Постанова № 4043301, 18.06.2009, Житомирський окружний адміністративний суд

справа № 2а-3171/09/0670

категорія 2.11.3

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2009 р.                                                                                 м.Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Мацький Є.М. ,

при секретарі - Вітковській Т.С.

з участю представників позивача Левшиної А.Г.,Кравченко М.В.

представника відповідача Мосійчука О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства "Логістик Плюс"

до Державної податкової інспекції в м. Житомирі

про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення,-

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому вказав, що 14 жовтня 2008 року ПП "Логістик плюс" отримало від Державної податкової інспекції в м.Житомирі податкове повідомлення-рішення № 0002472301/0 від 14.10.2008 року, згідно якого позивачу було донараховано податок на прибуток в сумі 136100 грн. Не погоджуясь з вказаним рішенням, позивач оскаржив його в адміністративному порядку, однак внаслідок оскарження скарги не були задоволені і були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0002472301/1 від 19.12.2008 р., № 0002472301/2 від 25.02.2009 р., № 0002472301/3 від 28.04.2009 р., яким позивачу було визначено податкове зобов"язання із врахуванням штрафних/фінансових/ санкцій в сумі 204150 грн./ 136100 грн. основний платіж, 68050 грн. штрафні санкції/. Вважаючі вказані податкові повідомлення-рішення незаконними, позивач просить їх скасувати.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, обгрунтувавши їх тим, що - відсутність товарно-транспортних накладних не є підставою для не включення витрат з придбання транспортних послуг до складу валових; зазначене включення здійснено на підставі відповідних актів приймання-передачі робіт та податкових накладних, які є первинними документами у розумінні ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"та відповідають її вимогам.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, вважає, що оскаржені податкові повідомлення-рішення прийняті відповідно до вимог Закону України " Про оподаткування прибутку підприємств" і просить відмовити в задоволенні позову.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідив надані сторонами докази, вважає, що позов є обгрунтованим і підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ДПІ у м. Житомирі в період з 26.08.по 22.09.2008 року було проведено виїзну планову документальну перевірку підприємства позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1.04.2007 р. по 30.06.2008 р., за наслідками якої складено акт від 29.09.2008 N 5516/23-1/33177873/0110, яким встановлено наступні порушення, а саме:

- пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) у зв'язку з віднесенням до складу валових витрат суми транспортних послуг у розмірі 544400 грн., наданих підприємству,які не підтверджені відповідними документами - товарно-транспортними накладними, подорожніми листами вантажного автомобілю, які є обов'язковим для всіх суб'єктів господарської діяльності.

На підставі вказаного акта перевірки ДПІ у м.Житомирі було прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.10.2008, а саме:

- N 0002472301/0/0, яким відповідно до пп. "а" пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4, пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 N 2181-III ( 2181-14 ) та пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 168/97-ВР ) позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 204150 грн. (в т.ч. основний платіж - 136100 грн., штрафні санкції - 68050 грн). Позивач, не погоджуясь з винесеним податковим повідомленням-рішенням, оскаржував його в адміністративному порядку, однак його скарги залишились без задоволення і були відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення № 0002472301/1 від 19.12.2008 р., № 0002472301/2 від 25.02.2009 р., № 0002472301/3 від 28.04.2009 р., яким позивачу було визначено податкове зобов"язання із врахуванням штрафних/фінансових/ санкцій в сумі 204150 грн./ 136100 грн. основний платіж, 68050 грн. штрафні санкції/ Суд вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є незаконними і вони підлягають скасуванню, виходячи з наступного.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.8 цієї статті. Згідно з частиною четвертою пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 вказаного Закону ( 334/94-ВР ) не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Слід зазначити, що п. 5.10 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) заборонено установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових, крім тих, що зазначені в цьому Законі. У частині другій ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" ( 996-14 ), зокрема, зазначено, що податкова та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Стаття 1 зазначеного Закону визначає, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Вимоги до первинного документу встановлені ст. 9 Закону: первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: - назву документа (форми); - дату і місце складання;

- назву підприємства, від імені якого складено документ;

- зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; - посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; - особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Правила ведення податкового обліку визначено статтею 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", однак вказана стаття не містить переліку обов"язкових документів, якими повинні бути підтверджені валові витрати. Згідно підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону " Про оподаткування прибутку підприємств" датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: - або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; -або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Позивач надає транспортно-експедиційні послуги іншим суб"єктам підприємницької діяльності. Вказаний факт засвідчується копією договора № 5 від 2.01.2007 року, актами виконаних робіт, рахунками-фактурами.

В обгрунтування своєї позиції, викладеної в акті перевірки, ДПІ в м.Житомирі вказало, що ПП "Логістік Плюс" надавались транспортно-експедиційні послуги, але окремих актів на виконання експедиційних послуг для перевірки не надавались.

Зазначений висновок ДПІ в м.Житомирі суд вважає безпідставним і таким, що не грунтується на чинному законодавстві.

Так, згідно ст.1 Закону України " Про транспортно-експедиторську діяльність"від 1.07.2004 р. № 1955-IV транспортно-експедиторська діяльність - підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів;

транспортно-експедиторська послуга - робота, що безпосередньо пов'язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування;

експедитор (транспортний експедитор) - суб'єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування.

Отже експедитором - ПП "Логістик Плюс" можуть надаватися тільки транспортно-експедиційні послуги, і саме при наданні цих послуг складаються акти виконаних робіт.

Згідно ст.316 Господарського Кодексу України та статті 929 Цивільного Кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлений обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов'язань, пов'язаних із перевезенням.

Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Тобто, експедитор може або самостійно виконати перевезення, або лише організувати виконання послуг, пов"язаних з перевезенням.

Крім того, згідно ст.929 ЦК України за договором транспортного експедирування може бути встановлено зобов"язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу.

В свою чергу, згідно ст.307 ГК України та ст.909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Таким чином, якщо експедитор лише організовує виконання послуг, пов"язаних з перевезенням, то він не є перевізником, а надає посередницькі послуги за дорученням клієнта-замовника і за його рахунок.

Що стосується застосування товарно-транспортної накладної та осіб, для яких її наявність є обов"язковою, то згідно п.11.1 розділу 11 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженим наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363 11.1. основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Згідно п.п.11.4,11.5,11.6,11.7. вказаних Правил оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Тобто наявність товаро-транспортної накладної у посередника, який не є перевізником, вантажовідправником чи вантажоодержувачем, не передбачена.

Крім того, згідно вищевказаних Правил перевезень вони визначають права, обов"язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів.

Отже, правила перевезень, які і встановлюють наявність товаро-транспортної накладної, не стосуються експедиторів-посередників, які не є ні перевізниками /власниками транспортних засобів/, ні вантажовідправниками, ні вантажоодержувачами.

Таким чином, наявність чи відсутність товаро-транспортних накладних є лише дотриманням чи порушенням тільки правил перевезень автомобільним транспортом, які не пов"язані з дотриманням вимог податкового законодавства.

Суд вважає безпідставним посилання відповідача в акті позапланової перевірки на Закон України "Про транспортно-експедиторську діяльність" як на підставу обов"язкової наявності у експедитора товаро-транспортних накладних,що підтверджують витрати на оплату послуг осіб, які залучались для виконання договорів транспортного експедирування, так як згідно ст.9 данного Закону визначено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

У плату експедитору не включаються витрати експедитора на оплату послуг /робіт/ інших осіб, залучених до виконання договору транспортного експедирування, на оплату зборів, що сплачуються при виконанні договору транспортного експедирування.

Підтвердженням витрат експедитора є документи/рахунки, накладні тощо/, видані суб"єктами господарювання, що залучались до виконання договору транспортного експедирування.

Таким чином, Законом чітко визначено, що у випадку залучення експедитором до виконання договору транспортного експедирування інших осіб / тобто якщо експедитор не здійснює перевезення самостійно, а лише організовує перевезення/, підтвердженням витрат на оплату послуг цих осіб є рахунки, накладні тощо.

ДПІ в м.Житомирі не заперечується факт того, що ПП "Логістик Плюс" в розглядуваних господарських операціях виступало саме експедитором і це підтверджено договорами, укладеними з перевізниками.

Суд встановив, що відповідні акти виконаних робіт є первинними документами у розумінні ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" ( 996-14 ).

Судом встановлено і відповідачем не заперечується, що валові витрати підтверджені наданими позивачем рахунками за транспортні послуги, платіжними дорученнями про перерахування коштів за транспортні послуги, актами здачі-приймання виконаних робіт по перевезенню вантажів , які були досліджені відповідачем .

Згідно ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Зважаючи на викладене, суд зазначає, що висновок ДПІ в м.Житомирі, якій міститься в акті перевірки від 29.09.2008 N 5516/23-1/33177873/0110 та в акті позапланової перевірки від 17.12.2008 р. № 7101/23-1/33177873/0110 про те, що ПП "Логістік Плюс" включило до складу валових витрат витрати, понесені у зв'язку з оплатою вартості робіт (транспортних послуг) з порушенням вимог пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) також є необґрунтованим, оскільки вказані витрати підтверджені документально, тобто з дотриманням вимог зазначеної норми Закону.

Слід зазначити, що задовольняючи позовні вимоги, суд також виходив з того, що: поперше, надання позивачу транспортних послуг підтверджено відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, наданими позивачем для перевірки (в т.ч. рахунками за транспортні послуги, платіжними дорученнями про оплату транспортних послуг, актами здачі-приймання виконаних робіт, які підтверджують надання транспортних послуг; відображенням операцій з придбання транспортних послуг у книзі придбання товарів (стор. 9 акта перевірки), податковими накладними); по-друге, посилання відповідача на порушення позивачем п. 2 наказу Міністерства транспорту України та Міністерства статистики України від 29.12.95 N 488/346 ( v0488361-95 ) "Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля" щодо підтвердження транспортних послуг товарно-транспортними накладними та подорожніми листами відповідної форми не можуть бути взяті до уваги, оскільки цей наказ не було у встановленому законом порядку зареєстровано в Міністерстві юстиції України. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Вищого Господарського Суду України у справі № 34/281а від 17.02.2005 р., № 41/132а від 3.08.2005 р.

Крім цього, в листі ДПА України від 23.10.2007 року № 341/Н/31-607 зазначається, що підтвердженням витрат експедитора є документи / рахунки, накладні тощо/, видані суб"єктами господарювання, що залучались до виконання договору транспортного експедирування, або органом влади.

Також в листі ДПА України від 10.01.2006 року № 28/7/16-1517 зазначає, що експедитори надають клієнтам послуги відповідно до вимог законодавства України та держав, територією яких транспортуються вантажі, згідно з переліком послуг, визначеним у правилах здійснення транспортно-експедиторської діяльності, а також інші послуги, визначені за домовленістю сторін у договорі транспортного експедирування. Платою експедитору вважаються кошти, сплачені кліентом експедитору за належне виконання договору транспортного експедирування. У плату експедитору не включаються витрати експедитора на оплату послуг інших осіб, залучених до виконання договору транспортного експедирування, на оплату зборів, що сплачуються при виконанні договору транспортного експедирування.

Підтвердженням витрат експедитора є документи /рахунки, накладні тощо/, видані суб"єктами господарювання, що залучались до виконання договору транспортного експедирування, або органом влади.

З врахуванням наведеного, на підставі Законів України " Про оподаткування прибутку підприємств", "Про транспортно-експедиторську діяльність", "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", керуючись ст.ст. 86, 158-162 КАС України, суд-

постановив:

Позов задовольнити повністю.

Визнати незаконними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0002472301 від 28.04.2009 р., № 0002472301/0 від 14.10.2008 р., № 0002472301/1 від 19.12.2008 р., № 0002472301/2 від 25.02.2009 р.

Згідно ст. 254 КАС України, постанова, якщо інше не встановлено КАСУкраїни набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова Житомирського окружного адміністративного суду набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги. Заява про апеляційне оскарження подається через Житомирський окружний адміністративний суд до Київського апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня проголошення постанови. Апеляційна скарга подається у тому ж порядку протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Повний тест постанови виготовлений та підписаний 19.06.09 року.

Головуючий суддя:                                                                      Є.М. Мацький