Постанова № 40442873, 10.09.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

10 вересня 2014 року № 826/12067/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Келеберди В.І. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвайт" до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвайт» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Мін доходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 30.07.2014 №105726552209, №105826552209.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що висновки акту від 22.07.2014 №653/26-55-22-09/37701437 «Про результати планової виїзної перевірки ТОВ «Інвайт» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 04.05.2011 по 31.12.2013, валютного та іншого законодавства за період з 04.05.2011 по 31.12.2013» є необґрунтованими та спростовуються наявними матеріалами.

Відповідач - Державна податкова інспекція у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві - заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав викладених у письмових запереченнях, які долучено до матеріалів справи, проте явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, хоча був належним чином повідомлений про час, дату та місце судового вирішення справи.

Згідно з ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у різі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи, що представник позивача не заперечував проти вирішення справи в порядку письмово провадження, оскільки відповідач належним чином повідомлений про час, дату та місце судового засідання в судове засідання не прибув, а також з огляду на відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд дійшов висновку про доцільність розгляду справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва,

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Інвайт» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 04.05.2011 по 31.12.2013, валютного та іншого законодавства за період з 04.05.2011 по 31.12.2013, за результатом якої складено акт від 22.07.2014 №653/26-55-22-09/37701437 (далі - акт перевірки).

Як вбачається з акту перевірки податковий орган вказує на порушення позивачем норм п. 14.1.27, п. 138.2 ст. 138, п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України в результаті чого занижено суму податку на прибуток. Що підлягає сплаті в бюджет на суму 46 951 грн.; п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України в результаті чого занижено суму ПДВ, що підлягає сплаті в бюджет на загальну суму 812 120 грн.

На підставі акту перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 30.07.2014

- № 105726552209, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 46 951 грн. (за основним платежем);

- №105826552209, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 1 218 350 грн. (за основним платежем 812 120 грн.. за штрафними (фінансовими) санкціями 406 230 грн.).

Підставою для висновку податкового органу про наявність порушень були наступні обставини, які відображені в акті, а саме: актами від 07.11.2012 № 906/22-06/32312358 «Про проведення невиїзної документальної перевірки ПП «Ольвія-2003» за період з 01.05.2011 р. по 31.05.2011 по взаємовідносинам з ПП «Термінал-Пласт», за період з 01.09.2011 по 31.10.2011 по взаємовідносинам з ТОВ «СКМ-Альфа-Груп» за період з 01.04.2012 по 30.04.2012 по взаємовідносинам з ПП «Прилукихімснаб» з питання своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів)»; від 11.09.2012 № 684 /22-06/32312358 «Про проведення невиїзної документальної перевірки ПП «Ольвія-2003» по взаємовідносинам з ТОВ «Прод Маркет» та ПП «Прилукихімснаб» з питання своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) за період з 01.01.2012 по 31.01.2012»; від 10.10.2012 № 785 /22-06/32312358 «Про проведення невиїзної документальної перевірки ПП «Ольвія-2003» по взаємовідносинам з ТОВ «Прод Маркет» та ПП «Прилукихімснаб» з питання своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) за період з 01.02.2012 по 31.03.2012»; № 353/22-1/36387029 від 29.08.2012 «Документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Прод Маркет» з питань дотримання вимог податкового законодавства при справлянні податку на додану вартість за період з 01.01.2011 по 30.06.2012» та № 3169/22-9/31360133 від 20.08.2012 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Прилукихімснаб» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.01.2012 по 31.05.2012»; № 684/22-317/37816906 від 07.08.2012 про результати перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства ТОВ «СКМ-Альфа-Груп» та № 164/22-214/37223184/1009 від 13.06.2012 «Про результати зустрічної звірки ПП «Термінал-Пласт» не встановлено факту поставок товарів по ланцюгу ТОВ «Прод Маркет» - ПП «Ольвія-2003» та ПП «Прилукихімснаб» -ПП «Ольвія-2003», не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) від ТОВ «СКМ-Альфа-Груп», , ПП «Термінал-Пласт», підприємствам-покупцям та підприємствам-постачальникам, що свідчить про те, що правочини між ТОВ «СКМ-Альфа-Груп», ПП «Термінал-Пласт», постачальниками та покупцями здійснені без мети настання реальних наслідків.

Крім того, податковий орган вказує, що ПП «Ольвія-2003» має стан - 11 «припинено, але не знято з обліку». Згідно податкової звітності у ПП «Ольвія-2003» та проведених заходів встановлено відсутність трудових ресурсів, виробничого обладнання, складських та торгівельних приміщень, транспорту та торгівельного обладнання, сировини, матеріалів для здійснення основного виду діяльності, визначеного згідно довідки з ЄДРПОУ.

Крім того податковий орган зазначає, що актом «Про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіятс» щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ «Крейстінг» за період з 01.08.2012 по 31.08.2012» від 01.11.2012 №4607/22-4/37046433 встановлено, що ТОВ «Сіятс» має стан - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням, було платником податку на додану вартість відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість, виданого ДПІ у Печерському районі м. Києва від 23.04.2010 № 100281046, анульовано 25.10.2012 (відсутність поставок та ненадання декларацій).

Також, податковий орган вказує, що актом ДПІ у Будьонівському районі М.Донецька ГУ Міндоходів у Донецькій області «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Торговий дом «Альтаір» щодо документального підтвердження господарських відносин із контрагентами покупцями-постачальниками за період: грудень 201З року» №92/05-61-22-01/38470600 встановлено, що товариство не знаходиться за місцем реєстрації, відсутні трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь - якого виду діяльності та встановлена невідповідність придбаного та реалізованого товару відповідно до зареєстрованих в ЄРПН податкових накладних, що свідчить про удаваність проведених господарських операцій з купівлі-продажу товарно-матеріальних цінностей, які фактично спрямовані на формування додаткових вигод третім особам.

На підставі викладеного податковий орган дійшов висновку, що право чини укладені ТОВ «Інвайт» з ТОВ «Сіятс», ПП «Ольвія-2003», ТОВ «Торговий дом «Альтаір» не створюють правових наслідків обумовлених такими правочинами та є безтоварними.

Листом Вищого адміністративного суду України від 2 червня 2011 року № 742/11/13-11 визначено, що оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом".

Отже, висновки Відповідача про порушення Позивачем вимог чинного законодавства України, сформовані на підставі аналізу змісту договірних відносин, які існували між ТОВ ТОВ «Сіятс», ПП «Ольвія-2003», ТОВ «Торговий дом «Альтаір» та їх контрагентами (другий ланцюг постачання) не є належними доказами по справі, оскільки результати аналізу другого ланцюга постачання відповідно до вимог податкового законодавства України не можуть бути підставами для висновків, які стосуються Позивача.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби", дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування (Постанова Верховного Суду України від 8 вересня 2009 року, додаток до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 22 квітня 2010 року № 568/11/13-10).

Крім того, згідно з правовою позицією Верховного Суду України у справах, пов'язаних із отриманням права на податковий кредит та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи:

1. Встановлення факту здійснення господарської операції.

2. Встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції.

3. Встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку. Включенню до складу податкового кредиту підлягають лише суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що підлягають використанню у господарській діяльності платника податку (пункт 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість").

4. Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

5. Встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, вимоги чинного станом на час виникнення спірних правовідносин податкового законодавства та фактичні обставини даної справи, для правильної юридичної кваліфікації змісту спірних правовідносин встановленню підлягає факт реальності господарських операцій за договорами поставки, укладеними між Позивачем та ТОВ «Сіятс», ПП «Ольвія-2003», ТОВ «Торговий дом «Альтаір».

Судом встановлено, що між позивачем та ПП «Ольвія-2003» укладено договори від 15.07.2011 №15/07-2011, від 03.01.2012 №03/01-2012 купівлі-продажу товарів народного споживання.

Також, між позивачем та ТОВ «Торговий дом «Альтаїр» укладено договір від 03.01.2013 №03/01-2013 купівлі-продажу товарів народного споживання.

В ході виконання умов спірних договорів сторонами складено видаткові ат податкові накладні, копії яких долучено до матеріалів справи.

З акту перевірки вбачається, що розрахунки між контрагентами проводились у безготівковій формі.

Також, з акту перевірки вбачається, що ТОВ «Сіятс» відповідно до податкової накладної поставив позивачу витратні матеріали на загальну суму 50 000 в т.ч. ПДВ 8 333 грн.

Позивачем також надано суду копії сертифікатів відповідності на товар (засоби побутової хімії) проте суд зазначає, що у сертифікатах відповідності вказано лише назву товару, норми ДСТУ, виробника та не дає змогу ідентифікавути, що такий товар поставлявся відповідно до умов спірних договорів.

Суд зауважує, що позивачем не надано суду жодного документу на підтвердження господарських відносин з ТОВ «Сіятс», транспортування, передачі та оприбуткування та оплати товару, тобто не надано належних доказів реального виконання умов спірних договорів.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Оскільки, як зазначено вище, позивачем не надано суду належних доказів реального виконання умов спірних договорів, на думку суду висновок відповідача про порушення позивачем п. 14.1.27, п. 138.2 ст. 138, п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України є обґрунтованим та підтверджується матеріалами справи, а відтак прийняте на його підставі податкове повідомлення рішення від 30.07.2014 № 105726552209 є правомірним та не підлягає скасуванню.

За таких обставин, доведеність відповідачем правомірності та законності підстав донарахування позивачу податкового зобов'язання з податку прибуток за вищевказані правопорушення як наслідок прямо впливає та вказує на обґрунтованість висновку відповідача про порушення позивачем п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України та про заниження позивачем податку на додану вартість і визначення податковим органом податкового зобов'язання та штрафних санкцій позивачу по цьому податку, а відтак вимога про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30.07.2014 №105826552209 є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем доведено правомірність та обґрунтованість прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, позивачем не доведено факт правомірності формування податкового кредиту та віднесення витрат на валові витрати по взаємовідносинам з ТОВ «Сіятс», ПП «Ольвія-2003», ТОВ «Торговий дом «Альтаір», а тому, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, позовні вимоги ТОВ «Інвайт» не підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Дослідивши обставини справи, проаналізувавши вищезазначені правові норми, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є не обґрунтованими і не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 9, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити в задоволенні позовних вимог.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя В.І. Келеберда