Рішення № 40435753, 12.09.2014, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.09.14р. Справа № 904/5497/14За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Украгропром», м. Київ

До: Державного підприємства «Дослідне господарство «РУНО» Національної академії аграрних наук України», с. Затишне

Про : стягнення 914 000,00 грн.

Суддя Васильєв О.Ю.

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача: не з'явився;

Від відповідача: Антонюк А.О. ( дов. від 08.01.14 р. )

СУТЬ СПОРУ :

ТОВ «Торговий Дім «Украгропром» ( позивач ) звернувся з позовом до ДПДГ «РУНО» НААНУ» ( відповідач ) про стягнення 914 000,00 грн. заборгованості за договором купівлі-продажу №ПН-01/09/11-07 від 01.09.11 р. , укладеним між сторонами. Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем своїх обов'язків із своєчасної оплати поставленого у відповідності з умовами договору товару.

ДПДГ «РУНО» НААНУ» ( відповідач ) проти задоволення позовних вимог заперечував , посилаючись у відзиві на позов та в судових засіданнях на нікчемність вищезазначеного договору внаслідок невідповідності його процедури укладання вимогам ч.4 ст.40 Закону України «Про здійснення державних закупівель» ( в частині обов'язковості проведення відповідної процедури - тендеру ). На думку представника , оскільки вищезазначений договір купівлі-продажу є нікчемним через невідповідність його вимогам Закону ( що не потребує визнання його недійсним судом ), то сторони не зобов'язані виконувати його умови ; оскільки відповідно до п.1 ст.216 ЦК України такий правочин не створює юридичних наслідків , крім тих , що пов'язані з його недійсністю. Також відповідач стверджує , що надані позивачем на підтвердження факту поставки товару за цим договором докази ( видаткові накладні ) за своєю формою та змістом не відповідають вимогам ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» , оскільки не містять обов'язкових реквізитів - місця їх складання ,посади осіб , відповідальних за здійснення господарських операцій , дані , що дають змогу ідентифікувати осіб ,які брали участь у здійсненні господарських операцій. Не надано позивачем і довіреностей ДПДГ «РУНО» НААНУ» на ім'я певних посадових осіб підприємства , яки мали право отримувати від ТОВ «Торговий Дім «Украгропром» товар відповідно до умов договору купівлі-продажу №ПН-01/09/11-07 від 01.09.11 р. Таким чином відповідач вважає , що позивач в порушення вимог ст.33 ГПК України не довів належними та допустимими доказами обставини фактичного отримання відповідачем товару , який повинен був поставлятися за договором .

Під час судових засідань по справі представник позивача заперечував нікчемність договору , наполягав на задоволенні позовних вимог з підстав , викладених у позовній заяві та заявив низку клопотань :про залучення до участі у справі в якості 3 - особи без самостійних позовних вимог на предмет спору на стороні відповідача Національної академії аграрних наук України ( обґрунтовуючи клопотання наявністю у статутному капіталі ДПДГ «РУНО» НААНУ» корпоративних прав держави в особі НААН України , а відтак рішення у цій справі ( на думку позивача ) може вплинути на права та обов'язки Національної академії аграрних наук України ) ( а.с.55 ) .Також представник позивача клопотав перед судом про витребування від відповідача та Українського інституту експертизи сортів рослин низки документів ,які ( на його переконання ) мають підтвердити факт поставки товару позивачем на користь відповідача за вищенаведеним договором ; про виклик до судового засідання для дачі пояснень щодо обставин укладання та виконання вищезазначеного договору колишніх директора ДПДГ «РУНО» НААНУ» - ОСОБА_3 та працівниці бухгалтерії - ОСОБА_4 ( а.с.103 ,109-113 ) ; про відкладання слухання справи та продовження строку розгляду справи на 15 днів для надання сторонам можливості укласти мирову угоду ( а.с.117 ) Представник відповідача заперечував проти задоволення цих клопотань ,зазначаючи , що документи , про витребування яких клопотав представник позивача , не мають відношення до предмету спору ; частина цих документів вже надана сторонами та наявна в матеріалах справи . А колишні посадові особи ДПДГ «РУНО» НААНУ» - директор ОСОБА_3 та працівниця бухгалтерії - ОСОБА_4, були звільнені з підприємства . Також представник відповідача під час судового засідання 11.09.14 р. спростувала твердження представника позивача про начебто наявність попередньої домовленості керівників ДПДГ «РУНО» НААНУ» та ТОВ «Торговий Дім «Украгропром» про проведення перемовин з метою укладання мирової угоди по справі , а відтак заперечувала проти продовження строку розгляду справи на 15 днів.

По справі оголошувалась перерва з 07.08.14р. по 04.09.14р., з 04.09.14р. по 11.09.14р. та за клопотанням представника відповідача під час судового засідання 11.09.14р. з 11 год.44 хв. до 11год.59 хв.

За клопотанням представника позивача здійснювався запис розгляду судової справи за допомогою технічних засобів ( автоматичної системи «Документообіг господарських судів» ) на диск СD-R , серійний номер 1001176RС23762 під час судових засідань 04.09.14 р. та 11.09.14 р.

В судовому засіданні 11.09.14 р. судом було оголошено вступну та резолютивну частину рішення .

Дослідивши матеріали справи , заслухавши пояснення представників сторін , господарський суд , -

ВСТАНОВИВ :

01.09.11 р. між ДПДГ «РУНО» НААНУ» ( покупець ) та ТОВ «ТД «Украгропром» ( продавець ) укладено договір купівлі-продажу № ПН-01/09/11-07 , згідно з умовами якого позивач зобов'язався поставити та передати у власність відповідача, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити вартість очищеного насіння зернових культур ( товар ) , найменування, асортимент, кількість та ціна якого, базові умови поставки наведені у специфікації ( додатку №1 ) до цього договору ( п.1.1.) Якість товару повинна підтверджуватися Атестатом на елітне насіння та/або Свідоцтвом на сертифіковане насіння - для репродукційного насіння ( п.2.5. ) Ціни на товар встановлюються у Специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору ( п.3.1.) Загальна вартість цього договору визначається сторонами за підсумками всіх укладених сторонами додатків ,які є невід'ємною частиною цього договору ( п.3.3.)

Згідно до розділу 4 договору продавець здійснює поставку товару на умовах, вказаних у додатках ( специфікаціях ) ( п.4.1.) ; термін поставки визначається у додатках (специфікаціях ) ( п.4.2.) ; датою поставки вважається дата прийняття товару по кількості на складі продавця та оформлення видаткових накладних на товар ( п.4.3.) Право власності на товар та всі ризики переходять до покупця з моменту поставки товару продавцем на умовах цього договору ( п.4.4.)

Умови оплати товару погоджені сторонами у розділі 5 договору ; так відповідно до п.5.1. оплата за поставлений товар здійснюється покупцем на умовах відстрочення платежу, але не пізніше 01 листопада 2012 р.

Продавець разом з товаром повинен надати покупцю оригінали наступних документів : рахунок-фактуру; атестат на елітне насіння; свідоцтво на сертифіковане насіння-для репродукційного насіння ; видаткову та податкову накладні ( п.5.2.) . Згідно до п.11.5 цього договору уповноважена особа покупця повинна мати при собі належним чином оформлене доручення на виконання від імені покупця дій за цим договором ( а.с. 9-11 )

У специфікації №1 від 01.09.11 р. до цього договору сторони узгодили назву товару, його репродукцію, кількість, ціну, загальну вартість та терміни поставки ( а.с.12 )

За твердженням позивача ним на виконання умов цього договору було поставлено на користь відповідача наступний товар : за видатковою накладною № 1237 від 30.09.11р.- озима пшениця Одеська -267 (с/еліта) 20 т, за ціною 4 400,00 грн. , вартістю 88 000,00 грн.; озима пшениця Смуглянка (с/еліта) 100 т, за ціною 4 400,00 грн., вартістю 440 000,00грн., всього на суму 528 000,00 грн. ( а.с.13 ) ; за видатковою накладною № 1238 від 05.10.11 р. - ячмінь озимий Достойний (с/еліта) 40 т, за ціною 5 000,00 грн., вартістю 200 000.00 грн. ( а.с.14 ) та за видатковою накладною № 1272 від 19.10.11 р. - озима пшениця Одеська-267 (еліта) 60 т. за ціною 3 100,00 грн. , вартістю 186 000,00 грн. ( а.с.15 ) Тобто за розрахунком позивача загальна вартість поставленого ним на користь відповідача товару складає 914 000,00 грн.

Як зазначає позивач , відповідач , отримавши вищенаведений товар , в порушення умов договору купівлі-продажу № ПН-01/09/11-07 від 01.09.11 р. не оплатив його . У зв'язку з чим 06.12.13 р. позивач направив на адресу відповідача вимогу від 05.12.13 р. ( вих. № 05/12/13-01 ) про сплату вищенаведеної заборгованості та рахунки на оплату товару ( а.с.16-21 ) Але до цього часу відповідач не сплатив на користь позивача 914 000,00 грн.

Також позивач стверджує , що відповідач визнав наявність заборгованості за цим договором , підписавши без зауважень акт звірки розрахунків станом на 28.02.13 р. Копію цього акту звірки позивачем було надано до позовної заяви ( а.с.23-30 ). Але як вірно зазначив представник відповідача під час судового засідання по справі, цей акт звірки укладений та підписаний ДПДГ «РУНО» НААНУ» не з позивачем , а з іншим підприємством - ТОВ «Торгова Аграрна Компанія» ; а відтак не може розглядатися в якості належного доказу по цій справі . А відтак суд вдруге ( вперше це було вказано в ухвалі про порушення провадження у справі ) запропонував позивачу направити на адресу відповідача розвернутий акт звірки розрахунків по стягуваній сумі станом на цей час , надати докази відправки та копію акту ( про це було зазначено в протоколі судового засідання від 07.08.14 р. ) , яке відбувалося за участю представників позивача та відповідача ( а.с.51 )

Представником позивача під час судового засідання 04.09.14 р. було надано для залучення до матеріалів справи інший акт звірки розрахунків та докази його направлення на адресу відповідача ( а.с.62-71 ) Представник відповідача під час судового засідання 04.09.14 р. після ознайомлення з цим актом зазначив , що цей акт звірки на адресу ДПДГ «РУНО» НААНУ» не надходив та звернув увагу суду на наступні обставини : цей акт складений позивачем станом на 28.02.13 р. , а не на час розгляду справи в суді ; в ньому наведені відомості не по договору купівлі-продажу № ПН-01/09/11-07 від 01.09.11 р. , а по 23 інших договорах ( які не є предметом дослідження по цій справі ) , на аркуші 68 справи в цьому акті наведені дані за договором № 01/09/11-07 від 01.09.2011 р. , але реєстраційний номер цього договору відрізняється від реєстраційного номеру договору , на який в обґрунтування своїх позовних вимог посилається позивач ; а відомості про господарські операції за цим договором не містять посилання на номери відповідних видаткових накладних . А відтак ( на думку представника відповідача ) цей акт не може вважатися належним доказом на підтвердження фактичної поставки товару позивачем на користь відповідача відповідно до умов договору купівлі-продажу № ПН-01/09/11-07 від 01.09.11 р.

Надаючи правову оцінку наданим позивачем на підтвердження факту поставки ним на користь відповідача товару відповідно до умов вищезазначеного договору - видатковим накладним № 1237 від 30.09.11р. , № 1238 від 05.10.11 р. та № 1272 від 19.10.11 р.; слід зазначити про наступне .

Відповідно до приписів ГПК України : доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово ( ст.32 ) Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу ( ст.33 ) Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування ( ст.34 ) Письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду ( ст.36 )

Статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV ( 996-14 ) «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV ( 996-14 ) «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» ( 996-14 ) первинні документи мають містити обов'язкові реквізити, зокрема посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані (електронний підпис), що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 N 88 : первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення .Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів ( п.2.1.). Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо ( п.2.2.) Первинні документи, створені в електронному вигляді, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг ( п.2.3.) Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції . Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо ( п.2.4.).

Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Використання при оформленні первинних документів факсимільного відтворення підпису допускається у порядку, встановленому законом, іншими актами цивільного законодавства ( п.2.5.) Фізичні та юридичні особи, які беруть участь у здійсненні операцій, пов'язаних з прийомом і видачею грошових коштів, цінних паперів, товарно-матеріальних цінностей та інших об'єктів майна, забезпечуються підприємством, установою, що виконує ці операції, копіями первинних документів про таку операцію ( п.2.6.) Первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади. Документування господарських операцій може здійснюватись із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов'язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм ( п.2.7.)

Пунктом 2.13 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 N 88 ( z0168-95 ) , визначено, що керівником підприємства затверджується перелік осіб (тобто посад), які мають право давати дозвіл (підписувати первинні документи) на здійснення господарської операції, пов'язаної з відпуском (витрачанням) грошових коштів і документів, товарно-матеріальних цінностей, нематеріальних активів та іншого майна. При цьому слід виходити з вимог чинного законодавства про визначені посади для підписання окремих первинних документів та передбачати (або не передбачати) права для підписання первинних документів заступниками керівників. Відповідно до пункту 2.15 Положення ( z0168-95 ) первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів, зокрема підпису особи, що брала участь у господарській операції. Відповідно до пункту 2.16 Положення ( z0168-95 ) забороняється приймати до виконання (у тому числі для включення до регістрів бухгалтерського обліку) первинні документи, що суперечать законодавству, зокрема статті 9 зазначеного Закону ( 996-14 ) та пунктам 2.4 і 2.13 Положення ( z0168-95 ), які передбачають наявність підпису особи, уповноваженої на проведення господарської операції і підписання первинного документа.

Вищенаведені видаткові накладні в порушення цих правових норм не містить обов'язкових реквізитів , встановлених ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» ( 996-14 ) , зокрема місце їх складання ; прізвища та посади особи, відповідальної за здійснення господарської операції і правильність її оформлення від імені ДПДГ «РУНО» НААНУ» , що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції від імені отримувача ; відсутні відомості про довіреність ( дата видачі , номер ) ,на підставі якої посадову особу підприємства відповідача було уповноважено на здійснення господарської операції .Не містять ці видаткові накладні і відомості щодо посади ОСОБА_5 , який підписав ці накладні від імені ТОВ «Торгова Аграрна Компанія».

Відповідно до «Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей» ( затвердженої наказом Мінфіну України від 16.05.96 р. № 99 ): сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (надалі - цінності) відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів ( п.2). Бланки довіреностей (додаток 1) видаються після їх реєстрації у Журналі реєстрації довіреностей (додаток 2), який має бути пронумерований, прошнурований та скріплений печаткою і підписами керівника і головного бухгалтера підприємства ( п.3 ) Довіреність підписується керівником та головним бухгалтером підприємства або їх заступниками та особами, які на те уповноважені керівником підприємства. У тих випадках, коли бухгалтерський облік ведеться централізованою бухгалтерією, довіреність на одержання цінностей підписується керівником підприємства та головним бухгалтером централізованої бухгалтерії або їх заступниками та особами, ними на те уповноваженими. Керівником підприємства затверджується перелік посад, зайняття яких надає відповідним працівникам право підписувати довіреність на одержання цінностей, та призначається особа, що здійснює виписування та реєстрацію виданих, повернутих та використаних довіреностей. У тих випадках, коли бухгалтерський облік ведеться безпосередньо керівником (власником) підприємства, довіреність на одержання цінностей підписується керівником (власником) самостійно ( п.5 ) Забороняється видавати довіреності, які повністю або частково не заповнені, не мають зразків підпису осіб, на ім'я яких вони виписані ( п.7 ) Особа, якій видана довіреність, зобов'язана не пізніше наступного дня після кожного випадку доставки на підприємство одержаних за довіреністю цінностей, незалежно від того, одержані цінності за довіреністю повністю або частково, подати працівнику підприємства, який здійснює виписування та реєстрацію довіреностей, документ про одержання нею цінностей та їх здачу на склад (комору) або матеріально відповідальній особі (п.10 )

Окремо слід зазначити про те , що під час укладання договору купівлі-продажу № ПН-01/09/11-07 від 01.09.11 р. сторони узгодили в п.11.5 . , що уповноважена особа покупця повинна мати при собі належним чином оформлене доручення на виконання від імені покупця дій за цим договором .

Оцінюючи у сукупності надані сторонами та зібрані судом під час розгляду цієї справи докази , суд дійшов до висновку про недоведеність позивачем факту поставки ним на користь відповідача товару на загальну суму 914 000,00 грн. відповідно до умов договору купівлі-продажу № ПН-01/09/11-07 від 01.09.11 р.

Визначальним же при вирішенні цього спору суд вважає наступне .

Відповідно до ст.656 ЦК України : До договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.

Особливості договору купівлі-продажу окремих видів майна можуть встановлюватися законом.

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг за державні кошти ( станом на час укладання договору купівлі-продажу № ПН-01/09/11-07 від 01.09.11 р. ) визначалися Законом України «Про здійснення державних закупівель» ( № 2289-VI від 01.06.2010 р.). Метою цього Закону є створення конкурентного середовища у сфері державних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції, забезпечення раціонального та ефективного використання державних коштів. Відповідно до п.5 ч.1 ст.1 цього Закону : договір про закупівлю - договір, який укладається між замовником і учасником за результатами процедури закупівлі та передбачає надання послуг, виконання робіт або набуття права власності на товари за державні кошти .

Цей Закон застосовується до всіх замовників та закупівель товарів, робіт і послуг, які повністю або частково здійснюються за рахунок державних коштів, за умови, що вартість предмета закупівлі товару (товарів), послуги (послуг) дорівнює або перевищує 100 тисяч гривень, а робіт - 300 тисяч гривень ( ст.2 ) Відповідно до ст.20 Закону відкриті торги є основною процедурою закупівлі.

Договір про закупівлю укладається в письмовій формі відповідно до положень Цивільного кодексу України ( 435-15 ) та Господарського кодексу України ( 436-15 ) з урахуванням особливостей, визначених цим Законом. Типовий договір про закупівлю ( z0655-10 ) затверджується Уповноваженим органом. Учасник-переможець процедури закупівлі при укладенні договору повинен надати дозвіл або ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності, якщо отримання такого дозволу або ліцензії на провадження такого виду діяльності передбачено законодавством. Забороняється укладання договорів, які передбачають витрачання державних коштів до/без проведення процедур закупівель, крім випадків, передбачених цим Законом ( ст.40 )

Відповідно до Постанови Пленуму ВСУ від 06.11.2009 р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» : судам відповідно до статті 215 ЦК необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом (частина перша статті 219, частина перша статті 220, частина перша статті 224 тощо), та оспорювані - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (частина друга статті 222, частина друга статті 223, частина перша статті 225 ЦК тощо). Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду. Відповідно до статей 215 та 216 ЦК суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. Вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. У цьому разі в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги в разі нікчемності правочину та наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги.

Відповідно до статей 215 та 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину. Вимоги про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності , про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину розглядаються у позовному провадженні в порядку цивільного судочинства відповідно до вимог ст.15 ЦК України .

Аналогічної правової позиції дотримується і Пленум ВГСУ , викладеній у постанові від 29.05.13 р. №11 «Про деякі питання визнання право чинів ( господарських договорів ) недійсними » : 2.5. Правочини, які не відповідають вимогам закону, не породжують будь-яких бажаних сторонам результатів, незалежно від волі сторін та їх вини у вчиненні незаконного правочину. Правові наслідки таких правочинів настають лише у формах, передбачених законом, - у вигляді повернення становища сторін у початковий стан (реституції) або в інших. У зв'язку з цим господарським судам: 2.5.1. Слід мати на увазі, що визнання правочину (господарського договору) недійсним господарським судом є наслідком його вчинення з порушенням закону, а не заходом відповідальності сторін. Тому для такого визнання, як правило, не має значення, чи усвідомлювали (або повинні були усвідомлювати) сторони протиправність своєї поведінки під час вчинення правочину; винятки з цього правила можливі, якщо вони випливають із закону (див., зокрема, абзац шостий підпункту 3.3, підпункт 3.6 і підпункт 3.7 пункту 3 цієї постанови); 2.5.2. Необхідно з урахуванням приписів статті 215 ЦК України та статті 207 ГК України розмежовувати види недійсності правочинів, а саме: нікчемні правочини, недійсність яких встановлена законом (наприклад, частина перша статті 220, частина друга статті 228 ЦК України, частина друга статті 207 ГК України), і оспорювані, які можуть бути визнані недійсними лише в судовому порядку за позовом однієї з сторін, іншої заінтересованої особи, прокурора (зокрема, частина перша статті 227, частина перша статті 229, частина перша статті 230, частина перша статті 232 ЦК України, частина перша статті 207 ГК України). За змістом частини другої статті 215 ЦК України нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, є недійсним незалежно від наявності чи відсутності відповідного рішення суду. Однак це не виключає можливості подання та задоволення позову про визнання нікчемного правочину (господарського договору) недійсним. Отже, спори про визнання нікчемних правочинів недійсними підлягають вирішенню господарськими судами у загальному порядку. З'ясувавши, що оспорюваний правочин є нікчемним, господарський суд зазначає в резолютивній частині рішення про його недійсність або, за відсутності підстав для такого визнання, відмовляє в задоволенні позову. Сторони нікчемного правочину не зобов'язані виконувати його умови (навіть якщо суд не визнавав його недійсним). Поряд з тим законом не виключається можливість вирішення судом спорів, пов'язаних з визнанням нікчемних правочинів дійсними, у випадках, встановлених законом (частина друга статті 218, частина друга статті 220 ЦК України). 2.6. Нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, вважається таким з моменту його вчинення (частина перша статті 236 ЦК України).

Оскільки ст.40 ЗУ «Про здійснення державних закупівель» заборонено укладання договорів, які передбачають витрачання державних коштів до/без проведення процедур закупівель, крім випадків, передбачених цим Законом ; то договір купівлі-продажу №ПН-01/09/11-07 від 01.09.11 р. за своєю правовою природою є нікчемним правочином - оскільки його недійсність прямо встановлена законом ; але ж позивачем в установленому законом порядку не заявлялися позовні вимоги про визнання цього договору недійсним ( нікчемним ) ; натомість позивач наполягав на його відповідності вимогам чинного законодавства та обґрунтовував свої позовні вимоги саме невиконанням відповідачем умов цього договору ; суд не знаходить достатньо правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за нікчемним договором .

Враховуючи вищезазначені обставини , не підлягають задоволенню і клопотання представника позивача про витребування додаткових доказів на підтвердження факту поставки ним товару на користь відповідача відповідно до умов нікчемного договору ; про залучення до участі у справі в якості третьої особи без самостійних позовних вимог на предмет спору Національної академії аграрних наук України ; про продовження строку розгляду справи ; про виклик до судового засідання для дачі пояснень колишніх посадових осіб відповідача , тощо.

На підставі вищевикладеного , керуючись вимогами ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України , господарський суд , -

ВИРІШИВ :

В задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі . судові витрати по справі покласти на позивача .

Суддя Васильєв О.Ю.

12.09.14р.