Рішення № 40431396, 09.09.2014, Фортечний районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Кіровський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 404/5368/14-ц

Номер провадження 2/404/2284/14

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2014 року Кіровський районний суд м. Кіровограда

в складі: головуючого судді - Бершадської О.В.

при секретарі - Вітохіній Н.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Завод-фірма "Ось" про стягнення заборгованості по заробітній платі,-

ВСТАНОВИВ:

У червні 2014 року позивач звернулась в суд із позовом, яким після зменшення розміру позовних вимог згідно заяви від 01.09.2014 року, просила стягнути з відповідача на її користь - 6427, 58 грн. заборгованості по заробітній платі; 5 000 грн. моральної шкоди, 6640, 2 грн. - середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, 813,49 грн. - компенсації втрати частини заробітної плати, пов'язаної з інфляцією, 23, 20 грн. індексації заробітної плати, 624,96 грн. компенсації за невикористану відпустку та допустити негайне виконання рішення в межах стягнення заборгованості по заробітній платі за один місяць.

Вимоги мотивувала тим, що з 09.02.2009 по 14.03.2014 року перебувала у трудових відносинах із ТОВ «Завод-фірма «Ось», працюючи на посаді штампівниці. При звільненні відповідач не виплатив їй заробітну плату, в зв'язку з чим виникла вищезазначена заборгованість. Крім того, оскільки відповідач не провів з нею розрахунку при звільненні, то має сплатити їй 6640, 2 грн. - середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, 813,49 грн. - компенсації втрати частини заробітної плати, пов'язаної з інфляцією, 23,20 грн. індексації заробітної плати, та 624,96 грн. компенсації за невикористану відпустку. Разом з тим, в зв'язку із невиплатою заробітної плати спричинена і моральна шкода в розмірі -5 000 грн., зокрема їй доводиться докладати додаткових зусиль для організації життя, змушена була економити на продуктах харчування, одязі, змушена пояснювати родичам чому не отримувала заробітну плату та не утримувала свою сім'ю, внаслідок чого позичала кошти у друзів та знайомих. В судове засідання позивач після оголошеної перерви не з»явилась, повідомлялась, подала через канцелярію, заяву про розгляд справи у її відсутності, вимоги підтримала викладені у заяві від 01.09.2014 року в повному обсязі.

Відповідач - ТОВ «Завод-фірма «Ось», його представник в судовому засіданні позовні вимоги визнав в частині стягнення із товариства заборгованої заробітної плати, індексації відповідно. Щодо іншої частини вимог , то їх не визнав, подав письмові заперечення та після оголошеної перерви подав також заяву про продовження засідання у його відсутності.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає необхідним задовольнити вимоги частково, з наступних підстав.

Частиною 1 статті 1 Закону України »Про оплату праці» визначено, що заробітна плата - це винагорода , обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану роботу.

Згідно статті 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата усіх сум, що належать йому від підприємства , установи , організації провадиться у день звільнення.

З'ясовано, що ОСОБА_1 працювала на ТОВ Завод-фірма «Ось» з 09.02.2009 року по 14.03.2014 року штампівницею ( а.с.7-10).

Станом на 01.06.2014 року підприємство перед нею має заборгованість по заробітній платі в сумі 6 427, 58 грн., в тому числі: за липень 2013 року - 1255,96 грн., серпень 2013 року - 1049,19 грн., вересень 2013 року -1151, 24 грн., жовтень 2013 року- 1104,93 грн., листопад 2013 року - 1049,80 грн., грудень 2013 року- 816,46 грн., що підтверджено оригіналом довідки № 46 від 26.03.2014 року (а.с. 35).

Таким чином, вказана сума підлягає до стягнення на користь позивача, вимоги в цій частині є законними та обґрунтованими.

Крім того, суд приходить до висновку і про наявність передбачених ст. 117 КЗпП України підстав для покладання на відповідача відповідальності за затримку остаточного розрахунку при звільненні. Проте, позивач просить стягнути 6640,20 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та при його обрахунку вказала середньоденну заробітну плату -39,06 грн., що не відповідає виданій підприємством довідці ( а.с.34). Тому, суд приходить до висновку щодо часткового задоволення даної вимоги та стягує з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі - 4 777,08 грн. ( 121 р.д. х 39,48 грн.- середньоденна заробітна плата ).

У відповідності до вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року N 100 «Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати», нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Постановою Пленуму Верховного суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» пунктом 20 передбачено, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Крім того, згідно до ст. 34 Закону України „Про оплату праці" у зв'язку із порушенням строків виплати заробітної плати працівникам також проводиться компенсація втрати частини заробітної плати відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" виплата громадянам суми компенсації проводиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Пунктом 4 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року, визначено, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом. Оскільки, сумарний розмір заборгованості по заробітній платі ОСОБА_1 в сумі 6427,58 грн., підтверджений довідкою від 26.03.2014 року відповідно до розмірів щомісячної заборгованості по заробітній платі, позовні вимоги про стягнення компенсації підлягають задоволенню частково.

Судом встановлено, що відповідач ТОВ «Завод-фірма «Ось» має заборгованість по заробітній платі позивача за липень 2013 року - 1255,96 грн., серпень 2013 року - 1049,19 грн., вересень 2013 року -1151, 24 грн., жовтень 2013 року- 1104,93 грн., листопад 2013 року - 1049,80 грн., грудень 2013 року- 816,46 грн. За даними Державної служби статистики України розмір індексу інфляції становив: у липні 2013 року 103,43 %., у серпні 2013 року 104,16 %, у вересні 2013 року 104,16 %., у жовтні 2013 року 103,74 %., у листопаді 2013 року 103,53 %, у грудні 2013 року 103,02 %.

З урахуванням навединих даних, розмір компенсації зарплати ОСОБА_1 відповідно до п. 4 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, обчислюється шляхом множення суми нарахованої, але не виплаченої заробітної плати за відповідний місяць на коефіцієнт приросту споживчих цін за період затримання виплати заробітної плати, поділений на 100 і буде становити:

за липень 2013 року - 1255,96 х3,43 %: 100= 43,07 грн.;

за серпень 2013 року- 1049,19 х4,16 %: 100= 43,64 грн.;

за вересень 2013 року- 1151, 24 х4,16 %: 100= 47,89 грн.;

за жовтень 2013 року- 1104, 93,30 х3,74 %: 100= 41,32 грн.;

за листопад 2013 року- 1049, 80 х3,53 %: 100= 37,05 грн.;

за грудень 2013 року- 816, 46 х3,02 %: 100= 24,65 грн.;

Таким чином, загальний розмір компенсації втрати частини заробітної плати, у зв'язку з порушенням строків їх виплати, за період з липня 2013 року по грудень 2013 року має становити -237 грн. 62 коп.

Крім того, згідно ст.33 Закону України "Про оплату праці", в період між переглядом розміру мінімальної заробітної плати індивідуальна заробітна плата підлягає індексації згідно з чинним законодавством.

Індексація заробітної плати здійснюється на підставі Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 р. № 1078. Індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. Об'єктом індексації грошових доходів населення є оплата праці (грошове забезпечення) як грошовий дохід громадян, одержаний ними в гривнях на території України і який не має разового характеру.

У відповідності з положеннями ч. 5 ст. 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, в тому числі, оплата праці (грошове забезпечення). Відповідно до ч. 1 ст. 4 цього Закону індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, в якому індекс споживчих цін не перевищив поріг індексації, зазначений в частині першої цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін. Зазначений порядок індексації, заробітної плати передбачений і п. 1-1 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17 липня 2003 року, з наступними змінами та доповненнями.

Таким чином, індексація є складовою частиною заробітної плати, є додатковою заробітною платою і у разі порушення законодавства про оплату праці в частині її виплати, працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому індексації заробітної плати без обмеження будь-яким строком, як передбачено ч. 2 ст. 233 КЗпП України.

А тому, суд вважає, що вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача 23 грн. 20 коп. - індексації заробітної плати підлягають задоволенню . Заявлену позивачем суму відповідач не заперечував.

Разом з тим, згідно ст. 237-1 КЗпП відшкодування власником або уповноваженим представником моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його прав призвели до моральних страждань, порушило звичний порядок та уклад життя, порушило його репутацію як сумлінного працівника і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Перелік юридичних фактів, що зазначені у вказаній статті, знайшли своє підтвердження та є підставою для відшкодування моральної шкоди, що полягає в позбавленні позивача гарантованого Конституцією України та КЗпП права на працю, внаслідок чого позбавлено засобів до існування.

Суд враховує вище викладене, ступінь вини відповідача та керуючись роз'ясненнями Пленуму Верховного Суду України, викладеними у постанові від 31 березня 1995 року № 4 „Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди"(зі змінами, внесеними постановою від 25 травня 2001 року № 5) при з'ясуванні доказів на підтвердження факту заподіяння моральних страждань дійшов висновку, що позов в частині відшкодування моральної шкоди підлягає частковому задоволенню в сумі - 500 грн.

Як роз'яснено у Методичних рекомендаціях «Відшкодування моральної шкоди» (Лист Міністерства юстиції України № 35-13/797 від 13.05.2004 р.) моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи; будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.

У вимозі щодо стягнення 624,96 грн. компенсації за невикористану відпустку суд відмовляє, так як заявлена сума була отримана позивачем при її звільненні разом із заробітною платою за січень-березень 2014 року ( а.с.35-37).

У відповідності до ч. 3 ст. 88 ЦПК України, суд стягує з відповідача судовий збір в розмірі 243 грн. 60 коп. на користь держави.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішення, в частині стягнення заробітної плати у межах суми платежу за один місяць.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 116, 117, 237-1 КЗпП України, Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати» №2050-ІІІ від 19.10.2000 року, Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 р. № 1078, ст. ст. 3, 10, 11, 60, 88, 213-215, 218, 367 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов - задовольнити частково.

Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю Завод-фірма"Ось" (ЄДРПОУ -13749538) на користь ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер-НОМЕР_1 заборгованість по заробітній платі в розмірі - 6 427, 58 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі - 4777,08 грн., компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків їх виплати в розмірі - 237,62 грн., індексації заробітної плати в розмірі - 23, 20 грн. та 500 грн. - на відшкодування моральної шкоди, а всього: 11 965, 48 грн.

В решті вимог- відмовити.

Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю Завод-фірма"Ось" (ЄДРПОУ -13749538) на користь держави - 243, 60 грн. судового збору.

Рішення суду, в частині стягнення заборгованої заробітної плати підлягає негайному виконанню, але не більш як за один місяць.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Кіровоградської області, через суд першої інстанції.

Суддя Кіровського О. В. Бершадська

районного суду

м.Кіровограда