Ухвала суду № 40436369, 04.09.2014, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 822/1770/14

Головуючий у 1-й інстанції: Лабань Г.В.

Суддя-доповідач: Біла Л.М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2014 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Білої Л.М.

суддів: Гонтарука В. М. , Матохнюк Д.Б.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Комунального підприємства "Комуненерго" на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 червня 2014 року у справі за адміністративним позовом Хмельницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Комунального підприємства "Комуненерго" про стягнення коштів , -

В С Т А Н О В И В :

Хмельницьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до суду з позовом про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені з Комунального підприємства "Комуненерго" в розмірі 19879,84 грн, за порушення відповідачем положень Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в України" 21 березня 1991 року N 875-XII (далі - Закон).

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 04.06.2014 адміністративний позов задоволено та стягнуто з КП "Комуненерго" на користь Хмельницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно - господарські санкції та пеню у розмірі 19879,84 грн.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, в якій відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на неповне дослідження матеріалів справи та винесення рішення Хмельницьким окружним адміністративним судом з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Сторони в судове засідання не прибули, хоча про час та місце розгляду справи були належним чином повідомлені, що підтверджується матеріалами справи.

У відповідності до ч.1 ст.197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної із сторін, які беруть участь у справі у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання.

Враховуючи, що у матеріалах справи достатньо доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів визнала за можливе розглянути дану справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та правильність застосування норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, мотивуючи це наступним.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що згідно звіту поданого відповідачем про зайнятість та працевлаштування інвалідів форми № 10-ПІ за 2013 рік, середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу -20 осіб, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність-0, в графі кількість інвалідів-штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст.19 ЗУ "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" значиться 0 чоловік, в той час, як норматив для працевлаштування інвалідів становить 1 чоловік. В графі фонд оплати праці штатних працівників зазначено 394,4 тис.грн, а в графі середньорічна заробітна плата штатного працівника зазначено 19720,00.

Відповідно до листа - відповіді Ізяславського районного центру зайнятості від 06.05.2014 № 720, КП "Комуненерго" протягом 2013 року жодного разу не повідомляв Ізяславський районний центр зайнятості стосовно створення ним робочих місць для працевлаштування інвалідів та не надавав інформацію про вільні робочі місця на вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів (у звітності 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу вакансії")) інформація відсутня.

Слід зауважити, що відповідачем оголошення про наявність робочих місць для працевлаштування інвалідів в газету не подавались. Як вбачається з матеріалів справи, інвалід третьої групи ОСОБА_2, працював на підприємстві лише 3 місяці.

Задовольняючи даний позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач не вжив усіх відповідних заходів для недопущення порушення вимог ЗУ "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", в частині забезпечення нормативу робочих місць для інвалідів, а тому вимоги позивача є обґрунтованими та відповідають обставинам справи.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ст.19 ЗУ "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні"( далі Закон) підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого ч.1 цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Згідно ст.20 Закону підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Частиною 2 ст. 20 Закону передбачена також і пеня за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій, що обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Із врахуванням зазначеного, за недотримання нормативу для працевлаштування інвалідів, відповідач повинен був сплатити самостійно адміністративно-господарські санкції у розмірі 19720,00грн. Відповідно до розрахунку заборгованості, у зв'язку з порушенням терміну добровільної сплати адміністративно-господарських санкцій станом на 12.05.2014 року позивачем також нараховано пеню в розмірі 159,84 грн.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що оскільки відповідач не забезпечив виконання встановленого нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, не надав, відповідно до встановленого законом порядку, Ізяславському районному центру зайнятості інформацію, необхідну для працевлаштування інваліда, не подавав оголошення в газеті про наявність робочих місць для працевлаштування інвалідів, а також самостійно не сплатив адміністративно-господарські санкції у строки, встановлені Законом, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права та прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому відсутні підстави для скасування оскаржуваного рішення.

Згідно з п.1 ч.1 ст.198 та ст. 200 КАС України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції-без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Комуненерго", - залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 червня 2014 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.

Головуючий Біла Л.М.

Судді Гонтарук В. М.

Матохнюк Д.Б.