лютого 2013 відповідачем, з урахуванням рішення ДПС у м. Києві від 13.02.2013 № 177/М/12-3-03 (№ 2570/7/12-3-3), прийнято податкове повідомлення - рішення № 304/17-20, яким позивачу донараховано суму грошового зобов'язання за платежем «податок на доходи фізичних осіб» всього в сумі 1999,62 грн., в т.ч. за основним платежем в сумі 1599,70 грн., штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 399,92 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, збільшення грошового зобов'язання та застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій ґрунтується на наступних обставинах.

Так, під час проведення перевірки встановлено, що в 2011 ОСОБА_1 за договорами, перелік яких детально викладено в Акті перевірки (а.с. 91 - 91 Том І), придбано 20 простих векселів номінальною вартістю 107 404 439,86 грн. за 107 396 757,86 грн.

В подальшому, при опрацюванні електронних баз даних форми 1-ДФ (а.с. 154 Том ІІ) відповідачем виявлено, що ТОВ «ІК «Росукрінвест» нараховано і виплачено фізичній особі ОСОБА_1 у 4 кварталі 2011 за ознакою доходу « 112» інвестиційний прибуток в сумі 247 852 870,89 грн. без нарахування та утримання податку на доходи фізичних осіб.

Оскільки під час проведення перевірки посадовим особами контролюючого органу не вдалось підтвердити взаємозв'язок між придбаними векселями (які було ідентифіковано) та проданими векселями, які внаслідок втрати позивачем документів ідентифікувати не вдалось, витрати в сумі 107 396 757,86 грн. при розрахунку інвестиційного прибутку ДПІ до уваги не прийнято, а за базу оподаткування взято суму в розмірі 247 852 870,89 грн.

Окружний адміністративний суд міста Києва частково погоджується з правомірністю таких висновків відповідача, тим самим вважаючи, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне.

Відповідно до п. 170.2.2 Податкового кодексу України інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що визначається із суми витрат на придбання такого активу з урахуванням норм підпунктів 170.2.4 - 170.2.6 цього пункту (крім операцій з деривативами).

Відповідно до п. 170.2.6 Податкового кодексу України до складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку включається позитивне значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами за наслідками такого звітного (податкового) року.

Загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами визначається як сума інвестиційних прибутків, отриманих платником податку протягом звітного (податкового) року, зменшена на суму інвестиційних збитків, понесених платником податку протягом такого року.

Аналіз шляхом співставлення дат договорів та актів виконаних робіт, за якими ОСОБА_1 було придбано прості векселі та дат, протягом яких ОСОБА_1 було отримано кошти від ТОВ «ІК «Росукрінвест», дає змогу прийти до висновку про помилковість взяття відповідачем до уваги в якості бази оподаткування всієї суми, зазначеної в Базі даних « 1-ДФ» в розмірі більш ніж 247 млн. грн., адже прості векселі в кількості 20 штук були придбані позивачем у грудні 2011 (зворотна сторона а.с. 90 - а.с. 91 Том І), в той час як кошти в сумі 247 852 870 грн. були отримані ОСОБА_1 від ТОВ «ІК «Росукрінвест» протягом жовтня - грудня 2011.

Тобто, ДПІ помилково не взято до уваги того, що позивач не могла отримати прибуток від реалізації тих цінних паперів, які на дату його (прибутку) отримання нею ще не були придбані, внаслідок чого суд відхиляє посилання ДПІ на необхідність обрахунку в якості бази оподаткування інвестиційним доходом суми в розмірі 247 852 870 грн.

Суд не вважає належним доказом отримання ОСОБА_1 інвестиційного прибутку в розмірі саме 247 852 870 грн. надану до матеріалів справи роздруківку з бази даних 1-ДФ (а.с. 154 Том ІІ), адже інформаційні бази даних ДПІ є внутрішнім електронним продуктом податкового органу, а інформація, що міститься в таких базах даних не є безумовною підставою для збільшення грошового зобов'язання та застосування до платника податків штрафних (фінансових) санкцій.

Разом з тим, проаналізувавши банківські виписки по розрахунковому рахунку ОСОБА_1 НОМЕР_2, відкритому в ПАТ «Радикал Банк», МФО 319111 за період 2011, судом встановлено, що протягом 05.12.2011 - 28.12.2011 позивачем від ТОВ «ІК Росукрінвест» отримано кошти всього в сумі 140 448 413,03 грн. з призначенням платежу «за векселі прості з іменним індосаментом».

Під час розгляду справи суд неодноразово звертав увагу позивача на необхідність надання первинних документів, які б дали змогу ідентифікувати цінні папери, за продаж яких ОСОБА_1 і було отримано 140 448 413,03 грн. та дали б змогу встановити наявність/відсутність взаємозв'язку між придбаними та реалізованими цінними паперами, однак як станом на час проведення перевірки, так і станом на час розгляду даної справи в Окружному адміністративному суді міста Києва, позивачем таких документів надано не було.

Посилання позивача на втрату первинних документів судом відхиляються як такі, що прямо суперечать абз. 2 п. 44.5 Податкового кодексу України, а позивачем, на власний розсуд, не вчинено жодних дій по відновленню втрачених документів.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що відповідачем при обрахунку податку на доходи фізичних осіб за базу оподаткування мала бути взята сума в розмірі не 247 852 870,89 грн., а 140 448 413,03 грн., отримання якої позивачем на власний банківський рахунок підтверджується документально.

При цьому, оскільки під час судового розгляду справи Окружний адміністративним судом міста Києва не встановлено наявності належних доказів, як підтверджують ідентичність придбаних та реалізованих простих векселів в грудні 2011, посилання представника позивача на необхідність врахування у складі витрат при обрахунку інвестиційного прибутку суми в розмірі 107 396 757,86 грн. судом відхиляються як необґрунтовані.

Отже, податок на доходи фізичних осіб мав бути розрахований відповідачем наступним чином: (9410 * 0,15 = 1411,50 грн.) + ((140 448 413,03 - 9410) * 0,17 = 23 874 630,52 грн.) = 23 876 042,02 грн., внаслідок чого податкове повідомлення рішення №1897/17-20 від 07.11.2012 підлягає визнанню протиправним та скасуванню в частині основного платежу 18 257 158,13 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 4 564 459,53 грн., всього в сумі 22 821 617,66 грн.

Податкове повідомлення - рішення №304/17-20 від 28.02.2013 підлягає визнанню протиправним та скасуванню як таке, що є похідним від первинного ППР № 1897/17-20 від 07.11.2012.

Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1, в даному випадку, підлягають задоволенню частково.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69-71, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Адміністративний позов задовольнити частково.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва ДПС №1897/17-20 від 07.11.2012 в частині основного платежу в сумі 18 257 158,13 грн., штрафних (фінансових) санкцій в сумі 4 564 459,53 грн., всього в сумі 22 821 617,66 грн.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва ДПС №304/17-20 від 28.02.2013.

4. В решті позові відмовити.

5. Судові витрати в сумі 994 (дев'ятсот дев'яносто чотири) грн. 09 коп. присудити на користь позивача з Державного бюджету України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя К.Ю. Гарник