Постанова № 40448298, 12.09.2014, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 вересня 2014 року 810/5038/14

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Панченко Н.Д., розглянувши у порядку письмового провадження у м. Києві адміністративну справу за позовом Державного спеціалізованого підприємства «Чорнобильський спецкомбінат» до Вишгородської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення

ВСТАНОВИВ:

Державне спеціалізоване підприємство «Чорнобильський спецкомбінат» (далі – ДСП «Чорнобильський спецкомбінат» або позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Вишгородської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області (далі – Вишгородська ОДПІ або відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення від 13.05.2014 №0002910.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що сплата єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування здійснюється підприємством за рахунок коштів загального та спеціального фондів Державного бюджету України по програмі 3202110 «Підтримка екологічно безпечного стану у зонах відчуження і безумовного (обов’язкового) відселення», головним розпорядником яких є Мінсоцполітики, а розпорядником нижчого рівня – управління (відділи) праці та соціального захисту населення районних (міських) держадміністрацій.

Як зазначає позивач, ним були виконані усі залежні від нього дії для своєчасної сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за лютий 2014 року, зокрема, подані до Управління праці та соціального захисту населення Іванківської районної державної адміністрації Київської області розрахунки витрат для виплати компенсацій та допомоги, надані до банку відповідні платіжні доручення для перерахування коштів до бюджету. Однак, грошові кошти від розпорядника нижчого рівня надійшли на рахунок позивача лише 21.03.2014 та одразу були перераховані позивачем.

З огляду на зазначене, позивач вважає, що порушення строків сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за лютий 2014 року відбулося не з його вини та з незалежних від нього обставин, а відтак, відсутні підстави для застосування до нього штрафних санкцій та нарахування пені.

Представник позивача у судове засідання, призначене на 08.09.2014, не з’явився.

Разом з цим, 08 вересня 2014 року через канцелярію Київського окружного адміністративного суду надійшла заява позивача про розгляд справи за відсутності його представника.

Відповідач правом на подання письмових заперечень проти адміністративного позову не скористався, у судове засідання, призначене на 08.09.2014, не з’явився.

Водночас, 08 вересня 2014 року через канцелярію Київського окружного адміністративного суду надійшло клопотання відповідача про відкладення розгляду справи у зв’язку із неможливістю прибуття у судове засідання його представника.

Розглянувши дане клопотання суд не знаходить підстав для його задоволення у зв’язку з тим, що відповідачем на підтвердження поважності причин неможливості прибуття представника у судове засідання не надано суду жодних доказів.

Дослідивши наявні матеріали справи у їх сукупності та враховуючи, що про час, дату та місце розгляду справи сторони були повідомлені своєчасно та належним чином, зважаючи на відсутність підстав для відкладення судового розгляду, передбачених статтею 128 Кодексу адміністративного судочинства України, беручи до уваги положення частини четвертої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, судом прийнято рішення про розгляд справи у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на таке.

ДСП «Чорнобильський спецкомбінат», ідентифікаційний код 37197165, місцезнаходження: 07270, Київська область, Іванківський район, м. Чорнобиль, вул. Радянська, буд. 70, зареєстроване як суб’єкт господарювання Іванківською районною державною адміністрацією Київської області 25.01.2011.

Як вбачається з матеріалів справи, за несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за лютий 2014 року Вишгородською ОДПІ до ДСП «Чорнобильський спецкомбінат» застосовано штраф у розмірі 150983,85 грн. та нараховано пеню у розмірі 1509,84 грн., про що прийнято рішеннявід 13.05.2014 № 0002910 (а.с.11).

Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач оскаржив його у порядку адміністративного оскарження шляхом подання скарг до Головного управління Міндоходів у Київській області (скарга від 27.05.2014 № 42-2327) та, у подальшому, до Міністерства доходів і зборів України (скарга від 15.07.2014 № 232-3083) (а.с.8, 15, 16).

Рішеннями Головного управління Міндоходів у Київській області від 02.07.2014 № 1598/10/10-36-10-01-04/531 та Державної фіскальної служби України від 07.08.2014 № 1208/6/99-99-10-01-07-15 вказані скарги позивача залишенні без задоволення, а рішення Вишгородської ОДПІ від 13.05.2014 № 0002910 без змін (а.с.7, 10).

Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач скористався своїм правом оскаржити його у судовому порядку, звернувшись із даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон).

Відповідно до абзацу першого пункту 1 частини першої статті 4 Закону платниками єдиного внеску є: роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Пунктом 1 частини другої статті 6 Закону визначено, що платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

З урахуванням викладеного, відповідно до положень Закону, позивач є платником єдиного внеску та несе обов'язки з нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску в установлені строки та в повному обсязі.

Згідно з частинами п’ятої та сьомої статті 9 Закону сплата єдиного внеску здійснюється виключно у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки територіальних органів Пенсійного фонду, відкриті в органах Державного казначейства України для його зарахування. Єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку.

Платники єдиного внеску зобов’язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20-го числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. Базовим звітним періодом є календарний місяць (частина 8 статті 9 Закону).

Виключенням із даного правила є лише гірничі підприємства, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Відповідно до частини дванадцятої статті 9 Закону єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Днем сплати єдиного внеску вважається: 1) у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки Пенсійного фонду - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок Пенсійного фонду; 2) у разі сплати єдиного внеску готівкою - день прийняття до виконання банком або іншою установою - членом платіжної системи документа на переказ готівки разом із сумою коштів у готівковій формі; 3) у разі сплати єдиного внеску в іноземній валюті - день надходження коштів на відповідні рахунки Пенсійного фонду, відкриті в Державній казначейській службі України (частина десята статті 9 Закону).

Пунктом 4.3.6 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженою постановою правління Пенсійного фонду України від 27.09.2010 року № 21-5, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.10.2010 року за № 994/18289 (далі - Інструкція) встановлено, що нараховані за відповідний календарний місяць суми єдиного внеску сплачуються платниками не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця, незалежно від виплати заробітної плати та інших видів виплат, на суми яких нараховується єдиний внесок.

З аналізу наведених правових норм вбачається установлений законодавством обов’язок платника перерахувати на рахунок Пенсійного фонду України до 20 числа наступного місяця суми єдиного внеску, нараховані та несплачені за відповідний календарний місяць.

За несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10% своєчасно не сплачених сум (пункт 2 частини одинадцятої статті 25 Закону).

Згідно з частинами 10 та 13 статті 25 Закону на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1% суми недоплати за кожний день прострочення платежу. Нарахування пені, передбаченої цим Законом, починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно.

При цьому, суд звертає увагу сторін на ту обставину, що Законом не передбачені обставини, які виключають фінансову відповідальність особи за порушення строків сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Як вбачається з позовної заяви, позивач не заперечує факт списання банком саме 21.03.2014 о 16 год. 04 хв. з його розрахункового рахунку грошових коштів як сплату єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за лютий 2014 року всупереч встановленому законом, у даному випадку, терміну до 20.03.2014.

А відтак, суд констатує факт несвоєчасного перерахування позивачем єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за лютий 2014 року.

Суд не приймає до уваги твердження позивача, як доказ своєчасної сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за лютий 2014 року, ту обставину, що його платіжні доручення від 19.03.2014 № 806 та № 807 були одержані банком 20.03.2014, оскільки відповідно до частини десятої статті 9 Закону, днем сплати єдиного внеску, у даному випадку, є день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів. Тобто позивачем, у розумінні положень Закону, здійснено сплату єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за лютий 2014 року лише 21.03.2014 року.

Суд також не приймає до уваги твердження позивача, як доказ протиправності оскаржуваного рішення, що несвоєчасне перерахування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за лютий 2014 року відбулося в силу несвоєчасного перерахування Управлінням праці та соціального захисту населення Іванківської районної державної адміністрації Київської області грошових коштів на рахунок позивача, оскільки законодавством України строк сплати єдиного внеску не ставиться в залежність від фінансового стану позивача.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На виконання цих вимог, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів належними та допустимими доказами правомірність свого рішення.

Водночас, докази подані позивачем, не підтверджують обставини, на які він посилається в обґрунтування позовних вимог.

З огляду на зазначене та беручи до уваги достатній і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що викладені у позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими, а його вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Оскільки спір вирішено на користь суб’єкта владних повноважень, а доказів понесення ним інших витрат, пов’язаних з розглядом справи суду не надано, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.

Водночас, відповідно до частини третьої статті 4 Закону України «Про судовий збір», під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

За подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру ставка судового збору встановлена у розмірі 2 відсотків розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати (частина друга статті 4 Закону України «Про судовий збір»).

Із матеріалів справи вбачається, що розмір майнових вимог, заявлених позивачем, становить 152493,69 грн., та, відповідно, 2 відсотки від них дорівнюють сумі 3049,87 грн. Враховуючи наведене та ту обставину, що відповідно до платіжного доручення від 19.08.2014 № 2576 позивачем сплачено частину судового збору у розмірі 304,99 грн., суд дійшов висновку, що решта суми судового збору у розмірі 2744,88 грн. підлягає стягненню з позивача.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Стягнути з Державного спеціалізованого підприємства «Чорнобильський спецкомбінат» (ідентифікаційний код 37197165) до Державного бюджету України судовий збір у розмірі 2744 (дві тисячі сімсот сорок чотири) грн. 88 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Панченко Н.Д.

Постанову складено у повному обсязі та підписано – 12.09.2014