Постанова № 40439122, 08.09.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

08 вересня 2014 року № 826/12304/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Келеберди В.І. при секретарі судового засідання Віруцькій О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісна компанія "Формула"

до

Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про

визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сервісна компанія «Формула» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Мін доходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29.05.2014 №0005122203.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що висновки акту від 15.05.2014 №183/1-26-50-22-03-36958905 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Сервісна компанія «Формула» з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Транслем», ТОВ «Деймос ІНВ» за період з 01.01.2014 по 31.01.2014» є необґрунтованими та спростовуються наявними матеріалами.

Відповідач - Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві - заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав викладених у письмових запереченнях, які долучено до матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва,

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Сервісна компанія «Формула» з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Транслем», ТОВ «Деймос ІНВ» за період з 01.01.2014 по 31.01.2014, за результатом якої складено акт від 15.05.2014 №183/1-26-50-22-03-36958905 (далі – акт перевірки).

Як вбачається з акту перевірки відповідач дійшов висновку про порушення позивачем норм п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України та заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного періоду (р. 25 Декларації ПДВ) на загальну суму 704 690 грн.

На підставі акту перевірки податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 29.05.2014 №0005122203, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 1 057 035 грн. (за основним платежем 704 690 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 352 345 грн).

Порушення позивачем норм податкового законодавства податковий орган обґрунтовує тим, що актом ДПІ у Київському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області від 28.03.2014 №195/05-64-22-02/38844515 встановлено, що ТОВ «Транслем» за юридичною адресою не знаходиться, 06.03.2014 прийнято рішення про припинення юридичної особи ТОВ «Транслем», на товаристві працює одна особа, товариство не має ліцензій, відсутні основні засоби. З огляду на викладене податковий орган вказує на безтоварність господарських операцій ТОВ «Транслем» з контрагентами.

Крім того, актом від 26.03.2014 №179/05-66-15-01/38357200 ДПІ у Куйбишевському районі м. донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області, яким встановлено, що ТОВ «Деймонс ІНВ» за юридичною адресою не знаходиться, має стан «триває процедура припинення», основні фонди відсутні.

На підстав викладеного податковий орган дійшов висновку, що господарські операції ТОВ «Сервісна компанія «Формула» з ТОВ «Транслем» та ТОВ «Деймонс ІНВ» мають безтоварний характер.

Оскільки наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов’язані з рухом активів, зміною зобов’язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, то факт виконання поставки товару входить до предмету доказування у справі. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 31.03.2011 у справі №К-12509/08.

З матеріалів справи вбачається. що між позивачем та ТОВ «Деймонс ІНВ» укладено договір поставки нафтопродуктів №05/11-13 від 05.11.2013.

Відповідно до п. 1.2 Договору поставка товару здійснюється окремими партіями. Кількість та асортимент товару на кожну партію визначаються відповідною додатковою угодою, яка є невід’ємною частиною договору.

Згідно із п. 2.1.1 договору продавець зобов’язується передати покупцю (позивачу) товар з оформленням актів прийому-передачі.

В ході виконання вказаного договору сторонами складено видаткові та податкові накладні та акти прийому-передачі нафтопродуктів, копії яких долучено до матеріалів справи.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що позивачем з ТОВ «Укртермінал» укладено договір зберігання №9/11 від 09.11.2012, предметом якого є зберігання нафтопродуктів.

Також, позивачем надано суду копії: актів приймання нафтопродуктів на зберігання, накладні, паспорта якості, копії яких долучено до матеріалів справи.

Суд зазначає, що у накладних, копії яких надано позивачем, відправником дизельного палива зазначено Феодосійський ПОНП для ТОВ «Деймонс ІНВ», а одержувачем ТОВ «Укртермінал». В актах приймання нафтопродуктів зазначено відправником Феодосійський ПОНП, а одержувачем ТОВ «Сервісна компанія «Формула».

З огляду на викладене, вбачається. що ТОВ «Деймонс ІНВ» не був відправником товару, товар (паливо) постачався Феодосійський ПОНП, в тому числі і для ТОВ «Сервісна компанія «Формула».

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що в матеріалах справи відсутні докази поставки (транспортування) товару позивачу ТОВ «Деймонс ІНВ».

Крім того, позивачем не надано суду доказу використання вказаного товару у власній господарській діяльності (реалізації).

З огляду на викладене, суд вважає обґрунтованим висновок податкового органу про безтоварність господарських операцій позивача з ТОВ «Деймонс ІНВ».

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ТОВ «Транслем» укладено наступні договори: на інформаційно-технічне обладнання: від 01.11.2013 №01/11-2, на сервісне обслуговування від 01.11.2013 №01/11-1, копії яких долучено до матеріалів справи.

В ході виконання вказаного договору сторонами складено акти здавання-приймання робіт (послуг), податкові накладні, копії яких долучено до матеріалів справи.

Позивачем не надано суду доказ оплати товару (послуг) на підставі вказаних договорів.

З огляду на викладене, висновок податкового органу про безтоварність господарських операцій позивача з ТОВ «Транслем» на думку суду є обґрунтованим.

Згідно пп.14.1.181. п.14.1.ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до пп. а п.198.1, п.198.2., п.198.3. ст.198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п.201.10. ст.201 Кодексу, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11 установлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків.

Оскільки позивачем не надано суду належних та достатніх доказів реального виконання спірних договорів, суд вважає обґрунтованим висновок податкового органу про порушення позивачем норм п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що свідчить про правомірність винесеного на його підставі податкового повідомлення-рішення.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідач при прийнятті оскарженого податкового повідомлення-рішення діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством, обґрунтовано, з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити в задоволенні позовних вимог.

Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.І. Келеберда