Рішення № 40447449, 10.07.2014, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/2311/14-ц

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 липня 2014 року Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в особі

головуючої судді Сарай А.І.

при секретарі Козар Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Ужгород цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку «Надра» в особі Відділення ПАТ КБ «Надра» Ужгородське регіональне управління до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки,

В С Т А Н О В И В:

ПАТ КБ «Надра» в особі Відділення ПАТ КБ «Надра» Ужгородське РУ звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Посилається на те, що 12.12.2007 р. між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 411/12-2007, згідно якого відповідачка отримала кредит у сумі 45688.88 доларів США, із сплатою відсотків за його користування в розмірі 12.39 % на місяць, строком до 10.12.2027 р.. Згідно умов кредитного договору ОСОБА_1 зобов'язувалася повертати кредит та нараховані відсотки щомісячно ануїтетними платежами до 10 числа поточного місяця в обсязі щомісячної мінімальної суми платежу 522 доларів США. При настанні чергових строків погашення кредиту, відсотків за його користування ОСОБА_1 свої зобов'язання перед банком не виконує. В якості забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 12.12.2007 р. між банком та відповідачкою було укладено договір іпотеки, згідно умов якого предметом іпотеки являється квартира АДРЕСА_1 в м. Ужгороді, яка належить ОСОБА_1 Станом на 02.01.2014 р. загальна заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором становить 79967.18 доларів США, що становить 639177.67 грн.

Просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Надра» в особі Відділення ПАТ КБ «Надра» Ужгородське РУ заборгованість за кредитним договором у сумі 79967.18 доларів США, що становить 639177.67 грн., в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором звернути стягнення на предмет іпотеки - житлову квартиру АДРЕСА_1 в м. Ужгороді, яка належить відповідачці, шляхом продажу вказаної квартири через прилюдні торги, у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», встановивши початкову ціну продажу - 79967.18 доларів США, що становить 639177.67 грн. та виселити всіх мешканців житлової квартири АДРЕСА_1 із займаної квартири.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, так як згідно до поданої письмової заяви просив розглянути справу у його відсутності, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечив.

Відповідачка в судове засідання не з'явилися неодноразово, хоч про час та місце розгляду справи була належним чином повідомлена, а тому суд в порядку ст.ст. 169 ч. 4, 224 ЦПК України розглянув справу у її відсутності на підставі наявних у справі доказів.

На підставі ст. 197 ч. 2 ЦПК України, у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписуючого технічного засобу не здійснювалося.

Розглянувши матеріали справи суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити частково виходячи з наступного.

Судом встановлено, що у відповідності до кредитного договору № 411/12-2007 від 12.12.2007 р. відповідачці ОСОБА_1 було надано кредит в сумі 45688.88 доларів США строком до 10.12.2027 р. зі сплатою 12.39 % на місяць.

В забезпечення виконання зобов'язання по кредитному договору між банком та відповідачкою ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки від 12.12.2007 р., за яким в іпотеку банку було передано нерухоме майно, а саме: квартира, загальною площею 31.7 кв.м., житловою площею 20 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2.

Умови вказаного кредитного договору банком виконані в повному обсязі і згідно заяв на видачу готівки кошти в сумі 45688.88 доларів США були видані позичальниці.

В порушення взятих на себе зобов'язань відповідачка ОСОБА_1 станом на 02.01.2014 р. допустила заборгованість за кредитним договором в сумі 79967.18 доларів США, що еквівалентно 639177.67 грн., яка складається із заборгованості по кредиту у сумі 44661.52 доларів США, що еквівалентно 356979.53 грн., заборгованості по відсоткам у сумі 26989.32 доларів США, що еквівалентно 215725.63 грн., пені за порушення строку сплати платежів у сумі 3747.45 доларів США, що еквівалентно 29953.37 грн. та штрафу в сумі 4568.89 доларів США, що еквівалентно 36519.14 грн., що стверджується письмовим розрахунком заборгованості.

Відповідно до ст.ст. 526, 530 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором і згідно до ст. 1048 цього Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором.

Згідно ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Разом з цим, згідно ст. 1 п. 1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», який набув чинності 07.06.2014 р., не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

Встановлено, що кредит отриманий ОСОБА_1 є споживчим, а саме з цільовим використанням для придбання квартири, та укладений в іноземній валюті, площа квартири, яка є предметом іпотеки менше 140 кв.м. (31.7 кв.м.) і така є постійним місцем проживання іпотекодавця (згідно відповіді відділу адресно-довідкової роботи ГУ ДМС України в Закарпатській області).

Як свідчить Єдиний державний реєстр осіб, які вчинили корупційні правопорушення, відповідачка не є суб'єктом Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції».

Оскільки матеріали справи не містять відомостей про те, що ОСОБА_1 має у власності якесь інше нерухоме житлове майно, то суд приходить до висновку, що на дані правовідносини поширюється дія мораторію.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.

Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. За ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Відповідно до ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи, роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом. Статтею 11 цього ж кодексу передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. У статті 27 ЦПК, поряд з іншими правами та обов'язками осіб, які беруть участь у справі вказано і право брати участь у судових засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів. Згідно ст.ст. 57-59 доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Відповідно до ст.ст. 60, 61 ЦПК кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування. У ст. 64 ЦПК вказано, що письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи. Письмові докази, як правило, подаються в оригіналі. Якщо подано копію письмового доказу, суд за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, має право вимагати подання оригіналу.

Враховуючи наведене, суд вважає, що позов слід задовольнити частково і стягнути з відповідачки ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у сумі 79967.18 доларів США, що еквівалентно 639177.67 грн., а в решті позову що стосується звернення стягнення на предмет іпотеки відмовити, оскільки предметом позову є майно, яке підпадає під дію мораторію.

У відповідності до вимог ст. 88 ЦПК України з відповідачки слід стягнути на користь банку судові витрати в сумі 3654 грн. сплаченого судового збору.

Керуючись ст.ст. 4, 10, 11, 60, 169, 209-213, 224-226 ЦПК України, ст.ст. 526, 530, 651, 1048-1050 ЦК України, ст. 33 Закону України « Про іпотеку», ст. 1 п. 1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» суд,

Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра» в особі Відділення ПАТ КБ «Надра» Ужгородське регіональне управління 79967 (сімдесят дев'ять тисяч дев'ятсот шістдесят сім) доларів США 18 центів, що еквівалентно 639177 (шістсот тридцять дев'ять тисяч сто сімдесят сім) гривень 67 копійок заборгованості за кредитним договором № 411/12-2007 від 12 грудня 2007 року та 3654 (три тисячі шістсот п'ятдесят чотири) гривні судового збору.

В решті позову відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте Ужгородським міськрайонним судом за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Закарпатської області через Ужгородський міськрайонний суд протягом 10 днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.

Головуюча Сарай А.І.