Рішення № 40435868, 10.09.2014, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013, м. Рівне, вул. Набережна, 26А

________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" вересня 2014 р. Справа № 918/1043/14

Господарський суд Рівненської області у складі судді Павленка Є.В., розглянувши матеріали справи за позовом заступника прокурора міста Рівного в інтересах держави в особі Рівненської міської ради (далі - Рада) до господарського товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнешляхбуд" (далі - Товариство) про стягнення 377 329 грн. 14 коп.,

за участі представників:

Ради: Горчак Ю.П. за дов. від 31 грудня 2013 року № 08-2251,

Товариства: не з'явився,

прокуратури: Шептіліс О.І. за посв. від 24 жовтня 2013 року № 021872,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У липні 2014 року заступник прокурора міста Рівного звернувся до господарського суду Рівненської області з вищезазначеним позовом в інтересах держави в особі Ради, посилаючись на те, що рішенням останньої від 8 квітня 2010 року № 3400 Товариству було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 19 934 м2, яка знаходиться у місті Рівному по вулиці Олексинській, 31-В. Рішенням позивача від 17 листопада 2011 року № 1334 був затверджений проект землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки, передано її в оренду відповідачу строком на 49 років та зобов'язано останнього у тримісячний термін з дня прийняття даного рішення виготовити та отримати документ, що посвідчує право користування зазначеною ділянкою. Оскільки Товариство у встановлені строки не уклало з Радою відповідного договору оренди та продовжувало фактичне користування спірною земельною ділянкою, чим завдало збитків, які полягали у ненадходженні грошових коштів до місцевого бюджету, заступник прокурора міста Рівного, посилаючись на статтю 22 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 125, 126, 156, 157, 206 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), просив суд стягнути з відповідача 377 329 грн. 14 коп. збитків, нарахованих у період з 18 лютого 2012 року по 11 липня 2013 року.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 14 липня 2014 року порушено провадження у справі № 918/1043/14, розгляд якої було призначено на 29 липня 2014 року.

Ухвалою суду від 29 липня 2014 року розгляд справи відкладено на 27 серпня 2014 року.

Ухвалою від 27 серпня 2014 року розгляд справи відкладено на 10 вересня 2014 року.

До початку призначеного судового засідання через канцелярію суду надійшла заява прокуратури та Ради про зменшення розміру позовних вимог від 1 вересня 2014 року № 56-7063 вих-14 (а.с. 79-82), згідно якої останні просили стягнути з відповідача 161 850 грн. 62 коп. збитків, що полягали у позбавленні позивача, як власника землі, права на отримання доходу від використання спірної земельної ділянки. Вказана заява прийнята судом до розгляду.

Представники Ради та прокуратури в судовому засіданні 10 вересня 2014 року підтримали позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 1 вересня 2014 року № 56-7063 вих-14, та наполягали на їх задоволенні.

Відповідач не забезпечив явку свого повноважного представника у призначені судові засідання, витребуваних судом документів не надав, будь-яких обґрунтованих заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи із зазначенням підстав щодо своєї неявки не направив.

Відповідно до статті 64 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Пунктом 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" визначено, що за змістом цієї норми, зокрема, у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Ухвали суду про порушення провадження у даній справі та про відкладення розгляду справи були надіслані відповідачу за адресою, вказаною у позовній заяві та у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а саме: 35321, Рівненська область, Рівненський район, село Нова Любомирка, вулиця Промислова, будинок 4. Проте вказані поштові відправлення були повернуті підприємством поштового зв'язку з посиланням на закінчення терміну їх зберігання (а.с. 58-60, 63-65, 70-72).

Отже, за змістом вищезазначеної норми відповідач завчасно та належним чином був повідомлений про місце, дату та час судового засідання. Крім того, останньому надавалося достатньо часу для подання відзиву на позовну заяву, письмових пояснень та додаткових документів.

За таких обставин, беручи до уваги те, що відповідачу надавалося достатньо часу для подання відзиву на позов та додаткових документів, а також зважаючи на те, що чергове відкладення розгляду справи спричинить до виходу за межі встановленого статтею 69 ГПК України граничного строку вирішення спору, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та відповідно до статті 75 ГПК України здійснює її розгляд за наявними матеріалами без участі представника Товариства.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників прокуратури та Ради, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням 34 сесії 5 скликання Ради від 8 квітня 2010 року № 3400 "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул. Олексинській, 31-В" на підставі клопотання відповідача останньому був наданий дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 19 934 м2, яка знаходиться у місті Рівному по вулиці Олексинській, 31-В, для передачі її в оренду Товариству строком на 49 років для обслуговування його виробничої бази.

Рішенням 11 сесії 6 скликання Ради від 17 листопада 2011 року "Про затвердження проекту землеустрою та передачу в оренду земельної ділянки на вул. Олексинській, 31-В" на підставі клопотання відповідача був затверджений проект землеустрою щодо відведення Товариству вказаної земельної ділянки для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд будівельних організацій та підприємств (для обслуговування виробничої бази). Також на підставі рішення господарського суду Рівненської області від 27 серпня 2009 року у справі № 2/122 Товариству в оренду строком на 49 років було передано земельну ділянку площею 19 749 м2, розташовану в місті Рівному по вулиці Олексинській, 31-В.

Крім того, вказаним рішенням органу місцевого самоврядування відповідача було зобов'язано у тримісячний термін з дня його прийняття виготовити та отримати документ, що посвідчує право користування спірною земельною ділянкою.

Оскільки відповідач у встановлений даним рішенням тримісячний строк не уклав з Радою відповідний договір оренди землі, остання звернулася до господарського суду Рівненської області з позовом до Товариства про визнання такого договору укладеним в судовому порядку.

Відповідно до частини 3 статті 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 12 липня 2013 року у справі № 918/671/13 (суддя Войтюк В.Р.) за позовом Ради до Товариства було визнано укладеним між сторонами договір оренди землі на умовах його проекту, запропонованого позивачем. Вказаним судовим рішенням (яке на момент розгляду даної справи набрало законної сили) було встановлено, що відповідач у передбаченому законом порядку набув право власності на об'єкт нерухомості, розташований на спірній земельній ділянці. Крім того, даним рішенням був встановлений факт користування відповідачем зазначеною земельною ділянкою. Водночас будь-яких правовстановлюючих документів на дану ділянку Товариством оформлено не було. З наявної у матеріалах справи копії листа комунального підприємства "Рівненське міське бюро технічної інвентаризації" від 31 травня 2012 року № 1440 (а.с. 11-12) також вбачається, що Товариство є власником нерухомого майна, розташованого у місті Рівному по вулиці Олексинській, 31-В.

Слід також зазначити, що за пунктом 9 договору оренди землі, визнаного укладеним між сторонами вищезазначеним судовим рішенням (з урахуванням ухвали суду про виправлення описки від 28 жовтня 2013 року), за оренду земельної ділянки орендар сплачує орендодавцю орендну плату виключно у грошовій формі. Розмір орендної плати в рік становить 116 068 грн. 23 коп., що становить 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Відповідно до статті 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Судом встановлено, що Товариство у період з 18 лютого 2012 року (перший день спливу тримісячного терміну, встановленого рішенням Ради від 17 листопада 2011 року № 1334 для виготовлення та отримання відповідачем правовстановлюючих документів на земельну ділянку) по 11 липня 2013 року (день, що передує дню прийняття рішення господарського суду Рівненської області від 12 липня 2013 року у справі № 918/671/13 про визнання укладеним договору оренди землі) фактично користувалося спірною земельною ділянкою без виготовлення та оформлення відповідних правовстановлюючих документів на неї.

За частиною 1 статті 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка.

Відповідно до статті 157 ЗК України відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Власники землі та землекористувачі мають право на захист своїх прав шляхом стягнення збитків з особи, яка вчинила неправомірні дії щодо відповідних земельних ділянок, у випадках, встановлених главою 24 ЗК України, та за процедурою, передбаченою Порядком визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 року № 284 (далі - Порядок).

Вирішуючи спори за позовами органів державної влади або місцевого самоврядування про стягнення з особи, яка набула у власність житловий будинок, будівлю або споруду і не переоформила право користування земельною ділянкою, шкоди у вигляді упущеної вигоди (зокрема у розмірі неодержаної плати за оренду земельної ділянки), господарські суди, крім спеціальних норм, повинні брати до уваги загальні положення статті 22, глави 82 ЦК України, частини 2 статті 224 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

Аналогічна правова позиція викладена у пунктах 3.7, 3.8 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 травня 2011 року № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин".

Згідно з положеннями статті 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відшкодування збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності і для застосування такої міри відповідальності необхідна наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки), наявність та розмір понесених збитків; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина особи, яка заподіяла шкоду.

Терміном "збитки" позначаються наслідки правопорушення, які виражаються у зменшенні майнової сфери потерпілого у результаті порушення належного йому права або блага. Протиправною поведінкою (дією або бездіяльністю) є будь-яка поведінка, яка суперечить правовим нормам. Причинний зв'язок - це відповідний об'єктивно існуючий зв'язок між явищами, при якому одне явище, яке передує, при відповідних умовах породжує, викликає інше явище - наступне. Відповідальність за заподіяні протиправною поведінкою збитки виникає при наявності вини особи, що заподіяла збитки.

Пунктом 1 Порядку встановлено, що власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні вилученням (викупом) та тимчасовим зайняттям земельних ділянок, встановленням обмежень щодо їх використання, погіршенням якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельних ділянок або приведенням їх у непридатний для використання стан та неодержанням доходів у зв'язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок.

Розміри збитків визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад (пункт 2 Порядку).

Згідно з пунктом 3 даного Порядку відшкодуванню підлягають, зокрема, збитки власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані.

Судом встановлено, що рішенням 26 сесії 6 скликання Ради від 2 квітня 2009 року № 2906 затверджено Порядок визначення та відшкодування Рівненській міській раді збитків, заподіяних внаслідок неоформлення правовстановлюючих документів на землю та неодержання плати за оренду земельних ділянок (а.с. 37-40), який згідно зі статтею 144 Конституції України та статтею 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" є обов'язковим для виконання на відповідній території.

Пунктом 5.1 вищезазначеного порядку передбачено, що у разі використання земельної ділянки без документів, що підтверджують право користування, збитки визначаються за фактичний період користування земельною ділянкою.

Визначення сум збитків покладається на комісію з питань визначення збитків власнику землі - Раді (пункт 6.1 даного порядку).

Рішенням виконавчого комітету Ради від 11 лютого 2014 № 26 затверджено акти про визначення збитків, заподіяних внаслідок неоформлення правовстановлюючих документів на землю та неодержання плати за оренду земельних ділянок (а.с. 26). Так, вказаним рішенням, зокрема, було затверджено акт від 18 лютого 2013 року № 6 про визначення збитків, заподіяних Товариством внаслідок використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів на вулиці Олексинській, 31-В (а.с. 27-29).

Згідно з пунктами 7.1-7.2 Порядку визначення та відшкодування Рівненській міській раді збитків, заподіяних внаслідок неоформлення правовстановлюючих документів на землю та неодержання плати за оренду земельних ділянок, після затвердження акта про визначення збитків рішенням виконавчого комітету Ради, Управління земельних відносин виконавчого комітету Ради у п'ятиденний строк надсилає суб'єктам повідомлення про необхідність відшкодування збитків та договір про добровільне відшкодування збитків.

Судом встановлено, що у встановлений вказаним порядком строк Управління земельних відносин виконавчого комітету Ради надіслало Товариству відповідне повідомлення про необхідність відшкодування збитків, а також договір про їх добровільне відшкодування. Вказана обставина підтверджується наявною в матеріалах даної справи копією опису вкладення у цінний лист та копією відповідного розрахункового документа (а.с. 25-26).

У той же час судом встановлено, що вищезазначена вимога позивача була залишена Товариством без задоволення, сума збитків, заподіяних Раді внаслідок неоформлення правовстановлюючих документів на землю та неодержання плати за оренду земельних ділянок, у добровільному порядку відповідачем не сплачена.

У своєму позові заступник прокурора міста Рівного та Рада, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 1 вересня 2014 року № 56-7063 вих-14, просили суд стягнути з Товариства 161 850 грн. 62 коп. збитків. На підтвердження обґрунтованості розміру вказаної суми грошових коштів останніми був наданий розрахунок суми збитків, заподіяних відповідачем за використання земельної ділянки площею 19 749 м2 на вул. Олексинській, 31-В без правовстановлюючих документів (а.с. 86-87).

Дослідивши зазначений розрахунок, суд дійшов висновку про те, що останній є арифметично вірним та відповідає нормативним приписам чинного законодавства.

Відтак, враховуючи те, що відповідач у період з 18 лютого 2012 року по 11 липня 2013 року фактично використовував спірну земельну ділянку без оформлення відповідних прав у встановленому порядку, а також не надав доказів поважності причин, які б перешкоджали здійснити таке оформлення, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог заступника прокурора міста Рівного та Ради (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 1 вересня 2014 року № 56-7063 вих-14) про стягнення з Товариства 161 850 грн. 62 коп. збитків.

За таких обставин даний позов підлягає задоволенню.

За частиною 1 статті 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору у спорах, що виникають при виконанні договорів, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з господарського товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнешляхбуд" (35321, Рівненська область, Рівненський район, село Нова Любомирка, вулиця Промислова, будинок 4, ідентифікаційний код: 13973454) на користь Рівненської міської ради (33028, місто Рівне, вулиця Соборна, будинок 12А, ідентифікаційний код: 34847334) 161 850 (сто шістдесят одну тисячу вісімсот п'ятдесят) грн. 62 коп. збитків.

Стягнути з господарського товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнешляхбуд" (35321, Рівненська область, Рівненський район, село Нова Любомирка, вулиця Промислова, будинок 4, ідентифікаційний код: 13973454) в доход Державного бюджету України судовий збір у розмірі 3 237 (три тисячі двісті тридцять сім) грн. 01 коп.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 11 вересня 2014 року

Суддя Є.В. Павленко