Ухвала суду № 40437750, 04.09.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2014 р. Справа № 876/12625/13

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Носа С. П.,

суддів - Клюби В. В., Кухтея Р. В.

за участю секретаря судового засідання - Сердюк О. Ю.;

представника позивача - Чубак Н. В.;

представників відповідача - Дашо Т. Ю., Сениш Г. Я.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління Міністерства доходів та зборів України у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2013 року в справі за позовом Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління Міністерства доходів та зборів України у Львівській області до товариства з обмеженою відповідальністю «ДП «Новокаса» про зобов'язання вчинення дій, -

ВСТАНОВИВ:

17 липня 2013 року Львівським окружним адміністративним судом зареєстровано позовну заяву Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління Міністерства доходів та зборів України у Львівській області до товариства з обмеженою відповідальністю «ДП «Новокаса» про зобов'язання ТзОВ «Новокаса» провести нарахування та сплату, згідно податкового повідомлення-рішення від 31 травня 2013 року № 0001112210 по податку на прибуток на суму 188739,50 грн. та податкового повідомлення-рішення від 31 травня 2013 року № 0001122210 по податку на додану вартість на суму 185276,25 грн.

В обґрунтування вимог позовної заяви зазначено, що перевіркою встановлено заниження у 3-4 кв. 2011 року та 2012 році доходу від надання нежитлових приміщень в оренду згідно договорів оренди від 01 травня 2002 року № 32/250, від 01 травня 2012 року № 01/05, укладених відповідачем з ДП «Львівтекс» Датської Компанії «Грін Коттон».

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2013 року в задоволенні позову відмовлено.

Зазначену постанову мотивовано тим, що позивачем для визначення звичайних цін на товари (роботи, послуги) не використано офіційні джерела інформації, як підстави збільшення грошового зобов'язання відповідача, але лише за наявності вжиття позивачем встановлених законодавством заходів щодо визнання звичайних цін на предмет спору по даній справі, можливо буде надати оцінку обґрунтованості запереченням відповідача на предмет правильності визначення ціни за вищезгаданими договорами оренди у порівнянні із офіційними джерелами інформації.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, позивачем - Державною податковою інспекцєю у Галицькому районі м. Львова Головного управління Міністерства доходів та зборів України у Львівській області, подано апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду, в якій висловлено прохання скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що судом першої інстанції не взято до уваги те, що оцінювачем в процесі аналізу з врахуванням принципів заміщення та корисності були розглянуті 4 аналогічні пропозиції оренди.

Представник позивача, у судовому засіданні, вимоги апеляційної скарги підтримав та просить таку задовольнити.

Представники відповідача, у судовому засіданні, вимоги апеляційної скарги заперечили та просять таку залишити без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача та представників відповідача, проаналізувавши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не знаходить підстав для її задоволення.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Встановлено, що 25 квітня 2013 року позивачем проведено позапланову виїзну перевірку відповідача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 липня 2011 року по 31 грудня 2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2011 року по 31 грудня 2012 року. За результатами перевірки складено акт №423/22-10/31527168.

Вказаною перевіркою встановлено порушення відповідачем п.п. 135.4.1. п. 135.4. ст.135 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 159201,00 грн., в т. ч. за 3 кв. 2011 року на суму 20492,00 грн., за 4 кв. 2011 року на суму 20555,00 грн., за 1 кв. 2012 року 18777,00 грн., за 2 кв. 2012 року на суму 29539,00 грн., за 3 кв. 2012 року на суму 34919,00 грн., за 4 кв. 2012 року на суму 34919,00 грн.; п. 188.1. ст. 188 Податкового кодексу України із змінами та доповненнями, пп. 1.20.2. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 148221,00 грн., в тому числі за липень 2011 року на суму 5939,00 грн., за серпень 2011 року на суму 5938,00 грн., за вересень 2011 року на суму 5941,00 грн., за жовтень 2011 року на суму 5947,00 грн., за листопад 2011 року на суму 5964,00 грн., за грудень 2011 року на суму 5964,00 грн., за січень 2012 року на суму 5964,00 грн., за лютий 2012 року на суму 5960,00 грн., за березень 2012 року на суму 5960,00 грн., за квітень 2012 року на суму 5964,00 грн., за травень 2012 року на суму 11085,00 грн., за червень 2012 року на суму 11085,00 грн., за липень 2012 року на суму 11085,00 грн., за серпень 2012 року на суму 8683,00 грн., за вересень 2012 року на суму 13487,00 грн., за жовтень 2012 року на суму 11085,00 грн., за листопад 2012 року на суму 11085,00 грн., за грудень 2012 року на суму 11085,00 грн.

Проведеною перевіркою встановлено заниження у 3-4 кв. 2011 року та 2012 році доходу від надання нежитлових приміщень в оренду згідно договорів оренди від 01 травня 2002 року №32/250, від 01 травня 2012 року №01/05, укладених ТОВ «ДП «Новокаса» з ДП «Львівтекс» Датської Компанії «Грін Коттон».

Відповідно до п. 1.1 вищевказаних договорів ТзОВ «ДП «Новокаса» передає, а ДП «Львівтекс» Датської Компанії «Грін Коттон» бере у тимчасове платне користування нерухоме майно, яке є власністю Орендодавця і розміщено за адресою: м. Львів, вул. Городоцька, 226.

Згідно п. 4.3 «орендна плата та порядок розрахунків» договору від 01 травня 2002 року № 32/250 розмір орендної плати регулюється за взаємною згодою, окремими протоколами.

Перевіркою встановлено, що ТзОВ «ДП «Новокаса» по орендарю ДП «Львівтекс» Датської Компанії «Грін Коттон» нараховано щомісячну орендну плату за приміщення в сумі 27600,00 грн (в т. ч. ПДВ).

Для визначення найбільш вірогідного значення орендної плати при використанні об'єкта оцінки, оцінювач провів маркетинговий аналіз ринку комерційної нерухомості в м. Львові. Аналіз проводився на базі рекламно-інформаційних видань «Ваш магазин», «Львівські оголошення», інтернет-сторінок львівських фірм по операціях з нерухомістю.

В результаті проведеного маркетингу отримано діапазон можливих значень орендних ставок для об'єкта оцінки на подібні будівлі, що складає 1,02-1,5 у. о./м2/міс. без ПДВ.

Відповідно, оцінювачем зроблено висновок, що щомісячна орендна плата приймається на рівні середнього значення, а саме 1,34 у. о./м2/міс./без ПДВ.

31 травня 2013 року позивачем на підставі вищевказаного акту перевірки винесено податкові повідомлення-рішення № 0001122210, № 0001112210.

Згідно п. 1.20.2. ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Якщо товари (роботи, послуги), ідентичні (за їх відсутності - однорідні) товарам (роботам, послугам), стосовно яких визначається звичайна ціна, прилюдно пропонуються до продажу, або мають ціни, встановлені на організованому ринку цінних паперів, або мають біржову ціну (біржове котирування), визначення звичайної ціни у встановленому в абзаці першому цього підпункту порядку здійснюється із врахуванням таких факторів.

Згідно п. 1.20.6. ст. 1 цього ж Закону, у разі коли на відповідному ринку товарів (робіт, послуг) не здійснюються операції з ідентичними (у разі їх відсутності - однорідними) товарами (роботами, послугами), або якщо неможливо визначити їх ціну через відсутність або недоступність відповідної інформації, звичайною ціною вважається ціна договору.

Згідно п.п. 14.1.71. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України, звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим же Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.

Якщо під час здійснення операції обов'язковим є проведення оцінки, вартість об'єкта оцінки є підставою для визначення звичайної ціни для цілей оподаткування за умови, що неможливо застосувати методи, зазначені у підпункті 39.3.1 пункту 39.3 статті 39 цього ж Кодексу.

Згідно п.п. 14.1.80. п. 14.1. ст. 14 цього ж Кодексу, ідентичні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), що мають однакові характерні для них основні ознаки.

При цьому під ідентичними розуміються товари, що мають однакові ознаки з оцінюваними товарами, у тому числі такі, як фізичні характеристики; якість та репутація на ринку; країна виробництва (походження); виробник.

Згідно п.п. 14.1.131. п. 14.1. ст. 14 цього ж Кодексу, однорідні (подібні) товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), що не є ідентичними, але мають схожі характеристики і складаються із схожих компонентів, у результаті чого виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними.

Для визначення товарів однорідними (подібними) враховуються такі ознаки: якість та ділова репутація на ринку; наявність торговельної марки;країна виробництва (походження); виробник; рік виробництва; новий чи вживаний; термін придатності.

Згідно п. 39.11 ст. 39 цього ж Кодексу (в редакції чинній на момент звернення позивача до суду), для визначення звичайних цін на товари (роботи, послуги) використовуються офіційні джерела інформації, у тому числі статистичні дані державних органів і установ; ціни спеціалізованих аукціонів з торгівлі окремими видами продукції, біржові котирування; довідкові ціни спеціалізованих комерційних видань та публікацій, у тому числі електронних та інших банків даних; звіти та довідки відділів з економічних питань у складі дипломатичних представництв України за кордоном; інші інформаційні джерела, що визнаються офіційними в установленому порядку.

Згідно п. 39.14 ст. 39 цього ж Кодексу (в редакції чинній на момент звернення позивача до суду), обов'язок доведення того, що ціна договору (правочину) не відповідає рівню звичайної ціни, покладається на орган державної податкової служби у порядку, встановленому законом.

Під час проведення перевірки платника податку орган державної податкової служби має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого цього пункту.

Згідно п. 39.15 ст. 39 цього ж Кодексу (в редакції чинній на момент звернення позивача до суду), у разі відхилення договірних цін у податковому обліку платника податків у бік збільшення або зменшення від звичайних цін менше ніж на 20 відсотків, таке відхилення не може бути підставою для визначення (нарахування) податкового зобов'язання, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності.

Визначені із застосуванням звичайних цін база, об'єкт оподаткування та інші показники податкового обліку використовуються органами державної податкової служби для проведення розрахунку податкових зобов'язань, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності за результатами проведення перевірки.

За результатами цієї перевірки приймається відповідне податкове повідомлення-рішення. У разі коли платник податків розпочинає процедуру оскарження цього податкового повідомлення-рішення, або несплати відповідної суми, визначеної в такому податковому повідомленні-рішенні, протягом строків, встановлених цим Кодексом податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним. Керівник органу державної податкової служби зобов'язаний звернутися до суду з позовом про нарахування та сплату податкових зобов'язань, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності.

Стаття 70 КАС України встановлює правила належності доказів, які визначають об'єктивну можливість доказу підтверджувати обставину, що має значення для вирішення справи, а також правила допустимості доказів, що визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину у справі. Предметом доказування, згідно з ч. 1 ст. 138 КАС України, є обставини (факти), якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Судом не враховуються обґрунтування позовних вимог, оскільки позивачем при встановлені заниження відповідачем за період що перевірявся, доходу від надання нежитлових приміщень в оренду, як доказ використано лише звіт про незалежну оцінку адміністративно-складського приміщення, загальною площею 10126,6 м. кв., що знаходиться за адресою: Львівська обл., м. Львів, вул. Городоцька, буд.226, проведеного ПП «Компанія Експерт», в якому зазначено, що діапазон можливих значень орендних ставок для об'єкта оцінки на подібні будівлі, складає 1,02-1,5 у.о./м2/міс. без ПДВ. Відтак, щомісячна орендна плата приймається на рівні середнього значення, а саме 1,34 у.о./м2/міс./без ПДВ. Вказаний звіт складений приватним підприємством «Компанія «Експерт» з метою визначення вартості об'єкта оцінки для визначення оціночної вартості об'єкта оцінки для обчислення доходу від його відчуження. У цьому ж звіті також зазначено, що отриманий результат згідно проведеної незалежної оцінки може бути використаний тільки для вказаної мети і ні для якої іншої.

Відповідно, вказаний звіт не є офіційним джерелом інформації, в тому числі, статистичними даними державних органів і установ, ціною спеціалізованих аукціонів з торгівлі окремими видами продукції, біржовими котируваннями, довідковою ціною спеціалізованих комерційних видань та публікацій, звітом та довідкою відділу з економічних питань у складі дипломатичних представництв України за кордоном, іншим інформаційним джерелом, що визнається офіційним, а відтак не є належним та допустимим доказом обґрунтування позовних вимог позивача.

Оскільки позивачем для визначення звичайних цін на товари (роботи, послуги) не використано офіційні джерела інформації, як підстави збільшення грошового зобов'язання відповідача, судом не враховуються заперечення відповідача щодо їх обґрунтованості, лише за наявності вжиття позивачем встановлених законодавством заходів щодо визнання звичайних цін на предмет спору по даній справі, можливо буде надати оцінку обґрунтованості запереченням відповідача на предмет правильності визначення ціни за вищезгаданими договорами оренди у порівнянні із офіційними джерелами інформації.

Узагальнюючи викладене, суд апеляційної інстанції переконаний, що судом першої інстанції надано належну оцінку наявним у справі доказам, а їх достатня кількість та взаємний зв'язок у сукупності дали змогу суду першої інстанції зробити вірний висновок про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції визнає, що судом першої інстанції, при вирішенні даного публічно-правового спору, правильно встановлено обставини справи та ухвалено законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.

Керуючись ст. ст. 158-160, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління Міністерства доходів та зборів України у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2013 року в справі № 813/5510/13-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у випадку коли, відповідно до частин 3 та 7 ст. 160 КАС України, складення ухвали в повному обсязі відкладено - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя: С. П. Нос

Судді: В. В. Клюба

Р. В. Кухтей

Ухвалу складено в повному обсязі 08 вересня 2014 року.