Постанова № 40448045, 28.08.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

28 серпня 2014 року № 826/8114/14

о 15 год. 31 хв.

приміщення суду за адресою: м. Київ, вул. Велика Васильківська 81-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Соколової О.А.,

при секретарі судового засідання Ковалівській Л.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного

управління Міндоходів у місті Києві

про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення,

за участю представників сторін:

позивача ОСОБА_2, ОСОБА_3,

відповідача Вдовенко К.В., -

встановив:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1) з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі - відповідач) в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 23.05.2014 №265/26-59-17-01.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що згідно хибних висновків акту перевірки позивача, податковим органом прийняті податкове повідомлення-рішення від 23.05.2014 №265/26-59-17-01, яке позивач вважає необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню. Крім цього, позивач зазначає, що Державною податковою інспекцією в Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві не враховано, що анульована банком за кредитним договором сума заборгованості є безнадійною заборгованістю, яка не входить до оподатковуваного доходу, оскільки не є додатковим благом.

У судовому засіданні представники позивача надали пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві та просили задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти позову, надав до матеріалів справи письмові заперечення на позовну заяву, в яких зазначив, що результати перевірки є обґрунтованими, а отже прийняте податкове повідомлення-рішення від 23.05.2014 №265/26-59-17-01 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб. Відповідач посилався на те, що фізичною особою ОСОБА_1 не подано податкову декларацію про майновий стан і доходи за податковий (звітний) 2012 рік, не задекларовано дохід, отриманий платником податку як додаткове благо у сумі 1566964,98 грн., не нараховано та не сплачено у бюджет податок з доходів фізичних осіб за 2012 рік у сумі 263808,85 грн.

Представник відповідача у судовому засіданні просив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши письмові докази в матеріалах справи, суд встановив наступне.

Державна податкова інспекція у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві є контролюючим органом, який в розумінні п.п.41.1.1 п.41.1 ст.41 Податкового кодексу України контролює податки, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Державною податковою інспекцією у Деснянському районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ОСОБА_1 з питань повноти та своєчасності сплати до бюджету податку з доходів фізичних осіб від доходів отриманих у вигляді додаткового блага фізичної особи ОСОБА_1 за період з 01.01.2012 по 31.12.2012 та складено акт перевірки від 13.05.2014 №225/17-01/НОМЕР_1.

Відповідно до висновків акту перевірки встановлені порушення ст.36, ст.176, абз. Д пп.164.2.17 п.164.2 ст.164, п.167.1 ст.167, ст.179 Податкового кодексу України фізичною особою ОСОБА_1 не подано податкову декларацію про майновий стан і доходи за податковий (звітний) 2012 рік, не задекларовано дохід отриманий платником податку як додаткове благо у сумі 1566946,98 грн., не нараховано та не сплачено у бюджет податку з доходів фізичних осіб за 2012 рік у сумі 263808,85 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.05.2014 №265/26-59-17-01, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 329761,06 грн., у т.ч. за основним платежем на суму 263808,85 грн. та за штрафними санкціями в сумі 65952,21 грн.

.Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до пункту 177.1 статті 177 Податкового кодексу України доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

З акту перевірки вбачається, що висновки щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблено з огляду на те, що позивачем не сплачено податок з доходів фізичних осіб з отриманого доходу у розмірі 1566964,98 грн. у вигляді анульованої заборгованості за кредитним договором.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем (позичальник) та Публічним акціонерним товариством "УкрСиббанк" (кредитор) укладено кредитний договір від 27.12.2007 року №11280513000.

Відповідно до договору відступлення прав вимоги за договори іпотеки ПАТ «УкрСиббанк» передано, а ТОВ «Кей-Колект» прийнято права вимоги за договорами іпотеки відповідно до додатку до цього договору №1. Отже, з додатку №1 вбачається, що ТОВ «Кей-Колект» прийнято права вимоги за договором від 27.12.2007 ОСОБА_1

ТОВ «Кей-Колект» повідомленням від 20.09.2012 ОСОБА_1 повідомлено про анулювання боргу в розмірі 196042,16 доларів США, що складає 1566964,98 грн. по курсу НБУ станом на 20.09.2012 року. Довідкою від 20.09.2012 №002-6630 підтверджено, що станом на 20.09.2012 позичальник ОСОБА_1 за кредитним договором від 27.12.2007 №11280513000, право вимоги за яким було відступлено АТ «УкрСиббанк» на користь ТОВ «Кей Колект», не має заборгованості перед ТОВ «Кей Колект»

При цьому, згідно повідомлення ТОВ «Кей Колект» також звернуто увагу ОСОБА_1 на його обов`язок відобразити зазначену суму в річній податковій декларації і самостійно сплатити суму податку на доходи фізичних осіб відповідно до вимог абзацу "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України.

За наслідками листування між Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі Головного управління Мінндоходів у місті Києві та ТОВ «Кей-Колект» щодо отриманого у 2012 році доходу ОСОБА_1, ТОВ «КейКолект» повідомило контролюючий орган (лист від 15.04.2014 №135-12977), що з метою виконання вимог пп. Д пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПКУ ТОВ «Кей-Колект», як кредитор, повідомило ОСОБА_1, що анульована сума заборгованості є доходом, отриманим як додаткове благо, та попередило про необхідність самостійно сплатити податок з такого доходу та відобразити його у річній податковій декларації з податку на доходи фізичних осіб.

Під час здійснення перевірки ОСОБА_1, контролюючим органом встановлено, що відповідну суму анулювання заборгованості за кредитним договором у декларації позивача не відображено як суму додаткового блага, податок не сплачено, внаслідок чого контролюючим органом донараховано позивачеві податок на доходи фізичних осіб у розмірі 263808,85грн. та нараховано штрафні санкції в розмірі 65952,21 грн.

Відповідно пункту 177.6 статті 177 Податкового кодексу України у разі якщо фізична особа - підприємець отримує інші доходи, ніж від провадження підприємницької діяльності, у межах обраних ним видів такої діяльності, такі доходи оподатковуються за загальними правилами, встановленими цим Кодексом для платників податку - фізичних осіб.

Згідно з абзацом "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку-боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощеного), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.

На підставі пункту 176.1 статті 176 Податкового кодексу України платники податку зобов'язані, зокрема: вести облік доходів і витрат в обсягах, необхідних для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі якщо такий платник податку зобов'язаний відповідно до цього розділу подавати декларацію або має право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податкову знижку; подавати податкову декларацію за встановленою формою у визначені строки у випадках, коли згідно з нормами цього розділу таке подання є обов'язковим.

Пунктом 167.1 статті 167 Податкового кодексу України визначено, що ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті), у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу в державну та недержавну грошову лотерею, виграш гравця (учасника), отриманий від організатора азартної гри. Якщо база оподаткування, яка визначена з урахуванням норм пункту 164.6 статті 164 цього розділу щодо доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, в календарному місяці перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, до суми такого перевищення застосовується ставка 17 відсотків.

Досліджені в судовому засіданні докази засвідчили, що позивачем отримано додаткове благо у вигляді суми боргу, анульованого (прощеного) кредитором ТОВ «Кей-Колект» за його самостійним рішенням.

Так, ТОВ «Кей-Колект» включило суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платника податку.

Однак, позивач самостійно не сплатила податок з доходу, отриманого як додаткове благо.

Щодо посилань представників позивача, що якщо враховувати розмежування даного кредитного боргу на тіло кредиту та відсотки, то судом має бути врахована якісна складова цієї анульованої заборгованості, враховуючи сплату на їх думку за тілом кредиту в розмірі 543060,41 грн., відповідно до платіжних доручень від 30.07.2012 та 20.09.2012.

Однак, суд зазначає, що позивачем не надано чіткого розмежовування суми кредитного боргу на тіло кредиту та відсотки. Окрім цього із платіжних доручень про сплату кредиту в загальному розмірі 543060,41 грн. не зазначено призначення платежу. А отже, посилання позивача, що ця сплата здійснювалась по тілу кредиту є тільки припущенням, а тому не береться до уваги як прийнятний доказ.

Крім цього, тіло кредиту та відсотки - це і є основна складова богу, а банком у процесі виконання кредитного договору також може нараховується неустойка (пеня та/або штраф), яку за умовами цього договору боржник зобов'язаний сплатити. Отже, на час анулювання боргу за кредитним договором у боржника може заборгованість як за основною сумою боргу (кредиту та нарахованих процентів за його користування), так і неустойкою.

Слід зазначити, що у підпункті 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України окремо не визначено вид боргу, який анулюється кредитором та не зазначена залежність такого анулювання від строків позовної давності.

Отже, враховуючи вищезазначене, заборгованість за основною складовою боргу (тіло кредиту та відсотки) та за прощеною неустойкою у вигляді пені або штрафу є додатковим благом платника податку, яка підлягає декларуванню з відповідним його оподаткуванням.

Відтак, висновки відповідача про порушення позивачем податкового законодавства є обґрунтованими, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 23.05.2014 №265/26-59-17-01 прийнятим в межах повноважень і в спосіб, передбачений діючим законодавством України.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є не обґрунтованими, та відповідно такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111,112, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (адреса: 04112, АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) витрати по сплаті судового збору у розмірі 4384 (чотирьох тисяч трьохсот восьмидесяти чотирьох) грн. 80 коп.

Постанову ухвалено у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частину 28 серпня 2014 року.

Постанову у повному обсязі складено 3 вересня 2014 року.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими ст.ст.185-187 цього Кодексу.

Суддя О.А. Соколова