Ухвала суду № 40437738, 04.09.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2014 р. Справа № 151131/11/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Носа С. П.,

суддів - Кухтея Р. В., Клюби В. В.;

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10 травня 2011 року в справі за позовом Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова до ОСОБА_1 третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Управління державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області про стягнення податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин, -

ВСТАНОВИВ:

24 грудня 2010 року Львівським окружним адміністративним судом зареєстровано позовну заяву Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова до ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_1 податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів в розмірі 17227,00 грн. на рахунок місцевого бюджету Франківського району м. Львова № 33219808700005, код платежу 12020200, код ЄДРПОУ 22406168, банк ГУДКУ у Львівській області, МФО 825014.

В обґрунтування вимог позовної заяви зазначено, що відповідач при першій реєстрації повинен був сплатити податок з власників транспортних засобів до місцевого бюджету в розмірі 17227,00 гривень. Зазначено, що платіжний документ про сплату вказаного податку відсутній, податок до бюджету не надійшов, а тому він фактично не сплачений та підлягає стягненню.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 10 травня 2011 року позов задоволено. Постановлено стягнути з ОСОБА_1 податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів в розмірі 17227,00 (сімнадцять тисячі двісті двадцять сім) гривень.

Зазначену постанову мотивовано тим, що оскільки сума податку з власників транспортних засобів, яка мала б бути сплачена відповідачем під час первинної реєстрації не зарахована на єдиний казначейський рахунок державного бюджету, то відповідач не виконав обовязку із сплати податку.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідачем - ОСОБА_1, подано апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду, в якій висловлено прохання скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказано, що перша реєстрація в Україні транспортного засобу не проводиться у разі відсутності документів про сплату податку або документів, що дають право на користування пільгами.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомлені належним чином, а тому, колегія суддів, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України, вважає можливим проведення розгляду справи за їхньої відсутності, в порядку письмового провадження, за наявними у справі матеріалами та на основі наявних у ній доказів.

Заслухавши суддю-доповідача, проаналізувавши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не знаходить підстав для її задоволення.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Статтею 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно із ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Встановлено, що на підставі заяви № 1004 від 29 грудня 2009 року на ім'я ОСОБА_1 зареєстровано придбаний за кордоном автомобіль VOLKSWAGEN TRANSPORTER Т 4, державний номерний знак НОМЕР_1, 2002 р.в. Серед документів, які додані до заяви, копії квитанції про сплату податку немає.

Листом від 28 квітня 2010 року № 9504/10/17-108/174 ДПА України у Львівській області звернулось до начальника УДАІ ГУМВС у Львівській області з проханням надати інформацію щодо сплати податку з власників транспортних засобів під час проведення першої реєстрації автомобілів, ввезених на територію України, починаючи з 2008 року.

Листом від 31 серпня 2010 року за підписом начальника Львівського відділу реєстраційно-екземенаційної роботи ДАІ при ГУМВСУ у Львівській області, надало запитувану інформацію, якою підтверджується, що ОСОБА_1 зареєстрував автомобіль VOLKSWAGEN TRANSPORTER Т 4, державний номерний знак НОМЕР_1, 2002 р.в., а квитанція про сплату податку відсутня, оплата не проведена.

Листом від 04 листопада 2010 року ДПА у Львівській області повідомила, що за даними ЗАТ «КБ «Приватбанк», квитанції про сплату податку з власників транспортних засобів ОСОБА_1 не виявлено.

Згідно з довідкою ДПІ від 02 грудня 2010 року кошти з податку з власників наземних транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів в сумі 17227,00 грн. від відповідача до місцевого бюджету не надходили.

Згідно Розрахунку суми податку з власників транспортних засобів під час здійснення першої реєстрації транспортних засобів в Україні, сума податку, що підлягає сплаті, становить 17227,00 гривень.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» від платниками податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів є підприємства, установи та організації, які є юридичними особами, іноземні юридичні особи (далі - юридичні особи), а також громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства (далі - фізичні особи), які здійснюють першу реєстрацію в Україні, реєстрацію, перереєстрацію транспортних засобів та/або мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні транспортні засоби, які відповідно до статті 2 цього Закону є об'єктами оподаткування.

Відповідно до ст. 2 цього Закону об'єктами оподаткування є, зокрема, автомобілі, призначені для перевезення не менше 10 осіб, включаючи водія, - код 8702; автомобілі легкові - код 8703; автомобілі вантажні - код 8704. Оскільки відповідач є власником транспортних засобів, він є платником податку.

Відповідно до ст. 3 цього Закону перша реєстрація в Україні - це реєстрація транспортного засобу в Україні, яка здійснюється уповноваженими державними органами України вперше щодо цього транспортного засобу. Перша реєстрація транспортного засобу відповідача здійснена 30 грудня 2009 року.

Податок з визначених цим Законом власників наземних транспортних засобів сплачується юридичними та фізичними особами за місцем реєстрації таких транспортних засобів на спеціальні рахунки територіальних дорожніх фондів республіканського бюджету Автономної Республіки Крим, обласних бюджетів та бюджетів міст Києва та Севастополя.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 цього Закону податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів сплачується фізичними особами - перед проведенням першої реєстрації в Україні, реєстрацією, перереєстрацією транспортних засобів, а також перед технічним оглядом транспортних засобів щорічно або один раз за два роки, але не пізніше першого півріччя року, в якому провадиться технічний огляд.

Відповідно до ч. 6 цієї статті фізичні особи - платники податку зобов'язані пред'являти органам, що здійснюють першу реєстрацію в Україні, реєстрацію, перереєстрацію, зняття з обліку або технічний огляд транспортних засобів, квитанції або платіжні доручення про сплату податку за попередній (у разі здійснення сплати) та за поточний роки, а платники, звільнені від сплати цього податку, - відповідний документ, що дає право на користування цими пільгами.

Відповідно до ч. 5-8 ст. 6 цього Закону сума податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що сплачується фізичними особами, обчислюється за ставками, визначеними у статті 3 цього Закону. У разі виявлення юридичних чи фізичних осіб, які не сплачували податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вони зобов'язані сплатити податок не більш як за три попередні роки. Перерахування неправильно сплаченого податку допускається не більш як за три попередні роки. Органи, що здійснюють державну реєстрацію транспортних засобів, зобов'язані щомісячно повідомляти податкові органи про транспортні засоби, зареєстровані або зняті з реєстрації протягом попереднього місяця, за формою, затвердженою центральним податковим органом України, та їх власників.

Відповідно до ст. 7 цього Закону у разі приховування (заниження) об'єктів оподаткування з власників транспортних засобів стягуються сума несплаченого податку, а також пеня або штраф у порядку, передбаченому законом.

Відповідно до ч. 5 ст. 50 Бюджетного кодексу України податки, збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими в доход державного бюджету з моменту зарахування на єдиний казначейський рахунок державного бюджету.

З наведених вище положень Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів», вбачається, що сума податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що сплачується фізичними особами, розраховується саме фізичною особою за ставками встановленими цим Законом.

Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", а саме п. 4.2 ст. 4, визначено в яких випадках контролюючий орган зобовязаний самостійно визначити суму податкового зобовязання, а саме у разі якщо: а) платник податків не подає у встановлені строки податкову декларацію; б) дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях; в) контролюючий орган внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання; г) згідно з законами з питань оподаткування особою, відповідальною за нарахування окремого податку або збору (обов'язкового платежу), є контролюючий орган.

Зважаючи на вищенаведене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що сума податку з власників транспортних засобів, яка мала б бути сплачена відповідачем під час первинної реєстрації не зарахована на єдиний казначейський рахунок державного бюджету, а тому відповідач не виконав обов'язку із сплати податку.

Також колегія суддів зазначає, що проведення державної реєстрації транспортних засобів не може слугувати беззаперечним фактом сплати всіх податків та обов'язкових платежів власником транспортних засобів; обов'язок органів ДАІ проводити таку реєстрацію лише за умови сплати всіх податків і обов'язкових зборів не спростовує наведеного висновку, а недотримання вказаного обов'язку з боку цього органу і не поступлення коштів до бюджету не звільняє власника транспортних засобів від сплати податку.

Узагальнюючи викладене, суд апеляційної інстанції переконаний, що судом першої інстанції надано належну оцінку наявним у справі доказам, а їх достатня кількість та взаємний зв'язок у сукупності дали змогу суду першої інстанції зробити вірний висновок про наявність підстав для задоволення позову.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції визнає, що судом першої інстанції, при вирішенні даного публічно-правового спору, правильно встановлено обставини справи та ухвалено законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.

Керуючись ст. ст. 158-160, 195, 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10 травня 2011 року в справі № 2а-12612/10/1370 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий суддя: С. П. Нос

Судді: В. В. Клюба

Р. В. Кухтей