Рішення № 40435735, 11.09.2014, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11.09.14р. Справа № 904/5258/14

За позовом Приватного підприємства "Бессарабія-В", с.Холмське, Одеська обл.

до Селянсько (фермерського) господарства "Світлана", с.Топила, Дніпропетровська обл.

про стягнення 138 080,01 грн.

Суддя Петренко Н.Е.

секретар судового засідання Завалєй Я.О.

Представники:

від позивача: Пурло К.В., представник за довіреністю № б/н від 01.09.14р.

від відповідача: не з'явився

за участю: ОСОБА_2, паспорт НОМЕР_1

СУТЬ СПОРУ:

Ухвалою господарського суду від 17.07.14р. порушено провадження у справі № 904/5258/14 за позовом Приватного підприємства "Бессарабія-В" (далі-позивач) до Селянсько (фермерського) господарства "Світлана" (далі-відповідач) про стягнення 1 388 762,45 грн. Справу призначено до розгляду на 14.08.14р.

Ухвалою господарського суду від 14.08.14р. відкладено розгляд справи на 11.09.14р.

11.09.14р. у судовому засіданні повноважний представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх у повному обсязі. Крім того, повноважний представник позивача надав для огляду суду всі оригінали первинних документів на підставі яких виник спір.

ОСОБА_2, яка є дружиною померлого ОСОБА_3, котрий був єдиним засновником, членом та головою СФГ "Світлана" не надала жодного належного та допустимого доказу того, що вона є повноважним представником відповідача та має правові підстави представляти інтереси СФГ "Світлана".

Повноважний представник позивача наполягав на розгляді справи по суті в даному судовому засіданні.

У судовому засіданні 11.09.14р. оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення, згідно зі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, заслухавши пояснення повноважного представника позивача та інших учасників, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як зазначає позивач, у серпні 2012 року сторони дійшли згоди про поставку відповідачем позивачу 70 тон насіння соняшнику вартістю 4 000 грн. за 1 тону з ПДВ.

31.08.12р. відповідачем був виставлений позивачу рахунок № 3 на оплату товару на загальну суму 280 000,00 грн. В той же день виставлений рахунок позивачем був оплачений у повному обсязі, що підтверджує платіжне доручення № 390 від 31.08.12р.

Позивач звертає увагу, що відповідачем був наданий гарантійний лист, відповідно до якого відповідач зобов'язувався відвантажити насіння соняшнику у кількості 70 тон в строк до 07.09.12р.

02.10.12р. відповідач поставив позивачу лише насіння соняшнику у кількості 35,48 тон вартістю 141 919,99 грн., що підтверджується видатковою накладною № 3.

Позивач зазначає про те, що інша частина насіння соняшнику кількістю 34,52 тони до теперішнього часу не поставлена, у зв'язку з чим позивач був змушений звернутися з позовом до суду

Позивач посилається на ст. 205 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Крім того, позивач зазначає про те, що недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами (ст. 218 Цивільного кодексу України).

Як зазначає позивач, він та відповідач уклали правочин, що підтверджується конклюдентними діями сторін, направленими на укладання такого правочину, тобто шляхом вчинення певних дій однією стороною та прийняття виконання такого правочину іншою стороною. Так, відповідач виставив позивачу рахунок, який позивачем був оплачений у повному обсязі, а в свою чергу відповідач поставив позивачу лише частково узгоджений товар, який позивачем був прийнятий. Факт укладення правочину підтверджується первинними документами - податковою накладною, виставленим рахунком, платіжним дорученням, гарантійним листом.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного Кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивач звертає увагу суду, що відповідно до гарантійного листа відповідач зобов'язувався відвантажити позивачу насіння соняшнику у кількості 70 тон в строк до 07.09.12р.

З метою досудового врегулювання спору, позивачем 01.04.14р. та 28.04.14р. були направлені на адресу відповідача претензії з вимогою повернути грошові кошти у розмірі 138 080,01 грн. за недопоставлене сонячне насіння. Як зазначає позивач, вимоги останнього відповідачем були залишені без відповіді та задоволення, у зв'язку з чим позивач був змушений звернутися з позовом до суду.

В свою чергу, відповідач доказів належного виконання своїх зобов'язань на момент розгляду спору до господарського суду не надав.

Дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Приймаючи рішення господарський суд виходив із наступного.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до вимог ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати:

- безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність;

- з акту управління господарською діяльністю;

- з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать;

- внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав;

- у результаті створення об'єктів інтелектуальної власності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України).

Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ст. 205 Цивільного Кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач 31.08.12р. виставив позивачу рахунок за поставку товару, який був оплачений у повному обсязі, що підтверджує платіжне доручення № 390 від 31.08.12р. Крім того, відповідачем був наданий гарантійний лист, відповідно до якого відповідач зобов'язувався відвантажити насіння соняшнику у кількості 70 тон в строк до 07.09.12р. Відповідач здійснив часткову поставу товару, що підтверджується видатковою накладною № 3 від 02.10.13р.

Згідно зі ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частина 2 статті 218 Господарського кодексу України передбачає, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.

На підставі вищевикладеного, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, оскільки зобов'язання повинні виконуватись належним чином та в установлені строки.

Керуючись ст. ст. 205, 509, 525, 526, 599, 610, 625 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 174, 193, 218 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 4, 32-34, 43-44, 49, 75, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Селянсько (фермерського) господарства "Світлана" (53571, Дніпропетровська обл., Томаківський район, с.Топила, вул. Стадіонна, буд. 12, код ЄДРПОУ 31037271) на користь Приватного підприємства "Бессарабія-В" (68443, Одеська обл., Арцизький район, с. Холмське, вул.Радянська, буд. 59, код ЄДРПОУ 35434347, р/р 26001013008754 в АТ "Сбербанк Росії", МФО 320627) передоплату у розмірі 138 080,01 грн. (сто тридцять вісім тисяч вісімдесят грн. 01 коп.), витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 761,60 грн. (дві тисячі сімсот шістдесят одну грн. 60 коп.)

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 12.09.14р.

Суддя Н.Е. Петренко