Постанова № 40431233, 03.09.2014, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 817/1138/14

03 вересня 2014 року м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Жуковської Л.А. розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом:

Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

до Сарненської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, , -

ВСТАНОВИВ :

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі по тексту - ФОП ОСОБА_1) звернулася до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Сарненської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області (далі по тексту - Сарненська ОДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що Сарненська ОДПІ дійшла необґрунтованих висновків стосовно порушення позивачем п.138.1, п.138.2, п.138.4 ст.138, п.п.140.1.12 п.140.1 ст.140, п.177.2, п.177.4 с.177 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено оподаткований дохід за 2011 рік в сумі 30 899 грн., занижено оподаткований дохід за 2012 рік в сумі 66 686 грн., в результаті чого донараховано податку на доходи фізичних осіб за 2011 рік в сумі 4634,84 грн., за 2012 рік в сумі 10 030,20 грн.; п.198.6 ст.198, п.199.1 ст.199, п.п. «і» п.201.1, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього на загальну суму 7964 грн., в т.ч. за січень 2011 в сумі 986 грн., за грудень 2011 в сумі 1998 грн., за грудень 2012 в сумі 4980 грн.; п.18.1 ст.18, п.51.1 ст.51, п.п.163.1.1 п.163.1 ст.163, п.п. «б» п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України та Наказу №1020 від 24.12.2010 «Про затвердження форм Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма 1ДФ), Порядок заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2011 за №46/18784, в результаті чого подано до ОДПІ не в повному обсязі податковий розрахунок сум доходу нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за 1-4 квартали 2012 року, оскільки договором оренди приміщення підтверджуються обставини щодо використання підприємцем будівлі у своїй підприємницькій діяльності. Після виконання ремонту телевізора «Самсунг» даний телевізор, як і придбані меблі, касові апарати, лічильник банкнот та інші ТМЦ, використовуються у господарській діяльності підприємця в орендованій будівлі. Витрати підприємцем віднесені до складу валових витрат у виді амортизаційних відрахувань, що понесені в межах підприємницької діяльності, які були враховані при визначенні суми оподаткованого доходу та включені до складу податкового кредиту. Підприємцем було отримано від контрагентів ТМЦ на підставі видаткових накладних. За наслідками таких операцій було сформовано податковий кредит з податку на додану вартість, а витрати по придбанню ТМЦ включено до складу валових витрат.

На підставі зазначеного, позивач просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Сарненської ОДПІ від 05.11.2013 №0010571702 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в розмірі 14 665,04 грн. основного платежу та 3 666,26 грн. штрафних (фінансових) санкцій та №0010591702 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 7 964,00 грн. основного платежу та 1745,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Позивач у судове засідання не з'явився, подав клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач позовні вимоги не визнав про що подав письмові заперечення, які мотивує тим, що Сарненською ОДПІ було проведено планову документальну виїзну перевірку позивача за наслідками якої складено акт від 27.09.2013 №80/17-14-17-02/218601852. Проведеною перевіркою встановлено завищення позивачем валових витрат за 2011 рік в сумі 15 896 грн. в результаті неправомірного включення підприємцем до валових витрат суми дотації, наданої центром зайнятості; за 2012 рік в сумі 35 741, в результаті неправомірного включення підприємцем до валових витрат вартості придбаних від ТОВ підприємство «Інфосистема-2» двох касових апаратів MINI 500.02 МЕ на суму 3000 грн. та лічильника банкнот на суму 1400 грн.; вартості ремонту телевізора «Самсунг», здійсненого ТОВ «Побутрадіотехніка Плюс» на суму 399,90 грн.; вартості придбаних меблів від ФОП ОСОБА_2 на суму 28 562 грн. та поліпшення основних засобів на суму 2378,80 грн.; суми дотації, наданої центром зайнятості в розмірі 31 127 грн.

Окрім того, підприємцем в грудні 2011 року зайво віднесено до податкового кредиту суму ПДВ в розмірі 1998,34 грн., що підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог п.п. «і» п.201.1 п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, а саме: в податкових накладних на придбання алкогольних напоїв відсутній окремим рядком такий обов'язковий реквізит як код товару згідно УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів).

Зважаючи на виявлені перевіркою порушення податкового законодавства Сарненською ОДПІ було винесено податкові повідомлення-рішення від 05.11.2013 №0010571702 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в розмірі 14 665,04 грн. основного платежу та 3 666,26 грн. штрафних (фінансових) санкцій та №0010591702 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 7 964,00 грн. основного платежу та 1745,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Відповідач вважає вищезазначені податкові повідомлення-рішення правомірними та просить у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, подав письмове клопотання про розгляд справи без участі.

З огляду на приписи ч. 4 ст. 122 КАС України, суд приймає рішення про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі доказами.

Розглянувши позовну заяву та заперечення відповідача, дослідивши письмові докази, суд приходить до переконання, що адміністративний позов до задоволення не підлягає з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, у період з 02.09.2013 по 13.09.2013 року Сарненською ОДПІ була проведена планова документальна виїзна перевірка ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 31.12.2012, за результатами якої складено акт від 27.09.2013 №80/17-14-17-02/НОМЕР_1.

Проведеною перевіркою встановлено наступні порушення податкового законодавства:

п.138.1, п.138.2, п.138.4 ст.138, п.п.140.1.12 п.140.1 ст.140, п.177.2, п.177.4 с.177 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено оподаткований дохід за 2011 рік в сумі 30 899 грн., занижено оподаткований дохід за 2012 рік в сумі 66 686 грн., в результаті чого донараховано податку на доходи фізичних осіб за 2011 рік в сумі 4634,84 грн., за 2012 рік в сумі 10 030,20 грн.;

п.198.6 ст.198, п.199.1 ст.199, п.п. «і» п.201.1, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього на загальну суму 7964 грн., в т.ч. за січень 2011 в сумі 986 грн., за грудень 2011 в сумі 1998 грн., за грудень 2012 в сумі 4980 грн.;

п.18.1 ст.18, п.51.1 ст.51, п.п.163.1.1 п.163.1 ст.163, п.п. «б» п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України та Наказу №1020 від 24.12.2010 «Про затвердження форм Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма 1ДФ), Порядок заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2011 за №46/18784, в результаті чого подано до ОДПІ не в повному обсязі податковий розрахунок сум доходу нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за 1-4 квартали 2012 року.

На підставі вказаних висновків податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 05.11.2013 №0010571702 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в розмірі 14 665,04 грн. основного платежу та 3 666,26 грн. штрафних (фінансових) санкцій та №0010591702 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 7 964,00 грн. основного платежу та 1745,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Суд вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення податкового органу є правомірними, а Сарненська ОДПІ діяла на підставі та в межах повноважень, наданих їй Конституцією та Законами України з огляду на таке.

Згідно статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Так, з акта перевірки вбачається, що ревізорами в ході перевірки було встановлено, що позивачем занижено валовий дохід за 2011 рік на суму 15 003 грн. в результаті арифметичних помилок при підрахунку виручки, що надійшла від реалізації алкогольних напоїв. Дана сума відображена в книзі обліку розрахункових операцій, книзі обліку доходів і витрат, включена до звітів по реєстраторах розрахункових операцій, звітів про суми нарахованого збору на розвиток виноградарства, сума ПДВ віднесена до податкового зобов'язання 2011 року.

Також встановлено, що підприємцем занижено суму валових витрат: за 2011 рік в сумі 15 896 грн. в результаті неправомірного включення підприємцем до валових витрат суми дотації, наданої центром зайнятості; за 2012 рік в сумі 35 741, в результаті неправомірного включення підприємцем до валових витрат вартості придбаних від ТОВ підприємство «Інфосистема-2» двох касових апаратів MINI 500.02 МЕ на суму 3000 грн. та лічильника банкнот на суму 1400 грн.; вартості ремонту телевізора «Самсунг», здійсненого ТОВ «Побутрадіотехніка Плюс» на суму 399,90 грн.; вартості придбаних меблів від ФОП ОСОБА_2 на суму 28 562 грн. та поліпшення основних засобів на суму 2378,80 грн.; суми дотації, наданої центром зайнятості в розмірі 31 127 грн.

Позивач в обґрунтування неправомірності вказаних висновків податкового органу покликається на те, що договором оренди приміщення підтверджуються обставини щодо використання підприємцем будівлі у своїй підприємницькій діяльності. Після виконання ремонту телевізора «Самсунг» даний телевізор, як і придбані меблі, касові апарати, лічильник банкнот та інші ТМЦ, використовуються у господарській діяльності підприємця в орендованій будівлі. Витрати підприємцем віднесені до складу валових витрат у виді амортизаційних відрахувань, що понесені в межах підприємницької діяльності, які були враховані при визначенні суми оподаткованого доходу та включені до складу податкового кредиту. Підприємцем було отримано від контрагентів ТМЦ на підставі видаткових накладних. За наслідками таких операцій було сформовано податковий кредит з податку на додану вартість, а витрати по придбанню ТМЦ включено до складу валових витрат.

Суд вважає зазначені доводи та твердження позивача безпідставними та недоведеними зважаючи на наступне.

Відповідно до п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Згідно пп.177.1, 177.2 ст.177 Податкового кодексу України доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу. Об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Відповідно до п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з пп.138.1.1 п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку;

Відповідно до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Відповідно до п.138.4 ст.138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

У відповідності до пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України належать до складу валових витрат витрати не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до ч.1 ст.69 КАС України - доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У відповідності до ч.1 ст.71 КАС України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно зі ст.86 КАС України - суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

В ході судового розгляду справи позивачем в обґрунтування заявлених позовних вимог не було надано жодного письмового доказу на обґрунтування правомірності включення до валових витрат суми дотацій, наданих центром зайнятості у 2011 та 2012 році, придбаних від ТОВ підприємство «Інфосистема-2» двох касових апаратів MINI 500.02 МЕ на суму 3000 грн. та лічильника банкнот на суму 1400 грн.; вартості ремонту телевізора «Самсунг», здійсненого ТОВ «Побутрадіотехніка Плюс» на суму 399,90 грн.; вартості придбаних меблів від ФОП ОСОБА_2 на суму 28 562 грн. та поліпшення основних засобів на суму 2378,80 грн. Відтак, суду не було представлено договору оренди приміщення в якому позивач здійснює підприємницьку діяльність, податкових декларацій про майновий стан і доходи, видаткові накладні, банківські виписки, книгу обліку доходів і витрат та інші документи первинного бухгалтерського обліку, з яких суд міг встановити правомірність формування позивачем валових витрат у 2011 році в сумі 30 899 грн., у 2012 році в сумі 66 868 грн., а тому в цій частині позовні вимоги є недоведеними та безпідставними.

Окрім того, судом встановлено, що підприємцем в грудні 2011 року зайво віднесено до податкового кредиту суму ПДВ в розмірі 1998,34 грн., що підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог п.п. «і» п.201.1 п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, а саме: в податкових накладних на придбання алкогольних напоїв відсутній окремим рядком такий обов'язковий реквізит як код товару згідно УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів).

Згідно п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до п. «і» п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України - у податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити - код товару згідно УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України.

Згідно п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України - порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту за відповідний звітний період. У разі порушення продавцем порядку заповнення податкової накладної таких товарів/послуг має право подати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту.

Окрім того, проведеною перевіркою встановлено зайве віднесення до податкового кредиту суми ПДВ в розмірі 490 грн., а саме: станом на 01.01.2011 залишок алкогольних напоїв та пива становив без ПДВ суму 95 920 грн. (в т.ч. націнка 37 787 грн.), що відображено в книзі обліку доходів і витрат станом на 01.01.2011. Залишок алкогольних напоїв та пива станом на 31.12.2012 згідно даних книги обліку доходів і витрат становить 75 897 грн. без ПДВ (в т.ч. націнка 29 899 грн.).

За даний період, згідно наданих до перевірки документів підприємцем було придбано та віднесено до податкового кредиту вартість алкогольних напоїв та пива на суму 644 284 грн. (без ПДВ та націнки). За цей же період реалізовано алкогольних напоїв та пива на суму 681 318 грн. (без ПДВ та націнки). Таким чином, станом на 31.12.2012 залишок алкогольних напоїв та пива повинен становити суму придбання 21 099 грн. (без ПДВ та націнки).

Згідно даних книги обліку доходів і витрат станом на 31.12.2012 у ФОП ОСОБА_1 залишок алкогольних напоїв та пива становить без ПДВ 75 987 грн. (у т.ч. націнка 29 899 грн.).

Отже, позивачем зайво віднесено до податкового кредиту суму ПДВ за придбані алкогольні напої та пива в розмірі 4980 грн. (75 897 грн. - 29 899 грн. - 21 099 грн.) * 20%), які не використовувались у господарській діяльності та відсутні на залишку.

Позивачем також в додатку №5 розділ податковий кредит за січень 2011 та травень 2011 двічі включено суму 5914 грн., в т.ч. ПДВ 986 грн. по контрагенту ТОВ «Пані Журавлина», чим порушено п.198.6 Податкового кодексу України.

Відповідно до пп. "а" п. 198.1 ст. 198 розділу V Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 розділу V Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підставою для нарахування податкового кредиту відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України є податкова накладна, яка повинна містити обов'язкові реквізити, визначені цією ж нормою.

Згідно п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У відповідності до п.199.1 ст.199 Податкового кодексу України - у разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги, необоротні активи частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, до сум податку, які платник має право віднести до податкового кредиту, включається та частка сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг, необоротних активів в оподатковуваних операціях.

З огляду на встановлені у судовому засіданні обставини справи та перелічені норми податкового законодавства, суд приходить до висновку, що позивачем було порушено п.198.6 ст.198, п.199.1 ст.199, п.п. «і» п.201.1, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього на загальну суму 7964 грн., в т.ч. за січень 2011 в сумі 986 грн., за грудень 2011 в сумі 1998 грн., за грудень 2012 в сумі 4980 грн.

В силу частини 1 статті 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілям, на досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ст. 11, ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

За наведених обставин, суд прийшов до висновку, що позивачем не було доведено суду протиправності оспорюваних податкових повідомлень-рішень, а тому позовні вимоги є необґрунтованими та безпідставними та до задоволення не підлягають.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 відмовити повністю.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Жуковська Л.А.