Рішення № 40447251, 04.09.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/7567/14 04.09.14

За позовом Публічного акціонерного товариства "РЕАЛ БАНК" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб тимчасової адміністрації ПАТ "РЕАЛ БАНК" Кадирова Владислава Володимировича

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРАНТ ТАЙМ"

про стягнення 470 668 436,17 грн.

Суддя Бондарчук В.В.

Представники:

від позивача: Мартян О.В.

від відповідача: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Публічне акціонерне товариство "РЕАЛ БАНК" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб тимчасової адміністрації ПАТ "РЕАЛ БАНК" Кадирова Владислава Володимировича (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРАНТ ТАЙМ" (далі-відповідач) про стягнення 470 668 436,17 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати заборгованості за договором кредитної лінії № 781/09-2-08 від 23.05.2013 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.04.2014 р. (суддя Домнічева І.О.) порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 13.05.2014 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.05.2014 р. припинено провадження у справі №910/7567/14 на підставі п. 5 ст. 80 ГПК України.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.06.2014 р. ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.05.2014 р. скасовано, а справу передано на розгляд до Господарського суду міста Києва.

04.07.2014 р. матеріали справи № 910/7567/14 надійшли до Господарського суду міста Києва та згідно автоматизованої системи документообігу передані на розгляд судді Бондарчук В.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.07.2014 р. суддею Бондарчук В.В. прийнято справу № 910/7567/14 до провадження та призначено до розгляду на 24.07.2014 р. за участю представників сторін.

У судовому засіданні, що відбулося 24.07.2014 р., представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представники відповідача у судове засідання не з'явилися, причин неявки суду не повідомили, проте були повідомлені про час та місце судового засідання належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення. Вимог ухвали суду від 07.07.2014 р. не виконали.

Оскільки нез'явлення повноважних представників відповідача та неналежне виконання ними вимог суду перешкоджало об'єктивному розгляду справи, суд надійшов до висновку про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.07.2014 р. розгляд справи відкладено та призначено до розгляду на 04.09.2014 р.

У судовому засіданні, що відбулося 04.09.2014 р., представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав.

Представники відповідача у судове засідання вдруге не з'явилися, вимог ухвали суду від 07.07.2014 р. не виконали, проте були повідомлені про час та місце судового засідання належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення.

Приймаючи до уваги, що представник відповідача був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представників відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та витребуваних судом.

У судовому засіданні 04.09.2014 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

23.05.2013 р. між ПАТ «РЕАЛ БАНК» і Товариством з обмеженою відповідальністю «ГРАНТ ТАЙМ» укладено договір №781/09-2-08 про надання кредитної лінії (далі-Договір), на підставі якого, позивач зобов'язується надати відповідачу кредитні кошти у формі поновлювальної кредитної лінії з максимальним кредитним лімітом в сумі 32 500 000 (тридцять два мільйони п'ятсот тисяч) грн. 00 коп.

Відповідно до пункту 1.3 Договору, термін остаточного повернення кредиту - 22 травня 2014 року.

Пунктом 1.4 Договору, встановлена фіксована процентна ставка за користування кредитом на момент укладання цього договору - 18 % річних.

Відповідно до пункту 2.1 Договору, кредитні умови щодо надання кредиту в рамках кредитної лінії (дата надання, процентна ставка, строк повернення, цільове призначення) вказуються у Додаткових угодах до цього Договору. При цьому термін остаточного повернення не може бути пізнішим, ніж термін вказаний у пункті 1.3 цього Договору.

23.05.2013 р. між сторонами укладено Додаткову угоду №782/09-2-08 до договору про надання кредитної лінії № 781/09-2-08 від 23.05.2013 р., у пункті 1 якого вказується про надання кредитних коштів на поточний рахунок відповідача № 2600630135353 у розмірі 32 500 000 (тридцять два мільйони п'ятсот тисяч) грн. 00 коп. строком з 23.05.2013 р. до 22.05.2014 р. із сплатою 18% річних за його користування.

03.09.2013 р. сторонами укладено додаткову угоду №1568/09-2-08 до договору про надання кредитної лінії № 781/09-2-08 від 23.05.2013 р., на підставі якого викладено у новій редакції умови договору стосовно визначення розміру максимального ліміту кредитної лінії та здійснення оцінки майна, яке надано в забезпечення зобов'язань за договором. Так, відповідно до пункту 1.2 договору в редакції додаткової угоди №1568/09-2-08 від 03.09.2013 р. кредит надається у формі поновлювальної кредитної лінії з максимальним лімітом в сумі 453 810 000 (чотириста п'ятдесят три мільйони вісімсот десять тисяч) грн. 00 коп.

Того ж дня, 03.09.2013 р. сторонами укладено додаткову угоду №1569/09-2-08 до договору про надання кредитної лінії №781/09-2-08 від 23.05.2013 р. Відповідно до умов даної додаткової угоди позивачем надано кредитні кошти у розмірі 421 310 000 (чотириста двадцять один мільйон триста десять тисяч) грн. 00 коп. шляхом перерахування на поточний рахунок відповідача № 2600630135353 на поповнення обігових коштів строком з 03.09.2013 р. до 22.05.2014 р. із сплатою 18% річних за його користування.

Як вбачається з матеріалів справи, надання Банком відповідачу кредитних кошів підтверджується випискою з вказаного в додаткових угодах до договору рахунку відповідача №2600630135353 за 23.05.2013 р. на суму 32 500 000 (тридцять два мільйони п'ятсот тисяч) грн. 00 коп. та за 03.09.2013 р. на суму 421 310 000 (чотириста двадцять один мільйон триста десять тисяч) грн. 00 коп. (призначення платежу - поповнення обігових коштів за ведення поточної діяльності згідно договору кредитної лінії № 781/09-2-08 від 23.05.2013 р.).

Даною випискою фактично підтверджується виконання Банком своїх зобов'язань за кредитним договором перед Відповідачем та надання кредиту у загальному розмірі 453 810 000 (чотириста п'ятдесят три мільйони вісімсот десять тисяч) грн. 00 коп.

Так, згідно п. 2.3 викладеного у договорі №781/09-2-08 від 23.05.2013р., нарахування банком процентів за користування кредитом здійснюється не рідще одного разу на місяць на суму щоденного фактичного залишку заборгованості за кредитом, починаючи з дня його надання позичальнику до терміну остаточного повернення, зазначеного в пункті 1.3. Якщо відповідачем погашення кредиту в термін його остаточного повернення, не здійснено, за цей день нараховуються проценти за користування кредитом, а з наступного за вказаним в п.1.3 терміном, відповідач сплачує позивачу пеню згідно п. 4.5. Якщо термін остаточного повернення кредиту припадає на вихідний або святковий день, днем повернення є перший за ним робочий день.

При розрахунку процентів використовується метод «факт/факт» (пункт 2.4 договору).

Відповідно до п. 4.2 договору, позичальник зобов'язується використати кредит на зазначені цілі і забезпечити повернення одержаного кредиту та сплату нарахованих процентів за користування кредитом на рахунки, вказані в п. 5.1 договору. Нараховані проценти за користування кредитом сплачуються позичальником щомісячно у валюті наданого кредиту платіжним дорученням не пізніше 5 числа місяця, наступного за місяцем нарахування процентів. У випадку дострокового припинення дії цього договору, позичальник зобов'язаний в день такого дострокового припинення дії цього договору сплатити банку проценти, нараховані за період фактичного користування кредитом в місяці, в якому достроково припиняється дія цього договору.

Відповідач у п. 4.5 договору зобов'язався за порушення строків повернення кредиту та процентів за користування кредитом сплачувати банку пеню в розмірі 0,5 відсотків від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Отже, згідно виписки з поточного рахунку відповідача №2600630135353 станом на 17.04.2014р. за відповідачем утворилась заборгованість:

- за кредитом у розмірі 453 810 000,00 грн.;

- зі сплати відсотків за період з 01.02.2014 р. по 16.04.2014 р. - 16 738 594,00 грн.;

- зі сплати пені за процентами - 119 841,30 грн.

Так, загальна заборгованість за кредитним договором № 781/09-2-08 від 23.05.2013 р. станом на 17.04.2014 р. склала 470 668 436,17 грн.

Як зазначає позивач та стверджується матеріалами справи, у зв'язку із порушенням умов кредитного договору, останній 09.04.2014 р. направив вимоги відповідачу про дострокову сплату у повному обсязі заборгованості за договором про надання кредитної лінії.

Проте відповідач жодних коштів не сплатив, наявну заборгованість за кредитом та нарахованими процентами не погасив.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує свої зобов'язання, вказаними діями порушує права та інтереси банку, що потребує застосування судового захисту, зокрема шляхом стягнення заборгованості за договором.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору №781/09-2-08 від 23.05.2013р., суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є кредитним договором.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України (далі-ЦК України), зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Частинами 1 та 3 ст. 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що позивач виконав свої зобов'язання за договором належним чином, надав передбачені договором кредитні кошти в обсязі 453 810 000 (чотириста п'ятдесят три мільйони вісімсот десять тисяч) грн. 00 коп.

Проте, як встановлено судом, відповідач своїх зобов'язань за договором не виконав, не сплатив кредитні кошти позивачеві в обсязі 453 810 000 (чотириста п'ятдесят три мільйони вісімсот десять тисяч) грн. 00 коп., поточну заборгованість за нарахованими процентами в сумі 16 738 594 (шістнадцять мільйонів сімсот тридцять вісім тисяч п'ятсот дев'яносто чотири) грн. 87 коп., доказів зворотного відповідач суду не надав. Крім того, за вказане прострочення позивачем нараховано боржнику пеню розміром 119 841 (сто дев'ятнадцять тисяч вісімсот сорок одну) грн. 30 коп.

Отже, як встановлено ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок пені, який відповідає вимогам законодавства.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, оскільки відповідач не надав суду жодних доказів належного виконання свого зобов'язання щодо повернення суми кредиту та сплати процентів за користування ними, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору №781/09-2-08 про надання кредитної лінії від 23.05.2013 р., положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому судом визнаються обґрунтованими позовні вимоги про стягнення з відповідача 470 668 436,17 грн., з яких: поточна заборгованість по поверненню кредитних коштів - 453 810 000, 00 грн.; заборгованість за нарахованими процентами - 16 738 594,87 грн. та пеня в сумі 119 841,30 грн.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "РЕАЛ БАНК" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб тимчасової адміністрації ПАТ "РЕАЛ БАНК" Кадирова Владислава Володимировича задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРАНТ ТАЙМ" (04050, м. Київ, вул. Глибочицька, буд. 72, оф. 320, ідентифікаційний код - 38123047), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Публічного акціонерного товариства "РЕАЛ БАНК" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб тимчасової адміністрації ПАТ "РЕАЛ БАНК" Кадирова Владислава Володимировича (61072, м. Харків, пр-т Леніна, буд. 60, ідентифікаційний код - 14360721) 470 668 436 (чотириста сімдесят мільйонів шістсот шістдесят вісім тисяч чотириста тридцять шість) грн. 17 коп. - заборгованості за кредитним договором.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРАНТ ТАЙМ" (04050, м. Київ, вул. Глибочицька, буд. 72, оф. 320, ідентифікаційний код - 38123047) в доход Державного бюджету України судовий збір у розмірі 73 080 (сімдесят три тисячі вісімдесят) грн. 00 коп.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРАНТ ТАЙМ" (04050, м. Київ, вул. Глибочицька, буд. 72, оф. 320, ідентифікаційний код - 38123047) в доход Державного бюджету України судовий збір за розгляд апеляційної скарги у розмірі 609 (шістсот дев'ять) грн. 00 коп.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено: 08.09.2014 р.

Суддя Бондарчук В.В.