Вирок № 40431881, 11.09.2014, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Справа №359/7660/14-к

Провадження №1-кп/359/370/2014

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 вересня 2014 року м. Бориспіль

Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді Вознюка С.М.,

при секретарях Ярмак М.І. та Айрапетян Л.А.,

за участю прокурорів Єлфімова І.П. та Маркицького А.М., потерпілого ОСОБА_1, обвинуваченого ОСОБА_2, його захисника - адвоката ОСОБА_3, обвинуваченого ОСОБА_4 та його захисника - адвоката ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні з технічною фіксацією в залі суду кримінальне провадження за №12014110100001211 від 16.07.2014 року по обвинуваченню

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Бориспіль Київської області, громадянина України, українця, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимого, останній раз 05.03.2010 року Бориспільським міськрайонним судом Київської області за ст. 15 ч. 2, ст. 289 ч. 2, ст. 185 ч. 3, ст. 198 КК України із застосуванням ст.ст. 70, 71 КК України до 5 років 6 місяців позбавлення волі, звільненого умовно-достроково на підставі ухвали Ізяславського районного суду Хмельницької області від 14.05.2014 року на не відбутий строк 8 місяців 21 день;

та

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця м. Бориспіль Київської області, громадянин України, українця, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, раніше судимого, останній раз 04.06.2014 року Бориспільським міськрайонним судом Київської області за ст. 289 ч. 1 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст. ст. 75, 76 КК України, звільнений з випробуванням строком на 3 роки та встановленням відповідних обов'язків,

у скоєнні ними кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_2 та ОСОБА_4, раніше будучи засудженими за скоєння злочинів проти власності, дійсно вчинили кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 286 КК України, за наступних обставин.

Так, в ніч з 15.07.2014 року на 16.07.2014 року, громадянин ОСОБА_2, перебуваючи в компанії ОСОБА_4, знаходячись біля нічного розважального молодіжного закладу "Тополька", що розташований за адресою: Київська область, м. Бориспіль, вул. Київський шлях, разом вживали алкогольні напої.

16.07.2014 року, близько 03 години 00 хвилин, у ОСОБА_4, який був обізнаний, що в гаражному приміщенні НОМЕР_1 по АДРЕСА_4 зберігається мопед та мотоцикл, виник умисел, направлений на незаконне заволодіння вказаними транспортними засобами. З метою полегшення вчинення вказаного злочину ОСОБА_4, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, запропонував ОСОБА_2 незаконно заволодіти вказаними вище транспортними засобами, на що останній надав добровільну згоду та, тим самим, вступив з ОСОБА_4 у злочинну змову на вчинення вказаного злочину.

Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на незаконне заволодіння транспортними засобами, ОСОБА_4, усвідомлюючи, що його дії носять незаконний та протиправний характер, діючи повторно, умисно, таємно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою з ОСОБА_2, підійшов до вказаного вище гаражного приміщення, та почав спостерігати за тим, щоб ніхто із сторонніх осіб їх не помітив. В цей час, ОСОБА_2, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, пересвідчившись, що за його діями ніхто не спостерігає, за допомогою металевого прута, пошкодив навісний замок, яким було замкнено ворота вказаного гаражного приміщення, після чого разом з ОСОБА_4 проникли до гаражного приміщення, де зберігалися належні ОСОБА_1 транспортні засоби, а саме: мотоцикл "Чезет - 350" вартістю 3200 грн. та мопед "Сімпсон" синього кольору вартістю 1500 гривень.

Перебуваючи в середині гаражного приміщення ОСОБА_4, сів за кермо мопеда "Сімпсон", а ОСОБА_2, в свою чергу за кермо мотоцикла "Чезет - 350", після чого виїхали з гаражного приміщення та поїхали в напрямку с. Дударків Бориспільського району Київської області, тим самим з місця вчинення злочину зникли, спричинивши ОСОБА_1 матеріальну шкоду на загальну суму 4700 гривень. В подальшому транспорті засоби повернуті власнику.

Таким чином, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 своїми умисними діями, що виразились в незаконному заволодінні транспортним засобом, вчиненому повторно, за попередньою змовою групою осіб, з проникненням у приміщення, вчинили злочин, передбачений ч. 2 ст. 289 КК України. З цього приводу, їхні дії органом досудового слідства кваліфіковано вірно.

Доказами вчинення указаного кримінального правопорушення, є особисті покази ОСОБА_2 та ОСОБА_4, надані ними в судовому засіданні.

З урахуванням позиції обвинувачених, потерпілого, думки прокурора та захисників, суд в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження обставин вчинення ОСОБА_2 та ОСОБА_4 інкримінованого їм злочину, крім допиту обвинувачених, - а саме допиту інших свідків, потерпілого, дослідження інших доказів, окрім тих, що характеризують особу обвинуваченого, процесуальні витрати, та речові докази, зважаючи на те, що учасниками судового провадження обставини скоєння злочину не оспорювались (щодо обставин вчинення кримінального правопорушення, часу скоєння злочину, перебування обвинувачених в стані алкогольного сп'яніння, попереднього зговору на викрадення транспортних засобів, наявності судимості за скоєння злочинів проти власності).

В судовому засіданні, ОСОБА_2 свою вину у скоєнні зазначеного злочину визнав повністю, розкаявся у скоєному та зазначив, що зрозумів значення вчиненого ним, та висловив намагання виправити свою поведінку в подальшому, не допускати будь-яких порушень закону України на майбутнє.

Під час допиту повідомив, що він дійсно, усвідомлюючи, що його дії носять незаконний та протиправний характер, діючи умисно, таємно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою з ОСОБА_4, підійшли до гаражного приміщення НОМЕР_1 по АДРЕСА_4, де ОСОБА_4 почав спостерігати за тим, щоб ніхто із сторонніх осіб їх не помітив. В цей час, він, пересвідчившись, що за його діями ніхто не спостерігає, за допомогою металевого прута, пошкодив навісний замок, яким було замкнено ворота вказаного гаражного приміщення, після чого разом з ОСОБА_4 проникли до гаражного приміщення, де зберігалися належні ОСОБА_1 транспортні засоби, а саме: мотоцикл "Чезет - 350" та мопед "Сімпсон". ОСОБА_4, сів за кермо мопеда "Сімпсон", а він, в свою чергу за кермо мотоцикла "Чезет - 350", після чого виїхали з гаражного приміщення та поїхали в напрямку с. Дударків Бориспільського району Київської області. Перед подією вони вживали алкогольний напій - декілька пляшок пива.

В судовому засіданні, ОСОБА_4 свою вину у скоєнні зазначеного злочину визнав повністю, підтримав покази, надані обвинуваченим ОСОБА_2, розкаявся у скоєному та зазначив, що зрозумів значення вчиненого ним, та висловив намагання виправити свою поведінку в подальшому, не допускати будь-яких порушень закону України на майбутнє.

Під час допиту повідомив, що він дійсно усвідомлюючи, що його дії носять незаконний та протиправний характер, діючи умисно, таємно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою з ОСОБА_2, підійшли до гаражного приміщення НОМЕР_1 по АДРЕСА_4, де він почав спостерігати за тим, щоб ніхто із сторонніх осіб їх не помітив. Тоді ОСОБА_2 за допомогою металевого прута, пошкодив навісний замок, яким було замкнено ворота вказаного гаражного приміщення, після чого разом проникли до гаражного приміщення, де зберігалися належні ОСОБА_1 транспортні засоби, а саме: мотоцикл "Чезет - 350" та мопед "Сімпсон". Він сів за кермо мопеда "Сімпсон", а ОСОБА_2, в свою чергу за кермо мотоцикла "Чезет - 350", після чого виїхали з гаражного приміщення та поїхали в напрямку с. Дударків Бориспільського району Київської області. Зазначив, що саме він запропонував ОСОБА_2 вчинити викрадення транспортних засобів потерпілого з метою провести свій вільний час та покататись по місту, раніше потерпілого він знав, оскільки вчився у нього водити мотоцикл. Перед вчиненням злочину, вони вжили декілька пляшок пива.

Заявлений цивільний позов ОСОБА_1 обвинувачені визнали в повному обсязі.

Крім допиту обвинувачених, судом також досліджені докази, що свідчать про їх особистість, процесуальні витрати та речові докази у справі.

Інші докази судом не досліджувались, зважаючи на позицію учасників судового провадження.

Зміни обвинувачення та визнання частини обвинувачення необґрунтованою судом не здійснювались, встановлені судом обставини, не свідчать про наявність підстав для зміни обвинувачення прокурором.

З урахуванням наведеного, показів обвинувачених, суд вважає, що ОСОБА_2 та ОСОБА_4 дійсно вчинили кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 289 КК України, внаслідок чого у суду відсутні сумніви щодо притягнення останніх до кримінальної відповідальності за санкцією указаного кримінального закону.

Злочин вчинено за обставин, наведених в обвинувальному акті, з урахуванням встановлених судом обставин.

Згідно статті 50 КК України встановлено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами, а згідно статті 65 КК України встановлено, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Призначаючи покарання обвинуваченим, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ними злочину, обставини його вчинення, дані про осіб обвинувачених й обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, а також відношення до обвинувачених з боку потерпілого, а також відношення обвинувачених до скоєного ними.

Так, санкцією ч.2 ст. 289 КК України передбачено покарання до восьми років позбавлення волі, а тому вчинене обвинуваченими кримінальне правопорушення є тяжким злочином.

За час судового розгляду справи в суді, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 вели себе з позитивної сторони, дотримувалися встановленого в суді порядку, зауважень головуючого не отримували.

У відповідності до ст. 67 КК України, обставиною, що обтяжує покарання обвинувачених є вчинення кримінального правопорушення в стані алкогольного сп'яніння.

Визнання ними своєї вини, та щире каяття у скоєному й активне сприяння ними розкриттю злочину суд визнає обставинами, які пом'якшують відповідальність обох обвинувачених, згідно вимог ст. 66 КК України.

Суд враховує, що транспортні засоби повернуті потерпілому, а заявлений цивільний позов визнано обвинуваченими в повному обсязі з урахуванням завданої моральної шкоди.

Злочинні дії вчинені обвинуваченими у віці 21 (ОСОБА_2) та 18 (ОСОБА_4) років. Наявний у них на момент скоєння інкримінованих ним дій стан сп'яніння за своїми властивостями сприяв вчиненню ними злочину.

Зазначені обставини, на думку суду, значно знижують ступінь тяжкості вчиненого ними злочину, з урахуванням осіб винних, їхнього відношення до скоєного та позиції потерпілого.

Зважаючи на вказане, суд приходить до висновку про можливість обрання ОСОБА_4 та ОСОБА_2 покарання за ч.2 ст. 289 КК України із застосуванням положень ст. 69 КК України, та призначити покарання за скоєний злочин нижче від найнижчої межі, в межах строків виду покарання, визначеного загальною частиною кримінального кодексу, оскільки наведені вище обставини істотно знижують тяжкість вчиненого ними злочину.

Враховуючи обставини вчинення злочину та осіб обвинувачених, їх матеріальне та сімейне становище, суд вважає за можливе не призначати їм додаткове покарання у виді конфіскації майна, щодо якого прокурор також не заявляв відповідного клопотання.

Крім того, судом враховано, що підсудний ОСОБА_4 на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, спиртними напоями згідно характеристики з місця проживання не зловживає, громадський порядок не порушує, до адміністративної відповідальності не притягався.

З цих підстав суд вважає достатнім призначення ОСОБА_4 покарання за ч.2 ст.289 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, у виді трьох років позбавлення волі без конфіскації майна, яке належить йому на праві власності.

Приймаючи до уваги, що ОСОБА_4 раніше притягався до кримінальної відповідальності, вчинив злочин повторно, під час іспитового строку, суд вважає, що у суду немає підстав для застосування повторно положень ст. 75 КК України та призначення обов'язків у відповідності до ст. 76 КК України.

При призначенні покарання ОСОБА_4 слід також застосувати положення ч.1 ст. 71 КК України та частково приєднати покарання за вироком Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 04.06.2014 року щодо засудження його за ч.1 ст. 289 КК України. При цьому слід врахувати, що саме ОСОБА_4 був ініціатором (підбурювачем) вчинення злочину.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_2 суд враховує наявність наведених вище підстав для застосування ст. 69 КК України та призначення покарання нижче від найнижчої межі, визначеної ч.2 ст. 289 КК України.

Обвинувачений ОСОБА_2 за місцем свого проживання характеризується посередньо, спиртними напоями не зловживає, громадський порядок не порушує, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, є особою, яка виросла в багатодітній родині, а тому має обов'язки утримання своїх близьких, оскільки досяг повноліття.

Указані обставини потребують додаткового врахування при призначенні покарання обвинуваченому, оскільки мають істотне значення щодо вивчення особистості ОСОБА_2 та його відношення до скоєного. За скоєне обвинувачений вибачився, що підтвердив в судовому засіданні сам потерпілий.

З цих підстав суд вважає достатнім призначення ОСОБА_2 покарання за ч.2 ст.289 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, у виді трьох років позбавлення волі без конфіскації майна, яке належить йому на праві власності.

При цьому, суд враховує, що ОСОБА_2 раніше судимий, останній раз 05.03.2010 року Бориспільським міськрайонним судом Київської області за ст. 15 ч. 2, ст. 289 ч.2, ст. 185 ч. 3, ст. 198 КК України із застосуванням ст.ст. 70, 71 КК України до п'яти років 6 місяців позбавлення волі, звільнений умовно-достроково на підставі ухвали суду від 14.04.2014 року на не відбутий строк 8 місяців 21 день, а тому ОСОБА_2 вчинив новий тяжкий злочин, повторно, під час невідбутої частини призначеного йому покарання за попередній злочин.

З цього приводу, враховуючи наявність у нього не знятої і непогашеної судимості, факт вчинення ним кримінального правопорушення в період не відбутої частини покарання за попереднім вироком, тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, суд вважає за доцільне призначити ОСОБА_2 покарання з його реальним відбуванням в місцях позбавлення волі. Зважаючи на викладене, підстав для застосування положень ст. 75 КК України під час судового розгляду не встановлено.

При цьому слід застосувати положення ч.4 ст. 81 та ч.1 ст. 71 КК України щодо частково приєднання не відбутої частини покарання згідно попереднього вироку суду, що набрав законної сили.

Наведені міри покарань відносно обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_2 є необхідними і достатніми для їхнього виправлення та попередження скоєння ними нових злочинів.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_2 до набрання вироком суду законної сили слід залишити попередній тримання під вартою, підстав для його зміни у суду немає. Строк відбування покарання слід рахувати з моменту його затримання - з 24.07.2014 року.

Щодо вирішення питання про запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_4, суд вважає за доцільне до набрання вироком суду законної сили, залишити останній у виді домашнього арешту із застосуванням засобів контролю, згідно ухвали слідчого судді від 24.07.2014 року. Строк відбування покарання слід рахувати після приведення вироку у виконання, з моменту затримання обвинуваченого та взяття його під варту.

Також по справі потерпілим ОСОБА_1 заявлявся в порядку ст.ст. 128, 129 КПК України, цивільний позов про солідарне стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_4 матеріальної шкоди в розмірі 4700 гр. та моральної шкоди в розмірі 10 000 грн., який останні в судовому засіданні визнали в повному обсязі.

Однак, суд вважає за необхідне у задоволенні позову ОСОБА_1 щодо стягнення завданих матеріальних збитків відмовити, зважаючи на недоведеність таких вимог, оскільки доказів несправності транспортних засобів, після їх викрадення та повернення власнику, суду не надано. Крім того, розрахунок матеріальних збитків зводиться до визначеної вартості викрадених транспортних засобів, що, на думку суду, не доводить завдані суму завданих збитків.

Щодо стягнення моральної шкоди, то на думку суду, остання дійсно була заподіяна потерпілому, а тому підлягає стягненню з обвинувачених по 5000 грн. 00 коп. з кожного на користь ОСОБА_1

Речові докази у кримінальному провадженні: мотоцикл марки «ЧЕЗ-350», синього кольору, та мопед марки «Сімсон» синього кольору, що належать ОСОБА_1 на праві власності, та згідно постанов слідчого від 20.07.2014 року приєднані до кримінальної справи й передані на зберігання власнику, - в порядку ст. 100 КПК України, слід залишити у користуванні власника.

Процесуальні витрати та речові докази у судовому провадженні відсутні. Про них не заявили і сторони судового провадження в суді.

Керуючись ст.ст. 100, 122, 124, 126, 318, 322, 342-351, 358, 363-368, КПК України, суд

з а с у д и в :

ОСОБА_2 визнати винним у вчинені злочину, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України та призначити йому, із застосуванням ст. 69 КК України, покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі без конфіскації майна.

На підставі ч.1 ст. 71 КК України остаточно призначити ОСОБА_2 покарання шляхом частково приєднання невідбутої частини покарання призначеного вироком Бориспільським міськрайонним судом Київської області 05.03.2010 року, у виді 3 (трьох) років 1 (одного) місяця позбавлення волі без конфіскації майна.

Зарахувати в строк відбування покарання термін перебування під вартою з моменту затримання ОСОБА_2, починаючи з 24.07.2014 року.

Запобіжний захід ОСОБА_2 у виді тримання під вартою залишити попередній, - до набрання вироком суду законної сили.

ОСОБА_4 визнати винним у вчинені злочину, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України та призначити йому, із застосуванням ст. 69 КК України, покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі без конфіскації майна.

На підставі ч.1 ст. 71 КК України остаточно призначити ОСОБА_4 покарання шляхом частково приєднання покарання призначеного вироком Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 04.06.2014 року, у виді 3 (трьох) років 6 (шести) місяців позбавлення волі без конфіскації майна.

До вступу вироку в законну силу міру запобіжного заходу ОСОБА_4 залишити попередній - домашній арешт із застосуванням засобів контролю згідно ухвали слідчого судді від 24.07.2014 року.

Строк відбування покарання ОСОБА_4 рахувати з моменту його затримання та взяття під варту при приведенні вироку у виконання.

Цивільний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ) та ОСОБА_4 (АДРЕСА_2) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_3) по 5000 (п'ять тисяч) грн. 00 коп. на відшкодування моральної шкоди з кожного.

У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ) та ОСОБА_4 (АДРЕСА_2) на користь держави України (р\р №31216206700004, МФО 821018, код ЄДРПОУ 38007070, Бориспільське УДКСУ Київської області, ГУДКУ у Київській області) - по 243 (двісті сорок три) грн. 60 коп. судового збору за розгляд позову потерпілого з кожного.

Речові докази у кримінальному провадженні: мотоцикл марки «ЧЕЗ-350», синього кольору та мопед марки «Сімсон» синього кольору, що належать ОСОБА_1 на праві власності, - залишити в користуванні власника.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Київської області на протязі 30 днів з дня його проголошення через Бориспільський міськрайонний суд Київської області шляхом подачі апеляційної скарги.

Суддя С.М.Вознюк