Рішення № 40436245, 09.09.2014, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

__________

Провадження № 22ц/790/4933/14 Головуючий 1 інст. - Уварова Ю.В.

Справа № 2004/1704/12 Доповідач - Кругова С.С.

Категорія: договірні

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

9 вересня 2014 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого судді - КРУГОВОЇ С.С.

суддів колегії - ЗАЗУЛИНСЬКОЇ Т.П.

- ХОРОШЕВСЬКОГО О.М.

при секретарях- Прудніковій О.В., Шпарага О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Харкові цивільну справу за апеляційними скаргами Приватного сільськогосподарського підприємства імені Т.Г. Шевченка і ОСОБА_5 на рішення Богодухівського районного суду Харківської області від 05 червня 2014 року по справі за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства імені Т.Г. Шевченка до Селянського фермерського господарства «Дон», ОСОБА_5 про визнання недійсним договору оренди та за зустрічним позовом Селянського фермерського господарства «Дон» до Приватного сільськогосподарського підприємства імені Т.Г. Шевченка, ОСОБА_5 про визнання недійсним договору оренди,-

в с т а н о в и л а :

До Богодухівського районного суду Харківської області звернувся позивач з позовом, в якому просив суд визнати недійсним договір оренди землі від 27 лютого 2012 року, укладений між ОСОБА_5 та СФГ «Дон» та витребувати від СФГ «Дон» земельну ділянку загальною площею 4,86 га, яка належить ОСОБА_5 на підставі державного акту про право власності на землю І-ХР №040635 від 07 травня 2001 року і яка знаходиться на території Вінницько-Іванівської сільської ради Богодухівського району Харківської області та повернути її в розпорядження ПСП ім. Т.Г. Шевченка, а також стягнути з відповідача на користь позивача сплачені при подачі позовної заяви судові витрати в розмірі 107,30 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на незаконність укладання договору оренди земельної ділянки між ОСОБА_5 та СФГ «Дон».

22 листопада 2012 року СФГ «Дон» подало зустрічну позовну заяву, в якій просило визнати укладені між ОСОБА_5 і ПСП ім. Т.Г. Шевченка два договори оренди під одним номером № 231 від 01 січня 2002 року недійсними та стягнути з ПСП ім. Т.Г. Шевченка на користь СФГ «Дон» судові витрати сплачені при подачі зустрічного позову в розмірі 107,30 грн., посилаючись на наявність доказів підробки договорів оренди земельних ділянок, укладених між ОСОБА_5 та ПСП ім. Т.Г. Шевченка.

Рішенням Богодухівського районного суду Харківської області від 05 червня 2014 року у задоволенні позовних вимог ПСП ім. Т.Г. Шевченка відмовлено, зустрічний позов СФГ «Дон» задоволено.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням, ПСП ім. Т.Г. Шевченка і ОСОБА_5 подали апеляційні скарги, в яких просили рішення районного суду скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні зустрічних позовних вимог СФГ «Дон» відмовити. В апеляційних скаргах зазначали, що висновки суду не підтверджуються доказами.

Посилання суду на відсутність реєстрації спірного договору між ОСОБА_5 та ПСП ім. Т.Г. Шевченка виконкомом Вінницько-Іванівською сільською радою суперечить матеріалам справи, оскільки протягом 10 років ПСП ім. Т.Г. Шевченка орендувало земельну ділянку, що належить ОСОБА_5, виплачувало орендну плату, сплачувало прибутковий податок в податкові органи.

Суд не звернув увагу на повідомлення Вінницько-Іванівської сільської ради, де вказано, що договір оренди земельної ділянки між ПСП ім. Т.Г. Шевченка та ОСОБА_5 був переданий до Богодухівського відділу земельних ресурсів, який отримавши договір не повернув його назад для належного оформлення, а прийняв до реєстрації.

Крім того зазначають, що не зважаючи на знаходження договору оренди у державному органі реєстрації, він ніде не був зареєстрований, а сторони не були повідомлені про його недійсність. Це підтверджує, що на час реєстрації договору оренди між ОСОБА_5 та СФГ «Дон» від 14 березня 2012 року відділу земельних ресурсів було достовірно відомо про наявність діючого договору між ПСП ім. Т.Г. Шевченка та ОСОБА_5, у зв'язку з чим, відділ перевищив свої повноваження і зареєстрував договір від 14 січня 2012 року, хоча у договорі з ПСП ім. Т.Г. Шевченка був встановлений строк на 25 років.

Вважають, що вищенаведені обставини свідчать про те, що Богодухівський відділ земельних ресурсів, достовірно знаючи про договір оренди земельної ділянки між ОСОБА_5 та ПСП ім. Т.Г. Шевченка, самостійно визнав його недійсним і зареєстрував договір СФГ «Дон».

ПСП ім. Т.Г. Шевченка в апеляційній скарзі звертає увагу на те, що ОСОБА_5 визнала їх позовні вимоги і те, що вона протягом 10 років отримувала від господарства орендну плату, а тому апелянт вважає цей договір законним.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, що з'явилися, обговоривши доводи апеляційних скарг, та дослідивши матеріали справи, судова колегія вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Як вбачається зі змісту апеляційних скарг ПСП ім. Т.Г. Шевченка і ОСОБА_5 наводять доводи стосовно рішення суду виключно в частині задоволення зустрічного позову СФГ "Дон" і саме в цій частині вони просять рішення скасувати і ухвалити нове про відмову у задоволенні позову. Що стосується рішення суду в частині відмови у задоволенні первісного позову ПСП ім. Т.Г. Шевченка , то апеляційні скарги жодних доводів не містять, як і не містять прохання в цій частині скасувати рішення суду і задовольнити позовні вимоги ПСП ім. Т.Г. Шевченка .

З огляду на це, судова колегія керуючись ч.1 ст.303 ЦПК України рішення суду в частині відмови у задоволенні позову ПСП ім. Т.Г. Шевченка в апеляційному порядку не переглядає.

Постановлюючи рішення суду про задоволення зустрічного позову СФГ "Дон" і визнаючи договори оренди укладені між ОСОБА_5 і ПСП ім. Т.Г. Шевченка № 231 від 1 січня 2002 року - недійсними , суд першої інстанції виходив з того, що відсутні невід"ємні частини оспорюваних договорів оренди землі план-схеми земельних ділянок, не дотримано нотаріальну форму укладення договорів, та не підтверджено належним чином факт реєстрації договорів оренди .

З таким висновком суду, судова колегія не погоджується.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд першої інстанції повно і всебічно з'ясував обставини по справі, на які посилалися сторони як на підставу своїх вимог і заперечень, оцінив докази, які були досліджені в судовому засіданні, але дійшов помилкового висновку щодо задоволення зустрічного позову.

Судовим розглядом встановлено, що 01 січня 2002 року між ОСОБА_5 і ПСП ім. Т.Г. Шевченка були укладені два договори оренди під одним номером № 231 земельних ділянок площею 0,70 га і площею 4,16 га , що знаходяться на території Вінницько Іванівської сільради Богодухівського району Харківської області, строком на 25 років, які не були нотаріально посвідчені і не пройшли державної реєстрації.

Отже, правовідносини між сторонами виникли в 2002 році і до них слід застосовувати норми матеріального права, які діяли на час укладення договорів.

Тому, суд першої інстанції неправильно послався на ЦК України, який набув чинності з 1 січня 2004 року , що відповідно до п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду.

Згідно ч.3 статті 13 Закону України "Про оренду землі" в редакції , яка діяла на час укладення договору станом на 1 січня 2002 року , договір оренди земельної ділянки посвідчується нотаріально за її місцезнаходженням: на строк до 5 років - за бажанням однієї із сторін договору; на строк більше 5 років - в обов'язковому порядку.

Судовим розглядом встановлено, що оспорювані договори були укладені строком на 25 років, тобто підлягали нотаріальному посвідченню.

Згідно ч.1 ст.47 ЦК України (1963 року) у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір тягне за собою недійсність угоди. з наслідками, передбаченими ч.2 ст. 48 цього Кодексу.

Натомість настає двостороння реституція : сторона договору повертає іншій стороні усе отримане за таким договором, а при неможливості повернути отримане у натурі - відшкодувати його вартість у грошовій формі.

Відповідно до ст. 18 Закону договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Як вбачається зі змісту зустрічної позовної заяви, СФГ "Дон" просив визнати договори оренди землі № 231 від 1 січня 2002 року між ОСОБА_5 і ПСП ім.Т.Г.Шевченка недійсними на підставі ч.1 ст.230 ЦК України , оскільки одна сторона правочину ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення.

Що стосується норм права на які посилається позивач, то відповідно до статей 229 - 233 ЦК (2004 року) правочин, вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним. Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину, мають існувати саме на момент вчинення правочину.

Пунктом 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року визначено, що правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача , істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

Згідно ст.57 ЦК (1963) року угода, вчинена під впливом обману може бути визнана недійсною.

Позивач СФГ "Дон" не є стороною оспорюваних ним договорів оренди землі, тому не може йти мова про недійсність договору як такого, що укладений під впливом обману.

Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Підставами для захисту цивільного права є його порушення, невизнання або оспорювання. Порушення цивільного права є результатом протиправних дій порушника, внаслідок чого воно зазнало зменшення або ліквідації, що позбавляє його носія можливості здійснити, реалізувати це право повністю або частково.

При цьому, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч.1 ст. 10 ЦПК України). Даний принцип полягає у прояві в змагальній формі ініціативи та активності осіб, які беруть участь у справі. Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин даної справи.

Сторони зобов'язані визначити коло фактів, на які вони можуть посилатися як на підставу своїх вимог і заперечень, і довести обставини, якими вони обгрунтовують ці вимоги й заперечення (ч.1 ст.60 ЦПК України), крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

З зустрічним позовом про визнання договорів оренди укладених між ОСОБА_5 і ПСП ім.Т.Г.Шевченко недійсними звернувся СФГ "Дон" , який не є стороною договору.

Матеріали справи не містять будь яких доказів порушення законних прав СФГ "Дон" в результаті укладення між ОСОБА_5 і ПСП ім.Т.Г.Шевченка оспорюваних договорів у 2002 році. На данний час діють два договори оренди земельних ділянок , укладені між ОСОБА_5 і СФГ "Дон" від 27 лютого 2012 року , які належним чином зареєстровані в державному реєстрі 16 березня 2012 року і які фактично виконуються сторонами .

Посилання СФГ "Дон" в зустрічній позовній заяві на відсутність державної реєстрації, нотаріального посвідчення і плана схеми як невід"ємної частини договорів оренди укладених між ОСОБА_5 і ПСП ім.Т.Г.Шевченко - не мають правового значення для вирішення справи по суті, оскільки ніяким чином не впливають на законні права СФГ "Дон".

З огляду на вищенаведене, рішення суду в частині задоволення зустрічного позову підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст. 47,57 ЦК України 1963 року, ст. 10,15, 60,303, 304, 307,309,313, 314,316,317,319 ЦПК України, судова колегія, -

в и р і ш и л а :

Апеляційні скарги Приватного сільськогосподарського підприємства імені Т.Г. Шевченка і ОСОБА_5 - задовольнити.

Рішення Богодухівського районного суду Харківської області від 05 червня 2014 року- в частині задоволення зустрічного позову - скасувати. В задоволенні зустрічного позову Селянського фермерського господарства «Дон» до Приватного сільськогосподарського підприємства імені Т.Г. Шевченка, ОСОБА_5 про визнання недійсним договору оренди,- відмовити.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення. Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий суддя - Судді -