Рішення № 40437671, 01.09.2014, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.09.2014 р. Справа № 914/2870/14

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Епіцентр К», м.Київ

до відповідача: Приватного підприємства «Будівельна фірма «Квартал-плюс», м. Львів-Винники

про стягнення 15 447 грн. 97 коп.

Суддя Мазовіта А.Б.

Секретар Гривняк Г.Т.

Представники:

від позивача: Козак Т.В., представник (довіреність від 22.12.2013 р.);

від відповідача: не з'явився

Товариства з обмеженою відповідальністю «Епіцентр К», м. Київ звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Приватного підприємства «Будівельна фірма «Квартал-плюс», м. Львів-Винники про стягнення 15 447 грн. 97 коп.

Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду і ухвалою від 08.08.2014р. призначив розгляд справи на 21.08.2014 р. Ухвалою суду від 21.08.2014 р. розгляд справи було відкладено на 01.09.2014 р.

В судових засіданнях представник позивача позов підтримав, просив задоволити. З приводу заявленого позову пояснив, що між позивачем та відповідачем укладено договір купівлі-продажу, на виконання умов якого відповідачу було передано у власність товар. Однак, відповідач свої зобов'язання щодо оплати за отриманий товар виконав частково, на дату звернення до суду заборгованість становила 11 732 грн. 46 коп. Крім цього, у зв'язку з порушенням строків оплати вартості товару нараховано пеню у сумі 759 грн. 79 коп., штраф у сумі 1 173 грн. 24 коп., 3% річних у сумі 351 грн. 15коп., інфляційні втрати в сумі 1 431 грн. 33 коп. Відтак, просив стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у сумі 15 447 грн. 97 коп. та судові витрати.

Відповідач явку представника в судові засідання не забезпечив, через канцелярію суду представник відповідача подав відзив на позов. У вказаному відзиві заявив про застосування наслідків пропуску позовної давності до вимоги про стягнення неустойки. У зв'язку з наведеним, просив відмовити в задоволенні вимоги про стягнення штрафу та пені.

Представнику роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст. 22 ГПК України, заяв про відвід суду не поступало.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника сторони, суд встановив наступне.

1 березня 2013 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Епіцентр К» (продавець) та Приватним підприємством «Будівельна фірма «Квартал-плюс» (покупець) було укладено договір №274/13 ЛВ купівлі-продажу.

За цим договором продавець (позивач) зобов'язувався передати товар у власність покупця, а покупець (відповідач) зобов'язувався прийняти та оплатити товар на умовах, визначених цим договором. Предметом цього договору є наступний товар: будівельні матеріали та господарські товари згідно виписаних видаткових накладних.

На виконання умов вищевказаного договору, позивач передав у власність відповідачу згідно видаткових накладних №Рнк/LV-0010047 від 17.05.2013 р., №Рнк/LV-0010048 від 17.05.2013 р., №Рнк/LV-0014581 від 03.07.2013 р., №Рнк/LV-0014582 від 03.07.2013 р. та довіреностей на отримання ТМЦ №009 від 17.05.20013 р., №014 від 01.07.2013 р. (оригінали видаткових накладних та довіреностей оглянуті в судовому засіданні, завірені копії долучені до матеріалів справи) товар на загальну суму 17 200 грн. 00 коп.

Згідно п. 3.1. договору оплата товару здійснюється покупцем за визначеною п. 2.1. цього договору ціною в строк до останнього дня поточного місяця в якому відбулося отримання товару покупцем (дати накладної) шляхом банківського переказу покупцем грошових коштів на розрахунковий рахунок відповідного гіпермаркету продавця.

Відповідач оплатив вартість товару частково в сумі 5 467 грн. 54 коп.

Як вбачається з матеріалів справи, пояснень представника позивача, відповідач свої зобов'язання перед позивачем щодо оплати вартості отриманого товару виконав частково, на дату розгляду справи в суді заборгованість відповідача перед позивачем становить 11 732 грн. 46 коп.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 5 ст. 626 ЦК України, договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов'язання боржником, що в свою чергу є підставою для стягнення суми боргу, оскільки, відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, одностороння відмова від виконання договору не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Згідно п. 8.2.1. договору, за порушення зобов'язання згідно з п. 3.1. цього договору покупець сплачує на користь продавця штрафну санкцію у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми платежу по накладній за кожен день прострочення.

За порушення зобов'язання згідно з п. 3.1. та 5.3. цього договору покупець додатково сплачує на користь продавця штрафну санкцію у розмірі 10% від вартості неоплаченої/невивезеної партії товару (п. 8.2.2. договору).

З врахуванням цих положень, позивачем за період з 01.08.2013 р. по 31.01.2014 р. нараховано пеню в розмірі 759 грн. 79 коп., штраф у розмірі 1173грн. 24 коп.

Відповідно до 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Частиною 2 ст. 258 ЦК України встановлено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Частиною 3 ст. 267 ЦК України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленої до винесення ним рішення.

Представник відповідача у відзиві на позов заявив про застосування наслідків пропуску позовної давності щодо стягнення суми пені та штрафу.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Частиною 5 ст. 267 ЦК України передбачено, що якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Відповідачем у відзиві на позов заявлено про застосування наслідків пропуску позовної давності до вимоги про стягнення пені.

Оскільки представником позивача не було наведено поважних причин пропущення позовної давності, відповідачем заявлено про застосування позовної давності, суд прийшов до висновку про необхідність застосування наслідків пропуску позовної давності щодо вимоги про стягнення штрафу та частини пені.

Як зазначено у п. 4.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. №10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» якщо відповідно до чинного законодавства або договору неустойка (пеня) підлягає стягненню за кожний день прострочення виконання зобов'язання, позовну давність необхідно обчислювати щодо кожного дня окремо за попередній рік до дня подання позову, якщо інший період не встановлено законом або угодою сторін. При цьому, однак, слід мати на увазі положення частини шостої статті 232 ГК України, за якими нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Даний шестимісячний строк не є позовною давністю, а визначає максимальний період часу, за який може бути нараховано штрафні санкції (якщо інший такий період не встановлено законом або договором).

Як вбачається з матеріалів справи, строк виконання зобов'язання щодо оплати вартості товару на суму 432 грн. 46 коп. наступив 01.06.2013 р., щодо оплати вартості товару на суму 11 300 грн. 00 коп. - 01.08.2013 р.

Таким чином, позовна давність щодо неустойки у вигляді штрафу на суму боргу у розмірі 432 грн. 46 коп. розпочинає свій перебіг з 01.06.2013 р. та припиняє 31.05.2014 р., а штрафу на суму боргу у розмірі 11 300 грн. 00 коп. - з 01.08.2013 р. по 31.07.2014 р. З огляду на те, що позивачем подано позов 08.08.2014 р., тобто, більше ніж через рік з дня, коли у позивача виникло право на стягнення штрафу, вимога про стягнення неустойки у вигляді штрафу в сумі 1 173 грн. 24 коп. до задоволення не підлягає.

Беручи до уваги той факт, що пеня нараховується за кожний день прострочення, а також строки виконання зобов'язання, сума пені щодо кожного з днів за період з 01.08.2013 р. по 07.08.2013 р. заявлена до стягнення з пропущенням річного строку позовної давності, а тому вимога про стягнення пені за вищевказаний період до задоволення не підлягає.

Позивачем при нарахування пені за порушення відповідачем строків оплати вартості товару не враховано, що нарахування пені на суму боргу в розмірі 432 грн. 46 коп. припиняється 30.11.2013 р., тобто через шість місяців з дня коли зобов'язання мало бути виконаним. Після проведеного судом перерахунку ((11 732,46 х 14% / 365 х 5 (з 08.08.2013 р. по 12.08.2013 р.)) + (11732,46 х 13% / 365 х 110 (з 13.08.2013 р. по 30.11.2013 р.) + (11 300,00 х 13% / 365 х 62 (з 01.12.2013 р. по 31.01.2014 р.)) = 731,67), розмір пені за прострочення оплати вартості товару повинен становити 731 грн. 67 коп.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом

З врахуванням цих положень позивачем нараховано за період з серпня 2013 року по червень 2014 року інфляційні втрати в сумі 1 431 грн. 33 коп. та за період з 01.08.2013 р. по 31.08.2014 р. 3% річних в сумі 351 грн. 15 коп.

В абзаці 3 п. 3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» зазначено, що розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Позивачем при розрахунку інфляційних втрат на суму боргу у серпні 2013 року не враховано показник індексу інфляції у вказаному місяці, який становив 99,3%. Після проведеного судом перерахунку (11 732,46 х 99,3% (серпень 2013р.) х 100,0% (вересень 2013 р.) х 100,4% (жовтень 2013 р.) х 100,2% (листопад 2013 р.) х 100,5% (грудень 2013 р.) х 100,2% (січень 2014 р.) 100,6% (лютий 2014 р.) х 102,2% (березень 2014 р.) х 103,3% (квітень 2014 р.) х 103,8% (травень 2014 р.) х 101,0% (червень 2014 р.) - 11732,46 = 1 408,93) загальний розмір інфляційних втрат повинен становити 1 408 грн. 93 коп.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення частково, складає 11 732 грн. 46 коп. основного боргу, 731 грн. 67 коп. пені, 1 408 грн. 93 коп. інфляційних втрат, 351 грн. 15 коп. 3% річних. В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати відповідно до вимог ст. 49 ГПК України суд покладає на відповідача пропорційно до задоволених вимог.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 612, 625, 626, 642, 692 ЦК України, ст.ст. 181, 193 ГК України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Будівельна фірма «Квартал-плюс», м. Львів-Винники, вул. Шевченка, 1 Д (ідентифікаційний код 33667107) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Епіцентр К», м. Київ, вул. Братиславська, 11 (ідентифікаційний код 32490244) 11 732 грн. 46 коп. основного боргу, 731 грн. 67 коп. пені, 1 408 грн. 93 коп. інфляційних втрат, 351грн. 15 коп. 3% річних, 1 682 грн. 11 коп. судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

В судовому засіданні 01.09.2014 р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 08.09.2014 р.

Суддя Мазовіта А.Б.