Постанова № 40434411, 09.09.2014, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" вересня 2014 р. Справа № 914/930/14

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Дубник О.П.

Суддів Матущак О.І.

Скрипчук О.С.

при секретарі судового засідання Швець О.В.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 без номера від 20.06.2014 року (вх. №01-05/2894/14 від 25.06.2014 року)

на рішення Господарського суду Львівської області від 03.06.2014 року

у справі №914/930/14

за позовом Публічного акціонерного товариства "Львівобленерго", м. Львів

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Львів

за участю третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_3, м. Львів

за участю третьої особи2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_4, м. Львів

про стягнення 7705,38 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Свідрик Г.Р. (довіреність в матеріалах справи);

від відповідача: ОСОБА_2;

від третіх осіб: не з'явились (належним чином повідомлені).

Судом роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України).

Відводів складу суду в порядку ст.20 ГПК України не заявлялось. Заяв про технічну фіксацію судового процесу від учасників судового процесу не надходило.

Причини відкладення розгляду справи викладені у відповідній ухвалі Львівського апеляційного господарського суду.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 15.07.2014р. продовжено строк розгляду спору на 15 днів.

09 вересня 2014р. у канцелярію Львівського апеляційного господарського суду відповідачем подано клопотання про зупинення провадження у справі до закінчення досудового слідства у кримінальному провадженні № 12014140050003308 та винесення судом вироку по справі.

Представник позивача проти задоволення заявленого клопотання заперечила, з тих підстав, що ст. 79 ГПК України не містить такої підстави зупинення провадження у справі, а також зазначила, що у випадку винесення вироку зацікавлена особа вправі звернутися з регресною вимогою для захисту свого права.

Заслухавши обох присутніх представників, суд зробив висновок про відсутність передбачених ст. 79 ГПК України підстав для зупинення провадження у справі, як-от завершення досудового слідства у кримінальному провадженні та винесення судом вироку у кримінальній справі.

Частина 1 ст. 79 ГПК України містить імперативну норму, яка зобов'язує господарський суд зупинити провадження у справі у разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. Частина ж 2 зазначеної вище норми процесуального закону надає право господарському суду зупинити провадження у справі за клопотанням сторони у випадках, зокрема, надсилання господарським судом матеріалів до слідчих органів.

На підставі наведеного, суд в задоволенні клопотання відповідача відмовив і приступив до розгляду по суті його апеляційної скарги.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 03.06.2014 року у цій справі (суддя Кітаєва С.Б.) позов задоволено. Стягнено з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Львівобленерго» 7515,16 грн. боргу за електроенергію, 27,15 грн. інфляційних втрат, 163,07 грн. 3% річних та 1827 грн. судового збору.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що згідно ст. 625 Цивільного кодексу України відповідач зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення платежу та 3% річних, в зв'язку з неналежним виконанням Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 грошового зобов'язання щодо своєчасної оплати вартості поставленої електроенергії на підставі договору від 17.07.2006р. № 68831 за період травень, червень 2011р., квітень 2013р. згідно зафіксованого 22.04.2013р. лічильником показника « 12483».

Не погоджуючись з вищевказаним рішенням місцевого господарського суду, Фізична особа підприємець ОСОБА_2 оскаржив його в апеляційному порядку. Апелянт вважає, що оскаржуване рішення прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, зокрема, скаржник звертає увагу на невстановлення особи, яка складала акт на закриття точки обліку від 22.04.2013р., ставить під сумнів наявність у нього повноважень на вчинення таких дій, на думку скаржника такий акт мав складатися у його присутності. Апелянт стверджує, що у 2010 році ним було оплачено вартість комунальних послуг за адресою орендованого ним приміщення, після написано заяву про розірвання угоди на постачання електроенергії. Крім того, скаржник звертає увагу на те, що 01.10.2011 року ОСОБА_4 уклала договір купівлі-продажу приміщення за адресою АДРЕСА_1 з ОСОБА_3, а такі обставини, на думку апелянта, підтверджують неможливість використання ОСОБА_2 електроенергії і унеможливлюють задоволення позовних вимог ПАТ «Львівобленерго» за його рахунок.

У відзиві на апеляційну скаргу, позивач доводи апеляційної скарги заперечує з мотивів необгрунтованості такої, ПАТ «Львівобленерго», зазначає, що нарахування заборгованості за спожиту електроенергію нараховано відповідачу відповідно до умов договору № 68831 від 17.07.2006р. та вимог, зокрема, п. 6.18 Правил користування електроенергією, затверджених НКРЕ України № 28 від 31.07.1996 (в редакції постанови НКРЕ України від 17.10.2005р. № 910, зі змінами і доповненнями).

Львівський апеляційний господарський суд, перевіривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, дослідивши фактичні обставини у справі, зробив висновок, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, а рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін. Зокрема, суд апеляційної інстанції виходив з наступного.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 26 Закону України від 16.10.1997р. N 575/97-ВР «Про електроенергетику» споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Споживач енергії зобов'язаний додержуватись вимог нормативно-технічних документів та договору про постачання енергії.

17 липня 2006 року між Відкритим акціонерним товариством «Львівобленерго» (в подальшому перейменоване у Публічне акціонерне товариство «Львівобленерго», відповідно до вимог Закону України «Про акціонерні товариства») та Приватним підприємцем ОСОБА_2 укладено договір № 68831 про постачання електричної енергії, згідно п. 1. якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю зазначеною в додатку № 9 «Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії», а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно умовами цього договору.

Пункт 2.1. зазначеного договору містить положення згідно якого, під час виконання умов цього договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися чинним законодавством України та Правилами користування електричною енергією (далі - ПКЕЕ).

З пунктів 2.2.2. та 2.3.3. зазначеного договору вбачається, що постачальник зобов'язується постачати споживачу електроенергію, а той в свою чергу повинен оплачувати постачальнику вартість електричної енергії.

Згідно п. 2.5. договору № 68831 у разі звільнення споживачем займаного приміщення, реорганізації, ліквідації, відчуження у будь-який спосіб займаного приміщення, споживач зобов'язаний повідомити постачальника не пізніше ніж за 20 робочих днів до дня зміни власника приміщення та надати заяву щодо розірвання договору і в цей самий термін здійснити сплату усіх видів платежів, передбачених договором до дня зміни власника приміщення включно, а постачальник зобов'язаний припинити постачання електричної енергії з заявленого дня звільнення споживачем приміщення. У разі неповідомлення або несвоєчасного повідомлення споживачем постачальника електроенергії про звільнення приміщення споживач зобов'язаний здійснити оплату спожитої на таких об'єктах електричної енергії та інших платежів визначених постачальником електричної енергії на день припинення електропостачання.

Строк дії договору визначено до 31.12.2006р.. Однак, Договір вважається щоразу продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов. Договір може бути розірвано і в інший термін за ініціативою будь-якої із сторін у порядку, визначеному законодавством України. Сторони зобов'язані письмово повідомляти про зміну реквізитів (місцезнаходження, найменування, організаційно-правової форми, банківських реквізитів, тощо) не пізніше ніж через 10 днів після настання таких змін (п. 9.4. Договору).

У відповідності до положень ст. 526 ЦК України та ч.1 ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог- відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із п.6.18 Правил користування електричною енергією (в подальшому ПКЕЕ) , затверджених НКРЕ України №28 від 31.07.96р. (в редакції Постанови НКРЕ від 17.10.05р. №910 із змінами та доповненнями), що відповідають пункту 2.5. Договору про постачання електричної енергії № 68831 від 17.07.2006р., у разі звільнення займаного приміщення та/або остаточного припинення користування електричною енергією споживач зобов'язаний повідомити постачальника електричної енергії та (у разі наявності відповідного договору) електропередавальну організацію або основного споживача не пізніше ніж за 20 робочих днів до дня звільнення приміщення та/або остаточного припинення користування електричною енергією та надати заяву щодо розірвання договору, і в цей самий термін здійснити сплату всіх видів платежів, передбачених відповідними договорами, до заявленого споживачем дня звільнення приміщення та/або остаточного припинення користування електричною енергією включно.

Постачальник електричної енергії зобов'язаний припинити постачання електричної енергії за договором, а електропередавальна організація (основний споживач) - передачу електричної енергії (спільне використання технологічних електричних мереж) з заявленого споживачем дня звільнення приміщення та/або остаточного припинення користування електричною енергією.

У разі неповідомлення або несвоєчасного повідомлення споживачем постачальника електричної енергії та (у разі наявності відповідного договору) електропередавальну організацію або основного споживача про звільнення приміщення та/або остаточного припинення користування електричною енергією споживач зобов'язаний здійснювати оплату спожитої на таких об'єктах електричної енергії та інших платежів, виходячи з умов відповідних договорів.

З новим споживачем укладаються договори відповідно до вимог законодавства України, зокрема цих Правил та нормативно-технічних документів після розірвання договорів із споживачем, який звільняє приміщення.

У відповідності до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п. 2 Додатку № 2 до Договору № 68831 від 17.07.2006р. розрахунковим вважаться період з 27 числа попереднього місяця до 26 числа поточного місяця та прирівнюється до календарного. Розрахунки за електричну енергію проводяться споживачем виключно грошовими коштами на зазначений у договорі поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника електричної енергії .

Відповідно до п.3 Додатку №2 до Договору величина коштів, яку має оплатити споживач за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію, визначається як добуток обсягу електричної енергії, спожитої (переданої) між датами зняття показів засобів обліку, на тариф , який діяв на кінець розрахункового періоду.

Остаточний розрахунок споживача за електричну енергію спожиту протягом розрахункового періоду здійснюється на підставі виставленого постачальником електричної енергії рахунка відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії визначеного за показами розрахункових засобів обліку, які фіксуються у терміни, передбачені договором, та/або розрахунковим шляхом у випадках, передбачених ПКЕЕ ( п.4 Додатку №2 до Договору).

Відповідно до п.6 Додатку №2 до Договору, рахунки на оплату платежів, передбачених даним Договором, виписуються постачальником електричної енергії та надаються споживачу.

Тривалість періоду для оплати отриманих рахунків має не перевищувати 5 операційних днів з дня отримання рахунків. Дата оплати рахунка (здійснення розрахунку) визначається датою, на яку були зараховані кошти на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника електричної енергії за регульованим тарифом.

З матеріалів справи вбачається, що 27.04.2013р. позивачем з врахуванням наявного боргу за період з травня 2011р. по квітень 2013р. виставлено відповідачу рахунок на загальну суму 7 515, 16 грн.

У відповідності до положень ст. 526 ЦК України та ч.1 ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог- відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Докази сплати наявної заборгованості у матеріалах справи відсутні. Крім того, відповідач

зазначає, що правовідносини оренди за договором від 10.02.2009р. припинились ще 10.01.2010р., про що свідчить акт приймання-передачі об'єкта оренди, відповідач не являючись більше орендарем приміщень, що знаходяться за адресою АДРЕСА_1 не міг здійснювати споживання електроенергії, таким чином, вважає відповідач, сплата послуг за користування електроенергією не входить до його обов'язків.

Судова колегія Львівського апеляційного господарського суду зазначає, що ФОП ОСОБА_2 в даному випадку помилково вважає, що підстава для нарахування ПАТ «Львівобленерго» заборгованості за електроенергію зумовлена договором оренди нерухомого майна від 10.02.2009р.

Доказів того, що відповідач надсилав позивачу вимогу про припинення постачання електроенергії з моменту припинення ним орендних відносин (10.01.2010р.), ФОП ОСОБА_2 суду не подав.

Натомість, належним доказом повідомлення відповідачем позивача про розірвання договору № 68831 є його заява, отримана 10.04.2013р. за вх. № 30-03573. Ця заява розглянута позивачем і той на адресу, відому йому з договору № 68831, дав 15.04.2013р. відповідь № 30-01197, що з 10. 00 год. 22.04.2013р. припиняє електропостачання на об'єкті: АДРЕСА_1.

З матеріалів справи вбачається, що апелянт змінював своє місце знаходження, не повідомляючи про це позивача, хоч такий обов'язок він мав відповідно до абзацу другого п. 9.4 договору № 68831, а саме: «сторони зобов'язуються письмово повідомляти про зміну реквізитів (місцезнаходження, найменування, організаційно-правової форми, банківських реквізитів тощо) не пізніше ніж через 10 днів після настання таких змін».

Таким чином, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду зазначає, що правовідносини з приводу яких виник спір зумовлені договором від 17.07.2006р. №68831 про постачання електричної енергії, укладеним безпосередньо між ОСОБА_2 та ПАТ «Львівобленерго». Оскільки відповідач не повідомив позивача про те, що він звільняє дане приміщення і розриває договірні відносини з постачальником електроенергії (як цього вимагають умови самого договору та вимоги Правил користування електричною енергією), то договір розірвано 22.04.2013р.

22 квітня 2013 року працівником енергопостачальної організації складено акт про закриття точки обліку за адресою АДРЕСА_1 згідно договору № 68831, відповідно до якого покази лічильника становлять 12483 кВт. На підставі знятих показів позивачем нараховано заборгованість відповідачу на загальну суму 7515, 16 грн.

Таким чином, ОСОБА_2 умови договору № 68831 від 17.07.2006р. про постачання електричної енергії виконані з порушенням, у зв'язку із чим даний договір розірвано за згодою сторін лише 22.04.2013р. (а не у момент розірвання орендних правовідносин між відповідачем та ОСОБА_4), відтак нарахування позивачем відповідачу суми боргу за поставку електропостачання в розмірі 7 515, 16 грн. є правомірним і відповідає вимогам закону.

Матеріали справи містять виписки по рахунку позивача банківської установи з яких видно, що позивач і у лютому 2010р. та на початку 2011р. отримував розрахунки позивача та оплачував їх, що спростовує його доводи про те, що у січні 2010р. він не споживав електричну енергію на об'єкті в орендованому приміщенні по причині передачі орендованого приміщення власнику.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат постачальника електроенергії від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника за порушення виконання зобов'язання.

Перевіривши правильність нарахування інфляційних втрат та 3 % річних, Львівський апеляційний господарський суд погоджується із висновком суду першої інстанції про правомірність заявлення даної вимоги позивачем (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог) та її задоволення судом.

Посилання апелянта на те, що акт про закриття точки обліку за адресою АДРЕСА_1 згідно договору № 68831, складені особою без підтвердження наявності належних повноважень на його складення, спростовуються наявною у матеріалах справи копією посвідчення № 3010 працівника ПАТ «Львіволбенерго» що перебуває на посаді інспектора інспекції з енергонагляду Максимчука Юрія.

Щодо тверджень апелянта про те, що при складанні такого акту порушено його право бути присутнім при знятті показників лічильника, що ставить під сумнів правдивість таких даних, колегія суддів апеляційного суду зазначає наступне.

Згідно пункту 6.11. Правил користування електричною енергією покази розрахункових засобів обліку знімаються представником електропередавальної організації (основного споживача) та підтверджуються споживачем відповідно до договору. За ініціативою однієї із сторін договору у ньому може бути передбачений інший порядок зняття показів розрахункових засобів обліку. Порядок зняття показів розрахункових засобів обліку зазначається у договорі про постачання електричної енергії.

Відповідно до п. 1.1 додатку № 9 до Договору № 68831 від 17.07.2006р. покази розрахункових засобів обліку встановлених на підстанціях електропостачальної організації знімаються згідно графіка представником електропотачальної організації та споживача. У випадку відсутності представника споживача на дату зняття, представник електропостачальної організації самостійно знімає покази розрахункових засобів обліку. На підставі знятих показів розрахункових засобів обліку виставляється рахунок за спожиту електроенергію. Відтак, з наведеного вбачається, що порушень з боку позивача щодо процедури зняття даних з лічильника не вчинялось, а твердження апелянта щодо неправдивості знятих показів не підтверджені жодними належними та допустимими доказами у справі, а відтак, не відповідають дійсності.

Виходячи з наведеного та враховуючи, що доводами апеляційної скарги правомірності висновків суду першої інстанції не спростовано, обставини, які відповідно до статті 104 ГПК України є підставами для скасування рішення суду першої інстанції, в порядку статтей 33,34 ГПК України, апелянтом не доведено, а оскаржуване судове рішення прийняте у відповідності до норм матеріального та процесуального права, відповідає фактичними обставинами та матеріалами справи, апеляційний господарський суд підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення місцевого господарського суду не вбачає.

Зважаючи на те, що апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 залишено без задоволення, витрати по сплаті судового збору, в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України відносяться на скаржника.

Керуючись ст.ст. 103, 105 ГПК України, - П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Львівської області від 03.06.2014р. у справі №914/930/14 без змін.

2. Судові витрати покласти на Фізичну особу-підприємця ОСОБА_2.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з розділом ХІІ-І ГПК України.

Повний текст постанови складено 11.09.2014 року

Головуючий суддя Дубник О.П.

Судді Матущак О.І.

Скрипчук О.С.