Постанова № 40434393, 09.09.2014, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" вересня 2014 р. Справа № 914/2602/14

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді М.І. Хабіб

суддів Н.А. Галушко

Г.Т. Кордюк

при секретарі судового засідання Н.П. Ярмощук,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Книгарня "Каменяр", б/н від 20.08.2014

на ухвалу Господарського суду Львівської області від 21.07.2014 про забезпечення позову

у справі № 914/2602/14

за позовом Дрогобицького міжрайонного прокурора в особі Управління комунальних ресурсів виконавчих органів Дрогобицької міської ради, м. Дрогобич

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Книгарня "Каменяр", м. Львів

про розірвання договору купівлі-продажу та повернення майна в комунальну власність.

За участю представників:

прокурора: Куцик В.Б. (посвідчення №011165);

позивача: Годяк В.М., Чукла С.П. - представники (довіреності в матеріалах справи);

відповідача: Решота В.В.- представник (довіреність в матеріалах справи).

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 21.07.14 у справі № 914/2602/14 (суддя Т.Я.Рим) частково задоволено заяву Дрогобицького міжрайонного прокурора про забезпечення позову. Заборонено товариству з обмеженою відповідальністю "Книгарня "Каменяр" вчиняти дії, спрямовані на відчуження нежитлового приміщення загальною площею 237,7 м2, яке розташоване в м. Дрогобичі по вул. Мазепи, 14.

Ухвала суду мотивована положеннями ст.ст.67,86 Господарського процесуального кодексу України, постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" від 26.12.2011 N 16. При застосуванні заходів до забезпечення позову суд першої інстанції виходив з того, зокрема, що невжиття заходів до забезпечення позову може утруднити або унеможливити виконання рішення у разі задоволення позову. При цьому суд врахував співвідношення прав (інтересу), про захист яких подано позов, та накладення арешту на майно , як спосіб забезпечення цього позову, про який просить прокурор, та визнав його неспіврозмірним, оскільки накладення арешту на спірне майно передбачатиме заборону користування та володіння ним. Водночас, на думку суду першої інстанції, адекватним заходом до забезпечення позову у даній справі є заборона відповідачеві вчиняти дії на відчуження спірного майна, оскільки така заборона не впливатиме на можливість використовувати спірне майно у власній підприємницькій діяльності. Враховуючи адекватність вказаного заходу до забезпечення позову, суд дійшов висновку про доцільність здійснення забезпечення позову шляхом заборони відповідачеві вчиняти дії, спрямовані на відчуження спірного майна.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, відповідач подав апеляційну скаргу, вважає її такою, що винесена судом з порушенням норм процесуального права, тому просить ухвалу скасувати. Скаржник зазначає, що прокурор передчасно звернувся з позовом з порушенням вимог ст. 188 ГК України, оскільки про розірвання договору позивач повідомив листом №135 від 03.07.2014, а позовна заява датована 15.07.2014. Крім того вказує, що прокурор не подав жодних доказів на підтвердження необхідності вжиття заходів забезпечення позову. Стверджує, що при винесенні оскаржуваної ухвали судом першої інстанції не визначено у чому саме полягає припущення того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення, не обгрунтовано яким чином невжиття застосованих судом заходів до забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання в подальшому рішення господарського суду. Також зазначає, що судом не з'ясовано чи дійсно спірне приміщення вибуло з комунальної власності та чи є відповідач власником даних приміщень на момент вжиття заходів забезпечення позову.

У відзиві (вх.01-04/5071/14 від 09.09.14) на апеляційну скаргу позивач спростовує доводи скаржника та, посилаючись на інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, стверджує, що відповідач здійснив реєстрацію права власності на спірний об'єкт без нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу, без підписання акту приймання-передачі, без проведення оплати за цей об'єкт. Відтак, на думку позивача, оскаржувана ухвала суду зупинила можливість відповідача здійснити перепродаж цього об'єкта третім особам.

В судове засідання 09.09.14 з'явилися прокурор та представники сторін. Представник скаржника підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив скасувати ухвалу. Прокурор і представники позивача проти доводів апеляційної скарги заперечили, просили залишити ухвалу без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, Львівський апеляційний господарський суд встановив наступне.

18.07.2014 Дрогобицький міжрайонний прокурор звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом в інтересах держави в особі Управління комунальних ресурсів виконавчих органів Дрогобицької міської ради до ТзОВ «Книгарня "Каменяр" про розірвання договору купівлі-продажу нежитлового приміщення загальною площею 237,7 кв.м. по вул. Мазепи,14 в м. Дрогобичі шляхом викупу, укладеного ТзОВ «Книгарня "Каменяр" та Управлінням комунальних ресурсів виконавчих органів Дрогобицької міської ради, який визнаний укладеним з 10.06.2010 постановою Львівського апеляційного господарського суду від 03.10.2013 у справі №5015/1403/12, та повернення у комунальну власність територіальної громади м. Дрогобича нежитлового приміщення загальною площею 237,7 кв.м. по вул.Мазепи,14 в м. Дрогобичі.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не сплатив за об'єкт приватизації визначену договором ціну.

Разом з позовною заявою прокурором подано клопотання про забезпечення позову (вх.3635/14 від 18.07.14) шляхом накладення арешту на нежитлове приміщення загальною площею 237,7 кв.м., яке розташоване в м.Дрогобичі по вул. Мазепи,14 до розгляду справи по суті.

Клопотання обґрунтоване тим, що незважаючи на те, що договір купівлі-продажу нежитлового приміщення загальною площею 237,7 кв. м. по вул. Мазепи, 14 в м. Дрогобичі визнаний укладеним з 10.06.2010 постановою Львівського апеляційного господарського суду від 03.10.2013 у справі №5015/1403/12, ТзОВ "Книгарня "Каменяр"(покупець) не сплатило визначену ціну за об'єкт приватизації. Такі дії відповідача свідчать про ухилення від виконання зобов'язань за договором. Разом з тим можливе відчуження даного об'єкту відповідачем без участі представників органу місцевого самоврядування, що унеможливить в подальшому його повернення в комунальну власність територіальної громади м. Дрогобича.

Як вбачається з матеріалів справи, Управління комунальних ресурсів виконавчих органів Дрогобицької міської ради звернулося до відповідача з повідомленням (лист від 03.07.2014 № 135) про розірвання договору купівлі - продажу нежитлового приміщення шляхом викупу, визнаного укладеним постановою апеляційного суду від 03.10.2013 у справі №5015/1403/12, у зв'язку із невиконанням ТзОВ "Книгарня "Каменяр" умов договору та необхідність припинення товариством будь-яких дій щодо володіння, користування та розпорядження нежитловим приміщенням загальною площею 237,7 кв.м., яке розташоване в м.Дрогобичі по вул. Мазепи,14.

Згідно з Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 26116576, на підставі постанови Львівського апеляційного господарського суду від 03.10.2013 у справі №5015/1403/12 за відповідачем -ТзОВ "Книгарня "Каменяр" зареєстроване 21.07.2014 право власності на нерухоме майно - нежитлове приміщення, розташоване в м.Дрогобичі по вул. Мазепи,14.

Встановивши обставини справи та оцінивши доводи скаржника, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Статтею 65 ГПК України встановлено, що з метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського спору суддя вчиняє в необхідних випадках, зокрема, дії щодо вирішення питання про вжиття заходів до забезпечення позову.

Згідно із ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

.

Відповідно до постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" від 26.12.2011 № 16 (з наступними змінами і доповненнями) умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Отже, найдоцільніше вирішувати питання забезпечення позову на стадії попередньої підготовки справи до розгляду (стаття 65 ГПК).

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Аналогічні положення викладені у постанові пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» N 9 від 22.12.2006.

Згідно із ст.67 ГПК України позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачеві вчиняти певні дії, забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу (ч.1 постанови пленуму ВГСУ від 26.12.2011 року № 16)

З огляду на те, що предметом позову є матеріально-правова вимога про розірвання договору купівлі-продажу та повернення нерухомого майна у комунальну власність, на думку апеляційного суду, забезпечення позову шляхом заборони ТзОВ "Книгарня "Каменяр" вчиняти дії на відчуження спірного майна, знаходиться у прямому зв'язку із предметом позову. При забезпеченні позову судом першої інстанції враховано, що накладення такої заборони не впливатиме на можливість використання спірного майна відповідачем у підприємницькій діяльності, що свідчить про врахування судом першої інстанції інтересів відповідача та запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів відповідача. Разом з тим, невжиття відповідних заходів може мати наслідком порушення майнових прав позивача та утруднення або неможливість виконання рішення суду при задоволенні позову, оскільки до вирішення судом спору по суті існує імовірність відчуження відповідачем нежитлового приміщення третім особам.

Таким чином, апеляційний суд погоджується з висновком місцевого суду та вважає вжиті судом першої інстанції заходи до забезпечення позову адекватними, а їх застосування правомірним

Доводи скаржника відхиляються апеляційним судом як необґрунтовані, оскільки вони фактично ґрунтуються на необхідності з'ясування та встановлення апеляційним судом обставин справи, які мають бути дослідженні та встановлені місцевим судом при розгляді по суті спору про розірвання договору купівлі-продажу та повернення майна в комунальну власність.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В силу вимог ст.ст. 33,34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Скаржником не доведено наявності підстав для скасування ухвали місцевого суду про забезпечення позову та для задоволення апеляційної скарги.

Судовий збір покладається на скаржника.

Керуючись, ст.ст. 66, 67, 99, 101, 103, 105, 106 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Ухвалу Господарського суду Львівської області від 21.07.14 у справі № 914/2602/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

3.Справу повернути до місцевого господарського суду.

Постанова підписана 11.09.2014

Головуючий-суддя М.І. Хабіб

Судді Н.А. Галушко

Г.Т. Кордюк