Ухвала суду № 40436607, 30.07.2014, Волинський окружний адміністративний суд

УХВАЛА

30 липня 2014 року Справа № 2а/0370/2889/11

Волинський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Каленюк Ж.В.,

суддів Смокович В.І., Сороки Ю.Ю.,

при секретарі судового засідання Шаблій Л.П.,

за участю позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2,

представників відповідачів Андросюка М.А., Арендарчука О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку заяву ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства доходів і зборів України, Ягодинської митниці Міндоходів про припинення перебування на державній службі, поновлення на посаді та стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася із заявою про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення суду про поновлення на роботі в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства доходів і зборів України, Ягодинської митниці Міндоходів про припинення перебування на державній службі, поновлення на посаді та стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу (том 2, а.с.89-92).

Заява обґрунтована тим, що постановою Волинського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2011 року у даній справі адміністративний позов задоволено повністю: визнано протиправними та скасовано наказ Державної митної служби України від 22 вересня 2011 року №2101-к, наказ Ягодинської митниці від 22 вересня 2011 року №701-к, поновлено позивача на посаді головного інспектора сектору митного оформлення №3 відділу митного оформлення №1 митного поста "Устилуг" Ягодинської митниці з 22 вересня 2011 року, стягнуто з Ягодинської митниці на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу у сумі 5619,44 грн. Постанову суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення заробітної плати у межах суми стягнення за один місяць в розмірі 3105,44 грн. звернуто до негайного виконання.

На виконання вказаної постанови суду Державною митною службою України було видано наказ від 01 червня 2013 року №908-к "По особовому складу митних органів", а Ягодинською митницею - наказ від 07 червня 2013 року №353-к "Про оголошення наказу Держмитслужби України від 01 червня 2013 року № 908к "По особовому складу митних органів", якими позивача поновлено на посаді з 22 вересня 2011 року.

Відповідачі затримали виконання постанови суду, допущеної до негайного виконання.

Позивач на підставі статті 236 Кодексу законів про працю України (КЗпП України), з урахуванням заяви про уточнення вимог (том 2, а.с.193-195), просить стягнути на її користь середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 17 листопада 2011 року по 11 червня 2013 року.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 21 липня 2014 року допущено процесуальне правонаступництво відповідачів у даній справі: Державну митну службу України замінено на її правонаступника - Міністерство доходів і зборів України, а Ягодинську митницю - на Ягодинську митницю Міндоходів (том 2, а.с.140).

У письмовому запереченні представник відповідача - Ягодинської митниці Міндоходів - просив в задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовити. З цього приводу пояснив, що враховуючи конституційно закріплений принцип свободи вибору громадянами виду своєї трудової діяльності та з метою визначення бажання працювати після прийняття судового рішення про поновлення на посаді, необхідна ініціатива поновленої особи з цього питання перед працедавцем. Затримка виконання судового рішення спричинена незалежними від відповідача причинами, у тому числі бездіяльністю ОСОБА_1 Для поновлення працівника останньому необхідно пред'явити трудову книжку. Позивач не зверталася з питанням про виконання судового рішення в частині поновлення на службі в митних органах.

Також вважає, що позивач пропустила тримісячний строк звернення до суду із вказаною заявою про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на посаді (том 2, а.с.145-146).

В судовому засіданні позивач та її представник заяву про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на роботі підтримують з підстав, викладених у ній, та просять стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 17 листопада 2011 року по 11 червня 2013 року. Суду пояснили безпідставність доводів відповідачів про застосування строків звернення до суду із вказаною заявою, оскільки статтею 233 КЗпП України встановлено тримісячний строк звернення до суду із позовною заявою для вирішення трудового спору. У даному випадку трудовий спір по суті судом уже вирішений, а стягнення середнього заробітку здійснюється за заявою (а не позовною заявою) у межах вказаної справи у зв'язку із невиконанням рішення суду. Звернення із заявою про стягнення з роботодавця середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі ні Кодексом адміністративного судочинства України, ні КЗпП України не обмежене строками. В порядку статті 236 КЗпП України ухвала судом про стягнення середнього заробітку виноситься безумовно, якщо лише встановлено факт затримки у виконанні рішення.

Представники відповідачів у судовому засіданні проти задоволення заяви про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на роботі заперечують, у задоволенні вимог заяви просять відмовити з викладених у письмовому запереченні представника Ягодинської митниці Міндоходів підстав.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, суд дійшов висновку, що заяву ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на роботі слід задовольнити з таких мотивів та підстав.

Згідно із статтею 236 КЗпП України у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Отже, питання про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу при затримці виконання судового рішення про поновлення на роботі підлягає розгляду в межах адміністративної справи, у якій судом прийнято постанову про поновлення на роботі з вирішенням питання по суті шляхом прийняття судового рішення у формі ухвали.

Як слідує із матеріалів справи, постановою Волинського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2011 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 серпня 2012 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 02 липня 2014 року, адміністративний позов задоволено повністю: визнано протиправними та скасовано наказ Державної митної служби України від 22 вересня 2011 року №2101-к, наказ Ягодинської митниці від 2 вересня 2011 року №701-к; поновлено позивача на посаді головного інспектора сектору митного оформлення №3 відділу митного оформлення №1 митного поста "Устилуг" Ягодинської митниці з 22 вересня 2011 року; стягнуто з Ягодинської митниці на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу у сумі 5619,44 грн. Постанову суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення заробітної плати у межах суми стягнення за один місяць в розмірі 3105,44 грн. звернуто до негайного виконання. (том 1, а.с.228-235, 298-302, том 2, а.с.77-80).

Наказом Державної митної служби України від 01 червня 2013 року №908-к "По особовому складу митних органів" на виконання постанови Волинського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2011 року було скасовано наказ Державної митної служби України від 22 вересня 2011 року №2101-к "Про припинення перебування на державній службі" та поновлено ОСОБА_1 на посаді головного інспектора сектору митного оформлення №3 відділу митного оформлення №1 митного поста "Устилуг" Ягодинської митниці з 22 вересня 2011 року (том 2, а.с.184) та лише 07 червня 2013 року Ягодинською митницею прийнято наказ №353-к про оголошення зазначеного наказу Державної митної служби України (том 2, а.с.185). Фактично ж накази доведені ОСОБА_1 11 червня 2013 року, про що свідчить лист погодження до наказу від 07 червня 2013 року № 353-к (том 2, а.с.192).

Із трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 (копія - том 2 а.с.147-153) вбачається, що 12 червня 2013 року до трудової книжки внесено запис № 30 про недійсність запису № 29 від 22 вересня 2011 року (про припинення перебування на державній службі в митних органах) та про поновлення позивача на посаді головного інспектора сектору митного оформлення №3 відділу митного оформлення №1 митного поста "Устилуг" Ягодинської митниці на підставі наказу Державної митної служби України від 01 червня 2013 року №908-к, наказу Ягодинської митниці від 07 червня 2013 року № 353-к. За період з 16 листопада 2011 року по 11 червня 2013 року позивач не була працевлаштована, будь-які відомості про отримання нею доходів за вказаний період відсутні. В свою чергу, фактично позивачу розпочато нарахування заробітної плати починаючи з 12 червня 2013 року, про що слідує з копії табелю обліку робочого часу (том 2, а.с.199). Аналіз змісту розрахункового листа за червень 2013 року та табелю обліку робочого часу за червень 2013 року, довідки про виплати ОСОБА_1 за 2013 рік (том 2, а.с.187, 198-199) вказує на те, що за період затримки виконання рішення суду від 16 листопада 2011 року, яке належало виконати негайно, середній заробіток ОСОБА_1 не виплачувався.

Суд погоджується із доводами позивача про те, що єдиною умовою для стягнення судом на користь поновленого працівника середнього заробітку в порядку статті 236 КЗпП України є встановлення факту затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі. Цей факт є встановленим судом і відповідачами не заперечується.

При цьому судом встановлено, що період затримки становить з дня прийняття постанови суду (тобто, з 16 листопада 2011 року) по день її фактичного виконання (наказ Державної митної служби від 01 червня 2013 року оголошено фактично 11 червня 2013 року, хоч формально Ягодинською митницею прийнято наказ про оголошення наказу Державної митної служби 07 червня 2013 року). За цей період позивачу не оплачена заробітна плата за час її вимушеного прогулу.

При вирішенні заяви про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на роботі суд враховує таке.

Згідно із статтею 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Як передбачено частиною другою статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України. Частиною першою статті 255 цього ж Кодексу визначено, що постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Згідно із частиною другою статті 257 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 256 КАС України негайно виконуються постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Крім того, згідно із частиною другою статті 8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права, а частиною першою статті 1 цього ж Закону визначено значення термінів: Конвенція - Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України; Суд - Європейський суд з прав людини; практика Суду - практика Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У пунктах 46, 48, 51, 53, 54 рішення від 15.10.2009 року у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" (заява № 40450/04) Європейський суд з прав людини зазначив, що від особи, яка домоглася винесення остаточного судового рішення проти держави, не можна вимагати ініціювання окремого провадження з його примусового виконання. Відповідний державний орган, який було належним чином поінформовано про таке судове рішення, повинен вжити всіх необхідних заходів для його дотримання або передати його іншому компетентному органу для виконання. Заявникові не можна дорікати за неподання до державної виконавчої служби заяви чи виконавчого листа для відкриття виконавчого провадження. Право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок. Відповідно необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов'язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Саме на державу покладено обов'язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.

Таким чином, суд приходить до висновку, що на відповідачеві Державній митній службі України лежав обов'язок негайно виконати постанову Волинського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2011 року у даній справі в частині поновлення позивача на посаді незалежно від того, чи звертався позивач за примусовим виконанням судового рішення до органів державної виконавчої служби.

Відповідачам - і Державній митній службі України, і Ягодинській митниці - було відомо про судове рішення у даній справі (розгляд справи здійснювався з участю представників відповідачів). Разом з тим, ними не вжито необхідних заходів для виконання рішення суду, у зв'язку з чим заперечення представників відповідачів щодо причин невиконання судового рішення судом до уваги не беруться.

Про зволікання щодо виконання рішення суду про поновлення на роботі свідчить і той факт, що 20 травня 2013 року Ягодинською митницею скеровано в адресу ОСОБА_1 лист № 1/1.3-5/3023 щодо початку процедури поновлення її на посаді. (том 2, а.с.173). Однак незважаючи на ту обставину, що ОСОБА_1 прибула за місцем роботи за повідомленням Ягодинської митниці, станом на 31 травня 2013 року наказ про поновлення на посаді їй не надано та постанова суду від 16 листопада 2011 року виконана не була, про що свідчить зареєстрована на Ягодинській митниці 31 травня 2013 року заява ОСОБА_1 (том 2, а.с.174). Повідомлення від 11 червня 2013 року № 1/1.1-5/209/П-35 за результатами розгляду вказаної заяви направлено ОСОБА_1 лише 13 червня 2013 року, про що свідчить відбиток штемпеля відділення поштового зв'язку на конверті (том 2, а.с.176), тобто, після того, як ОСОБА_1 фактично ознайомлено із наказами відповідачів. Сам же наказ Ягодинської митниці від 07 червня 2013 року № 908-к направлено ОСОБА_1 11 червня 2013 року, як вбачається з конверта, із супровідним листом від 07 червня 2013 року № 5/45-0196 (том 2, а.с.175).

Наведені обставини свідчать, що затримка у виконання рішення суду про поновлення позивача на посаді відбувалася з вини відповідачів, які зволікали навіть у фактичному виконанні уже виданих наказів про поновлення ОСОБА_1

Відтак, на думку суду, виходячи із встановлених обставин справи, на підставі статті 236 КЗпП України на користь позивача слід стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на роботі за період з 17 листопада 2011 року по 11 червня 2013 року, що становить 392 робочих днів, з яких: з 17 листопада 2011 року по 31 грудня 2011 року - 32 робочих дні (затримка виконання рішення розпочалася з 16 листопада 2011 року, однак при вирішенні спору по суті судом проведено стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 23 вересня 2011 року по 16 листопада 2011 року - том 1, а.с.235), з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року - 251 робочий день, з 01 січня 2013 року по 11 червня 2013 року - 109 робочих днів. При розрахунку розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на роботі слід виходити із кількості робочих днів, зазначених у листах Міністерства праці України від 25 серпня 2010 року №9111/0/14-10/13 "Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2011 рік", листах Міністерства соціальної політики України від 23 серпня 2011 року №8515/0/14-11/13 "Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2012 рік", від 21 серпня 2012 року №9050/0/14-12/13 "Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2013 рік", а також з розміру середньоденного заробітку 147,88 грн., визначеного довідкою Ягодинської митниці від 28 березня 2011 року №4/45-744 та за якою проводився розрахунок середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу при розгляді справи по суті при поновленні позивача на посаді, як про це вказано у постанові Волинського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2011 року у даній справі (том 1, а.с.235).

Таким чином, за період з 17 листопада 2011 року по 11 червня 2013 року середній заробіток за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення позивача на роботі буде становити 57968,96 грн. (392 робочих дні х 147,88 грн.), який підлягає до стягнення з Ягодинської митниці Міндоходів на користь позивача.

При цьому суд не бере доводи відповідачів щодо відмови в задоволенні заяви з підстав пропуску строку звернення ОСОБА_1 до суду із заявою про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі (про застосування процесуальних наслідків, з якими закон пов'язує пропуск строку звернення до суду відповідачі, як уточнено у судовому засіданні, не просили).

Згідно зі статтею 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Однак, суд вважає, що при вирішенні заяви поновленого судом на роботі працівника про стягнення з власника середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі, ці строки не застосовуються.

Так, рішенням Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 (справа № 1-5/2012 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 КЗПП України у взаємозв'язку з положеннями статей 117, 237-1 цього Кодексу, на яке посилається представник відповідачів, стосується строків звернення працівника до суду за вирішенням трудового спору.

Зазначеними нормами встановлено обов'язок роботодавця провести розрахунок з працівником при звільненні (стаття 116), матеріальну відповідальність роботодавця за невиконання такого обов'язку - виплатити працівнику середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку (статті 117), відшкодування працівнику моральної шкоди (стаття 237-1).

Згідно із статтею 47 КЗпП України роботодавець зобов'язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Невиплата власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум і вимога звільненого працівника щодо їх виплати є трудовим спором між цими учасниками трудових правовідносин, що пов'язане з моментом звільнення (а не поновлення працівника).

В даному ж випадку стягнення середнього заробітку є своєрідною санкцією за невиконання власником або уповноваженим ним органом рішення суду про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника і вирішується за заявою працівника у адміністративній справі про поновлення на публічній службі, а не як окремий трудовий спір, тому строки звернення до суду для вирішення трудових спорів, встановлені частиною першою статті 233 КЗпП України, не застосовуються, як і норми частини другої статті 99 КАС України щодо встановлення загального шестимісячного строку звернення до суду з адміністративним позовом.

Рішенням Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 (справа № 1-13/2013 щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 233 КЗпП України, статей 1, 12 Закону України "Про оплату праці") надано тлумачення положень частини другої статті 233 КЗпП України, статей 1, 12 Закону України "Про оплату праці".

Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

За висновком Конституційного Суду України у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, що йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.

Відтак, наведене дає підстави для висновку про помилковість доводів відповідачів щодо пропуску звернення до суду ОСОБА_1 із заявою про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі.

Керуючись частинами третьою, п'ятою, сьомою статті 160, статтею 165 КАС України, на підставі статті 236 Кодексу законів про працю України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву задовольнити.

Стягнути з Ягодинської митниці Міндоходів (44350 Волинська область, Любомльський район, село Римачі, ідентифікаційний код 38592872) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) середній заробіток за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі в сумі 57968,96 грн. (п'ятдесят сім тисяч дев'ятсот шістдесят вісім грн. 96 коп.).

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на ухвалу подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали, яка буде складена у повному обсязі 01 серпня 2014 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Головуючий суддя Ж.В. Каленюк

Судді В.І. Смокович

Ю.Ю. Сорока