Ухвала суду № 40443573, 09.09.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/6986/14 Головуючий у 1-й інстанції: Келеберда В.І. Суддя-доповідач: Твердохліб В.А.

У Х В А Л А

Іменем України

09 вересня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Твердохліб В.А.,

суддів Бужак Н.П., Вівдиченко Т.Р.,

за участю секретаря Погребняк М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 червня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Функе Юкрейн» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень рішень та податкової вимоги, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Функе Юкрейн» (далі - Позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м.Києві (далі - Відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень від 04.11.2013 р. №0007362208, №0007372208 та податкової вимоги від 12.02.2014 р. №45-25.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 червня 2014 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника Відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку Позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.01.2012 року по 30.06.2013 року та податку на прибуток за період з 01.01.2012 року по 31.12.2013 року з ТОВ «Трейдтех», ТОВ «Контакт-М», ТОВ «Будрай», за результатом якої складено акт від 03.10.2013 року.

В ході перевірки контролюючим органом виявлено порушення Позивачем вимог пп.138.1.1 п.138.1, пп.138.1.2 п.138 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України (даді - Кодекс), в результаті чого занижено суму податку на прибуток у розмірі 379 205,00 грн; п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.4, п.201.6 ст.201 Кодексу, в результаті чого занижено податок на додану вартість в розмірі 356 138,00 грн.

04.11.2013 року Відповідачем відносно Позивача прийнято податкові повідомлення-рішення:

№0007362208, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 534 207,00 грн (в т.ч. за основним платежем - 356 138,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 178 069,00 грн);

№0007372208, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств на загальну суму 568 807,00 грн (в т.ч. за основним платежем - 379 205,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями 189 602,50 грн).

Так, в матеріалах справи містяться копії укладених між Позивачем та ТОВ «Будрай» договорів про виготовлення продукції з давальницької сировини.

За наслідками виконання умов цих договорів сторонами оформлено видаткові та податкові накладні, акти прийому-передачі товару, довіреності на отримання товару, звіти про використання матеріалів.

Факт оплати отриманого товару підтверджується виписками з особового рахунку Позивача.

Також Позивач мав взаємовідносини з ТОВ «Техтрейд», з яким укладав договори про виготовлення продукції з давальницької сировини, на виконання умов яких стронами оформлювалися видаткові, податкові накладні, акти прийому-передачі товару, довіреності на отримання товару, звіти про використання матеріалів.

Факт оплати отриманого товару підтверджується виписками з особового рахунку Позивача.

Позивач та ПП «Контакт-М» укладали також договори про виготовлення продукції з давальницької сировини.

В ході виконання умов договорів сторонами складено видаткові та податкові накладні, акти прийому-передачі товару, довіреності на отримання товару, звіти про використання матеріалів.

Факт оплати отриманого товару підтверджується виписками з особового рахунку Позивача.

Виготовлений Позивачем з давальницької сировини товар реалізовано в подальшому відповідно до договорів, копії яких містяться в матеріалах справи.

Згідно визначення пп.14.1.181 п.14.1. ст.14 Кодексу податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно п.198.1 ст.198 Кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Положеннями п.198.3 ст.198 Кодексу встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.198.6 ст.198 Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно п.201.1. ст.201 Кодексу платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п.201.10 ст.201 Кодексу).

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення (ст.9 вказаного Закону).

На підтвердження виконання умов укладених між Позивачем та його контрагентами договорів та реального здійснення господарських операцій в матеріалах справи містяться копії видаткових та податкових накладних, акти прийому-передачі товару, довіреності на отримання товару, звіти про використання матеріалів, а факт оплати отриманого товару підтверджується виписками з особового рахунку Позивача.

Вказані документи оформлені належним чином та підтверджують реальне здійснення господарської операції, а тому є первинним в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Виготовлений Позивачем з давальницької сировини товар реалізовано в подальшому відповідно до договорів, копії яких містяться в матеріалах справи.

Згідно положень ст.203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно ст.204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтею 215 Цивільного кодексу України встановлено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

За правилами ст.228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази у підтвердження недійсності або нікчемності, укладених між Позивачем та його контрагентами правочинів.

Також відсутні будь-які судові рішення про притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб ТОВ «Трейдтех», ТОВ «Контакт-М», ТОВ «Будрай» за ведення фіктивного підприємництва.

Статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» визначено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що платник податків не несе відповідальність за дії контрагента в разі порушення ним встановлених норм податкового законодавства, а також за недостовірні відомості про них, які можуть міститися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Таким чином, Позивачем правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість на підставі виписаних вищевказаними контрагентами податкових накладних.

Надана представником Відповідача апеляційній інстанції копія вироку Шевченківського районного суду м.Києва від 24 вересня 2013 року щодо притягнення Тарасенка А.Є. до кримінальної відповідальності за ч.5 ст.27, ч.1 ст.205 КК України та ч.5 ст.27, ч.2 ст.205 КК України не спростовує обставин, встановлених судом першої інстанції у даній справі.

З огляду на вказане, колегія суддів погоджується із рішенням суду першої інстанції про задоволення заявлених позовних вимог щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень від 04.11.2013 року №0007362208, №0007372208.

12.02.2014 року Відповідачем винесено податкову вимогу №45-25, якою Позивачу визначено суму узгодженого грошового зобов'язання з податку на прибуток та податок на додану вартість на загальну суму 1 265 835,22 грн.

Згідно п.58.1 ст.58 Кодексу у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян) або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Податкове повідомлення-рішення містить підставу для такого нарахування (зменшення) податкового зобов'язання та/або зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість; посилання на норму цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок грошових зобов'язань платника податків; суму грошового зобов'язання, що повинен сплатити платник податку; суму зменшеного (збільшеного) бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення результатів господарської діяльності або від'ємного значення суми податку на додану вартість; граничні строки сплати грошового зобов'язання та/або строки виправлення платником податків показників податкової звітності; попередження про наслідки несплати грошового зобов'язання або внесення виправлень до показників податкової звітності в установлений строк; граничні строки, передбачені цим Кодексом для оскарження податкового повідомлення-рішення.

Відповідно положень ст.59 Кодексу у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання та повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання, права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що сума грошового зобов»язання відповідно податкових повідомлень-рішень від 04.11.2013 року №0007362208, №0007372208 не є узгодженою, оскільки вказані податкові повідомлення-рішення оскаржувалися Позивачем в адміністративному та судовому порядку.

Отже, відсутні підстави для винесення податковим органом оскаржуваної податкової вимоги.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст.ст. 201, 202 КАС України.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст.198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Функе Юкрейн» залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 червня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Твердохліб В.А.

Судді Бужак Н.П.

Вівдиченко Т.Р.

Ухвала складена в повному обсязі 10 вересня 2014 року.

.

Головуючий суддя Твердохліб В.А.

Судді: Бужак Н.П.

Вівдиченко Т.Р.