Постанова № 40442906, 09.09.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

09 вересня 2014 року 16:18 № 826/11957/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Амельохіна В.В., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Браво Гласс Трейд» доКиївської міжрегіональної митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києвіпровизнання протиправним та скасування рішення,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Браво Гласс Трейд» (далі по тексту - позивач) звернулось з позовом до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів (далі по тексту - відповідач-1) та Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві (далі по тексту - відповідач-2) про визнання протиправним рішення про коригування митної вартості товару №100000003/2014/000366/2 від 19.06.2014р. та зобов'язання відповідача - 1 його скасувати та зобов'язання відповідача - 2 повернути на користь позивача надмірно сплачені до Державного бюджету України платежі та збори у сумі 33 553,62грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуване рішення прийнято неправомірно, а тому підлягає скасуванню.

Відповідач-1 проти позову заперечив з тих підстав, що оскаржуване рішення прийнято правомірно.

Відповідач - 2 проти позову заперечив.

В судовому засіданні 28.08.2014р. суд по справі перейшов в письмове провадження на підставі статті 128 КАС України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між позивачем, як покупцем, та Компанією «Т&C Fastener.Co., LTD (Китай), як продавцем, 14 березня 2014 року укладено зовнішньоекономічний контракт №В-1403/14, відповідно до умов якого суб'єкт зовнішньоекономічної діяльності здійснює на користь позивача поставку кріпильних виробів будівельного призначення за асортиментом та кількістю, вказаними у комерційних інвойсах.

Так, при розмитненні товару позивачем подано до Київської регіональної митниці Міндоходів електрону митну декларацію №100250003/2014/084027 від 17.06.2014 р.

При цьому, митна вартість товару була визначена із застосуванням основного методу - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Позивачем до вантажної митної декларації були додані документи, а саме: картка особи, яка здійснює операції з товарами від 19.03.2013р. №100/2012/0007209; міжнародна автомобільна накладна CMR від 13.06.2014р. №2677; коносамент №TSN117063 від 17.04.2014р.; рахунок - фактура від 14.04.2014р.; пакувальний лист від 14.04.2014р.; зовнішньоекономічний контракт від 14.03.2014р.; копія митної декларації відправлення від 14.04.2014р.; акт про проведення фізичного огляду товарів та інших предметів від 13.06.2014р.; експертна цінова довідка Торгово - Промислової палати від 16.06.2014р.; прайс лист компанії виробника від 14.04.2014р.; каталог продукції виробника.

В той же час, Київською міжрегіональною митницею Міндоходів 19.06.2014р. прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №100000003/2014/000366/2.

Коригування митної вартості товару відповідачем здійснено відповідно до положень статті 55 Митного кодексу України у зв'язку з неподанням основних документів, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості (п. 2 ст. 53 - страховий документ, або документи, що містять відомості про вартість страхування), та наявність розбіжностей. Митним органом запропоновано позивачу наддати додаткові документи, а саме:

- якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування;

- договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

- рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

- виписку з бухгалтерської документації;

- каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

- за власним бажанням інші додаткові наявні документи для підтвердження заявленої митної вартості товару.

Листом №1906-14/3 позивач повідомив митний орган про те, що в строки визначені ст. 53 МК України додаткові документи надати не має можливості.

Вважаючи, що подані декларантом документи не дають змоги визначити митну вартість імпортованих товарів, шляхом електронного повідомлення посадовою особою митниці повідомлено товариство про необхідність надати додаткові документи.

Проте, як вбачається з матеріалів справи позивачем не були надані митниці витребувані нею документи.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, товар було випущено у вільний обіг за митною декларацією від із забезпеченням сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про не обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України, а також положеннями Податкового кодексу України та інших законів України з питань оподаткування.

Згідно ст. 49 МК України (далі - МК України), митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Статтею 54 МК України визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до частини 5 статті 54 Митного кодексу України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Згідно з частиною шостою вказаної правової норми митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі, зокрема, неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у частині другій статті 53 цього Кодексу) та неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частиною 2 статті 53 Митного кодексу України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Зазначені в оспорюваному рішенні розбіжності в документах, на думку суду можуть вважатися відсутністю всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Згідно з ст. 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідач, приймаючи рішення про коригування митної вартості виходив з того, що подані документи не містять основних документів, що підтверджують числові значення складових митної вартості.

Таким чином, враховуючи те, що ТОВ «Браво Гласс Трейд» не виконано вимог митниці щодо надання додаткових документів, суд приходить до висновку, що у відповідача -1 було достатньо підстав для прийняття Рішення №100000003/2014/000366/2, як наслідок дане рішення є правомірним та таким, що винесене з дотриманням норм чинного законодавства.

Позовна вимога щодо стягнення з Державного бюджету на користь позивача надмірно сплачені платежі та збори у сумі 33 553,62грн., задоволенню не підлягає, оскільки є похідною вимогою від первинної вимоги.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оскільки судове рішення ухвалене на користь суб'єкта владних повноважень, судові витрати, відповідно з частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 128, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволені адміністративного позову Товариству з обмеженою відповідальністю «Браво Гласс Трейд» відмовити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Браво Гласс Трейд (код ЄДРПОУ 36590700, м. Київ, бульвар Дружби Народів, 13) на користь Державного бюджету України (отримувач УДСКУ у Печерському районі, код 38004897, банк отримувача ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку 820019, рахунок 31218206784007) решту суми судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 1 644,30грн. (одна тисяча шістсот сорок чотири гривні, 30коп.).

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Повний текст постанови виготовлений 09.09.2014р.

Суддя В.В. Амельохін