Рішення № 40435049, 12.09.2014, Новотроїцький районний суд Херсонської області

662/81/14-ц

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2014 року Новотроїцький районний суд

Херсонської області

з участю представника позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт Новотроїцьке Херсонської області цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2,треті особи нотаріус ОСОБА_5,ОСОБА_6 про визнання недійсним правочину

ВСТАНОВИВ

Позивач ОСОБА_4 звернувся до суду з вищевказаним позовом до означеного відповідача, з а ухвалою суду до участі у справі залучені нотаріуси.

В судовому засіданні позивач в особі свого представника ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав,в подальшому уточнив і пояснив,що 25 січня 2008 року ОСОБА_4 отримав від батька подарунок квартиру АДРЕСА_1.

В червні 2010 року ОСОБА_4 був заарештований по обвинуваченню у скоєнні злочину і знаходився під вартою до квітня 2011 року.З метою,щоб квартиру не було передано потерпілим в рахунок задоволення цивільного позову, ОСОБА_4 за порадою юриста,будучи в місцях позбавлення волі, було підписано документи,зміст яких не знав.Як згодом йому стало відомо,це була довіреність брату на продаж квартири,на підставі якої батько і брат оформили договір купівлі-продажу квартири,за яким він, начебто, продав своєму батькові квартиру за 102 315 грн.

Після звільнення з місць позбавлення волі на підставі амністії він продовжував жити у своїй квартирі разом з цивільною дружиною. Влітку 2013 року батько виселив їх з квартири,змінивши замок. За таких обставин він вважає,що укладений правочин купівлі-продажу являється незаконним. Просив позовні вимоги задовольнити,визнати правочин купівлі-продажу квартири недійсним,зобов»язати відповідача повернути йому квартиру.

Відповідач ОСОБА_2 позов не визнав і пояснив,що позивач його син ОСОБА_4 вчинив дорожньо-транспортну пригоду,внаслідок якої загинула жінка. Його було заарештовано і син перебував під вартою з червня 2010 року.Під час руху справи йому захисник порекомендував,щоб квартира не була вилучена в рахунок задоволення цивільного позову потерпілих необхідно її «переписати ». Він знайшов нотаріуса в м.Генічеськ і все зробив.За 102315 грн квартира була продана.Він передав гроші і отримав доступ до документів на квартиру,взяв під неї кредит. В задоволенні позову просив відмовити.

Третя особа нотаріус ОСОБА_6 висловив думку,що в задоволенні позову слід відмовити,оскільки свою волю на продаж квартири позивач висловив у довіреності.При нотаріальному посвідченні довіреності він, зазвичай, запитує сторони про передачу коштів за придбане майно і з їх слів робить про це зазначення в договорі. В даному випадку було повідомлено сторонами,що кошти передані,він особисто не присутній був при цьому, а в договорі про передачу грошей зазначив.

Третя особа нотаріус ОСОБА_5 суду пояснив,що в задоволенні позову слід відмовити,тому що громадяни самі обдумують як порушити закон,а потім обвинувачують у недійсності нотаріально посвідченого правочину нотаріуса.До нього звертався ОСОБА_2,приходив сам,пояснив,що потрібно оформити купівлю-продаж квартири,для чого власник повинен дати довіреність.Він як нотаріус все зробив,власник квартири перебував в м.Генічеську під вартою.Подробиці оформлення не пам»ятає,оскільки багато буває відвідувачів і крім того пройшов певний час. Якщо особа перебуває під вартою ,він має право за місцем перебування особи посвідчити документ.

Свідок ОСОБА_7 мати позивача і колишня дружина відповідача суду пояснила,що коли перебувала у шлюбі з відповідачем,вони подарували сину-позивачу по справі чотирикімнатну квартиру по АДРЕСА_1 на весілля.

Потім так сталося,що сина притягли до відповідальності за здійснену дорожньо-транспортну пригоду, і стало відомо,що квартиру можуть потерпілі забрати в рахунок відшкодування завданої шкоди.Було вирішено,що тимчасово син переоформлює квартиру на батька. Реального продажу квартири не було, батько не передавав, а син не отримував гроші по цій угоді. Після звільнення син проживав з дружиною у квартирі,однак після того як колишній чоловік покинув сім»ю і одружився з іншою жінкою,та сини припинили надавати йому кошти,він в квартирі змінив замок і змусив з квартири вибратися .

Свідок ОСОБА_8 цивільна дружина позивача суду показала,що з квітня 2009 року стала проживати у цивільному шлюбі з ОСОБА_4 у його квартирі.Через деякий час чоловік був заарештований, а після звільнення знову прибув до означеної квартири і проживав у ній до літа 2013 року.Влітку 2013 року батько примусив їх виселитися, залишити все майно,оскільки пояснив,що все майно в тому числі і квартира належить йому. Їй відомо,що купівлі-продаж квартири оформлена тимчасово з відома її чоловіка,але це не була дійсна угода.Чоловік наміру продати квартиру не мав,іншого житла теж,грошей від продажу квартири їм не надходило,також гроші не отримував і брат ОСОБА_13, як довіренна особа.

Свідок ОСОБА_9 нинішня дружина відповідача суду пояснила,що з 2009 року відповідач проживав у неї. Вони вели спільне господарство і їй було відомо про витрати чоловіка. В 2010 році він передавав сину ОСОБА_4 за придбану квартиру 102 тисячи гривень.Особисто вона не була очевидцем передачі грошей, але бачила у чоловіка приготовані кошти, а після - документи на квартиру,які він отримав після підписання угоди.Кошти на придбання квартири він заробив на вирощуванні кавунів.

Свідок ОСОБА_11 суду пояснив,що він знає,що ОСОБА_2 купив у сина квартиру за 102-105 тисяч гривен. Він бачив ці кошти,коли їхав в автомобілі ОСОБА_2 пояснив,що в пакеті,це гроші на купілю квартири,чому купляє у сина квартиру не пояснював.

Вислухавши пояснення сторін,третіх осіб,свідків,дослідивши матеріали справи суд приходить до наступних висновків.

Предметом спору є вимога про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним на підставі того,що при укладенні правочину волевиявлення продавця не було вільним,не відповідало його внутрішній волі.

Виниклі правові відносини є цивільними і регулюються такими нормами цивільного права.

Згідно з вимогами ст.203 ч.3 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі,правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків,що обумовлені ним.Відповідно до вимог ст. 215 ЦК України ч.1 підставою недійсності правочину є недодержанням в момент вчинення правочину сторонами/стороною/ вимог,які встановлені частинами першою-третьою,п»ятою та шостою ст.203 ЦК України.

Відповідно до ст.3 ЦК України одним з загальних засад цивільних відносин є п.6 справедливість,добросовісність та розумність.

Згідно з вимогами ст.60,61 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.Як перебачено ст.57,59 ЦК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин,що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін та інших обставин,які мають значення.Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін,третіх осіб,їхніх представників,допитаних як свідків,показань свідків,письмових доказів,речових доказів,зокрема звуко і відеозаписів,висновків експертів.Обставини

справи,які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування,не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Як встановлено судом,вбачається з матеріалів справи,не заперечується сторонами,тому не підлягає доведенню,що позивач ОСОБА_4 був власником квартири АДРЕСА_1. З червня 2010 року по квітень 2011 року позивач знаходився під вартою як притягнений до кримінальної відповідальності. 25 лютого 2011 року тобто під час перебування під вартою від його імені на підставі виданої ним 23 грудня 2010 року братові ОСОБА_13 /а.с.26/ було посвідчено нотаріально укладений договір купівлі-продажу квартири його батьку- відповідачу по справі/а.с.4/ за яким ОСОБА_4/позивач/ продав, а ОСОБА_2/відповідач/ придбав за 102315 гривень чотирикімнатну квартиру загальною площею 80,7 кв.м по АДРЕСА_1. Згідно п.4 Продаж зазначеної квартири проводиться за домовленістю сторін за 102315грн,гроші які покупець передав продавцю до підписання цього договору.Відповідно до витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно вартість квартири становить з урахуванням коефіцієнту індексації 102315 грн.

Позивач ОСОБА_4, висуваючи позовні вимоги до відповідача не посилається на певну підставу недійсності правочину,які наведені в ст.ст 221-235 ЦПК України а зазначає їх на загальних вимогах,які містяться в ст.203 п.3ЦК України як невідповідність між волею та волевиявленням особи при вчиненні правочину.

Заявлені вимоги можуть бути задоволені,якщо доведені факти обману,насильства,погрози,зловмисної домовленості представника однієї сторони з іншою стороною або збіг тяжких для сторони обставин і наявність їх безпосереднього зв»язку із волевиявленням сторони вчинити правочин та вкрай невигідних для неї умовах.

Як вбачається з пояснень позивача ОСОБА_4, укладаючи договір купівлі-продажу квартири з ОСОБА_2 він не мав наміру продати квартиру , а ,фактично, хотів відмовитися тимчасово від права власності на неї.

Відповідач частково не заперечив проти цієї підстави.Він підтвердив,що дійсно позивач мав намір укласти таку угоду, тому що квартира могла бути майном,яке буде забране у нього в рахунок задоволення позовних вимог потерпілих. Однак відповідач не визнав тих обставин,що квартира вибула з під власності позивача безкоштовно,посилається на те,що він передав синові через представника 102 315 гривень. Ці кошти були сину необхідні,щоб оплатити судові витрати,щоб вийти на свободу.

Таким чином суд повинен проаналізувати докази,які надали сторони на підтвердження своїх вимог та заперечень.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на покази свідків - цивільної дружини,матері,які пояснили,що що квартира не продавалася, але ці особи не довели суду,що квартира вибула з права власності позивача поза його волею.

В заперечення проти позову відповідач надав суду покази свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_2,що їх відомо,що відповідач купив у сина квартиру за, приблизно, 103000 гривень.

Таким чином свідки від кожної зі сторін надали суду взаємовиключні свідчення.

За таких обставин суд відноситься критично до показів свідків з обох сторін,оскільки вони тим чи іншим чином зацікавлені в наслідках розгляду справи та не містять інформації щодо предмету доказування,зокрема спрямованості волевиявлення позивача при укладення оспорюваного договору.

Разом з тим встановлено,що після укладення договору купівлі-продажу квартири 16.06.2011 року між відповідачем ОСОБА_2 та ПАТ «Державний ощадний банк України» укладено іпотечний договір,згідно якого ОСОБА_2 в забезпечення виконання взятих на себе зобов»язань за договором кредитної лінії № К-125 від 16.06.2011 року передав в іпотеку банку вищезазначену квартиру. В 2014 році у квітні закінчився термін договору.

Заперечуючи проти заявлених позовних вимог ОСОБА_2 зазначив,що укладаючи договір купівлі-продажу,він бажав настання правових наслідків,обумовлених договором купівлі-продажу та набуття у власність спірної квартири,про що,крім іншого свідчить подальша передача спірного майна в іпотеку ПАТ «Державний ощадний банк України»

Враховуючи викладене, а також встановлені судом обставини,якими сторони обґрунтовували свої вимоги та заперечення, слід прийти до висновку,що спірний договір укладено з дотриманням вимог чинного законодавства,укладення правочину відповідало дійсній волі його сторін,доказів щодо обставин на які посилається позивач в обґрунтування позову та які можуть бути підставою для визнання правочину не дійсним матеріали справи не містять.

Відповідно до п.19 абз 3Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочину недійсним №9 від 06 листопада 2009 року «Не має правового значення помилка щодо розрахунку одержання користі від вчиненого правочину.

Керуючись ст.ст.209,213-218,223 ЦПК України,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_2,треті особи нотаріус ОСОБА_5,ОСОБА_6 про визнання правочину недійсним та повернення майна відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Херсонської області через Новотроїцький районний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги,якщо апеляційну скаргу не було подано.У разі подання апеляційної скарги рішення,якщо воно не скасовано ,набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: підпис

копія : вірна

Суддя

Новотроїцького районного суду Тимченко О.В.