Вирок № 40433603, 08.04.2014, Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області

Справа № 683/327/14-к

1-кп/683/70/2014

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 квітня 2014 року Старокостянтинівський районний суд

Хмельницької області в складі:

головуючого - судді Сенькова О.Г.

при секретарі Повзун С.В.

з участю прокурора Заремби О.І.

потерпілого ОСОБА_1

захисника ОСОБА_2

обвинуваченої ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Старокостянтинові справу про обвинувачення:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка народилась в с.Звижень Бродівського району Львівської області, українки, громадянки України, з середньою спеціальною освітою, не одруженої, інваліда 2-ї групи, прож: АДРЕСА_1, раніше не судимої,

в скоєнні злочину, передбаченого ст.121 ч.1 КК України,

ВСТАНОВИВ:

26 жовтня 2013 року близько 16 год. 40 хв. між обвинуваченою ОСОБА_3 та її колишнім чоловіком - потерпілим ОСОБА_1, який знаходився в стані алкогольного сп'яніння, з ініціативи останнього, в приміщенні кухні їх будинку, що знаходиться по АДРЕСА_1, виникла сварка, під час якої обвинувачена умисно ударила потерпілого кухонним ножем в область живота, внаслідок чого заподіяла тяжкі тілесні ушкодження у вигляді проникаючого ножового поранення черевної порожнини в області правого підребер'я, пошкодження чепця, гематоми в області попереково-ободкової кишки, гемоперітоніуму.

В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_3 вину визнала і підтвердила, що увечері 26 жовтня 2013 року вона під час сварки з чоловіком, який перебував в стані алкогольного сп'яніння, ударила його ножем в область живота.

Незалежно від показань обвинуваченої ОСОБА_3, її винність у вчиненні зазначеного злочину підтверджується наступними доказами.

Так, за твердженням потерпілого ОСОБА_1, із-за того, що він прийшов додому в нетверезому стані між ним та обвинуваченою виникла сварки, під час якої вона ударила його ножем в живіт.

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи №223 від 13 грудня 2013 року у потерпілого ОСОБА_1 виявлені тілесні ушкодження у вигляді проникаючого ножового поранення черевної порожнини в області правого підребір'я, пошкодження чепця, гематоми в області попереково-ободкової кишки, гемоперітоніуму, які могли виникнути від дії - удару гострого колюче-ріжучого предмету, яким могло бути лезо ножа, і відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень.

Згідно акта амбулаторної судово-психіатричної експертизи № 12 від 17 січня 2014 року ОСОБА_3 хронічно протікаючим душевним захворюванням, недоумством на період інкримінованого їй злочину не страждала, не страждає таким і на теперішній час, а виявляла та виявляє розлад адаптації у вигляді пролонгованої депресивної реакції, а тому могла розуміти значення своїх дій та керувати ними і на теперішній час. ОСОБА_3 в період вчинення злочину в стані тимчасового розладу душевної діяльності та в стані фізіологічного афекту не знаходилась.

Аналізуючи досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд вважає, що вина обвинуваченої ОСОБА_3 в умисному заподіянні потерпілому тяжких тілесних ушкоджень доведена, тому її дії за ч.1 ст.121 КК України кваліфіковані вірно.

Обираючи покарання обвинуваченій ОСОБА_3, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу обвинуваченої, зокрема, що вона раніше до кримінальної відповідальності не притягувалась, по місцю проживання характеризується позитивно, є інвалідом 2-ї групи, перебуває на обліку в онкодиспансері з приводу онкологічного захворювання.

Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченої ОСОБА_3, суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, наявність у неї онкологічного захворювання та 2-ї групи інвалідності.

Обставин, що обтяжують її покарання у справі не встановлено.

Також при призначенні покарання обвинуваченій ОСОБА_3 суд враховує неправомірну поведінку потерпілого та його просьбу не притягувати обвинувачену до кримінальної відповідальності.

За таких обставин суд прийшов до висновку, що виправлення обвинуваченої ОСОБА_3 може бути без ізоляції від суспільства і рахує за можливе звільнити її від відбування покарання з випробуванням.

Суд вважає за можливе з урахування пом'якшуючих покарання обставин, зокрема: щирого каяття, активного сприяння розкриттю злочину, наявності у обвинуваченої онкологічного захворювання та 2-ї групи інвалідності, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, та особи обвинуваченої, відповідно до вимог ст.69 КК України призначити покарання нижче від найнижчої межі встановленої в санкції ч.1 ст.121 КК України.

Позов Старокостянтинівського міжрайонного прокурора заявлений на підставі ст. 1206 ЦК України в інтересах управління фінансів Старокостянтинівської районної державної адміністрації до ОСОБА_3 про стягнення витрат на стаціонарне лікування потерпілого підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст. 370, 374 КПК України, суд

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_3 визнати винною у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, призначивши покарання із застосуванням ст.69 КК України у виді позбавлення волі на строк 2 роки.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з іспитовим строком один рік.

Згідно ст.76 КК України зобов'язати ОСОБА_3 повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання і періодично з'являтись до них для реєстрації.

Міру запобіжного заходу до вступу вироку в законну силу залишити попередню - домашній арешт.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь управління фінансів Старокостянтинівської районної державної адміністрації (р/р 35414017001461 в ГУДКСУ в Хмельницькій області МФО 815013, код ЄДРПОУ 02004479) 1937 грн.62 коп.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судові витрати за проведення експертизи в розмірі 352 грн. 08 коп.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Апеляційного суду Хмельницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Старокостянтинівський райсуд.

Суддя